Головуючий у 1 інстанції -Стиран В.В/Донецький окружний адміністративний суд/ справа2а-3823/07
Доповідач -Г.А.Колеснік Категорія-61
донецький апеляційний адміністративний суд
У Х В А Л А
Іменем України
13 травня 2008р Справа 22-а-3687/08
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : головуючого -судді Колеснік Г.А., суддів : Шаптала Н.К. , Ляшенко Д.В., при секретарі -Літвінової Л.О..,
за участю позивача -ОСОБА_1 ,
представника позивача-ОСОБА_2.,
представника відповідача - Суліма Ю.І.,
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління МВС України у Донецькій області,
про визнання наказу про звільнення зі служби недійсним та поновлення на посаді ,-
за апеляційною скаргою головного управління МВС України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9.01.2008року ,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся з адміністративним позовом , в якому просив визнати наказ начальника Донецького міського управління УМВС в Донецькій області від 29.06.2007року № 250 про звільнення посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Калінінського райвідділу - з 21.07.2007рокуза власним бажанням в запас.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 9 січня 2008року позов задоволено. Наказ про звільнення позивача за власним бажанням визнаний незаконним. Відповідача зобов,язано поновити позивача на службі на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Калінінського районного відділу ГУМВС.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач був звільнений в період з 21 липня 2007 року, але з 20 липня 2007року він знаходився на стаціонарному лікуванні і не мав бажання звільнятися, про що направив керівнику УМВС рапорт 3.07.2007року а 16 липня 2007року позивач узгоджував свій перевід на службу у іншій відділ УМВС.
На постанову суду першої інстанції подана апеляційна скарга відповідачем. В апеляції просить скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не повно з,ясував обставини справи і тому рішення прийняв з порушенням норм матеріального і процесуального права. Позивач був звільнений на підставі його рапорту за власним бажанням і тому перебування його на лікарняному не було перешкодою для звільнення. Він не заперечував проти звільнення. Крім того, він пред,явив не листок непрацездатності а довідку, що не може бути свідченням хвороби. Суд , поновлюючи позивача на службі не встановив чи є у Калінінському райвідділі вакантна посада .
У судовому засіданні апеляційного суду відповідач просив задовольнити апеляційну скаргу , а позивач просив залишити скаргу без задоволення.
Судова колегія, вислухавши сторони, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
З огляду на ст.. 2 та ст.. 17 п.3 Кодексу адміністративного судочинства України вказані правовідносини відносяться до вирішення спорів , пов,язаних з публічною службою - її проходженням та звільненням з публічної служби, що регулюється Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом внутрішніх справ.
З матеріалів справи вбачається, що позивач був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ з 2005 року. Позивач 5.06.2007р подав рапорт на звільнення зі служби, але в рапорті не вказував з якого часу він бажає звільнитися.
Наказом від 29.06.2007року № 250 передбачено звільнення позивача - з 21 липня 2007 року на підставі п. “ж” 64 Положення. В той час , як передбачено п. 68 Положення про проходження служби особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Як встановлено судом, позивач змінив своє бажання звільнятися зі служби і 3.07.2007року направив рапорт на ім,я керівника УМВС.
У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтвердив факт надходження такого рапорту і пояснив. Що рапорт не був взятий до уваги тому , що вже 29.06.2007року був виданий наказ про звільнення позивача за його проханням.
Представник відповідача не змогла пояснити , з якої причини позивач був звільнений тільки з 21.07.2007року а наказ був виданий ще 29.06.
Між тим, позивач в період до звільнення узгоджував свій перевід на службі у іншому відділі УМВС, про що надав рапорт від 16.07.2007року, на якому містяться резолюції керівників служб та відділів про згоду на перевід позивача.
Таким чином, фактично позивач не виказував волевиявлення на звільнення зі служби і керівництво УМВС не могло бути впевненим в такому бажанні позивача навіть при наявності його письмових рапортів .
Судова колегія вважає, що хоча суд першої інстанції послався як на підставу про скасування наказу про звільнення позивача- перебування його на лікуванні під час звільнення, що не можна вважати такою , оскільки в даному випадку позивач звільнявся за власним бажанням а не у відповідності з Дисциплінарним статутом, даний наказ про звільнення треба визнати незаконним з причин відсутності бажання позивача звільнятися зі служби.
Оскільки міліція в Україні згідно ст.. 1 Закону України “Про міліцію” - є державним озброєним органом виконавчої влади , то у відповідності зі ст.. 19 Конституції України ці органи, їх посадові особи зобов,зані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Як вбачається з даної справи , на час вирішенні питання про звільнення позивача за власним бажанням керівництво УМВС не мало такого бажання позивача. Тим більш , що згідно п. 64 “ж” Положення передбачено звільнення осіб рядового і начальницького складу за власним бажанням -при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов,язків . В наказі не вказано , з яких поважних причин звільняється позивач . На л.с. 8 знаходиться копія рапорту позивача від 16.07. 2007року з проханням призначити його на службу на посаді оперуповноваженого СКР МВМ Гірницького РВ Макіївського МУ, звільнивши його з посади оперуповноваженого СКР Калінінського РВ. На цьому рапорті вчинені резолюції шести посадових осіб про клопотання перед керівництвом УМВС про призначення позивача на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку іншого відділу ВС. Це свідчить про те ,що позивач не був ознайомлений з наказом про його звільнення і не мав бажання звільнятися зі служби. І хоча вказаний рапорт був переданий до відповідача до звільнення позивача, рапорт не був розглянутий і рішення для позивача по ньому не було прийнято.
Ці обставини свідчать про порушення прав особи, яка перебуває на службі у органах внутрішніх справ.
У відповідності до ст.. 11 Положення прямі начальники зобов,язані дбати про безпечні умови служби підлеглих, надавати їм реальні можливості для службового, культурного й морального зростання, створювати належні умови для побуту і відпочинку. При цьому має враховуватись думка колективу органу внутрішніх справ, забезпечуватись гласність і соціальна справедливість .
А в даному випадку позивача навіть не ознайомили з наказом про його звільнення, не розглянули його рапорт про переміщення на інше місце служби .
Той факт, що судом не з,ясовано ,чи є вакансія у Калінінському РВ не може бути перешкодою для визнання наказу про звільнення незаконним і поновлення на службі, оскільки, оскільки згідно Положення про проходження служби передбачає право прямих начальників в інтересах служби переміщати службовців на рівнозначні посади.
Таким чином, судова колегія вважає, що даний спір з приводу проходження публічної служби позивача в органах міліції, вирішений судом першої інстанції у відповідності з нормами матеріального та процесуального права і підстав для скасування рішення не вбачає.
Керуючись ст..ст. 198, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу головного управління МВС України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 січня 2008року про задоволення позову ОСОБА_1до головного управління УМВС України в Донецькій області -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом місяця .
Колегія суддів Г.А.Колеснік
Н.К.Шаптала
Д.В.Ляшенко