Справа № 22-ц/2690/1350/12
Головуючий у 1 інстанції: Камбулов Д.Г.
Доповідач: Кирилюк Г.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2012 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді Кирилюк Г.М.,
суддів: Панченка М.М., Вербової І.М.
при секретарі Мозолевській В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, за апеляційної скаргою представника відповідача ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07 листопада 2011 року,-
встановила:
У вересні 2011 р. Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором №DN81АR03110296 від 17.08.2007 року в сумі 144895,60 грн. на предмет застави: автомобіль Chevrolet, модель Takuma, рік випуску 2007, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу.
Посилався на ті підстави, що відповідно до укладеного договору №DN81АR03110296 від 17.08.2007 року відповідач отримав кредит у розмірі 127356,86 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 21% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14.08.2014 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором відповідач, як заставодавець, передав у заставу позивачу транспортний засіб - автомобіль Chevrolet, модель Takuma, рік випуску 2007, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Посилаючись на те, що відповідач не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором позивач просив звернути стягнення на предмет застави.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07.11.2011 р. позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задоволено.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №DN81АR03110296 від 17.08.2007 року в сумі 144895,60 грн. звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль Chevrolet, модель Takuma, рік випуску 2007, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зазначав, що судом першої інстанції не вірно визначено умови кредитного договору, що суттєво вплинуло на встановлення дійсного розміру заборгованості і взагалі факту наявності прострочень по сплаті необхідних платежів. Так, умовами договору передбачено плату за користування кредитом у розмірі 0,75% на місяць (9% річних) на суму залишку заборгованості за кредитом, а з 01.02.2009 р. процентна ставка з невідомих підстав підвищилась до 21%.
Судом не перевірялося взагалі дійсна сума наданого кредиту. Відповідачем було отримано лише кошти в сумі 83 765 грн. на купівлю автомобіля, видачу інших коштів позивач не підтвердив жодним чином. Виходячи з підтвердженої суми отриманих в кредит коштів, сума заборгованості станом на 15.08.2011 року має складати 34 849,13 грн.
Судом також не перевірено факт наявності у позивача права стягнення на предмет застави.
В судовому засіданні відповідач апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.
Представники позивача просять апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Пояснили, що збільшення процентної ставки відбулося відповідно до умов договору (п. 2.3.1). При підписанні договору ОСОБА_1 своїм підписом погодився на всі його умови.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суд першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 17.08.2007 р. між сторонами було укладено кредитний договір № DN81AR03110296, згідно якого відповідачу видано кредит у розмірі 127356 грн. 83 коп. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 21% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14.08.2014 року.
Проте, висновки суду в частині встановлення процентів за користування кредитом в розмірі 21% на рік не відповідають обставинам справи.
Як вбачається зі змісту кредитного договору (п.7.1), за користування кредитом передбачена сплата відсотків у розмірі 0,75% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, або 9% на рік.
Доказів повідомлення відповідача про підвищення процентної ставки саме до 21% суду не надано. Разом з тим, починаючи з 01.02.2009 р. заборгованість позивачем визначена з урахуванням процентної ставки 21%. Доказів на підтвердження сплати боржником процентів за новою ставкою суду також не надано, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів вважає обґрунтованими.
Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором, 17.08.2007 р. між сторонами було укладено договір застави рухомого майна, автомобіля Chevrolet, модель Tacuma, 2007 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1. В зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором, станом на 15.08.2011 року утворилася заборгованість в сумі 144895 грн. 60 коп.
Оскільки відповідачем було порушено вимоги ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України щодо належного виконання зобов’язання, тому на думку суду у відповідності з вимогами ст.ст.19, 20 Закону України «Про заставу», позивач набув право звернення на предмет застави.
Представники позивача не надали доказів на спростування доводів апеляційної скарги в частині суми отриманого відповідачем кредиту.
Крім цього, відповідно до ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов’язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
В матеріалах справи відсутній витяг з Державного реєстру письмових повідомлень всіх обтяжувачів.
Не надано суду також доказів того, що позивач є єдиним обтяжувачем спірного предмету застави, а також що відповідача було повідомлено про порушення забезпеченого обтяженням зобов’язання.
Суд першої інстанції на вказані вимоги закону уваги не звернув та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Оскільки позивач не звертався з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором, а вимога про звернення стягнення на предмет застави заявлена передчасно, колегія суддів дійшла висновку про необхідність ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
З урахуванням вимог ст. 88 ЦПК України підлягає скасуванню рішення суду в частині стягнення на користь позивача судових витрат.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
Вирішила:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1, подану його представником ОСОБА_2, задовольнити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07 листопада 2011 року скасувати та ухвалити нове про відмову Публічному акціонерному товариству комерційний банк "ПриватБанк" в задоволенні позову до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави та стягненні судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: