1
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2012р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Горблянського Я.Д
суддів Бойчука І.В., Меленко О.Є.
секретаря Балагури М.О.
з участю: представника ПАТ «УкрСиббанк» - Бондаренка Є.В. позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «УкрСиббанк» про зобов’язання зарахувати на позичковий рахунок по погашенню кредиту за Договором про надання споживчого кредиту грошові кошти, сплачені згідно квитанції № 28 від 05.06.2009 року - за апеляційною скаргою ПАТ «УкрСиббанк» на рішення Івано-Франківського міського суду від 05 грудня 2011 року, -
в с т а н о в и л а:
07.04.2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про зобов’язння ПАТ «УкрСиббанк» зарахувати на його позичковий рахунок по погашенню кредиту за Договором про надання споживчого кредиту від 02.11.2006 року грошові кошти в сумі 10690,90 швейцарських франків, сплачених згідно квитанції № 28 від 05.06.2009 року.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 05.12.2011 року позов ОСОБА_2 задоволено. Зобов’язано ПАТ АКІБ «УкрСиббанк» зарахувати на позичковий рахунок ОСОБА_2 по погашенню кредиту за договором про надання споживчого кредиту №11070088000 від 02.11.2006 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, грошові кошти в сумі 10690,90 швейцарських франків, сплачені згідно квитанції №28 від 05.06.2009 року.
_______________________________________________________________________________ Справа № 2/0907/879/2011 Головуючий у 1 інстанції - Антоняк Т.М.
Провадження №22ц/0990/459/2012
Категорія - 27 Суддя-доповідач - Горблянський Я.Д.
Стягнуто з ПАТ АКІБ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_2 8 грн.50 коп. судового збору та 37 грн. послуг оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
На дане рішення ПАТ «УкрСиббанк» подало апеляційну скаргу.
В своїй апеляційній скарзі апелянт вказує, що дане рішення є незаконним та необґрунтованим.
Зазначає, що в укладеному між сторонами договорі про надання споживчого кредиту від 02.11.2006 року, визначений порядок та спосіб повернення позичальником отриманих ним кредитних коштів. Проте, всупереч умовам договору, в поданій позивачем квитанції №28 від 05.06.2009 року, яку суд першої інстанції визнав належним доказом погашення позивачем кредиторської заборгованості, зазначено невірний рахунок погашення кредиту та номер кредитного договору.
Таким чином, надана позивачем квитанція не може бути належним доказом підтвердження внесення 10690,90 швейцарських франків на погашення кредиторської заборгованості у спосіб та в порядку укладеного між сторонами договору.
Також апелянт стверджує, що 05.06.2009 року грошові кошти до каси відділення №143 позивачем не вносились, що підтверджується показами свідка ОСОБА_5, а також відсутністю такої облікової операції та квитанції №28 від 05.06.2009 року в фінансовій звітності та документах Банку взагалі.
Також вказує, що невнесення коштів на погашення кредитної заборгованості у спосіб, передбачений кредитним договором до каси обслуговуючого відділення, підтверджується письмовим зверненням ОСОБА_2 від 15.01.2010 року, де він зазначає, що надав кошти в сумі 7000 євро ОСОБА_6 для купівлі 10592,82 швейцарських франків для погашення кредиту згідно кредитного договору від 02.11.2006 року.
Тому просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду від 05.12.2011 року та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні його позовної заяви.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши сторони, оцінивши зібрані докази, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Даним вимогам ЦПК України оскаржуване рішення не відповідає.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк» суд виходив з того, що згідно квитанції №28 від 05.06.2009 року, виданої відділенням №143 АКІБ «УкрСиббанк» ОСОБА_2 вніс кошти в сумі 10690,90 швейцарських франків на погашення кредиторської заборгованості згідно договору №0000011070088, проте відповідачем в порушення вимог законодавства та умов кредитного договору не зараховано коштів позивача на його позичковий рахунок по погашенню кредиту. Виходячи з вищенаведеного, суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 та зобов’язав ПАТ АКІБ «УкрСиббанк» зарахувати на позичковий рахунок позивача по погашенню кредиту за кредитним договором від 02.11.2006 року грошові кошти в сумі 10690,90 швейцарських франків.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції таким, що не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Суд всупереч вимогам ст. 214 ЦПК України не врахував всі обставини справи, якими обгрунтовувались вимоги і заперечення сторін, невірно оцінивши докази та застосувавши норми законодавства.
