Справа № 230/1130/2012
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
16 березня 2012 року Шаргородський районний суд Вінницької області
головуючий суддя Строгий І.Л.
за участі секретаря Палій М.Д.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Шейгець Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шаргород цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Шаргородської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,
В С Т А Н О В И В :
23 лютого 2012 року позивач звернулась до суду з цим позовом, в якому просила суд ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності за набувальною давністю на квартиру, загальною площею 64,7 м кв., що складається з: житлових кімнат, 2 площею 9,9 м кв., 3 площею 19,3 м кв., 4 площею 13,1 м кв., 5 кухні, площею 8,3 м кв., коридору 1, площею 9,4 м кв., ванни, площею 2,5 м кв., 7 туалету, площею 1,1 м кв., 8 кладової, площею 1,1 м кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка починаючи з 27.12.1990 року проживає в квартирі АДРЕСА_1. В даній квартирі вона зареєстрована з 21.06.1991 року. Рішенням виконавчого комітету Шаргородської міської ради від 23.05.1990 року за № 68 затверджено рішення загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу № 4 про продаж зазначеної вище квартири позивачці. Крім того, позивачка вказує, що за весь період проживання в квартирі вона сплачувала комунальні платежі, платежі за користування електроенергією, газом, отримала державний акт на право власності на земельну ділянку поряд з квартирою, також придбала нежитлову будівлю - гараж. На сьогоднішній день позивачка продовжує проживати у вказаній квартири з надвірними спорудами. Добросовісно та безперервно володіє та відкрито користується даним нерухомим майном та земельною ділянкою, доглядає за квартирою та утримує її, постійно робить в ній поточний та капітальний ремонт, оскільки завжди проживає в ній та працює в м. Шаргород. Крім того, працівники Могилів–Подільського БТІ виготовили позивачці технічний паспорт на дану квартиру. Бажаючи узаконити своє користування квартирою, позивачка звернулась до Шаргородської міської ради з проханням визнати за нею право власності на квартиру, оскільки вона понад 11 років безперервно користується даним нерухомим майном. Проте, відповідач їй відмовив, мотивуючи відмову тим, що якщо позивачка має намір володіти, користуватися та розпоряджатися вказаним нерухомим майном, їй необхідно звернутися до суду із позовом про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, так як втрачено ордер на квартиру на ім’я позивачки. Зазначене вище і стало підставою звернення позивачкою із цим позовом.
Ухвалою суду від 24.02.2012 року відкрито провадження у даній справі.
В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_1 підтримали позовні вимоги в повному обсязі, з підстав зазначених у позові, додатково пояснили суду, що згідно частин 1 та 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Відтак, оскільки втрачено ордер № 514 від 27.12.1990 року, виданий на ім’я позивачки, а також враховуючи те, що позивачка добросовісно заволоділа і продовжує відкрито, безперервно володіти майном, а саме: квартирою під АДРЕСА_1, загальною площею 64,7 м кв., що складається з: житлових кімнат, 2 площею 9,9 м кв., 3 площею 19,3 м кв., 4 площею 13,1 м кв., 5 кухні, площею 8,3 м кв., коридору 1, площею 9,4 м кв., ванни, площею 2,5 м кв., 7 туалету, площею 1,1 м кв., 8 кладової, площею 1,1 м кв., позивачка та її представник ОСОБА_1 просили позов задовольнити та визнати за позивачкою право власності на зазначену вище квартиру за набувальною давністю.
Представник Шаргородської міської ради Шейгець Н.І. в судовому засіданні позовні вимоги визнала в повному обсязі. Крім того, представник подала через канцелярію суду письмову заяву від 15.03.2012 року № 148, підписану міським головою, згідно з якою заперечень проти задоволення позову ОСОБА_3, немає. Крім того, представник міської ради пояснила, що оскільки позивачка добросовісно заволоділа і продовжує відкрито, безперервно більше 11 років володіти майном, а саме: квартирою під АДРЕСА_1, про що свідчать докази, досліджені в судовому засіданні, вона набула права просити суд визнати за нею право власності на зазначену квартиру.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази, що є у справі суд встановив.
Рішенням виконавчого комітету Шаргородської міської ради від 23.05.1990 року за № 68 (а.с. 6) затверджено рішення загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу № 4 про надання дозволу гр. ОСОБА_4 продати кооперативну квартиру гр. ОСОБА_3, проживаючій в найманій квартирі, працюючій в райоб’єднанні «Сільгоспхімія».
Із довідки від 25.08.2011 року № 499 (а.с. 5), виданої виконавчим комітетом Шаргородської міської ради вбачається, що в книзі запису нотаріальних дій (видача ордерів) дійсно за № 514 від 27.12.1990 року зареєстровано ордер на квартиру на ім’я гр. ОСОБА_3.
Позивачка в судовому засіданні пояснила, що ордер, який їй видавався 27.12.1990 року вона не зберегла, оскільки практично одразу після видачі ордера вона передала його працівникам виконкому, проте ордер їй назад не повернули.
Із копії паспорта (а.с. 20-21) та домової книги (а.с. 66-69) вбачається, що з 21 червня 1991 року зареєстрованим місцем проживання позивачки є АДРЕСА_1.
Досліджені в судовому засіданні докази, зокрема, договір купівлі-продажу нежитлової будівлі гаража від 25.08.2009 року, посвідчений приватним нотаріусом, зареєстрований в реєстрі за № 1869, витяг з державного реєстру правочинів від 25.08.2009р., витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.01.2010р., реєстраційне посвідчення від 19.01.2010р., державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯД № 370864 від 26.08.2009р., технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду договір на технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем газопостачання за заявками абонентів від 24.112004р. № 2453, типовий договір № 2453 про надання послуг з газопостачання від 24.11.2004р., акт об’ємів виконаних робіт від 11.08.2004р., протокол №1 виміру питомого опору ґрунту від 03.11.2001р., протокол № 2 вимірювання опору заземлюючого пристрою від 03.11.2001р., протокол № 3 провірки наявності ланцюга між заземлювачами і заземленими елементами від 03.11.2001р., протокол №4 провірки наявності ланцюга між заземленими установками і елементами заземленої установки 03.11.2001р., протокол № 5 виміру опору ізоляції проводів, кабелів, електродвигунів, електроапаратів і іншого електрообладнання від 03.11.2001р., протокол № 6 провірки спрацювання захисту при системі постачання з заземленою нейтралью, технічні умови № 195 від 15.11.2001р., видані Шаргородськими електромережами, паспорт електроустановки з додатками, акти інструментальної перевірки розрідження в димовідводах та кратності повітрообміну в житлових та громадських приміщень, в яких розташовані газові прилади № 27 від 17.10.2009р. та № 413 від 15.10.2010р. свідчать, що позивачка більше десяти років відкрито та безперервно володіє нерухомим майном, а саме: квартирою під АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пунктом 1 зазначеної вище статті передбачено, що визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.
Частинами 1 та 4 ст. 344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивачка довела належними та допустимими доказами обґрунтованість позовних вимог, тобто те, що вона добросовісно заволоділа і продовжує відкрито та безперервно протягом більш як десяти років володіти квартирою під АДРЕСА_1.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 15, 16, 344 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 6, 8, 10, 11, 15, 57 - 61, 130, 174, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності за набувальною давністю на квартиру під АДРЕСА_1, загальною площею 64,7 м кв., що складається з: 1 коридору площею 9,4 м кв., житлових кімнат 2 площею 9,9 м кв., 3 площею 19,3 м кв., 4 площею 13,1 м кв., 5 кухні площею 8,3 м кв., 6 ванни площею 2,5 м кв., 7 туалету площею 1,1 м кв., 8 кладової площею 1,1 м кв.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга на рішення подається до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд.
Суддя