АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22 – ц/2690/1716/12 Головуючий у 1- й інстанції – Гребенюк В.В.
Суддя-доповідач – Соколова В.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 січня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Соколової В.В.
суддів: Усика Г.І., Слободянюк С.В.
при секретарі Кононенко В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 03.11.2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 03.11.2011 р. задоволено позов ПАТ акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» заборгованість за кредитом в розмірі 24273 (двадцять чотири тисячі двісті сімдесят три) гривні 32 коп.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» судові витрати в розмірі 242,73 грн. державного мита та 120.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність рішення суду у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянтом зазначається про не з’ясування судом першої інстанції обставин щодо: отримання кредиту у розмірі, що перевищує обумовлений договором ліміт; одностороннього підвищення банком розміру відсотків; відсутність будь-яких вимог банку про погашення заборгованості до подачі позову.
В судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 525, 526, 610, 625,629, 1048, 1049, 1050 ЦК України та вважав доведеними позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості в розмірі 24273,32 грн.
Колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції додатково зазначивши наступне.
Судом встановлено, що 15.09.2004 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 35447 про відкриття карткового рахунку та обслуговування банківської платіжної карти, згідно якого позивач відкрив відповідачу картковий рахунок НОМЕР_1, в національній валюті України для обліку операцій з банківською платіжною картою ВАТ АБ «Укргазбанк» (надалі БПК), а також позичковий рахунок для проведення розрахунків по овердрафту, здійснив видачу відповідачу БПК та зобов’язався виконувати розрахунково-касове обслуговування відповідача ВАТ АБ «Укразбанк» за дебетовою системою.
Умовами договору передбачено надання відповідачу короткострокового кредиту у разі виникнення дебетового сальдо за картрахунком (овердрафт). Сторони погодились на встановлення дозволеного та недозволеного овердрафту. Згідно п. 2.5.3 Договору під дозволеним овердрафтом в цьому договорі сторони розуміють проведення держателем БПК операцій по картрахунку в межах ліміту овердрафту в сумі і на умовах, визначених у цьому договорі. Недозволеним овердрафтом в цьому договорі сторони розуміють проведення держателем БПК операцій по картрахунку з перевищенням витратного ліміту (дозволеного овердрафту), допущене клієнтом.
Порядок надання дозволеного овердрафту визначений умовами договору, зокрема, встановлена сума ліміту в розмірі 3500 грн. із строком повернення до 14.09.2005 року.
Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що сторонами була погоджена сума кредиту в розмірі 4000 грн., видача якого сторонами не оспорюється (а.с.15-20). Також з виписки по рахунку вбачається надання відповідачу в період з 15.09.2004 року по 24.11.2004 суми кредиту в розмірі 8347,37 грн. (а.с.23-28).
За умовами договору клієнт (відповідач у справі) зобов’язується, зокрема, не надавати БПК у користування третім особам (п.3.4.5); після закінчення строку дії БПК або у разі закриття картрахунку та/або розірвання договору повернути всі БПК до Банку (п.3.4.9.); у випадку звільнення клієнта з підприємства, з яким укладено зарплатний договорі у термін, що не перевищує 7 календарних днів, звернутися до Банку до управління платіжних карток для закриття карткового рахунку, проведення остаточного розрахунку та переоформлення платіжної картки (п.3.4.17.). Відповідно до п. 5.4.3 Договору клієнт також несе відповідальність за повернення до Банку всіх БПК, виданих по рахунку клієнта, по закінченню терміну їх дії, а також в разі звільнення клієнта з підприємства та/або в разі розторгнення договору між Банком та підприємством, що зазначене в п.2.2.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушення умов договору в частині надання кредиту у розмірі, що перевищує обумовлений договором ліміт колегія суддів вважає безпідставними, оскільки умовами договору передбачено надання недозволеного овердрафту, який до того ж був отриманий відповідачем в період роботи на підприємстві, з яким укладено зарплатний договір.
Слід також зазначити, що стороною відповідача у справі жодним доказом не спростований факт отримання недозволеного овердрафту, а також факт виконання зобов’язань за дозволеним овердрафтом. На підтвердження вказаних обставин стороною позивача надана виписка по особовому рахунку відповідача, яка, виходячи з положень п. 14 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ N 254 від 18.06.2003 року , вважається належним доказом у справі.
Також, є необґрунтованими посилання відповідача на припинення спірного договору внаслідок припинення трудових відносин з підприємством, з яким укладено зарплатний договорі та повернення вказаному підприємству БПК, так як відповідальність за повернення БПК Банку умовами договору покладається на відповідача з метою проведення остаточного розрахунку, крім того відповідач зобов’язався не надавати БПК у користування третім особам.
Доводи апелянта щодо одностороннього підвищення банком розміру відсотків також не можуть бути прийняті до уваги суду. Так, умовами договору відсотки за користування дозволеним овердрафтом визначені в розмірі 25 % річних, проценти за користування недозволеним овердрафтом становлять п’ятикратну облікову ставку НБУ (п.7 Договору). Враховуючи наявність недозволеного овердрафту обґрунтованим є застосування Банком процентної ставки в розмірі п’ятикратної облікової ставки НБУ, що не потребує додаткового погодження, так як визначено умовами договору.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 6.9. договір набуває чинності з дня підписання обома сторонами і діє до закриття карткового рахунку та виконання сторонами всіх належних за договором зобов’язань. Отже, враховуючи наявність невиконаного зобов’язання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування строків позовної давності, про що було заявлено відповідачем.
Відсутність будь-яких вимог Банку про погашення заборгованості до подачі позову, відповідно до діючого законодавства не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. А тому вказані доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Враховуючи вищевикладене, колегія судді приходить до висновку, що хоча рішення суду першої інстанції є недостатньо мотивованими, проте не призвело до неправильного вирішення справи, а тому відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 03.11.2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: