АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2011 року колегія суддів апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого - Луняченка А.В.
суддів - Косогор Г.О., Ткачук О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2009 року від 30 жовтня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси про визнання безпідставною відмову відповідача виплатити щомісячну державну соціальну допомогу “дитині війни” й зобов'язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач 16 вересня 2009 року звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він належить до категорії громадян, які згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають право на підвищення розміру пенсії, однак відповідач відмовляє в здійсненні відповідного перерахунку за період з 01 січня 2006 року по грудень місяць 2008 року.
Позивач до суду не з’явився, надав заяву з проханням розглядати справу за її відсутністю.
Представник відповідача до суду не з’явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином.
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково . Зобов’язано здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині позовних вимог -відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням УПФ України в Суворовському районі м. Одеси звернулося з апеляційною скаргою, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Позивачка та представник відповідача до апеляційного суду не з’явилися, про слухання справи були повідомлені належним чином.
Згідно з ч.4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справу розглянуто у порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги УПФ України в Суворовському районі м. Одеси, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач має статус: «дитина війни» (в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни»), що підтверджується відповідним посвідченням.
В період з 01 січня 2006 року по грудень місяць 2008 року позивач не отримував щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріпленні в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно з ст.6 вказаного Закону (в редакції від 19 грудня 2006 року), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено пункт 17 ст. 77, а ст. 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати надбавки до пенсії дітям війни, то вимоги позивача стосовно виплати йому вказаної надбавки за 2006 рік задоволенню не підлягають
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року ст. 111 вказаного Закону визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).
Частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином висновки суду першої інстанції щодо перерахунку та стягнення щомісячної доплати за статусом «діти війни» за 2007 рік відповідають нормам матеріального права, оскільки правові положення, які передбачають виплату підвищення у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком є чинними з 09 липня 2007 року.
Відповідно до підпункту 2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» змінено та викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення, зокрема, пунктів 36-100 розділу IІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Беручи до уваги те, що вказана редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» втратила чинність з дня прийняття рішення Конституційним Судом України по справі № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, відповідно попередня редакція цієї статті, а також і право позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відновилося з 22 травня 2008 року.
Отже, в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції закону, яка діяла до 01.01.2006 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд 1-ї інстанції повинен був врахувати, що річний строк для звернення до суду слід застосовувати у кожному випадку порушення права позивача, тобто відносно кожного місяця, в якому порушувалось право позивача на отримання підвищення до пенсії.
Як вже зазначалось, позивач звернувся до суду з позовом 16 вересня 2009 року
Враховуючи положення ст. 99 КАС України, позивачем було порушено строк для звернення до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач в своїх заперечення на адміністративний позов ставить питання про відмову в позові, оскільки позивачем був пропущений процесуальний строк звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а відповідач повинен здійснити перерахунок пенсії позивача за період з 16 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
У зв’язку з чим оскаржувана постанова суду 1-ї інстанції підлягає зміні, оскільки суд по суті правильно вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись: ст. ст. 185, 195, 197, п.2 ч.1 198, 201, ч.2 ст. 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси – задовольнити частково.
Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2009 року від 30 жовтня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси про визнання безпідставною відмову відповідача виплатити щомісячну державну соціальну допомогу “дитині війни” й зобов'язання вчинити певні дії - змінити.
Викласти резолютивну частину вищевказаної постанови у наступній редакції:
«Позовні вимоги ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси щодо відмови перерахунку та виплати позивачці щомісячної соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну державну соціальну допомогу за період з 16 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постанова апеляційного суду набирає чинності через п’ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий ______________________________________ А.В.Луняченко
Судді ______________________________________ Г.О.Косогор
______________________________________ О.С. Комлева