Справа № 2-15/12

РІШЕННЯ

          Іменем України

13.03.2012 року Згурівський районний суд Київської області в складі:

                              головуючого-судді           ДЕНИСЕНКО Н.О.

                              за участю секретаря

                              судових засідань          ЖЕЛАГИ Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в смт.Згурівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Згурівська районна державна нотаріальна контора Київської області про визнання договорів дарування земельних ділянок від 26 грудня 2007 року недійсними,

В С Т А Н О В И В:

          21 листопада 2011 року позивачка звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що під час розгляду справи Згурівським районним судом Київської області за її позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя останній надав суду копії договорів купівлі-продажу будинку від 24 січня 2008 року, укладеного з продавцем ОСОБА_3, та дарування двох  земельних ділянок від 26 грудня 2007 року, згідно яких ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 земельні ділянки відповідно площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та площею 0,6411 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території села Олексіївка Згурівського району Київської області. 26 грудня 2007 року вона сплатила ОСОБА_3 24000 грн. її особистих заощаджень, нажитих до укладення шлюбу, за купівлю-продаж земельних ділянок, які за домовленістю  повинні були бути оформлені на ОСОБА_2 Вважає, що договір дарування, укладений з метою приховати дійсний правочин купівлі-продажу, є удаваним правочином та позбавить її права сумісної власності подружжя. Тому укладені договори дарування зазначених земельних ділянок є фіктивними, оскільки у сторін відсутній дійсний намір створити наслідки, які обумовлюються у цьому правочині, тобто має місце імітація правочину. Фіктивний правочин є нікчемним, так як відповідачі не мають на увазі і не бажають настання правових наслідків, які б могли виникнути внаслідок здійснення правочину такого типу. Договір дарування опосередковує безплатну передачу майна у власність, тому просить звільнити її від сплати судового збору, визнати недійсними договори дарування земельних ділянок, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 26 грудня 2007 року, та стягнути із ОСОБА_3 на її користь 24000 грн.

Під час розгляду справи позивачка уточнила позовні вимоги, які обґрунтовує тим, що укладені спірні договори дарування земельних ділянок є удаваними та вчинені сторонами даних договорів для приховання договорів купівлі-продажу, оскільки за отримання земельних ділянок вона передала ОСОБА_3 кошти в розмірі 24000 грн., тому  просить  визнати посвідчені 26.12.2007 року державним нотаріусом Згурівської районної державної нотаріальної контори договори дарування земельної ділянки площею 0,2500 га та земельної ділянки площею 0,6411 га, укладені між ОСОБА_3 та  ОСОБА_2, удаваними та встановити, що посвідчені 26.12.2007 року державним

2

нотаріусом Згурівської районної державної нотаріальної контори договори дарування земельної ділянки площею 0,2500 га та земельної ділянки площею 0,6411 га, укладені між ОСОБА_3 та  ОСОБА_2, насправді є договорами купівлі-продажу.

У своїх письмових запереченнях проти позову, який позивачка пред’явила до уточнення позовних вимог, відповідач посилається на те, що 26 грудня 2007 року ОСОБА_3 подарувала йому дві земельні ділянки, що було належним чином оформлено, посвідчено державним нотаріусом та не суперечить вимогам ст.203 ЦК України. Він прийняв дарунок безоплатно. Позивачка не є заінтересованою чи третьою особою, на користь якої укладено договір дарування. Відповідачі не порушують питання про визнання договорів недійсними, їх зміну чи розірвання, тобто не оспорюють їх. Фіктивність правочину полягає у відсутності наміру створення правових наслідків. Натомість, дарунок було передано та прийнято. Позивачка стверджує, що особисто передала відповідачці 24000 грн. та водночас заявляє, що цим самим її позбавили права спільної сумісної власності. Договір дарування може бути оспорений протягом одного року, позивачка ж порушила це питання лише через чотири роки. Вважає вимоги позивачки незаконними, необґрунтованими, немотивованими та такими, що пред’явлені позивачем за відсутності права на звернення до суду в даній справі.

