АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого-судді Луняченка А.В.,
суддів: Ісаєвої Н.В., Ткачук О.О.,
при секретарі Уманець О.В,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики, -
встановила:
10.06 2010 року позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості та просила стягнути на свою користь борг за договорами позики у розмірі 111827,06 грн., 20 000 гривень моральної шкоди, а також судові витрати по сплаті держмита у розмірі 1700 гривень та витрат на інформаційно - технічне забезпечення у розмірі 120 грн.
При цьому посилалась на те, що 11.03.2004 р. між нею та відповідачем був укладений договір позики, згідно якого вона як позикодавець передала відповідачу як позичальникові грошові кошти у сумі 5000 доларів США, за що відповідач написав письмову розписку про отримання коштів; 29.03.2004 р. між нею та відповідачем був укладений ще один договір позики, згідно якого вона передала відповідачу ще 3000 доларів США, про що відповідач написав письмову розписку. Строк повернення позики також не вказувався, а було зазначене про повернення позики по першій вимозі.
Вимогу про повернення грошових коштів вона пред'явила відповідачу у вересні 2007 року, але відповідач по теперішній час гроші не повернув і ухиляється від зустрічі з нею.
У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав.
Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали.
Рішенням суду позов задоволено частково - стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договорами позики в розмірі 63 402,40 гривень та 3% річних у розмірі 5054 гривні, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 684,56 гривень та витрати за інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи - 120 гривень, а всього 69 260, 96 (шістдесят дев'ять тисяч двісті шістдесят грн. 96 коп.) гривень.
В іншій частині позову відмовлено.
На рішення суду відповідач приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та закрити провадження у справі.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з*явився, будучи сповіщеним про день та час слухання справи, що дає суду можливість на підставі ст.305, ч.2 ЦПК України заслухати справу за його відсутності.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю – доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.
За договором позики від 11.03.2004 року відповідач отримав в борг від позивачки грошову суму у 5 000 доларів США. про що видав відповідну розписку, в якій зобов'язався повернути цю суму коштів по першій вимозі.
За договором позики від 29.03.2004 року відповідач отримав в борг від позивачки грошову суму у 3 000 доларів США, про що видав розпису, в якій зобов'язався повернути цю суму коштів по першій вимозі.
До теперішнього часу вказана сума боргу за двома поговорами позики позивачу не повернута.
Доказів, які б підтверджували повернення боргу позивачці відповідачем суду не надано.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання мас виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує факт передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачкою та відповідачем було укладено два договори позики від 11.03.2004 р. та від 29.03.2004 р., про що свідчать дві розписки відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Тому як у кожному із договорів позики не встановлений строк повернення позики, а цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позивачка пред'явила вимогу про повернення позики по двом договорам у вересні 2007 року, однак відповідач не повернув позику до теперішнього часу.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом.
Отже, відповідно до ст. 612 ЦК України боржник, що прострочив свої зобов'язання повинен повернути суму боргу в розмірі 8 000 доларів США, що за курсам Нацбанку України становить 63402.40 гривень. Крім того, з відповідача на користь позивачки, відповідно до ст. 625 ЦК України суд правильно стягнув суму боргу з урахуванням 3% річних за весь час прострочення в розмірі 5054 гривні. Таким чином, загальна сума боргу, що підлягає стягненню з відповідача, становить 68 456,40 гривень.
В частині стягнення з відповідача індексу інфляції суд правильно відмовив, оскільки договором це не передбачено.
Що стосується моральної шкоди, яку позивач оцінив в 20 000 гривень суд ткож правильно прийшов до висновку, що ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки вони умовами договору позики між сторонами не передбачено.
Позивачка не пропустила строків звернення до суду з даним позовом, оскільки строк повернення позики в договорі встановлений не був, тому вона має право на звернення до суду з моменту виявлення порушення її прав, а відповідач відмовляється в добровільному порядку повернути суму позики до теперішнього часу.
У відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки суд стягнув судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 684,56 гривень та витрати на інформаційне-технічне забезпечення у розмірі 120 гривень.
Таким чином, судом першої інстанції рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним і не мають підстав, які б свідчили про порушення судом норм права.
Підстав для закриття провадження у справі не вбачається.
Керуючись ст.ст. п.1,ч.1, ст. 307, 319, 324 ЦПК України, судова колегія,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку, на протязі двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий суддя А.В.Луняченко
Судді: Н.В.Ісаєва
О.О. Ткачук