ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" жовтня 2006 р. | 10:20 | Справа № 15/400/06 |
м. Миколаїв
За позовом: Державна акціонерна холдингова компанія ”Чорноморський суднобудівний завод”, м. Миколаїв
До відповідача: Березанська районна державна адміністрація, с.м.т. Березанка
Суддя Середа О.Ф.
Секретар судового засідання Карцев М. С.
П Р Е Д С Т А В Н И К И:
Від позивача: Клис А. А.
Від відповідача: Тимошин В. В.
В засіданні приймає участь:
Суть спору: про визнання недійсним акту ненормативного характеру.
Державна акціонерна холдингова компанія ”Чорноморський суднобудівний завод” (надалі - позивач) звернулась до господарського суду Миколаївської області з адміністративним позовом про визнання недійсним розпорядження № 1122 ”Про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду земельної ділянки”, прийнятого 26.11.04 р. Березанською районною державною адміністрацією (надалі –відповідач).
Позивач вважає, що спірне розпорядження від 26.11.04 р. № 1122 суперечить чинному законодавству і є недійсним, оскільки бувший голова правління Державної акціонерної холдингової компанії ”Чорноморський суднобудівний завод” є особою, яка не мала права відмовлятись у добровільному порядку від користування землею.
16.08.06 р. позивач надав уточнення і просить суд поновити строк для подачі адміністративного позову.
Крім того, відповідно до статей 43-1 –43-9 ГПК України, позивач надав суду клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на земельну ділянку розміром 0,4 гектара та заборони будь-кому вчиняти дії щодо її використання.
Суд поновлює позивачу строк для подання адміністративного позову.
Клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на земельну ділянку розміром 0,4 гектара та заборони будь-кому вчиняти дії щодо її використання задоволенню не підлягає, оскільки по суті не відповідає вимогам статті 117 КАС України.
Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у відзиві.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
10.03.94 р., на виконання розпорядження Ради міністрів України від 28.03.88 р. № 142, відповідач видав позивачеві державний акт на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 16.0 гектарів для бази відпочинку ”Чорноморець”, розташованої в зоні відпочинку Коблеве Березанського району Миколаївської області.
Під час вирішення спору, позивач не надав суду жодного доказу, що саме спірне розпорядження від 26.11.04 р. № 1122 було прийняте відповідачем на підставі клопотання бувшого голови правління Державної акціонерної холдингової компанії ”Чорноморський суднобудівний завод”.
Як вбачається з матеріалів справи розпорядженням відповідача від 26.11.04 р. № 1122 Про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду земельної ділянки, був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для комерційного використовування громадянином України Харитоновим А. П. і передано йому в оренду строком на 49 років земельну ділянку загальною площею 0,4 гектара.
Тобто, спірним розпорядженням лише затверджений проект землеустрою і не воно не стосується будь-якого вилучення землі.
Судом встановлено, що зазначена в позовній заяві земельна ділянка була переведена відповідачем до земель запасу згідно розпорядження від 06.08.04 р. № 748 ”Про припинення права постійного користування землею”, на підставі клопотання та добровільної відмови позивача від зазначеної ділянки, викладених ним у листі від 26.07.04 р. № 790/524 про вилучення у нього із землекористування частини земельної ділянки загальною площею 2,5 га та переведення її до земель державної власності (земель запасу) у зв’язку з добровільною відмовою від неї.
Згідно пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, здійснюють відповідні сільські, селищні міські ради, а за межами населених пунктів –відповідні органи виконавчої влади. Оскільки земельна ділянка, що є предметом спору, знаходиться за межами населеного пункту, то повноваження по розпорядженню цією ділянкою належить райдержадміністрації, тобто відповідачу по справі.
Розпорядженням відповідача від 06.08.04 р. № 748 право позивача щодо постійного користування земельною ділянкою загальною площею 2,5 га припинено, у зв’язку з добровільною відмовою від неї останнім, а зазначена земельна ділянка переведена до земель державної власності (запасу).
Саме це розпорядження від 06.08.04 р. за № 748 було прийняте відповідачем на підставі клопотання позивача про добровільну відмову від земельної ділянки загальною площею 2,5 га підписаного бувшим головою правління підприємства позивача.
