КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2012 року                                                             Справа № 1170/2а-4766/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд      

в складі головуючого: судді   Петренко О.С.        

за участю секретаря судового засідання : Снісар Я.В.

представників сторін:

позивача –Томашевської М.В.

відповідача –Івашкіна О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АПС-Кіровоград»

до відповідача: Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення –рішення № 0001402360 від 07.11.2011 року, суд  

ВСТАНОВИВ:

          ТОВ «АПС-Кіровоград»звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001402360 від 07.11.2011 року, яким позивачу нараховано податкове зобов’язання в розмірі 162 415,00 грн. основного платежу та 497,00 грн. штрафних санкцій.

          Позовні вимоги обґрунтовуються наступними обставинами.

Спеціалістами Кіровоградської ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АПС-Кіровоград»з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Євросвіт»за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011року; ПП «Зітекс»за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року;  ПП «Потенца»за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 року; з ФОП ОСОБА_3 за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, про що складений акт від 21.10.2011 року за №115/23-6/36584833. На підставі даного акту винесено податкове повідомлення-рішення № 0001402360 від 07.11.2011 року, яким позивачу нараховано податкове зобов’язання в розмірі 162 415,00 грн. основного платежу та 497,00 грн. штрафних санкцій.

Так, в акт перевірки перевіряючими було зроблено висновок про нікчемність правочинів здійснених між ТОВ «АПС-Кіровоград»та ТОВ «Євросвіт», ПП «Зітекс», ПП «Потенца»,  ФОП ОСОБА_3, внаслідок чого, на його думку, операції з придбання мали не товарний характер, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, пояснюючи це тим, що ТОВ «АПС-Кіровоград»здійснює діяльність спрямовану на надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій.

На думку позивача відповідний висновок є передчасним та помилковим, оскільки реальні правові наслідки правочину між позивачем та ТОВ «Євросвіт», ПП «Зітекс», ПП «Потенца»,  ФОП ОСОБА_3 настали, що підтверджується належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення від 07.11.2011 року № 0001402360 прийнято всупереч з порушенням чинного законодавства.

В судовому засіданні, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити.  

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених в запереченні на позовну заяву, обґрунтувавши тим, що об’єкти оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників, на думку відповідача, відсутні, а тому вважає доводи позивача такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та просив в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «АПС-Кіровоград»відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.  

ТОВ «АПС-Кіровоград»зареєстровано виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 16.07.2009р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 748785 /а.с.68,69/ та діє на підставі статуту /а.с. 63-67/.

Види діяльності за КВЕД :

- електромонтажні роботи,

- водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи,

- проведення розслідувань та забезпечення безпеки,

- роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не відведеними до інщих групувань,

- інші види оптової торгівлі,

- надання інших комерційних послуг.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" Державна податкова адміністрація України, крім інших, здійснює такі функції: виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану із здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Відповідно до актів, довідок перевірок ТОВ «Євросвіт», ПП «Зітекс», ПП «Потенца»,  ФОП ОСОБА_3 встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій направлених на настання реальних наслідків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв’язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, а тому правочини є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача" в тому числі ТОВ «АПС-Кіровоград».

Також, згідно даних автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено, що позивачем відображено в податковому обліку, а саме віднесено до складу податкового кредиту операції з придбання товарів/робіт,послуг/ з вищезазначеними контрагентами.

          Кіровоградською ОДПІ на підставі наказу № 3041 від 13.10.2011 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «АПС-Кіровоград»з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Євросвіт»за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011року; ПП «Зітекс»за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року;  ПП «Потенца»за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 року; з ФОП ОСОБА_3 за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, про що складений акт від 21.10.2011 року за №115/23-6/36584833.  /а.с. 134-152/.

В акті перевірки зроблено висновок, що підприємством допущено наступні порушення:

1) відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року; з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року щодо придбання ТОВ «АПС-Кіровоград»товарів (робіт, послуг) у контрагентів–постачальників ТОВ «Євросвіт», ПП «Зітекс», ПП «Потенца», ФОП ОСОБА_3 не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. В зв’язку з тим, що угоди поставки є нікчемними,  нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Згідно п.1,п.5 ст.203, п. 1,п.2 ст.215, п.1. ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650 ст.655,ст. 658, ст.662 ЦК України встановлено нікчемні правочини;

2) п.198.3, п.198.6, п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року; з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, всього у сумі 162415,00 грн., в тому числі за грудень 2010 року –в сумі 1983,00 грн., за січень 2011 року в сумі 1932,00 грн., за квітень 2011 року у сумі 29700,00 грн., за червень 2011 року в сумі 128800,00 грн.

          На підставі даного акту винесено податкове повідомлення - рішення № 0001402360 від 07.11.2011 року, яким позивачу нараховано податкове зобов’язання в розмірі 162 415,00 грн. основного платежу та 497,00 грн. штрафних санкцій /а.с. 16/.

Такі висновки податкової служби ґрунтуються на наступному.

Відповідно до довідок Кіровоградської ОДПІ  від 18.03.2011 року № 91/1520/31703622 та від 30.09.2011 року №469/1520/31703622 встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Євросвіт»господарських операцій через відсутність матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв’язку з відсутністю складських приміщень, транспортних засобів.

На запит ГВПМ Кіровоградської ОДПІ від 15.08.2011 року №30018/10/26-34 керівнику ТОВ «АПС–Кіровоград»по взаємовідносинах з ТОВ «Євросвіт»за період з 01.01.2010 року по 30.07.2011 року підприємством надано відповідь з відмовою надати підтверджуючі документи.

Крім того, за результатами перевірки ПП «Зітекс»встановлено відсутність необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів, торгівельного обладнання та інших основних фондів, що стало підставою для поставлення під сумнів факт здійснення суб’єктом господарювання задекларованого основного виду діяльності.

Аналогічні висновки зроблено спеціалістами Кіровоградської ОДПІ щодо ПП «Потенца».

За результатами перевірки ФОП ОСОБА_3 встановлено порушення п.3 ст.5, ст. 7 Господарського кодексу України, п.2.ст3, п.1ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.185.1 ст.185, п.187.1  ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах,здійснених ФОП ОСОБА_3, та як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

Виходячи з вищенаведеного, підприємства-постачальники здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Отже, підприємством були здійснені операції без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

В ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів /робіт, послуг/, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені договіри відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Таким чином, підприємством, на думку працівників Кіровоградської ОДПІ було порушено статті 228 ЦК України  щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Дані твердження спеціалістів Кіровоградської ОДПІ судом не приймаються до уваги з наступних підстав.

          За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

          У відповідності з вимогами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

          Відповідачем не надано рішення суду, яке набрало чинності, про визнання недійсними договорів, укладених між позивачем та вказаними контрагентами, а отже, такий висновок відповідача є передчасним.

          Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.5 ст.203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

          У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

          Також, відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

          В судовому засіданні відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами  в момент укладення договорів вимог, встановлених  частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

          Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

          Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що вищезазначені договори, сторонами яких є позивач та ТОВ «Євросвіт», ПП «Зітекс», ПП «Потенца», ФОП ОСОБА_3  були укладені з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

          Договори між позивачем та ТОВ «Євросвіт», ПП «Зітекс», ПП «Потенца», ФОП ОСОБА_3 є дійсними та не були оскаржені в судовому порядку, таким чином вони є такими, на підставі яких виникли права і обов’язки сторін даних угод.

Згідно з позицією інформаційного листа  Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року  №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку , яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність всіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або/ бюджетне відшкодування.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами (ТОВ «Євросвіт», ПП «Зітекс», ПП «Потенца»та ФОП ОСОБА_3), а тому є помилковими та необґрунтованими  висновки податкового органу про нікчемність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відповідач не позбавлений права на звернення до суду про визнання правочинів такими, що вчинені всупереч інтересам держави.

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення–рішення суд приходь до наступних висновків.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, з 01.04.2011 року по 30.04.2011року, з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року встановлено його завищення всього в сумі у сумі 162415,00 грн.:

- в частині взаємовідносин з ТОВ «Євросвіт»в сумі 3915,00 грн., в тому числі за грудень 2010 року в сумі 1983,00 грн.; за січень 2011 року в сумі 1932,00 грн.;

- в частині взаємовідносин з ПП «Зітекс»в сумі 1937,00 грн., в тому числі а квітень 2011 року в сумі 1937,00 грн.;

- в частині взаємовідносин з ПП «Потенца»в сумі 27763,00 грн., в тому числі за квітень 2011 року в сумі 27763,00 грн.;

- в частині взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 в сумі 128800,00 грн., в тому числі за червень 2011 року в сумі 128800,00 грн.

          Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі за текстом–Закон №996-XIV) первинний  документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

          Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

          Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

          Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентами ТОВ «Євросвіт», ПП «Зітекс», ПП «Потенца»та ФОП ОСОБА_3 є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції.           

1) В судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору поставки №63  від 15.04.2011 року ТОВ «АПС-Кіровоград»придбало у  ПП «Потенца»обладнання для монтажу протипожежних систем (пристрої та матеріали  для їх кріплення)/а.с. 17/.

ПП «Потенца»виписано рахунок–фактуру № СФ-11 від 15.04.2011 року на загальну суму 60769, 60 грн.  /а.с. 112-113/.

На виконання умов договору ПП «Потенца»виписано видаткову накладну № РН -0000011 від 15.04.2011 року на загальну суму 60769,60 грн., ПДВ в розмірі 10128,27 грн. /а.с. 18-19/.

Поряд з цим, до суду позивачем надано податкову накладну  від 15.04.2011 року за №61, виписаної ПП «Потенца», відповідно до якої визначено суму ПДВ в розмірі 10128,27 грн. /а.с. 109-111/.

Крім того, 01.04.2011 року між ТОВ «АПС-Кіровоград»та ПП «Потенца»укладено договір про надання послуг № 75, відповідно до якого ПП «Потенца»зобов’язалось виконати роботи з розробки розділу проекту на монтаж систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виявлення /а.с. 61/.

Виконання договору підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) /а.с. 62/.

В даному випадку, первинні документи, що долучені до матеріалів справи не підтверджують здійснення господарських операцій, оскільки в судовому засіданні представником позивача не надано доказів щодо здійснення повної оплати товару та послуг.

До матеріалів справи долучено копії квитанції /а.с. 118-127/, підставою оплати яких став рахунок № 11 від 25.05.2011 року, 14.04.2011 року ( ПДВ 9347,28 грн.).  

На підтвердження виконання зобов'язань за вищезазначеним договором № 75 наданий лише акт здачі-прийняття робіт.

2) Між ТОВ «АПС –Кіровоград»та ТОВ «Євросвіт»укладено договір № 28 на перевезення пасажиро-вантажним транспортом від 01.01.2011 року /а.с. 21/ та договір б/н на перевезення пасажиро-вантажним транспортом від 01.06.2010 року /а.с. 24/.

На виконання умов договору № 28 наданий акт здачі–прийняття робіт (надання послуг)  від 31.01.2011 року /а.с. 22/.

На виконання умов договору № б/н надало первинні бухгалтерські документи, а саме:

- акт № 0155 здачі–прийняття робіт (надання послуг) /а.с. 23/,

- податкова накладна № 535 від 31.12.2010 року, виписаної підприємству ТОВ «Євросвіт», відповідно до якої сума ПДВ становить 1982,60 грн. /а.с. 107/,

- рахунок–фактуру № 535 від 31.12.2010 року на загальну суму 11 895,60 грн. ( в тому числі ПДВ –1 982,60 грн.) /а.с. 108/.

Підсумовуючи вищевикладене, позивачем не підтверджено первинними документами реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит, а саме факт оплати послуг та отримання податкової накладної платником податку щодо договору № 28.

3). В судовому засіданні встановлено, що між ТОВ «АПС-Кіровоград»та ПП «Зітекс»укладено договір на перевезення пасажиро-вантажним транспортним /а.с. 25/.

На виконання договору надано:

- акт №ОУ здачі-прийняття (надання послуг) за квітень 2011 року /а.с. 26/;

- рахунок-фактура № СФ-23 від 29.04.2011 року /а.с. 115/,

- податкова накладна № 60 від 29.04.2011 року /а.с. 114/.

Враховуючи те, що факт надання послуг по перевезенню пасажиро-вантажним транспортом не підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, суд дійшов висновку про відсутність у позивача підстав для віднесення суми сплаченого останнім ПДВ до податкового кредиту.

5). Щодо взаємовідносин між ТОВ «АПС –Кіровоград»та ФОП ОСОБА_3 судом встановлено наступні обставини.

01.06.2011 року між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладено договір про надання послуг № 19, відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 зобов’язувалась виконати роботи з розробки розділу проекту на монтаж систем раннього виявлення надзвичайного ситуацій та оповіщення у разі їх виникнення на об’єктах замовників /а.с. 27/.

На виконання умов договору надано:

- акт №ОУ-14 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2011 року /а.с. 28/;

- податкову накладну № 14 від 30.06.2011 року /а.с. 100/,

- рахунок–фактуру №СФ-14 від 30.06.2011 року /а.с.99/.

Договір №18 субпідряду з технічного обслуговування системи передавання тривожних сповіщень від 01.06.2011 року /а.с.29-30/, відповідно до умов даного  ФОП ОСОБА_3 надавались послуги з обслуговування систем передавання тривожних сповіщень, на виконання якого:

- акт  №ОУ-12 здачі–прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2011 року /а.с. 31/;

- рахунок-фактура № СФ-12 від 30.06.2011 року /а.с. 97/,

- податкову накладну  № 12 від 30.06.2011 року /а.с. 98/,

- оплата здійснена в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3, що підтверджується банківськими виписками по рахунку ТОВ «АПС-Кіровоград»на суму 200238,98 грн., з яких ПДВ 33373,16 /а.с. 129-131/.

Відповідно до договору № 37 від 08.06.2011 року, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «АПС-Кіровоград», ФОП ОСОБА_3 зобов’язалась здійснювати технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів /а.с. 43/.

На  підтвердження виконання умов договору позивачем до матеріалів позову долучено:

- акт №ОУ-7 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2011 року (ПДВ 424,00 грн.) /а.с. 45/;

- рахунок-фактура № СФ-7 (ПДВ 1206,67  грн.) /а.с. 105/,

- податкову накладну №7 від 08.06.2011 року (ПДВ 1206,67  грн.) /а.с. 106/.

Договір суборенди № 7 від 01.06.2011 року, за яким ФОП ОСОБА_3 передає, а ТОВ «АПС-Кіровоград»приймає у тимчасове строкове оплатне користування відокремлену частину житлового приміщення, на виконання якого надано:

- акт прийому-передачі /а.с. 47 на звороті/,

- акт № ОУ-11 здачі-прийняття робіт /а.с. 48/,

- податкову накладну № 11 від 30.06.2011 року /а.с. 96/,

- рахунок-фактуру № СФ-11 від 30.06.2011 року /а.с. 95/,

- оплата за надані послуги здійснена в безготівковому  порядку на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3 /а.с.128/.

За договором № 22 від 01.06.2011 року /а.с. 49/, ФОП ОСОБА_3 зобов’язалась виконати роботи з розробки аналітичного плану з ліквідації аварійної ситуації людей у разі їх виникнення.

На виконання зобов'язань за даним договором надано:

- акт ОУ-15 здачі-прийняття робіт від 30.06.2011 року (ПДВ 12355,00 грн.) /а.с. 50/,

- оплата за надані послуги (з зазначенням платежу-оплата за послуги субпідряду монтаж) здійснена в безготівковому  порядку на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3 /а.с.128/.

10.06.2011 року між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «АПС-Кіровоград»було укладено договір поставки № 53, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_3 поставило позивачу канцелярські товари /а.с. 51/.

Згідно видаткової накладної №РН-8 від 10.06.2011 року ФОП ОСОБА_3 передало  позивачу канцелярські товари на загальну суму 18244 грн., в тому числі ПДВ –3040,67 грн. /а.с. 52/, відповідно до рахунку-фактури № СФ-8 від 10.06.2011 року /а.с. 94/.

Крім того, до суду позивачем надано копію податкової накладної № 8 від 10.06.2011 року, виписаної ФОП ОСОБА_3 /а.с. 93/.

03.06.2011 року між ТОВ «АПС-Кіровоград»та ФОП ОСОБА_3 укладено договір № 48/5, відповідно до якого позивач отримав обладнання для монтажу протипожежних систем /а.с. 53/, на підтвердження чого надано видаткову накладну №РН-4 від 03.06.2011 року на загальну суму 117000,00 грн., в тому числі ПДВ 19500,00 грн. /а.с. 54/, відповідно до рахунку-фактури №4 від 03.06.2011 року /а.с. 92/.

До матеріалів справи долучено копію податкової накладної № 4 від 03.06.2011 року виписаної ФОП ОСОБА_3 /а.с. 91/.

03.06.2011 року між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «АПС-Кіровоград»було укладено договір поставки № 30 /а.с. 55/, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_3 поставило позивачу вогнегасники та матеріали для їх технічного обслуговування.

Згідно видаткової накладної №РН-3 від 03.06.2011 року ФОП ОСОБА_3 передало  позивачу вогнегасники та матеріали для їх технічного обслуговування на загальну суму 22000,00 грн., в тому числі ПДВ –3666,67 грн. /а.с. 56/, відповідно до рахунку-фактури № СФ-3 від 03.06.2011 року /а.с. 102/.

Крім того, до суду позивачем надано копію податкової накладної № 3 від 03.06.2011  року, виписаної ФОП ОСОБА_3 /а.с. 101/.

Відповідно до договору № 39 від 02.06.2011 року, ФОП ОСОБА_3 зобов’язалась виконувати допоміжні роботи для подальшого монтажу системи автоматичної пожежної сигналізації /а.с. 58/.

