КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 лютого 2012 року Справа № 1170/2а-5032/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого –судді Кармазиної Т.М.
за участю секретаря – Сириці І.О.,
за участю представників:
позивача –Штирбу О.В.,
відповідача –Кавун О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом комунального підприємства "Енерговодоканал" Смолінської селищної ради Маловисківського району Кіровоградської області до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції №0000602310 від 01 серпня 2011 року про сплату грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 183064 грн. та штрафних санкцій у розмірі 45766 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідач встановив заниження податкових зобов'язань за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р. всього на суму 162684грн.. Підставою даного висновку слугувало, на думку відповідача, порушення п.4.9 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме самостійне рішення платника податку щодо ліквідації основних фондів не розглянуто для цілей оподаткування як поставка таких основних фондів групи 1 за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості. Так, згідно акту на списання б/н від 14.04.2010р. тепломережі міста із балансовою вартістю 3180599грн. та на недоамортизовану суму 553286грн., не нараховано податок на додану вартість в розмірі 110657 грн. А також, згідно акту на списання б/н від 14.04.2010р. тепломережі міста із балансовою вартістю 510000грн. та на недоамортизовану суму 260134грн., не нараховано податок на додану вартість в розмірі 52027грн. Загальна сума податку на додану вартість яка підлягає, на думку відповідача, донарахуванню становить 162684 грн. Дане донарахування позивач вважає помилковим, оскільки відповідачем не враховано абз.2 п.4.9 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість".
Також, зазначає, що позивачем не допущено порушення пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки на думку останнього, будь-яких законодавчих вимог до способу підтвердження пізнього отримання податкових накладних в даний час не має. Тому КП "Енерговодоканал" правомірно у наступних звітних періодах включено податкові накладні за попередні періоди.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні, в обґрунтування заперечень проти позову посилалася на правомірність прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Оскільки, в ході проведення перевірки позивача, податковим органом встановлено, що КП "Енерговодоканал" порушено вимоги п.4.9 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки не подано документ про знищення основного фонду.
Також, посилалася на те, що КП "Енерговодоканал" у звітних періодах були включені податкові накладні за попередні періоди без документального підтвердження про надходження таких податкових накладних із запізненням.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, письмові заперечення проти позову, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що комунальне підприємство "Енерговодоканал" Смолінської селищної ради Маловисківського району Кіровоградської області зареєстровано Маловисківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 29.05.1996р. та перебуває на обліку у Маловисківській міжрайонній державній податковій інспекції як платник податків.
Відповідно до акту Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції №60/2310/24153091 від 18.07.2011р. про результати планової виїзної перевірки КП "Енерговодоканал" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р., перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем п.4.9 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР, (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі за текстом –Закон №168/97-ВР), в результаті чого занижено ПДВ всього в сумі 183064 грн., у тому числі за січень 2010 р. в сумі 3187 грн., за лютий 2010р. в сумі 682 грн., за березень 2010р. в сумі 12379 грн., за квітень 2010р. в сумі 1372 грн., за травень 2010р. в сумі 678 грн., за липень 2010р. в сумі 1091 грн., за серпень 2010р. в сумі 63 грн., за вересень 2010р. в сумі 163190 грн., за жовтень 2010р. в сумі 377 грн., за листопад 2010р. в сумі 45грн.. (а.с.65-88).
На підставі даного акту перевірки Маловисківською міжрайонною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0000602310 від 01.08.2011р., яким податковим органом збільшено суму грошового зобов’язання КП "Енерговодоканал" з податку на додану вартість у розмірі 228830 грн., в тому числі, за основним платежем - 183064 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 45766 грн. (а.с.19).
Позивач, не погодившись з даним податковим повідомленням - рішенням, подав до податкового органу скарги на дане рішення. (а.с.11-12, 17-18)
За результатами процедури адміністративного оскарження скаргу позивача залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення №0000602310 від 01.08.2011р. залишено без змін, про що свідчить рішення Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області про результати розгляду первинної скарги №3408/10/25-014 від 10.10.2011р. (а.с.13-15). Також рішенням ДПС України від 16.11.2011р. №5651/6/10-245 повторна скарга позивача залишена без розгляду. (а.с.8-9)
В акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податкових зобов’язань за період з 01.01.2010р. по 31.03.2010р. встановлено їх заниження у вересні 2010р. в сумі 162684 грн.
Так, відповідно до актів на списання основних засобів б/н від 14.04.2010р. ліквідовано тепломережі міста із балансовою вартістю 510000 грн. та недоамортизована сума 260134 грн., із балансовою вартістю 3180599 грн. та недоамортизована сума 553286грн. Дані акти складено у зв’язку з тим, що тепломережі міста мали незадовільний технічний стан (корозія металу, деформація, численні пориви) та у подальшому не підлягали експлуатації, оскільки відпала необхідність в даній тепломережі, так як виведена з експлуатації центральна котельня. (а.с.20,21)
У вересні 2010р. КП "Енерговодоканал" списало на підставі рішення Смолінської селищної ради №675 від 23.04.2010р. тепломережу міста.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо порядку оподаткування операції з ліквідації основних засобів внаслідок їх непридатності до подальшої експлуатації.
Відповідно до абзацу 1 пункту 4.9 статті 4 Закону №168/97-ВР якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.
Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням (абзац 2 пункту 4.9 статті 4 Закону №168/97-ВР).
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що підставою для звільнення платника податку від обов'язку нараховувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість є надання податковому органу документів щодо знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням. Дане твердження узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалах від 13.07.2011р. К-6069/08, 12.10.2011р. №К-35156/10, від 26.10.2011р. №К-18592/08.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було дотримано вказаний порядок ліквідації об'єктів основних фондів. Так, постійнодіючою комісією, утвореною відповідно до наказу від 16.03.2009р. №26, було проведено огляд технічного стану центральної тепломережі, за результатами якого було встановлено перелік виявлених пошкоджень, знос основних засобів та зроблено висновки про те, що тепломережа не придатна для подальшої експлуатації; в актах на списання основних засобів, складених за встановленою типовою формою №ОЗ-3, зазначено необхідні відомості щодо об'єкта основного засобу.
До того ж, у листі ДПА України від 06 травня 2001 року №2235/6/16-1215-26 «Про податок на додану вартість»щодо застосування абзацу 2 пункту 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», оприлюдненому у відповідності до підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ДПА України відносно переліку документів щодо знищення, розібрання або перетворення незамортизованого основного фонду, які повинні подаватися податковому органу, повідомила, що такий перелік залежить від того, до якої групи основних фондів належить об'єкт, що знищується, розбирається або перетворюється, і за якою встановленою типовою формою оформляється акт на їх списання («Акт на списання основних засобів»чи «Акт на списання автотранспортних засобів»). Наряду з цим, у разі наявності висновку відповідної експертної комісії щодо неможливості використання цих фондів за первісним призначенням в наслідок невідповідності до існуючих технічних чи експлуатаційних норм або неможливості здійснення ремонту у зв'язку з відсутністю запасних частин, які вже не виробляються, чи економічного обґрунтування недоцільності проведення такого ремонту, а також при віднесенні балансової вартості таких фондів до складу валових витрат, операції з ліквідації основних фондів можуть бути виключені з об'єкту оподаткування податком на додану вартість. При цьому сума податку на додану вартість, яка припадає на незамортизовану частину балансової вартості основних фондів, виключається із складу податкового кредиту.
Таким чином, суд вважає, що під час списання основних засобів в порядку абзацу 2 пункту 4.9 статті 4 Закону №168/97-ВР позивачем було дотримано законодавчо установлену процедуру такого списання, зокрема, подано усі необхідні документи на підтвердження обставин, з якими наведений припис цього Закону пов'язує можливість ліквідації основних засобів, що виключає правомірність здійснених податковим органом донарахувань податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 162684 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.
Що стосується посилання відповідача на порушення позивачем п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, а саме включення податкових накладних отриманих із запізненням у складі наступних звітних періодів, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, а також відображено в акті перевірки №60/2310/24153091 від 18.07.2011р., що позивачем включено до складу податкового кредиту за наступні звітні періоди, податкові накладні отримані з запізненням, а саме
у січні 2010 р. податкові накладні від 24.12.2009р. №17792 зареєстрована 26.01.2010р. за вх.№32/1; від 28.12.2009р. №1062 зареєстрована 22.01.2010р. за вх.№29/1; від 18.12.2009р. №112-002124 зареєстрована 15.01.2010р. за вх.№17/1; від 18.12.2009р. №112-002055 зареєстрована 18.01.2010р. за вх.№19/1; від 30.12.2009р. №00187 зареєстрована 26.01.2010р. за вх.№35/1;
в лютому 2010р. податкові накладні від 19.01.2010р. №110 зареєстрована 19.02.2010р. за вх.№82; від 31.01.2010р. №113/350004 зареєстрована 26.02.2010р. за вх.№101; від 26.01.2010р. №452 зареєстрована 09.02.2010р. за вх.№61/1; від 28.01.2010р. №531 зареєстрована 10.02.2010р. за вх.№68/1;
в березні 2010р. податкові накладні від 28.02.2010р. №412/6 зареєстрована 24.03.2010р. за вх.№142/1; від 23.02.2010р. №5 зареєстрована 24.03.2010р. за вх.№137/1;
в квітні 2010р. податкові накладні: від 29.01.2010р. №37/58 зареєстрована 23.04.2010р. за вх.№186/1; від 31.03.2010р. №1051682256 зареєстрована 21.04.2010р. за вх.№182; від 03.03.2010р. №30/56 зареєстрована 07.04.2010року за вх.№157/1;
в травні 2010р. податкові накладні: від 28.04.2010р. №383 зареєстрована 28.05.2010р. за вх.№234/1; від 30.04.2010р. №1428/58 зареєстрована 11.05.2010р. за вх.№205/1;
в липні 2010р. податкові накладні від 13.04.2010р. №850 зареєстровано 14.07.2010р. за вх.№303/1; від 16.06.2010р. №1422 зареєстровано 14.07.2010р. за вх.№300/1; від 21.06.2010р. №1459 зареєстровано 14.07.2010р. за вх.№301/1; від 02.06.2010р. №329 зареєстровано 22.07.2010р. за вх.№318/1; від 09.06.2010р. №76 зареєстровано 22.07.2010р. за вх.№316/1;
в серпні 2010р. податкові накладні від 21.07.2010р. №313 зареєстровано 27.08.2010р. за вх.№383/1; від 07.04.2010р. №2823 зареєстровано 25.08.2010р. за вх.№377/1;
в вересні 2010р. податкові накладні від 21.07.2010р. №27 зареєстровано 07.09.2010р. за вх.№400; від 31.08.2010р. №1000 зареєстровано 22.09.2010р. за вх.№435/1; від 31.08.2010р. №8624 зареєстровано 23.09.2010р. за вх.№439/1;
в жовтні 2010р. податкова накладна від 30.09.2010р. №144/350004 зареєстровано 25.10.2010р. за вх.№511/1;
в листопаді 2010р. податкова накладна від 06.07.2010р. №112/58 зареєстровано 30.11.2010р. за вх.№584/1.
На підтвердження того, що вказані податкові накладні отримані з запізненням, позивачем надано копію журналу вхідної кореспонденції, оригінал якого в судовому засіданні оглянутий судом. (а.с.92-119)
Відповідно до п.1.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно п.п.7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
З системного аналізу даних норм вбачається, що законодавцем визначена дата виникнення права на формування податкового кредиту тобто початок перебігу строку виникнення права, як можливості такого платника податку на його використання. Натомість будь-якого обов’язку відображення такого кредиту, в тому числі і у відповідному звітному періоді його виникнення, та наслідків невиконання такого обов’язку для платника закон не містить, а тому суд не приймає посилання Маловисківської МДПІ на те, що чинне законодавство не передбачає можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит.
У відповідності до п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-ІІ чинного на момент виникнення спірних правовідносин, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
Крім того, аналіз вищенаведених норм Закону №168/97-ВР свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що КП "Енерговодоканал" правомірно сформовано податковий кредит на загальну суму ПДВ 20380 грн. по факту отримання від контрагентів податкових накладних, тобто по першій події, передбаченій пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР.
Також, суд вважає за потрібне зазначити, що положення абз.2 пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачає, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.
Наведеною нормою встановлено право особи на подання такої скарги, а не обов’язок.
Таким чином, те, що позивач не скористався своїм правом на звернення зі скаргою до податкового органу про ненадання контрагентами податкових накладних у встановлені строки, не позбавляє КП "Енерговодоканал" права на включення до складу податкового кредиту накладних, виписаних контрагентами в попередніх періодах, після їх фактичного одержання у наступних періодах.
До того ж, у постанові Верховного Суду України від 05.12.2011р. №21-245а11, яка відповідно до вимог ст.2442 є обов’язковою для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, зазначено, що у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність визначення податковим органом позивачу суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 228830 грн., в тому числі, за основним платежем - 183064 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 45766 грн..
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та неправомірність прийняття Маловисківською міжрайонною державною податковою інспекцією оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Таким чином, судові витрати у розмірі 1970 грн., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь КП "Енерговодоканал".
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції №0000602310 від 01 серпня 2011 року, яким комунальному підприємству "Енерговодоканал" Смолінської селищної ради збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 228830 (двісті двадцять вісім тисяч вісімсот тридцять) грн..
Присудити комунальному підприємству "Енерговодоканал" Смолінської селищної ради з Державного бюджету України шляхом зобов’язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції судові витрати в сумі 1970 (одна тисяча дев’ятсот сімдесят) грн..
Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України –протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складено - 07.02.2012р.
Суддя підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Т.М. Кармазина