Справа №2-а-1672/2011

Провадження № 2-а/1303/423/2012

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

25 січня 2012 року   

          Суддя Буського районного суду Львівської області Журибіда Б. М.  розглянувши в порядку  скороченого  провадження адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1  до  Управління праці та соціального захисту населення Буської районної державної адміністрації  про стягнення щорічної разової грошової допомоги  учаснику війни, -

В С Т А Н О В И В  :

          Позивачка звернулася в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Буської районної державної адміністрації про стягнення суми недоплаченої разової грошової допомоги  учаснику війни, покликаючись на те, що їй, як учаснику війни відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” до 05 травня має виплачуватись одноразова грошова допомога в розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком. У 2007 році їй  виплачено 55,00 грн., а повинно було бути виплачено 410,06 грн. У 2008 році їй виплачено 65,00 грн., а повинно було бути виплачено 481 грн. Просить стягнути різницю недоплаченої суми з відповідача.

Ухвалою судді від 11.01.2012 року відкрито скорочене провадження по даній справі та запропоновано відповідачу подати заперечення проти позову та докази, яким вони обґрунтовуються або заяву про визнання позову безпосередньо до канцелярії суду.

На час розгляду справи представник відповідача подав заперечення проти позову, пояснивши, що управління немає повноважень на самостійне визначення розміру даної грошової допомоги та зобов»язане діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вважає позов безпідставним і просить відмовити у задоволенні такого.  

Оскільки предметом позову є нарахування та виплата суми недоплаченої разової грошової допомоги, в силу п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАСУ, судовий розгляд здійснюється в порядку скороченого провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, вважаю, що позов до задоволення не підлягає, мотивуючи це наступним.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями та Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, та від 22 травня 2008 року  № 10-рп/2008.

Позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1, є учасником війни, що підтверджується безтерміновим посвідченням НОМЕР_1, виданим Буським УПСЗН 12.10.2006 року, і відповідно до статті 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” має право на отримання щорічно до 5 травня разової щорічної грошової допомоги у розмірах встановлених цим законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. За цим конституційним приписом у разі якщо застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата грошової допомоги для учасників війни, потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України.

Відповідач не має повноважень на самостійне визначення розміру грошової допомоги, яка виплачується до 5-го травня, оскільки, згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час виплати щорічної разової грошової допомоги позивачці, як учаснику війни, до 5-го травня розмір такої був встановлений Законом України «Про Державний бюджет України», що додатково, поряд з нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» регулював відносини з виплати зазначеної допомоги і такі норми на час виплати не були ні відмінені, ні визнані неконституційними.

За наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах повинні застосовуватись положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Відповідно на той час дії відповідача повністю узгоджувались з вимогами законодавства і це вказує, на те що суб'єкт владних повноважень діяв на підставі та в спосіб передбачений законом, тобто правомірно.

З огляду на наведене, Законами України «Про державний бюджет України на 2007, 2008 роки» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, а отже пріоритетними в даному випадку є положення Закону України «Про державний бюджет України».

В термін до 5 травня діяли Закони України «Про державний бюджет України на 2007, 2008 роки» та виплати проведені у відповідності до його норм, а рішення Конституційного Суду України за 2007 рік та за 2008 рік, які за змістом ч. 3 ст. 150, ч. 2 ст. 152 Конституції України є обов»язковими до виконання на території України, були прийняті поза вказаним  терміном і зворотної дії в часі не мають, тому відповідач діяв у відповідності до вимог Конституції України.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

За таких обставин, беручи до уваги, те що зазначена допомога є разовою, тобто виплачується щорічно виключно до 5 травня і чинним законодавством України не передбачена можливість повторних виплат чи доплат цієї допомоги при подальшій зміні її розміру, також законодавством врегульовані правовідносини щодо виплат, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також, що позивач отримала зазначені виплати в розмірі, встановленому Законом України «Про Державний бюджет України», органи державної влади правомірно керувалися даними нормами у спірних правовідносинах, відповідно дії відповідачів по нарахуванню та виплаті позивачу щорічної грошової допомоги як учаснику війни є правомірними та виконаними в повному обсязі.

Позивачка звільнена від судових витрат і не понесла їх при зверненні до суду, тому у відповідності до вимог статті 94 КАС України, їх не слід стягувати з місцевого бюджету.

Керуючись ст.ст.7,9,23, 69, 70, 71, 86, 158 - 163 КАС України, статтями 8,19,64,95 Конституції України, Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року по справі № 10-рп/2008, суд –

П О С Т А Н О В И В  :

           в позові відмовлено

          ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про стягнення щорічної разової грошової допомоги учаснику війни з Управління праці і соціального захисту населення Буської районної державної адміністрації - відмовити.

 Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до апеляційного адміністративного суду Львівської області через Буський районний суд Львівської області протягом 10-ти днів з дня отримання копії постанови.

                    Суддя                                                             Б. М. Журибіда