          В судовому засіданні позивачка позов підтримала повністю, відповідачі та Згурівська районна державна нотаріальна контора в судове засідання повторно не з’явилися, про час і місце судового розгляду були оповіщені у встановленому порядку, копії ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви з додатками та копії заяви про уточнення позовних вимог отримали, відповідач ОСОБА_2 направив суду клопотання про розгляд справи за первинним позовом за його відсутності, зазначивши про невизнання позову повністю, відповідачка ОСОБА_3 про причини неявки суду повторно не повідомила, своїх заперечень суду не надала, Згурівська районна державна нотаріальна контора направила суду клопотання про розгляд справи за відсутності їхнього представника.

          В судовому засіданні позивачка пояснила, що вона та відповідач ОСОБА_2 перебували у шлюбі, під час якого вона за власні кошти придбала дві земельні ділянки в селі Олексіївка у ОСОБА_3 Між подружжям ОСОБА_2 та відповідачкою ОСОБА_3 була усна домовленість про те, що вони спочатку передають останній кошти, а потім оформлять купівлю-продаж будинку та земельних ділянок. Перед оформленням купівлі-продажу будинку вона зняла зі свого рахунку гроші (7000 доларів США, які на той час в еквіваленті до гривні складали приблизно 35000 грн.), які в січні 2008 року частково витратила на оформлення договору купівлі-продажу будинку та решту передала ОСОБА_3 в рахунок оплати вартості будинку та двох земельних ділянок, про що остання надала розписку (суму, зазначену у розписці, не пам’ятає), яка знаходиться у відповідача ОСОБА_2 Суму позову зазначила приблизно, виходячи із оцінки землі згідно договорів дарування.

В 2011 році під час розгляду справи в суді про поділ майна подружжя вона дізналася про наявність договорів дарування земельних ділянок, укладених між відповідачами. Оскільки вважає спірні ділянки своєю особистою власністю, хоча належних тому доказів не має, то не порушувала питання про їх поділ як спільного майна подружжя. Їй невідомо, чи виготовив ОСОБА_2 державні акти на дані земельні ділянки. Вона не має доказів щодо оплати вартості спірних земельних ділянок та щодо передачі коштів ОСОБА_3

3

В подальшому позивачка пояснила, що в 22 серпня 2007 року вона зняла кошти зі своїх валютних рахунків у банку по вкладах у доларах та євро, загальна сума яких у національній валюті склала 35000 грн. та приблизно через три дні передала їх ОСОБА_3 в рахунок майбутньої оплати вартості будинку та двох земельних ділянок. Всього за зазначене майно вона сплатила приблизно 53000 грн.  Кошти, яких не вистачало, вона позичила. Під час укладення договору купівлі-продажу будинку вона була присутня, від імені дарувательки ОСОБА_3 діяла її дочка ОСОБА_5 Договори дарування земельних ділянок вважає удаваними, які приховують договір купівлі-продажу останніх. Крім того, ОСОБА_3 не була ОСОБА_2 знайомою до укладення договорів, чи його родичкою.

          Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні доказів, наявних у справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини, а саме, що 26 грудня 2007 року ОСОБА_5, діючи від імені ОСОБА_3, уклала з ОСОБА_2 два договори дарування, за умовами яких передала безоплатно у власність останньому належні на праві власності відповідачці ОСОБА_3 дві земельні ділянки відповідно площею 0,6411 га для ведення особистого селянського господарства (а.с.36 –копія договору) та площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, які розташовані на території села Олексіївка Згурівського району Київської області (а.с.37 –копія договору). Відповідач ОСОБА_2 прийняв у власність дані земельні ділянки. Обидва договори дарування укладені в письмовій формі, підписані ОСОБА_5 від імені ОСОБА_3 (дарувателькою) та ОСОБА_2 (обдарованим) та посвідчені державним нотаріусом Згурівської державної нотаріальної контори Київської області 26 грудня 2007 року та зареєстровані в реєстрі відповідно за № 6761 та № 6763. Згідно п.5 зазначених договорів дарування волевиявлення відповідачів як учасників правочинів було вільним і усвідомленим і відповідало їх внутрішній волі. Відповідно до п.6 даних договорів будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладення договору і не відображені в його тексті, не мають правового значення. Оспорювані договори  дарування  відповідають загальним  вимогам ст.203 ЦК  України, додержання  яких  є  необхідними  для  чинності  правочину.

