УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2011 року м. Одеса
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі :
головуючого - судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Цюри Т.В., Погорєлової С.О.
при секретарі - Литвинюк А.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 4 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» про стягнення заробітної плати, відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а:
Позивачка ОСОБА_3 просить стягнути з відповідача ПАТ «Імексбанк» заборгованість по заробітній платі та витрати на утримання офісу представництва в розмірі 1 884 485 грн., компенсаційні виплати в розмірі 432690 грн. У позовній заяві посилається на те, що працювала на посаді представника ПАТ «Імексбанк» у Південно-Африканській Республіці відповідно до трудового контракту від 01.04.2005 року, укладеному між нею та відповідачем. На протязі 2005 – 2010 років нею було відкрито представництво та зареєстроване Реєстратором банків ПАР, організована його робота у м.Кейптаун. У грудні 2007 року електронною поштою позивачка була повідомлена про заплановане закриття представництва, при цьому будь-яких дій щодо закриття представництва не вчинялося, контракт із нею не розривався, однак з цього часу припинилися виплати заробітної плати та інших витрат щодо утримання представництва. Оскільки порушенням її прав завдано моральної шкоди, то просила стягнути моральну шкоду за неотримання заробітної плати та невиконання умов контракту в розмірі 2 277175 грн.
Представник відповідача ПАТ «Імексбанк» позов не визнав, пояснив, що позивачка працювала радником Голови Правління ПАТ «Імексбанк» з 13 лютого 2006 року по 3 листопада 2008 року, у цей проміжок часу виконувала доручення банку, однак звільнена за власним бажанням і з того часу не є їх працівником, тому доводи про існування трудових відносин на підставі контракту від 1 квітня 2005 року не відповідають дійсності, такий контракт з нею не укладався, належних доказів про понесення нею витрат не надано, просив відмовити в задоволенні позову.
Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 4 лютого 2011 року в задоволенні вимог ОСОБА_3 відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального права, неправильне застосування судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення її вимог.
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 працювала радником Голови Правління АКБ «Імексбанк» з 13 лютого 2006 року по 3 листопада 2008 року з посадовим окладом 2200 гривень і була звільнена з посади за власним бажанням. Зазначене підтверджується її заявами та наказами голови правління АКБ «Імексбанк» та наказами АКБ «Імексбанк» №132-к від 13 лютого 2006 року і №1138-к від 3 листопада 2008 року.
З довідки Управління пенсійного фонду України у Приморському районі м.Одеси від 30 квітня 2010 року №6511/01.5 видно, що дані по заробітній платі відносно трудових відносин ОСОБА_3 з страхувальником АТ «Імексбанк» були надані за період з 13.02.2006 року по 2.11.2008 року.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано доказів на підтвердження того, що вона працювала на посаді представника ПАТ «Імексбанка» в ПАР.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
На підтвердження перебування на посаді представника ПАТ «Імексбанк» у Південно-Африканській Республіці представником позивачки надана ксерокопія контракту від 01.04.2005 року, в якому обумовлена заробітна плата в розмірі 2500 доларів США на місяць та п.5 якого передбачено повернення витрат на здійснення дій за умовами роботи за контрактом, проте оригінал контракту суду не представлений.
Інших письмових доказів, які б відповідали вимогам ст.59 ЦПК України щодо їх допустимості на підтвердження обумовлення сторонами оплати робіт в розмірі 2500 доларів США та обов’язку банку відшкодувати витрати на утримання представництва, що є предметом позову, суду не надано .
Більш того, з копії контракту видно, що укладений він 01.04.2005 року та підписаний Головою правління ОСОБА_3., проте з наказу АКБ «Імексбанк» від 30.05.2005 року за №143-п (а.с.103) видно, що з 31 березня 2005 року по 1 квітня 2005 року Голова Правління ОСОБА_3. відбув у відрядження, поклавши на цей час виконання обов’язків Голови на замісника Голови Правління банку ОСОБА_5, що піддає сумніву справжність часу його укладання.
Ксерокопія контракту від 01.04.2005 року не містить печатки як обов’язкового елементу справжності документа, який має посвідчувати трудові відносини сторін.
У позовній заяві позивачка посилалася на те, що на підставі зазначеного контракту від 01.04.2005 року вона відбула до ПАР (а.с.2), а в судовому засіданні її представник пояснив, що контракт був направлений їй поштою, який вона і підписала, перебуваючи в іншій країні, що свідчить про наявність розбіжностей в викладені обставин щодо часу та місця його укладання.
З рішення Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків №132 від 3 червня 2005 року Управління Національного Банку України в Одеській області видно, що зареєстровані зміни до Статуту Акціонерного комерційного банку «Імексбанк», пов’язані зі зміною місцезнаходження банку з адреси 65058, м.Одеса, проспект Шевченка,8а, на нову 65039, проспект Гагаріна,12а (а.с.179), на підтвердження чого свідчить і свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.180), та довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій №5017 (а.с.164) із зазначенням дати внесення змін.
В той же час, з ксерокопії контракту від 01.04.2005 року видно, що юридичною адресою банку на бланку зазначена адреса м.Одеса, проспект Гагаріна,12а, що піддає сумніву справжність контакту як документу, викладеному на офіційному бланку із зазначенням відомостей, які не могли існувати станом на 01.04.2005 року.
З матеріалів справи видно, що сторони перебували у трудових відносинах в період з 13.02.2006 року по 02.11.2008 року, і належними доказами у відповідності до ст.58 ЦПК України зазначені обставини не спростовані. Посилання представника позивача на те, що ОСОБА_6 не писалися заяви про прийняття та звільнення з роботи, а є сфальсифікованими, належним чином не підтверджені. Справжність підпису на відповідному документі може бути спростована висновком експертизи, проте клопотання про її призначення не було заявлено ані в суді першої інстанції, ані під час перегляду справи в апеляційній інстанції, тому справу розглянуто у відповідності до ст.60 ЦПК України на підставі наданих доказів.
Існування трудових відносин не виключає здійснення ОСОБА_3 будь-яких дій на виконання доручень банку, перебуваючи на посаді радника Голови Правління банку, отримання нею коштів на виконання таких доручень, та не виключає можливості отримати документи банку, перебуваючи у такому статусі, однак належних та допустимих доказів на підтвердження того, що такі обставини дають право на задоволення вимог про стягнення заробітної плати за період з 01.04.2005 року по 13.08.2010 року в розмірі, відповідно до контракту від 01.04.2005 року та витрат на утримання представництва, право на які є предметом спору, суду не надано.
Відомості про кілька поштових переказів на адресу ОСОБА_3 в 2007 році не дають можливості вважати їх заробітною платою у відповідності до умов контракту, оскільки є більшими ніж 2500 доларів США, не є щомісячними і є різними за розміром. В той же час, належні докази на підтвердження витрат не надані, тому відсутня можливість визначити їх розмір та розмежувати для підтвердження доводів про отримання саме заробітної плати, а не коштів на виконання доручень.
Доводи апеляційної скарги про те, що витрати та право на отримання позивачкою компенсаційних виплат підтверджено рішенням суду ССМА м.Кейптаун Південно – Африканської Республіки спростовуються вимогами Розділу 8 ЦПК України, яким врегульовані питання порядку визнання та виконання рішень іноземних судів в України, невиконання якого не дає підстав для використання останнього на території України. Документів на підтвердження здійснення передбаченої законом процедури щодо визнання рішення суду представником позивачки не надано, відтак воно не може бути прийняте до уваги під час розгляду справи.
Довідкою Управління пенсійного фонду України у Приморському районі м.Одеси від 30 квітня 2010 року №6511/01.5 підтверджено факт сплати страхувальником АКБ «Імексбанк» внесків за період з 13.02.2006 року по 2.11.2008 року через наявність трудових відносин із ОСОБА_3, що відповідає іншим доказам про її роботу на посаді радника Голови Правління із посадовим окладом у розмірі 2200 гривень у зазначеній період, і зазначені докази представником позивача не спростовані.
Вимог про стягнення коштів під час перебування на посаді радника Голови Правління позивачкою не заявлялося, відтак справу розглянуто в межах позовних вимог.
З Положення про представництво АКБ «Імексбанк» в м.Кейптаун Південно-Африканської Республіки видно, що створено воно лише 08.06.2006 року.
Доказів на підтвердження того, що із позивачкою була укладена угода після відкриття представництва суду не надано.
Відповідно до ч.ч.1,4ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки позовні вимоги обґрунтовані контрактом, справжність якого не доведена, то суд правомірно відмовив в задоволенні вимог про стягнення коштів, право на отримання яких ґрунтується саме на ньому.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо неприйняття до уваги судом першої інстанції доказів, колегія суддів виходить з того, що довідка про реєстрацію банку, копія листа реєстраторів банку, копія заяви про закриття представництва та виписки з переказів коштів не підтверджують розміру щомісячної заробітної плати.
З огляду на викладене, не можуть вважатися належними доказами письмове свідчення від 21.09.2011 року, складеного особою в ПАР про наявність відомостей про ОСОБА_3 на сайті банку в мережі Інтернет та свідчення юриста ПАР щодо законодавства про банки, крім того, переклад їх на українську мову на час подання їх у якості доказів належним чином не посвідчений, що не дає можливості пересвідчитися у справжності перекладу.
Крім того, у разі надання у встановленому порядку доказів на підтвердження того, що позивачка понесла витрати, пов’язані з виконанням доручень, які виходять за межі трудових обов’язків на посаді радника Голови Правління, вона не позбавлена права звернення до суду із відповідним позовом на підставі цивільних норм права, в той час як зазначений позов, в тому числі щодо витрат, обґрунтований нормами трудового права, а суд при розгляді справи обмежений підставами заявленого позову у відповідності до ст.11 ЦПК України.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.304,п.1ч.1ст.307,313,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Київського районного суду м.Одеси від 4 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
З оригіналом згідно: Суддя: