У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2011 року м. Одеса
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі :
головуючого - судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Погорєлової С.О., Цюри Т.В.,
при секретарі - Литвинюк А.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка приєдналася до апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 26 квітня 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2009 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1, та уточнивши свої вимоги, просило стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості в розмірі 3856486,01 грн., а також судові витрати по справі у розмірі 1820 грн., посилаючись на те, що між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2, 21.08.2007 року було укладено кредитний договір №014/80054/74/80346, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у сумі 361340 доларів США. Відповідач зобов’язався у встановлені кредитним договором строки повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами, однак, свої зобов’язання належним чином не виконує та не дотримується терміну повернення наданого йому кредиту. В забезпечення виконання зобов’язань за даним договором між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1, 21 серпня 2007 року було укладено договір поруки №014/80054/80346/1, згідно з яким поручитель зобов’язується солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов’язань боржника.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 26 квітня 2011 року позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/80054/74/80346 від 21.08.2007 року у розмірі 3856486,01 грн., стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір в розмірі 1700 грн., по 850 грн. з кожного, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., по 60 грн. з кожного.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким відмовити позивачу в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_1 та частково задовольнити вимоги кредитора встановивши суму стягнення на рівні поточної заборгованості за кредитом.
В свою чергу ОСОБА_2 подала до Іллічівського міського суду Одеської області заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення суду від 26.04.2011 року, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове по суті позовних вимог.
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 21 серпня 2007 року було укладено кредитний договір про отримання кредиту в розмірі 361340 доларів США строком до 21 серпня 2021 року зі сплатою 13% річних.
На забезпечення виконання кредитного договору між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 21 серпня 2007 року був укладений договір поруки, за яким поручитель на добровільних засадах зобов’язався відповідати за борговими зобов’язаннями боржника ОСОБА_2, які виникають з умов кредитного договору, а саме повернути кредит в розмірі 361340 доларів США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі.
На забезпечення виконання кредитного договору 22.08.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки квартири АДРЕСА_1.
Проте ОСОБА_2 належним чином зобов’язання за договором не виконала, в зв’язку з чим виникла заборгованість зі сплати кредиту та відсотків за ним.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що зобов’язання мають виконуватися належним чином, тому позичальник відповідно до ст.1054 ЦК України зобов’язаний повернути борг.
Такий висновок суду відповідає нормам матеріального права.
З претензії за №4-2-1/7-546 від 09.06.2008 року на адресу ОСОБА_1 видно, що його повідомлено про наявність боргу станом на 09.06.2008 року та необхідність дострокового повернення кредиту через порушення ОСОБА_2 умов виконання зобов’язання, на повідомленні є позначка про його отримання 11.06.2008 року.
З претензії за №4-2-1/7-547 від 09.06.2008 року на адресу ОСОБА_1 видно, що його повідомлено про наявність боргу та необхідність його оплати через порушення ОСОБА_2 умов виконання зобов’язання, на повідомленні також є позначка про його отримання 11.06.2008 року.
З протоколу зустрічі від 02.09.2008 року видно, що між представником кредитора та ОСОБА_2 відбулася зустріч з питань погашення боргу за кредитним договором і зобов’язання сплатити певну суму в строк до 15.09.2008 року, протокол підписаний сторонами.
З попередження від 23.07.2008 року на адресу ОСОБА_2 видно, що її попереджено про наявність боргу і необхідність здійснення виплат в обумовлені договором строки, доказів на підтвердження отримання останньою попередження суду не надано.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Кредитним договором, Додатком №2 до вищезазначеного кредитного договору обумовлений строк та порядок здійснення щомісячних платежів за кредитним договором, які підписані сторонами, і якими визначена сума кредиту, його строк та відсоткова ставка.
Відповідно до ст.ст.553,554,1049,1050 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути кредитору суму позики у строк та порядку, що передбачені договором, у разі прострочення повернення чергової частини боргу, яка підлягає сплаті частинами позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, сплати процентів, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Факт порушення зобов’язання - кредитного підтверджується матеріалами справи, не спростований відповідачами, що дає право на дострокове повернення кредиту.
Доводи апеляційної скарги про те, що умовами кредитного договору не передбачено право на дострокове повернення кредиту спростовується п.5.5 кредитного договору (а.с.23), яким передбачено, що позичальник зобов’язаний достроково здійснити повернення кредиту, процентів та інших платежів у разі невиконання або неналежного виконання позичальником умов Договору (мається на увазі договору, в якому визначені умови) та /або договорів застави/іпотеки, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту.
Посилання на те, що відсутність письмового попередження про дострокове повернення кредиту не дає підстав для стягнення боргу, спростовується тим, що ОСОБА_1 таке повідомлення отримав 11.06.2008 року, про що свідчить його підпис, а відсутність розписки про отримання такого повідомлення ОСОБА_2, не звільняє від обов’язку виконання зобов’язання. Отримуючи кредит, підписуючи договір, в якому передбачено право на дострокове стягнення кредиту у разі невиконання умов договору, та графік, яким чітко визначено строк та умови повернення кредиту, остання не могла не розуміти, які наслідки виникнуть у разі недотримання умов договору, тому на зміст виниклих правовідносин зазначена обставина не впливає. Крім того, факт зустрічі ОСОБА_2 із представником банку 02.09.2008 року з приводу необхідності погашення боргу апелянтом не оспорювався, відтак про необхідність повернення боргу відповідачку було повідомлено.
Відповідно до ч.4ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.
З п.4.1 договору поруки від 21.08.2007 року (а.с.30звор.) видно, що договір набирає чинності з дати його підписання, діє до повного виконання боржником зобов’язання, відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов’язань в повному обсязі. Також порука припиняється, якщо банк в межах трирічного строку з дня настання виконання боргового зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.
Таким чином, в договорі поруки встановлений трирічний строк, тому правила щодо шестимісячного строку на пред’явлення вимог до виниклих правовідносин не застосовується.
Поручитель є самостійною особою, проте обсяг його відповідальності залежить від обсягу відповідальності боржника, що і передбачено п.3.1 договору поруки та ст.554 ЦК України, в чому і полягає зміст договору поруки.
Доводи апеляційної скарги про те, що умовами договору не передбачено право на стягнення боргу за простроченими відсотками та пені, що підтверджується графіком повернення боргу, спростовується п.10.1 кредитного договору (а.с.25), яким передбачено, що за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених Договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прос рочки. Натомість графік погашення боргу не може містити розрахунку пені, оскільки пеня є санкцією за порушення зобов’язання, право на яку виникає лише після допущення боржником відповідного порушення умов договору.
Доводи про незастосування судом положень п.3ст.551 ЦК України не є підставою для скасування рішення суду, оскільки зменшення неустойки за рішенням суду є правом, а не обов’язком суду, значного перевищення не вбачається, інших суттєвих обставин, які мають істотне значення апелянтами не наведено.
У разі здійснення поручителем першого внеску замість боржника, виходячи з солідарності відповідальності, він не позбавлений права на отримання з останнього суми боргу, проте правовідносини між цими особами є предметом розгляду в межах солідарного обов’язку перед кредитором, правовідносини між ними можуть бути вирішені в окремому процесі у разі пред’явлення відповідного позову поручителем.
За таких обставин доводи апеляційної інстанції висновків суду не спростовують, тому апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду – залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.304,п.1ч.1ст.307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 26 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
З оригіналом згідно: Суддя: