УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
_________________________________________
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "15" березня 2012 р. Справа № 17/5007/3/12
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - дов. б/н від 15.12.2010р., дов. б/н від 14.10.2011р. (була присутня в судових засіданнях 28.02.2012р. та 13.03.2012р.)
від відповідача: ОСОБА_2 - наказ №9 від 20.09.2010р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Столична перспектива" (м.Київ)
до Приватного підприємства "АВСП" (м. Житомир)
про стягнення 92311,27грн.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 28.02.2012р. оголошувалась перерва до 13.03.2010р., в судовому засіданні 13.03.2010р. оголошувалась перерва до 15.03.2012р.
Позивачем пред'явлена вимога про стягнення на його користь з відповідача 92311,27грн., з яких: 85158,00грн. заборгованості, 4598,53грн. інфляційних нарахувань, 2554,74грн. 3% річних.
В судовому засіданні 13.03.2012р. представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі.
14.03.2012р. на адресу суду від позивача надійшло електронне повідомлення, в якому позивач просить розглянути справу без участі його представника.
В судове засідання 15.03.2012р. представник позивача не з'явився.
Представник відповідача в судовому засіданні 15.03.2012р. заперечив щодо позовних вимог, разом з тим відзиву на позовну заяву суду не надав.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
В обґрунтування позовних вимог (позовна заява (а.с. 2-4) позивач посилається на наступне.
У жовтні 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Столична перспектива" (надалі - позивач) та Приватним підприємством "АВСП" (надалі -відповідач) був укладений договір поставки за спрощеною формою.
Згідно рахунку-фактури №СФ-0000049 від 01.10.2010р. одержувач перерахував на рахунок відповідача 85158,00грн. з урахуванням ПДВ. Факт оплати підтверджується банківською випискою. Відповідач у свою чергу мав поставити продукцію, а саме:
- двері внутрішні ДГ-МДФ2,08*0,88: полотно 2000*800. коробка 76.2 завіси, 3 пиштви, пофарбовані, без установки, у кількості 152 штук;
- двері внутрішні ДГ-МДФ2,08*0,88: полотно 2000*800, коробка 76,2 завіси, 3 пиштви, пофарбовані, без установки, у кількості 19 штук.
Позивач зазначає, що при огляді виготовленої продукції були виявлені суттєві недоліки, які були викладені у акті огляду сантехнічних дверей місць загального користування житлового будинку між пр. М.Бажана та вул. Завальної 8, будинок №7а.
Беручи до уваги той факт, що недоліки виготовленої продукції не могли бути усунені і товар не відповідав ГОСТу та потребам позивача, позивач відмовився від прийому зазначеної продукції.
Посилаючись на ст.268 ГК України та ст.1212 ЦК України просив стягнути з відповідача 85158,00грн.
Суд вважає вимоги позивача необґрунтовані з наступних підстав.
01.10.2010р. Приватне підприємство "АВСП" (відповідач у справі) виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Столична перспектива" (позивач у справі) рахунок-фактуру №СФ-0000049 (а.с. 7) на оплату товару (двері) на загальну суму 85158,00грн.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі виставленого рахунку позивач 15.10.2010р. перерахував відповідачу 85158,00грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 8), оригінал якої був оглянутий в судовому засіданні.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якщо сторонами не узгоджено умови щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.
Згідно зі ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків або відшкодування витрат на усунення недоліків товару; в разі ж істотного порушення вимог щодо якості товару покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
Господарський кодекс України у п.п. 5, 6 ст. 268 передбачає, що у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника.
При цьому в силу ч. 1 ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
Доводячи обставини поставки товару неналежної якості, позивач посилається на складання ним акту огляду сантехнічних дверей місць загального користування житлового будинку між пр. Н.Бажана та вул. Завальної, 8 будинок №7а (а.с. 9) щодо поставки товару неналежної якості.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991р. N 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Згідно з п.16 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів та товарів народного споживання за якістю, затв. постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7, при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або пакування вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, вказаним в маркуванні та супровідних документах, що посвідчують якість продукції, отримувач зупиняє подальше приймання продукції та складає акт, в якому вказує кількість продукції та характер виявлених дефектів. Отримувач також зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції та складання двостороннього акту представника з іншого міста виготовлювача (відправника), якщо це передбачено в Основних та Особових умовах поставки, інших обов'язкових правилах або договорі.
Позивач не подав докази повідомлення про виклик відповідача для складання відповідного акту.
Вищевказаний акт не є належним доказом, оскільки його було складено за відсутності представника відповідач.
Крім того, неможливо встановити дату складання зазначеного акту.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2011р. позивач направив відповідачу претензію №131 від 27.05.2011р. (поштова квитанція № 2906 від 27.05.2011р. (а.с. 37), в якій зазначив, що недоліки виготовленої продукції не можуть бути усунені і товар не відповідає ГОСТу та потребам одержувача, позивач вимагає у відповідача повернення грошових коштів, сплачених за товар згідно рахунку-фактури №СФ-0000047 від 22.09.2010р. у повному обсязі.
Тобто, позивач просив повернути грошові кошти, сплачені за зовсім іншим рахунком.
Слід також зазначити, що посилання позивача на ст. 1212 ЦК України як на підставу повернення безпідставно отриманих грошових коштів не приймається судом, оскільки зазначена стаття регулює відносини з приводу набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, що є одним із видів позадоговірних зобов'язань.
Проте, з даного позову вбачається, що правовідносини між сторонами по справі виникли у зв'язку з купівлею-продажем товару (дверей), а не з безпідставно отриманням грошових коштів.
Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими, а тому вважає за необхідне в позові відмовити.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Шніт А.В.
1-до справи;
2-позивачу (рек. з повід.);
3-відповідачу.