На виконання умов договору позивачем надано:

- акт здачі–прийняття робіт від 30.06.2011 року /а.с. 60/, відповідно до якого вартість робіт становить 54210,50 грн., в тому числі ПДВ  - 9035,08 грн.,

- податкова накладна №10 від 25.06.2011 року ( ПДВ 13249,82 грн) /а.с. 117/,

- рахунок–фактуру №СФ-10 від 30.06.2011 року /а.с. 116/.

Позивачем також надано видаткову накладну №РН-91 від 17.06.2011 року на загальну суму 52940,79 грн., в тому числі ПДВ 8823,47 грн. /а.с. 57/, рахунок фактуру № СФ-9 від 17.06.2011 року на загальну суму 89891,01 грн., в тому числі ПДВ 14981,84 грн. та податкову накладну № 9 від 17.06.2011 року на загальну суму 89891,01 грн., в тому числі ПДВ 14981,84 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, зобов’язання за договором №18 субпідряду з технічного обслуговування системи передавання тривожних сповіщень від 01.06.2011 року /а.с.29-30/ та договором суборенди № 7 від 01.06.2011 року /а.с. 46-47/ між ТОВ «АПС-Кіровоград»та ФОП ОСОБА_3 виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується первинними документами, інші господарських операцій між даними сторонами не підтверджені належними первинними документами, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції.           

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит –сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" /далі Закон №168/97-ВР/ податкове зобов'язання –загальна  сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

          Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

          Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником  податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуг, робіт) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуг, робіт), пов’язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг, робіт) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

          Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 №168/97-ВР  не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми  сплаченого  (нарахованого)  податку  у  зв'язку з придбанням

товарів   (послуг),  не  підтверджені  податковими  накладними чи митними деклараціями  (іншими  подібними  документами  згідно  з підпунктом  7.2.6  цього  пункту).

          Згідно п.7.1 ст.7, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. При здійсненні господарської операції у момент виникнення податкових зобов’язань продавця складається податкова накладна у двох примірниках.

          Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

          Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7  Закону №168/97-ВР податкова  накладна видається платником податку, який поставляє  товари  (послуги),  на  вимогу  їх  отримувача,  та   є підставою для нарахування податкового кредиту.  Як виняток з цього правила,  підставою  для  нарахування  податкового   кредиту   при поставці  товарів  (послуг)  за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем,  банківськими або персональними чеками  у  межах граничної  суми,  встановленої  Національним  банком  України  для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від  отримувача  таких  товарів (послуг),  з  визначенням  загальної  суми  такого  платежу,  суми податку та податкового номера постачальника.

          Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

          або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

          Із аналізу статей Закону 168/97-ВР слідує, що підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду, та при наявності умов, визначених  пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону 168/97-ВР, а також підставою бюджетного відшкодування суми ПДВ в наступному періоді, є наявність передбачених законом бухгалтерських документів, що підтверджують факти отримання товару (послуг, робіт) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуг, робіт), пов’язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг, робіт) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

          Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону 168/97-ВР платника податку визначено, як особу, яка згідно із цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

          Згідно з п.10.2 ст.10 Закону 168/97-ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

          Також, необхідно зазначити, що пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону 168/97-ВР, право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

          З наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

          Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

          а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

          б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

          в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

          г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізінгу.      

          Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

          дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

          дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

          Для операцій із ввезення  на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов’язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

          Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізінгу) є дата фактичного отримання об’єкта фінансового лізінгу таким орендарем.

          Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

          Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

          Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

          придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;           

          придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

          Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари /послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

          Згідно п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об’єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

          Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

          Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб’єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах  господарської діяльності підприємства.

Враховуючи те, що факт придбання позивачем у ФОП ОСОБА_3 послуг на підставі договорів № 18 субпідряду, № 7 суборенди підтверджується належними первинними документами, тобто підтверджено реальність господарської операції, також пов'язано з господарською діяльністю позивача,  суд дійшов висновку про наявність у позивача підстав для віднесення суми сплаченого останнім ПДВ до податкового кредиту у розмірі 36650,00 грн.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до  ст. ст. 11, 71  Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,  а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному,  повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення - рішення №0001402360 від 07.11.2011 року підлягають частковому задоволенню, зокрема скасування у частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі  36650,00 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції № 0001402360 від 07.11.2011 року, яким ТОВ «АПС-Кіровоград»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 162415,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 497,00 грн., в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі  29873,16 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

   Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду                        підпис                                         О.С. Петренко

Згідно з оригіналом