КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 лютого 2012 року 2а-6291/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., при секретарі судового засідання - Мостовому О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу
за позовомПублічного акціонерного товариства "Рокитнянський спецкар’єр"
доРокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області
провизнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в:
Публічне акціонерне товариство "Рокитнянський спецкар’єр" (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області (далі - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень:
- № 0000242301 від 15.08.2011 року, № 0000312301 від 01.11.2011 року, №0000432301 від 02.12.2011 року, згідно з якими позивачу збільшену суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 443649,00 грн., з яких: 360962 грн. - за основним платежем; 82687 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0000252301 від 15.08.2011 року, № 0000322301 від 01.11.2011 року, №0000442301 від 02.12.2011 року, згідно з якими позивачу збільшену суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 754621,00 грн., з яких: 605082 грн. - за основним платежем; 149539 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
В основу визначення податкових зобов’язань згідно із зазначеними повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених контрагентами за поставлений товар, а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених позивачем контрагентам у складі ціни поставленого товару. За твердженнями посадових осіб податкового органу, ніякі товари контрагентами фактично не поставлялись, позивач не мав не меті дійсне придбання товарів, а договори на поставку уклав з метою мінімізації податкових зобов’язань, таким чином ці угоди є нікчемними, оскільки порушують інтереси держави та суспільства. Як наслідок, формування валових витрат та податкового кредиту за вказаними угодами здійснено позивачем неправомірно, що призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки угоди між ним і його контрагентами мали реальний характер: товар поставлено позивачу у повному обсязі і ним оплачено, а тому позивач, на його думку, правильно визначив податкові зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість. Таким чином, позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, просив суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
У період з 30.06.2011 року по 27.07.2011 року посадовими особами Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Рокитнянський спецкар’єр" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено Акт від 03.08.2011 року № 19/230/05408680.
За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем:
пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.1 пункту 8.1, підпункту 8.3.1 пункту 8.3, підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого за рахунок відображення у податковому обліку операцій по укладеним нікчемним договорам занижено податок на прибуток в сумі 360962,00 грн., в тому числі за півріччя 2010 року у розмірі 213750,00 грн., за 3-й квартал 2010 року у розмірі 102486,00 грн., за 4-й квартал 2010 року у розмірі 14505,00 грн., за 1-й квартал 2011 року у розмірі 30221,00 грн.;
підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в результаті чого за рахунок відображення у податковому обліку операцій по укладеним нікчемним договорам встановлено завищення податкового кредиту на суму 605082,00 грн., в тому числі за березень 2010 року в сумі 75400,00 грн., за квітень 2010 року в сумі 93000,00 грн., за травень 2010 року в сумі 311750,00 грн., за червень 2010 року в сумі 118000,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 6932,00 грн.
Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що договори про поставку товарів, укладені між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стамтоф", Товариством з обмеженою відповідальністю "Промстройальянс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромтехснаб", є нікчемними і такими, що суперечать інтересам держави і суспільства, оскільки вказані договори укладено за відсутності наміру дійсного отримання товару, фактично ніякій товар контрагентами не поставлявся, а договори укладені лише за для незаконного зменшення об’єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.
За результатами перевірки Рокитнянською міжрайонною державною податковою інспекцією в Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0000242301 від 15.08.2011 року, , згідно з якими позивачу збільшену суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 443649,00 грн., з яких: 360962 грн. - за основним платежем; 90241 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0000252301 від 15.08.2011 року, згідно з якими позивачу збільшену суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 756353,00 грн., з яких: 605082 грн. - за основним платежем; 151271 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись з рішеннями відповідача, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.
За наслідками оскарження в адміністративному порядку Позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень, податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення з новими термінами сплати податкових зобов’язань, а саме: від 01.11.2011 року №0000312301 та № 0000322301, а також від 02.12.2011 року №0000432301 та №0000442301.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення неправомірними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Під час судового розгляду встановлено, що визначення податковим органом податкових зобов’язань пов’язується з твердженням податкового органу про фіктивність операцій з поставки товару між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стамтоф", Товариством з обмеженою відповідальністю "Промстройальянс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромтехснаб".