Позивач вважає, що голова правління, відповідно до Статуту та ухвали арбітражного суду Миколаївської області від 10.09.97 р. про порушення справи про банкрутство та заборону будь-якого відчуження майна, не мав права розпоряджатися спірною земельною ділянкою та звертатися до відповідача з клопотанням про добровільну відмову від неї.
Судом встановлено, що відповідно ухвали арбітражного суду Миколаївської області від 10.09.97 року проти підприємства позивача була порушена справа про банкрутство і на підставі статей. 61, 66 АПК України йому було заборонено здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі майна належного йому на праві власності.
Згідно приписів частини 2 статті 373 ЦК України, частини 1 статті 125, частини 1 статті 126 Земельного кодексу України земельні ділянки можуть перебувати у власності будь-яких осіб тільки за наявності державного акту на право власності на землю.
Як слідує з державного акту від 10.03.94 р. земельна ділянка, в тому числі і спірна, перебували у позивача на праві постійного користування, а не на праві власності. Тому вважати, що ухвалою від 10.09.97 р. суд заборонив позивачеві здійснювати будь-які дії щодо добровільної відмови від спірної земельної ділянки нема підстав, оскільки зазначена ухвала стосується лише питання відчуження і передачі майна, що належить позивачеві на праві власності, а земельна ділянка перебувала у останнього лише у користуванні та належала на праві власності державі.
Відповідно до Статуту позивача Державна акціонерна холдингова компанія ”Чорноморський суднобудівний завод” створена на базі Державного підприємства ”Чорноморський суднобудівний завод” та є його правонаступником.
Згідно пунктом 15.4 Статуту голова правління підприємства позивача має право діяти від імені компанії та представляти її інтереси у всіх установах, організаціях та підприємствах без довіреності.
Вищевказане спростовує твердження позивача про те, що при зверненні до відповідача з клопотанням про добровільну відмову від спірної земельної ділянки голова правління перевищив свої повноваження та порушив заборону на відчуження майна, викладених в ухвалі арбітражного суду Миколаївської області від 10.09.97 р., а тому ці доводи позивача судом до уваги не приймаються, у зв’язку з чим слід вважати, що клопотання позивача від 26.07.04 р. викладене у листі за № 790/524 про вилучення із його землекористування частини земельної ділянки загальною площею 2,5 га та переведення її до земель державної власності (земель запасу) підписане уповноваженою особою, без будь-яких порушень діючого законодавства та ухвали арбітражного суду Миколаївської області від 10.09.97 року.
Згідно частини 1 статті 141, частини 1 статті 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані в користування із земель державної власності, можуть бути вилучені із постійного користування на підставі добровільної відмови землекористувача за рішенням органу виконавчої влади.
Таким чином, суд вважає, що відповідач обґрунтовано, відповідно з вимогами діючого законодавства і на законних підставах розпорядженням 06.08.04 р. № 748 припинив право постійного користування позивача земельною ділянкою загальною площею 2,5 га та перевів її до земель державної власності (запасу), у зв’язку з добровільною відмовою позивача від земельної ділянки, а розпорядженням № 1122 від 26.11.04 р. ”Про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду земельної ділянки” надав земельну ділянку, площею 0,4 га для комерційного використання громадянину України Харитонову А. П., внаслідок чого позовні вимоги задоволені бути не можуть, а в позові слід відмовити саме з вищезазначених підстав.
Крім того, судом з’ясовано, що позивач по справі вже звертався до господарського суду Миколаївської області з позовом про визнання недійсним розпорядження відповідача від 16.11.04 р № 1072 ”Про припинення прав постійного користування землею”, з тих же підстав, що викладені в адміністративному позові від 20.07.2006 р., що розглядається. За наслідками вирішення спору, яке набрало законної сили, позивачу по справі у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.
За таких обставин, враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 157-163 КАС України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У позові відмовити повністю.
Строки, порядок набрання постановою суду законної сили та її оскарження передбачені статтею 186 КАС України.
24/10/06
Суддя | О.Ф.Середа |