Судом встановлено, що 02.11.2006 року між ПАТ АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір споживчого кредиту №11070088000. Згідно даного договору банк зобов’язався надати позичальнику, а позичальник зобов’язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі кредитної лінії в іноземній валюті в сумі 50232 швейцарських франків та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених договором не пізніше 25.10.2027 року.
В матеріалах справи знаходиться квитанція №28 від 05.06.2009 року відповідно до якої ОСОБА_2 вніс на рахунок АКІБ «УкрСиббанк» на погашення кредиторської заборгованості 10690,90 швейцарських франки.
Проте, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що вищенаведене свідчить, що ОСОБА_2 належним чином сплатив цю суму кредиту, оскільки такий висновок суперечить приписам діючого законодавства України та іншим доказам, що містяться в матеріалах справи.
Згідно частин 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такий самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором; позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася на його банківський рахунок.
Судом не встановлено факту виконання позивачем зобов'язань за договором позики перед відповідачем, шляхом повернення отриманих грошових коштів в сумі 10690,90 швейцарських франків на банківський рахунок останнього, зважаючи на наступне.
Банк зобов'язується здійснювати розрахункові операції відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" та нормативних актів Національного банку України, зокрема Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України 5.09.2003 року.
В поданій позивачем квитанції № 28 від 05.06.2009 року погашення позивачем кредиторської заборгованості зазначено рахунок погашення №37399100001, який не відповідає номеру рахунку вказаному в Кредитному договорі, також в реквізиті «призначення платежу» вказано номер кредитного договору №0000011070088, який не співпадає з номером кредитного договору №11070088000.
Як передбачено п.8 главою 2, розділу 3 Інструкції про касові операції в банках України а також п.4.1.24. Положення про здійснення касових операцій в АКІБ «УкрСиббанк» квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку. Проте, як вбачається з свідчень ОСОБА_5, яка працювала в касі відділення 05.06.2009 року та здійснювала прийом готівки, вона не здійснювала прийом коштів в ОСОБА_2 і підпис на квитанції №28 не її.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що квитанція № 28 від 05.06.2009 року не є підтвердженням внесення ОСОБА_2 10690,90 швейцарських франків на погашення кредиторської заборгованості у спосіб та в порядку передбачених у п.1.2.2. Кредитного договору №11070088000 від 02.11.2006 року
Крім того, як вбачається з виписки АТ «УкрСиббанк» по рахункам від 05.06.2009 року така облікова операція як квитанція № 28 від 05.06.2009 року відсутня, з чого слідує, що кошти, зазначені в цій квитанції до банку на погашення кредиторської заборгованості не поступали.
Як вбачається з копії письмового звернення ОСОБА_2 від 15.01.2010 року на ім’я начальника Івано-Франківського територіального управління ПАТ «УкрСиббанк» Череватого П.В., ОСОБА_2 передав ОСОБА_67000 євро для купівлі 10592,82 швейцарських франків, проте у банківській виписці від 14.01.2010 року вказана сума не зазначена. З вищенаведеного, колегія приходить до висновку, що позивач не вніс кошти на погашення кредитної заборгованості до каси обслуговуючого відділення № 143 ПАТ «УкрСиббанк» в порядку, визначеному п. 4. Інструкція про касові операції в банках України, згідно з яким касове обслуговування банком клієнтів та оброблення готівки має здійснюватися в операційній касі, а ОСОБА_6 не є тією особою, яка наділена правом здійснювати дані касові операції та видавати касові документи.
Оскільки суд при винесенні рішення невірно застосовував норми матеріального права та висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ПАТ «УкрСиббанк», так як підстави для зарахування на позичковий рахунок позивача грошових коштів, сплачених згідно квитанції № 28 від 05.06.2009 року, відсутні.
На підставі навденого та керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и ла:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» - задовольнити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 05 грудня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «УкрСиббанк» про зобов’язання зарахувати на позичковий рахунок по погашенню кредиту за Договором про надання споживчого кредиту грошові кошти, сплачені згідно квитанції № 28 від 05.06.2009 року - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання ним законної сили.
Судді: Я.Д. Горблянський
І.В. Бойчук
О.Є. Меленко