ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

_________________________________________________________________________________________________

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

12 березня 2012 р.                                                                                 Справа 14/7/2012/5003

за позовом: публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Віницької обласної дирекції   (21001, м. Вінниця, вул. 50-річчя Перемоги, 35)   

до: фізичної особи- підприємця ОСОБА_3  (21021, АДРЕСА_1)  

про стягнення 141540,74 грн. заборгованості за кредитним договором,

Головуючий суддя     Тварковський А.А.     

Cекретар судового засідання Горейко М.В.

Представники:

позивача: ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - ОСОБА_2, довіреність № б/н від           15.03.2010 р.;

відповідача: ФОП ОСОБА_3, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 26.10.2000 року.

ВСТАНОВИВ :

Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції заявлено позов про стягнення з фізичної особи- підприємця ОСОБА_3 13 534,18 євро (еквівалент в гривнях 141 540,74 грн.) заборгованості за кредитним договором № 012/03-11/213 від 05.07.2006 року.

Ухвалою від 27.02.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі      № 14/7/2012/5003 та призначено до розгляду на 12.03.2012 року.

В судовому засіданні (12.03.2012 року) ОСОБА_3 до суду подана заява від 12.03.2012 року (вх. № 08-46/2656/12 від 12.03.2012 року), в якій останній зазначив про визнання заявленої публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції заборгованості  згідно кредитного договору № 012/03-11/213 від 05.07.2006 р. в повному обсязі.

З огляду на те, що такі дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.

Частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Приймаючи рішення про задоволення позову публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 13 534,18 євро (еквівалент в гривнях 141 540,74 грн.) заборгованості за кредитним договором № 012/03-11/213 від 05.07.2006 року, суд дослідив правомірність заявлення вимоги про стягнення 13 534,18 євро (еквівалент в гривнях 141 540,74 грн.) заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

05.07.2006 року між акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції, правонаступником усіх прав та обов"язків якого є публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль"(Банк), що стверджується статутом позивача та фізичною особою- підприємцем ОСОБА_3 (Позичальник) було укладено кредитний договір № 012/03-11/213. (а.с. 5)

П. 1.1 Договору передбачено, що кредитор (позивач) надає позичальнику (відповідачу) кредит в сумі 25000 (двадцять п"ять тисяч) євро строком до 04.07.2008 р. із сплатою 13 % річних.

Відповідно до п. п. 3.1. - 3.3. Договору передбачено, що кредитор надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та оплати за користування; сторони домовились, що обчислення строку надання кредиту, нарахування відсотків по Договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом; при цьому відсотки за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом починаючи з дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості  за кредитом включно; сторони встановлюють наступний порядок погашення заборгованості за  Договором:

- в першу чергу погашається заборгованість за  нарахованими відсотками за користування кредитом;

- в другу чергу погашається сума основної заборгованості за кредитом;

- в третю чергу погашається заборгованість за неустойкою, у випадку її нарахування кредитором, та інша безспірна заборгованість позичальника за Договором.

Згідно п. 5.1 Договору кредитор зобов"язується відкрити позичальнику позичковий рахунок № 20632365 та надати з нього позичальнику кредитні кошти в сумі та термін, обумовлені Договором, шляхом їх перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника №2600315297 в ВОД АППБ "Аваль", МФО 302247 або на підставі письмової заяви позичальника, - перерахувати їх безпосередньо за цільовим призначенням за реквізитами наданого позичальником договору кредитні кошти за умови оформлення відповідного забезпечення, що задовольняє вимоги кредитора за Договором; основна заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається позичальником у відповідності до графіка погашення заборгованості, а у випадку якщо такий не був укладений- не пізніше останнього дня користування кредитом.

П. 6.1. Договору встановлено, що позичальник зобов'язується: використати кредит на зазначені у Договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих  відсотків на умовах Договору; відсотки за кредит позичальник сплачує щомісячно платіжним дорученням на рахунок доходів кредитора № 206892517 не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту.

Відповідно до п. 10.2 Договору за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитором передбачених п. 1.1, 6.1 Договору, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.

На виконання умов кредитного договору позивачем надано відповідачу кредитні кошти в сумі 25000 євро (еквівалент в гривнях 161 524,25 грн.), що підтверджується меморіальним ордером (а.с. 7), банківськими виписками (а.с. 12-32).

