ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018,  м. Львів,  вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

15 лютого 2012 р.                                                                                    № 2а-13591/11/1370  

Львівський окружний адміністративний суд

в складі: головуючої cудді –Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання –Гойни Є.А.,

за участю представників сторін:     

від позивача: Марікуци Ю.А.., згідно протоколу зборів приватного підприємства                                                                         "МосВінБуд",

від відповідача: ОСОБА_2, згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «МосВінБуд»до Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення суб’єкта владних повноважень, -

в с т а н о в и в :

ПП «МосВінБуд»звернулося до суду з позовом до ДПІ у Мостиському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000382321 від 09.11.2011 року.

Позовні вимоги, з урахуванням відзиву від 31.01.2012 року на заперечення відповідача,  обґрунтовані тим, що висновки акту ДПІ у Мостиському районі м. Львова, на підставі якого прийнято оскаржуване податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам та фінансово-господарській діяльності позивача. Позивач зазначає, що включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до податкових накладних, отриманих від ТзОВ "ВТ-Техбуд", та вартості наданих останнім послуг до валових витрат цілком обґрунтовано нормами законодавства, зокрема Законами України “Про податок на додану вартість”. Зазначає, що відповідачем безпідставно було зроблено висновок про нікчемність правочину між позивачем і ТзОВ "ВТ-Техбуд" та про відсутність фактичної поставки матеріалів у жовтні 2010 року тільки на підставі аналізу податкової звітності ТзОВ "ВТ-Техбуд" за 9 місяців 2010 року та того, що останній занесений до "групи ризику", а витрати на транспортування, зберігання матеріалів ПП «МосВінБуд»не підтверджені документально. Зазначає про відсутність потреби у зберіганні поставлених товарів та про недоведеність позивачем нікчемності угоди, як такої, що укладена з метою порушення публічного порядку та моральних засад суспільства. Наголошує, що позивачем усі підтверджуючі реальність правочину документи було надано на вимогу податкового органу. Додатково покликається на довідку КРУ у Львівській області про наслідки зустрічної перевірки правильності визначення вартості виконаних підрядних робіт та продовження розрахунків між позивачем та Сихівською РДА, як на підставу реальності угоди з ТзОВ "ВТ-Техбуд". В зв'язку з наведеним просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, пояснив, що інших документів, ніж ті, що долучені до матеріалів справи, суду на підтвердження своїх вимог представити не можуть в зв'язку з їх відсутністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, наведених у письмових запереченнях від 16.11.2011 року, суть яких зводиться до наступного. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні бухгалтерські документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Актом перевірки ТзОВ "ВТ-Техбуд" від 01.03.2011 року встановлено, що у останнього немає технічного персоналу, основних фондів та виробничих активів, транспортних засобів, що вказує на неможливість проведення фінансово-господарської діяльності. Додатково зазначає, що ПП «МосВінБуд», на запит  ДПІ в Мостиському районі, не було надано повної інформації та документів, що підтверджують реальність фінансово-господарських відносин з ТзОВ "ВТ-Техбуд". Зазначає, що позивачем не доведено подальше використання придбаних у ТзОВ "ВТ-Техбуд" товарів у будівництві. Отже, позивачем перераховувались кошти на контрагента без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Звідси, формування податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого в складі вартості послуг, є безпідставним, незважаючи на наявність податкової накладної, яка за формальними ознаками відповідає вимогам чинного законодавства. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.  

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Позивач - ПП «МосВінБуд» зареєстроване 10.05.2007 року Мостиською районною державною адміністрацією як юридична особа, код ЄДРПОУ –34903739, місцезнаходження юридичної особи: Львівська обл., м. Мостиська, вул. Полуботка, 5. Позивач взятий на облік як платник податків в ДПІ в Мостиському районі, зареєстрований платником ПДВ. Відповідно до свідоцтва № 100295771, ПП "МосВінБуд" зареєстровано платником податку на додану вартість.  

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ в Мостиському районі проведено перевірку ПП «МосВінБуд» з питань правомірності формування податкового зобов’язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2010 року в частині взаєморозрахунків  з ТзОВ "ВТ-Техбуд" з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 21.10.2011 року № 101/23-34903739.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.4.5, п.п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями (надалі – Закон № 168), у зв’язку з чим занижено податок на додану вартість в сумі 5983,00 грн. за жовтень 2010 року.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в Мостиському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.11.2011 року № 0000382321, яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем податок на додану вартість в сумі 8974,00 грн., в тому числі за основним платежем –5983,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –2991,00 грн.

В адміністративному порядку позивачем податкове повідомлення-рішення не оскаржувалось.

Спору між сторонами щодо правомірності проведення позапланової перевірки немає.  

Судом встановлено, що ПП «МосВінБуд» включило до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року ПДВ в сумі 5983,00 грн., сплачене в складі вартості отриманих від ТзОВ "ВТ-Техбуд" ТМЦ.

На доказ реальності фінансово-господарських відносин між ПП «МосВінБуд» та ТзОВ "ВТ-Техбуд" в період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року, позивач подав:

- рахунок № 29/10-01 від 29.10.2010 року;

- видаткову накладну № 29/10-01 від 29.10.2010 року;

- податкову накладну  № 9 від 29.10.210 року;

- платіжне доручення № 53 від 05.11.2010 року, відповідно до якого позивач ПП «МосВінБуд»сплатив на користь ТзОВ "ВТ-Техбуд" 35899,27 грн. (в тому числі ПДВ - 5983,21 грн.). Також в матеріалах справи є копія довіреності № 9 на ім’я  ОСОБА_3, виданої 29.10.2010 року ПП «МосВінБуд»на отримання від ТзОВ "ВТ-Техбуд" будматеріалів на суму 35900,00 грн.

Сума податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній включена до податкового кредиту жовтня 2010 року.

Відповідно до ст. 639 Цивільного Кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту представлених доказів не вбачається, в який спосіб сторонами було досягнуто згоди з істотних умов договору поставки товару; позивачем не надано доказів того, як саме визначався об'єм поставки ТМЦ, формувалась ціна.  

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відсутні будь-які докази, які б свідчили про складський облік придбаного у ТзОВ "ВТ-Техбуд" товару, його доставку, строки такої доставки, місце та час передачі товару.

Суд критично ставиться до твердження представника позивача про те, що товар ТзОВ "ВТ-Техбуд" (місцезнаходження м. Львів) поставлявся на адресу ПП "МосВінБуд" (м. Мостиська Львівської області) і в подальшому був використаний підчас ремонтних робіт на території Сихівського району м. Львова, оскільки відсутня економічна доцільність такого перевезення; транспортні витрати у податковій накладній не зазначено.  

Суд зазначає, що необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704.

Відповідно до п.2.1 ст.2 даного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

В статті 2 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 № 996-ХІУ, бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р. встановлено  вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Відповідно до п.1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Зі змісту Закону України «Про податок на додану вартість»право на податковий кредит, в тому числі на відшкодування податку виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.          

Крім того, згідно з п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:          

а)порядковий номер податкової накладної;          

б)дату виписування податкової накладної;

в)повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на долану вартість;

г)податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д)місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е)опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж)ціну поставки без врахування податку;

з)ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и)загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою  для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону у разі коли платник придбаває товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

У відповідності до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Проте, згідно з п.п. 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість», підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана постачальником товарів (послуг), яка оформляється з дотриманням вимог пп. 7.2.1 Закону про ПДВ та Порядку заповнення податкової накладної (далі - № 165). Зокрема, у п. 18 Порядку № 165 зазначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), і скріплюються печаткою такого платника податку - Продавця.

Водночас суд зазначає, що наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (доказ поставки товару, його використання в подальшому тощо) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Таким чином, слід наголосити, що при розгляді спорів щодо правомірності формування податкового кредиту суду в будь-якому разі слід з'ясовувати реальність господарської операції.

Як вже було зазначено вище, позивачем суду не представлено доказів щодо досягнення згоди по істотних умовах договору купівлі-продажу товару, його доставки, строків такої доставки, місця та часу передачі товару, економічної доцільність перевезення за маршрутом Мостиська-Львів-Мостиська.

Інші документи, які були представлені суду, як от: звіт про списання ТМЦ у виробництво від 29.10.20010 року, накладна-вимога на внутрішнє переміщення товарів від 29.10.2010 року та матеріальний звіт за жовтень 2010 року не можуть слугувати доказом отримання ТМЦ від ТзОВ "ВТ-Техбуд".

Крім того, видаткова накладна № 29/10-01 від 29.10.2010 року та рахунок № 29/10-01 від 29.10.2010 року підписані невідомою особою.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26.12.2011 року, ТзОВ "ВТ-Техбуд" зареєстровано 09.04.2010 року за адресою 01010, м. Київ, вул. Предславинська, 31 та за юридичною адресою відсутнє. Інформація про наявність філій, представництв, відокремлених підрозділів відсутня. Варто зазначити також, що основним видом діяльності ТзОВ "ВТ-Техбуд" є будівництво будівель, діяльність у сфері інжинірингу, в той час як предметом договору, відповідно до представлених первинних документів ПП "МосВінБуд", є продаж товарів.

Судом не беруться до уваги покликання представника позивача на довідку від 21.11.2011 року № 266 КРУ у Львівській області про наслідки зустрічної звірки щодо правильності визначення вартості виконаних підрядних робіт та проведення розрахунків ПП «МосВінБуд» Сихівською РА ЛМР за період з 01.01.2009 року по 30.06.2011 року, адже така жодним чином не свідчить про реальність придбання позивачем ТМЦ саме у ТзОВ "ВТ-Техбуд".

З урахуванням вищенаведеного, представлених ПП "МосВінБуд" документів не достатньо для того, що б зробити висновок про реальність операції купівлі-продажу з ТзОВ "ВТ-Техбуд".

Відтак, беручи до уваги положення Закону України «Про податок на додану вартість», у позивача виключається можливість формування податкового кредиту із вищевказаної операції.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі наведеного, суд погоджується з висновками податкового органу про те, що ПП "МосВінБуд" було допущено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.4.5, п.п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв’язку з чим занижено податок на додану вартість в сумі 5983,00 грн. за жовтень 2010 року.

Отже, прийняте відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення від 09.11.2011 року № 0000382321 є правомірним.

Відтак, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

  П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 20.02.2012 року.

         Суддя                                                                                          Потабенко В.А.

З оригіналом згідно

         Суддя                                                                                 Потабенко В.А.