В ході перевірки встановлено, що податковий кредит за перевіряємий період формувався за рахунок контрагента-постачальника ТОВ "Стамтоф", який за інформацією відділу податкової міліції, при перевірці на предмет легітимності його реєстрації та правомірності діяльності в рамках правового поля, встановлено та документально підтверджено те, що контрагент-постачальник зареєстрований на підставних осіб (без їх відома та власного волевиявлення). Так співробітниками податкової міліції було опитано директора ОСОБА_2, який пояснив, що він на прохання знайомого Ян вирішили створити підприємство на своє ім'я. Реєстраційні та установчі документи для реєстрації підприємства готував Ян, після чого ОСОБА_2 їх підписав та вони разом відвідали державні органи з метою реєстрації СГД. Після підписання заяв та довідки про взяття на облік дане підприємство фінансово-господарською діяльністю не займалося. Весною 2010 року ОСОБА_2 познайомившись з ОСОБА_3, який запропонував, що може фінансово допомогти у здійсненні фінансово-господарської діяльності ТОВ "Стамтоф", але для цього ОСОБА_2 потрібно передати усі установчі документи та печатку ТОВ "Стамтоф", на що ОСОБА_2 погодився і підписав доручення на ОСОБА_3 Про те, що ТОВ "Стамтоф" здійснює фінансово-господарську діяльність ОСОБА_2 дізнався від працівників податкової міліції, разом з тим зазначив, що він не має відношення до діяльності ТОВ "Стамтоф", ніколи не керував та не здійснював операції щодо продажу (купівлі) ТМЦ (робіт, послуг) від імені ТОВ "Стамтоф" в якості директора, не підписував та не формував податкових декларацій по податку на прибуток та податку на додану вартість, а також до ДШ не подавав, банківським рахунком не користувався. Статутний фонд майном або в грошовій формі не формував. Договорів, угод, додаткових угод по закупівлі та реалізації ТМЦ не підписував.
На підставі зібраних документів, проведене експертне дослідження підписів виконаних від імені ОСОБА_2 на звітних податкових деклараціях з податку на прибуток, поданих до ДПІ у Києво-Святошинському районі.
Згідно висновку спеціаліста встановлено, що підписи виконані не ОСОБА_2, а іншою особою. Приводом до порушення кримінальної справи є повідомлення податкової міліції ДПА у Київській області про факт підроблення документів. Підставою для порушення кримінальної справи є достатні дані, які вказують на наявність в діях невстановленої особи ознак злочину передбаченого ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, а саме:
- з урахуванням пояснень, наданих ОСОБА_2, видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт складені від імені ТОВ "Стамтоф" в порушення п. 1.2 ст. 1, п.2.1, п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а тому не можуть слугувати документом, який підтверджує право Позивача на включення до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість;
- при дослідженні договорів, складених від імені ОСОБА_2, присутні підписи директора, що не відповідають зразку підпису ОСОБА_2 згідно висновку спеціаліста від 15.09.2010 року № 973 з матеріалів кримінальної справи, що суперечить вимогам ч. 2, ч. 3 ст.207 Цивільного кодексу України, згідно яких правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
На підставі вищезазначених фактів було встановлено, що договори № 080210-4 від 08.02.2010 року, № 180310-1 від 18.03.2010 року, № 150310-2 від 15.03.2010 року, №190410-1 від 19.04.2010 року, № 110510-7 від 11.05.2010 року, № 080410-5 від 08.04.2010 року, №310510-1 від 31.05.2010 року, № 050510-2 від 05.05.2010 року, укладені між Позивачем та ТОВ "Стамтоф" на постачання запчастин, виготовлення та монтаж конвеєра, капітальний ремонт крана, технічне обслуговування тепловозу, капітальний ремонт автобуса, капітальний ремонт екскаватора, капітальний ремонт водонапірної башні, юридично-консультаційних послуг та інше суперечать інтересам держави і суспільства, а отже, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.215, ч. 1, ч. 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку підприємства.
Представлені перевірці накладні на придбання запасних частин, податкові накладні, акти виконаних робіт, подорожні листи, товарно-транспортні накладні на придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг не мають юридичної сили і доказовості первинного документа через відсутність в них обов'язкового реквізиту - справжнього підпису особи, яка дійсно уповноважена діяти від імені ТОВ "Стамтоф". Крім того, зазначена вартість поставки товарів, робіт, послуг не могла бути виконана фізично в такій кількості та однією людиною.
Отже, підприємством оформлювались документи без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.
Таким чином, операції з продажу ТОВ "Стамтоф" та як наслідок придбання Позивачем товарів (робіт, послуг) відображені у податковій звітності підприємства, відповідають вимогам окрім підпису, а тому такі операції не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту.
Також, під час перевірки використано матеріали результатів документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Промстройальянс", яка проводилась працівниками Південної МДПІ у м. Кривому Розі, за результатами якої складено акт перевірки від 29.04.2011 року № 598/232/35928157 з питань достовірності формування податкових зобов'язань та формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за лютий 2011 року.
Так, жодних первинних документів, які впливають на формування податкових зобов'язань з ПДВ за лютий 2011 року, ТОВ "Промстройальянс" до перевірки не було надано.
В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ "Промстройальянс" до ПАТ "Рокитнянський спецкар’єр". Не підтвердження факту виконання підприємством у лютому 2011 року господарських операцій свідчить про те, що правочин між ТОВ "Промстройальянс" та ПАТ "Рокитнянський спецкар’єр" здійснений без мети настання реальних наслідків.
Отже, правочин, укладений між ТОВ "Промстройальянс" та ПАТ "Рокитнянський спецкар’єр", відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Таким чином, Позивачем не виконані вимоги п. 5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР, що призвело до завищення валових витрат за рахунок відображення операцій по укладеному нікчемному договору з ТОВ "Промстройальянс" в декларації з податку на прибуток в сумі 33285,00 грн., в тому числі за 1-й квартал 2011року з відповідним включенням до рядку 04.1 Декларації з податку на прибуток за 1-й квартал 2011 року.
Також, на порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" Позивач, за рахунок відображення в податковому обліку операцій по укладеному нікчемному договору з ТОВ "Промстройальянс", завищено податковий кредит всього на суму 6657,00 грн., в тому числі за лютий 2011 року в сумі 6657,00 грн.
Крім того, податковим органом під час перевірки на підставі наданих для планової перевірки документів було встановлено, що Позивач здійснював взаємовідносини на підставі усної домовленості з ТОВ "Укрпромтехснаб" за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року у вигляді придбання стартера на суму 1650,00 грн., в т.ч. ПДВ -275,00 грн.
Під час перевірки Рокитнянською МДПІ в Київській області використано матеріали результатів документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та плати податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 28.02.2011 року ТОВ "Укрпромтехснаб", яка проводилась працівниками Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська.
На основі використаних матеріалів ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська встановлено, що згідно податкової звітності у ТОВ "Укрпромтехснаб" відсутні виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.
В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ "Укрпромтехснаб" до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.
Також не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ "Укрпромтехснаб" до ПАТ "Рокитнянський спецкар’єр", що свідчить про те, що правочин між ТОВ "Укрпромтехснаб" та Позивачем здійснений без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначений правочини відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Враховуючи те, що у ТОВ "Укрпромтехснаб" відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то операції ТОВ "Укрпромтехснаб" не є господарською діяльністю підприємства в розумінні п. 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якої господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались Законами України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв’язку з включенням до складу валових та податкового кредиту сум податку, сплачених позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Стамтоф", Товариству з обмеженою відповідальністю "Промстройальянс", а також Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрпромтехснаб" у складі ціни придбання товару на підставі правочинів, які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою ланцюга постачання товару.
Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту постачання товару за господарською операцією, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як встановлено судом, факт поставки товарів позивачу з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Стамтоф", Товариства з обмеженою відповідальністю "Промстройальянс", а також Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромтехснаб" документально не підтверджується, доказів відображення вказаних господарських операцій у бухгалтерському обліку позивач суду не надав.
З приводу визначення позивачем податкових зобов’язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
В силу підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.
Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як вже зазначалось, під час судового розгляду позивач не доказав суду, що факт поставки товару від Товариства з обмеженою відповідальністю "Стамтоф", Товариства з обмеженою відповідальністю "Промстройальянс", а також від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромтехснаб" документально підтверджується.
Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.1 пункту 8.1, підпункту 8.3.1 пункту 8.3, підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" є правильними, а податкові повідомлення-рішення № 0000242301 від 15.08.2011 року, № 0000312301 від 01.11.2011 року, №0000432301 від 02.12.2011 року, згідно з якими позивачу збільшену суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 443649,00 грн., з яких: 360962 грн. - за основним платежем; 82687 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, є правомірними.
З приводу визначення позивачем податкових зобов’язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.
Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент виникнення спірних правовідносин визначались Законом України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР).
В силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР).
Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР).
Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), не підтверджені первинними бухгалтерськими документами.
Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів у судовому засіданні позивачем не були спростовані.
Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, є правомірним, а податкові повідомлення-рішення №0000252301 від 15.08.2011 року, № 0000322301 від 01.11.2011 року, №0000442301 від 02.12.2011 року, згідно з якими позивачу збільшену суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 754621,00 грн., з яких: 605082 грн. - за основним платежем; 149539 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, є правомірними.
За таких обставин суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та вважає їх такими, що задоволенню не підлягають.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Крім цього, надання платником податків до податкового органу всіх належним чином оформлених документів, що передбачені податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не доведе, що відомості, які містяться в цих документах, є неповними, недостовірними й/або суперечливими.
На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду добуті у визначений процесуальним законодавством спосіб докази невідповідності вимогам чинного законодавства документів, на підставі яких позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит, довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій та, відповідно, прийнятих рішень.
Водночас, докази подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та були спростовані доводами відповідача.
З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в:
У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Рокитнянський спецкар'єр" - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Балаклицький А. І.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 13 лютого 2012 р.