Відповідач свої зобов'язання по поверненню кредиту і сплаті відсотків за користування ним виконав частково і станом на 16 лютого 2012 року його основна заборгованість по кредиту  складала 4 397,41 євро (еквівалент в гривнях 45 988,21 грн.).

Як було зазначено вище, відповідач узяв на себе зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитом - не пізніше останнього робочого дня кожного місяця шляхом перерахування коштів платіжним дорученням з поточного рахунку, а у випадку повного погашення кредиту  - пізніше дня такого погашення.

Відповідач також частково виконав свої зобов'язання по сплаті відсотків: йому було нараховано до сплати 15196,67 євро відсотків, а сплачено  відповідачем - 6705,97 євро.

Таким чином,  заборгованість відповідача по сплаті відсотків за користування кредитом становила станом на 16 лютого 2012 р. 8490,70 євро (еквівалент в гривнях 88 795,92 грн.).

Враховуючи порушення відповідачем узятих на себе зобов'язань за кредитним договором, на підставі п.10.2 договору, який передбачає відповідальність  за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом та комісій, передбачених договором, позивач нарахував та заявив до стягнення за період з 17.08.2011 р. по 15.02.2011 року 646,07 євро (еквівалент в гривнях 6 756,61 грн.) за несвоєчасне повернення відсотків.

24 червня 2009 р. приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис на іпотечне майно передане ОСОБА_3 в іпотеку АППБ "Аваль" по зобов"язанню за кредитним договором № 012/03-11/213 від 05.07.2006 р.

Від реалізації іпотечного майна  з прилюдних торгів, банку надійшли кошти в сумі 209798 грн., з яких 2200 грн. було відраховано за вчинення виконавчого напису, а решта 207598 грн. було перераховано на погашення кредиту.

23.05.2011р. заступником начальника відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції, Немченко В.С., винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.  

Беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Виходячи із встановлених обставин спору, суд дійшов висновку, що між сторонами укладено кредитний договір, правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".

Зокрема, в ст. 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 4397,41 євро (еквівалент в гривнях 45988,21 грн.) основного боргу, 8490,70 євро (еквівалент в гривнях 88795,92 грн.) заборгованості з нарахованих відсотків за користування кредитом підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 646,07 євро (еквівалент в гривнях 6756,61 грн.) пені за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам, в результаті чого суд дійшов наступного висновку.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними  санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 10.2 Договору за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитором передбачених п. 1.1, 6.1 Договору, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.

Таким чином, заявлення позивачем вимоги про стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам є правомірним та обґрунтованим, оскільки відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами Договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду  відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, відсотків за користування кредитом, пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів), окрім того, пред"явлений позов визнав.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п.1 ч. 5 ст. 49 ГПК України.

   Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49,  ст.ст. 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116  ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи- підприємця ОСОБА_3, 21021, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3, МФО 302689 ВФКБ "Приватбанк", м. Вінниця)  на користь публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції, 21001, м. Вінниця, вул. 50-річчя Перемоги, 35 (рахунок 29091015, МФО 302247, код ЄДРПОУ 20097421) - 4397,41 євро (чотири тисячі триста дев'яносто сім євро сорок один цент), що еквівалентно станом на 16.02.2012 р. 45988,21 грн. (сорока п"яти тисячам дев"ятсот вісімдесят вісьми гривням сорок одній копійкі) основної заборгованості по кредиту; 8490,70 євро (вісім тисяч чотириста дев"яносто євро сімдесят центів), що еквівалентно станом на 16.02.2012 р. 88795,92 грн. (вісімдесяти вісьми тисячам сімсот дев"яносто п"яти гривням дев"яносто двом копійкам) заборгованості по відсотках за користування кредитом; 646,07 євро (шістсот сорок шість євро сім центів), що еквівалентно станом на 16.02.2012 р. 6756,61 грн. (шести тисячам сімсот п"ятидесяти шести гривням шістдесят одній копійкі) пені за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам; 2830,81 грн. (дві тисячі вісімсот тридцять гривень вісімдесят одну копійку) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                  Тварковський А.А.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  16 березня 2012 р.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи