АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого-судді Луняченка А.В,
суддів: Ісаєвої Н.В, Ткачук О.О.,
при секретарі Уманець О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, представника ОСОБА_3, на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 5 жовтня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення боргу,-
ВСТАНОВИЛА :
16.04. 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, просив поновити строк позовної давності, стягнути з останніх в солідарному порядку борг за договором займу, у розмірі 19000 грн. та судові витрати по сплаті за ІТЗ у розмірі 120 грн. У зв'язку зі складним матеріальним становищем відстрочити сплату судового збору та стягнути його з відповідачів.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що між ним - ОСОБА_4 і відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_5 18 жовтня 1995 року було укладено договір займу. Відповідно з умовами вказаного договору відповідачі отримали від позивача грошову суму у розмірі 2000 доларів США.
30.12.1995 року позивачем додатково було передано відповідачам грошову суму, еквівалентну 1000 доларів США. Борг відповідачами періодично погашався: 30.11 1995 року - сумою, еквівалентною 100 доларів США; 28.12.1995 року - сумою, еквівалентною 100 доларів; 01.02.1996 року - сумою, еквівалентною 125 доларів США, 02.03.1996 року -сумою, еквівалентною 150 доларів США, 01.04.1996 року - сумою, еквівалентною 150 доларів США, а всього 625 доларів США. Таким чином, борг відповідачів склав 2375 доларів США. Відповідно до умов договору займу, позичальники ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зобов'язалися повернути борг 01 грудня 1996 року. У встановлені строки відповідачі свої зобов'язання не виконали, що стало підставою для звернення позивача до суду. Позивач просив поновити строк позовної давності, посилаючись на те що він є моряком та знаходився в рейсах за кордоном, тому не зміг в установлений законом строк, звернутися до суду з даними вимогами. Просив стягнути на його користь з відповідачів суму боргу в розмірі 19000 гривень, що еквівалентно 2 375 доларів США, витрати по сплаті ІТЗ у розмірі 120 грн.
У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не сповістили.
Відповідно до ст. ст. 224, 225 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Рішенням суду позов задоволено - поновлено ОСОБА_4 строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, с тягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму боргу у розмірі 18 786 грн. (вісімнадцяти тисяч сімсот вісімдесят шість) гривень , витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 грн. 00 коп.
Також стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь держави держмито в розмірі 1700 грн.
На рішення суду представник ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_2 приніс апеляційну скаргу, в який просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким у позові відмовити.
У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу, позивач апеляційну скаргу не визнав.
Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з*явився, будучи сповіщеним про день та час слухання справи, що дає суду можливість на підставі ст.305, ч.2 ЦПК України заслухати справу за його відсутності.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю – доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
У судовому засіданні встановлено, що 18 жовтня 1995 року між позивачем ОСОБА_6 і відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_5 було укладено договір займу. Відповідно з умовами вказаного договору відповідачі отримали від позивача грошову суму у розмірі 2000 доларів США Додатково 30.12.1995 року позивачем була передана відповідачам грошова сума, еквівалентна 1000 доларів США. Відповідно до умов договору займу остаточний строк виплати боргу було визначено сторонами до 01.12.1996 року. Як зазначив позивач, позичальники частково повернули борг в розмірі 625 доларів США. Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що останню частину боргу було повернуто у 2005 році. Таким чином, відповідачі підтвердили продовження дії договору. Згідно ч.9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції 2003 року, до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності ЦК України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав. порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
У встановлені строки відповідачі свої зобов'язання не виконали. Таким чином, борг відповідачів перед позивачем склав 2 375 доларів США ( 3000 - 625 = 2 375), що за офіційним курсом Національного банку України (7,9099 грн. за 1 долар США на день винесення рішення) становить 18 786 грн.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, договір позики - це угода, за якою одна особа (позикодавець) передає іншій особі (позичальникові) безоплатно або за певну винагороду у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або рівну кількість речей того ж роду і якості.
Борговим документом, є договір позики укладений між відповідачами та позивачем 18.10.1995 року який посвідчує передання відповідачам визначеної грошової суми. Таким чином, у відповідачів виник обов'язок повернути позикодавцю грошові кошти у такій самій сумі, відповідно до ст. 1049 ЦК України.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового забов*язання.
За таких підстав сума боргу у розмірі 2 375 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 18 786 грн. підлягала стягненню з відповідачів на користь позивача.
Доводи позивача про причини пропуску строку позовної давності з поважних причин, знайшли підтвердження в ході судового розгляду справи.
Таким чином, судом першої інстанції рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним і не мають підстав, які б свідчили про порушення судом норм права.
Керуючись ст.ст. 303,п.1,ч.1, ст..307, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів.
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, представника ОСОБА_3, відхилити.
Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 5 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку, на протязі 20 днів з дня проголошення.
Головуючий А.В.Луняченко
Судді: Н.В. Ісаєва
О.О. Ткачук