         Відповідач ОСОБА_2 у письмових запереченнях підтвердив, що зазначені  правочини відповідали дійсним намірам відповідачів і не носять удаваного характеру. ОСОБА_5 діяла на підставі наданої їй ОСОБА_3 довіреності для оформлення договорів дарування громадянину ОСОБА_2 земельних ділянок, посвідченої Горбівською сільською радою Куликівського району Чернігівської області 18 грудня 2007 року (а.с.98 –копія довіреності. Оригінал довіреності знаходиться на а.с.107 справи № 2-08 т.7 Згурівської державної нотаріальної контори Київської області при договорах дарування та була оглянута в судовому засіданні). Іншого договору, в тому числі договору купівлі-продажу, від імені власниці земельних ділянок ОСОБА_3 укласти не могла із-за відсутності такого права, оскільки в довіреності ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_5 лише на дарування.

Оспорювані договори дарування його сторонами виконані та ними не оскаржені у встановлений законом строк, є чинними. З договорів дарування, письмових пояснень відповідача ОСОБА_2 не вбачається, що обдарований та дарувальник намагалися приховати інший правочин, укладаючи  договори, що оспорюються. Посилання позивачки на те, що договір є удаваним правочином, так як його було вчинено з метою приховання іншого правочину, який сторони вчинили в дійсності, а саме, було здійснено договір купівлі-продажу, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.   

4

          Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.   

      Тобто,  за удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.   

 Статтями 6 та 627 ЦК України визначено свободу договору у вигляді того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

 Посилання позивачки на те, що укладення договору дарування між сторонами було неможливим, оскільки вони не перебували у родинних стосунках, не ґрунтується на нормах законодавства, так як закон не обмежує укладення таких правочинів зі сторонніми особами.

Відповідно до ч.1 ст.58, ч.2 ст.59 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.   

Ст.ст.10, 11, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін.

Відповідно до вимог ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3) та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків,що обумовлені ним (ч.5).

Ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Згідно зі ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до ч. 2 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з абз.2 ч.1 ст.218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Позивачка звільнена від сплати судового збору (а.с.8 –копія посвідчення громадянки, яка евакуйована із зони відчуження, категорія 2).

5

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши письмові докази в справі, оглянувши договори дарування земельних ділянок, що знаходяться при справі № 2-08 т.7 Згурівської державної нотаріальної контори Київської області, суд приходить до висновку, що в позові необхідно відмовити, оскільки в судовому засіданні не доведено, що  оспорювані договори дарування є удаваними, які приховують договори купівлі-продажу та  не відповідають змісту укладених між ними правочинів і що це є наслідком їх умисних дій,  так як позивачка не надала належних доказів того, що платила за придбання земельних ділянок відповідачці ОСОБА_3 та остання, уповноважуючи ОСОБА_5 подарувати від її імені належні їй земельні ділянки ОСОБА_2, насправді не мала на меті таким чином скористатися правом, наданим їй як власниці відповідно до ст.319 ЦК України щодо вільного розпорядження своїм майном.

Тому вбачається, що ОСОБА_3 правомірно розпорядилась спірним майном, натомість, заявлені позовні вимоги позивачки є необґрунтованими та її твердження про удаваність договорів ґрунтується на припущеннях.  

Зазначивши, що вона зняла кошти зі своїх двох валютних рахунків водночас 22 серпня 2007 року, позивачка при цьому не змога пояснити, чому по виписках по особовому рахунку по вкладах у євро зазначено про закриття рахунку 2 листопада 2007 року.  

  В ході розгляду справи суд неодноразово роз’яснював позивачці її обов’язок подати усі наявні у неї докази на підтвердження своїх вимог та на підставі ст.10 ЦПК України роз’яснював про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, а саме, щодо подання належних доказів на підтвердження укладення між відповідачами договорів купівлі-продажу земельних ділянок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.203, 215, 218, 235, 717, 719 ЦК України, ст.ст.10, 11, 58, 59, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України,-                               

В И Р І Ш И В:

          В позові ОСОБА_1 до  ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Згурівська районна державна нотаріальна контора Київської області про визнання договорів дарування земельних ділянок від 26 грудня 2007 року недійсними  відмовити повністю.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Згурівський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

          Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГОЛОВУЮЧИЙ                                                          Н.О.ДЕНИСЕНКО