Справа № 22-ц/2690/3195/12
головуючий у 1-й інстанції: Колесник О.М.
доповідач: Кирилюк Г.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - судді Кирилюк Г.М.
суддів: Панченка М.М., Вербової І.М.
при секретарі Мозолевській В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2, поданої його представником ОСОБА_3, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 листопада 2011 року,-
встановила :
У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної їй внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 19.03.2010 року о 20.00 год. по пр. Бажана в м. Києві.
З урахуванням уточнень просила суд стягнути з відповідача матеріальний збиток, заподіяний внаслідок пошкодження належного їй транспортного засобу «NISSAN PATHFINDER», реєстраційний номер НОМЕР_1, в сумі 44391 грн. 25 коп. , витрати за проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 696 грн., витрати за проведення транспортно-трасологічної експертизи в сумі 405 грн. 65 коп., витрати по оренді автомобіля в сумі 33000 грн., заподіяну моральну шкоду в сумі 42 345 грн., 3000 грн. за проведення дослідження фахівцем-психологом Центру правової допомоги «Правозахист» , та судові витрати по справі.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08 листопада 2011 року позов задоволено частково. З відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки стягнуто: 44 391 грн. 25 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди; 42 345 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди; 696 грн. за проведення автотоварознавчої експертизи; 3000 грн. за проведення психологічного дослідження; 8000 грн. витрат на правову допомогу; 488 грн. 75 коп. судового збору; 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення; а всього на загальну суму 99 041 грн.
В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням, представник відповідача ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не врахування судом обставин, які мають суттєве значення для справи.
Просить рішення суду в частині відшкодування матеріальної шкоди змінити, стягнути з відповідача 5 235 грн. 28 коп. В частині відшкодування моральної шкоди, оплати вартості проведення психологічного дослідження та стягнення витрат на правову допомогу скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В решті рішення суду залишити без змін.
Зазначив, що цивільна відповідальність відповідача була застрахована в УСК «Дженералі Гарант». Згідно страхового акту №103343 від 29.06.2010 р. розмір збитку визначено в сумі 30225 грн. 28 коп. З урахуванням виплачених страховою компанією коштів в розмірі 24990 грн., сума невідшкодованого збитку становить 5235 грн. 28 коп. Судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги калькуляцію ремонтних робіт від 26.03. 2010 р. та той факт, що висновок КНДІСЕ від 14.09.2010 р. про розмір заподіяної шкоди в сумі 44391,25 коп. складено через півроку після ДТП, з грубими порушеннями чинного законодавства. Висновок експертного дослідження №17 ТОВ «Центр правової допомоги «Правозахист» від 28 лютого 2011 року не є належним доказом на підтвердження розміру заподіяної моральної шкоди. Заподіяння моральної шкоди суду не доведено. Підстав для відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 8000 грн., сплачених на користь ПП Юридична компанія «Легал Експертс Груп», у суду не було, оскільки вказані витрати були понесені до відкриття провадження у справі, а тому є збитками в розумінні п.1 ч.2 ст.22 ЦК України. Позовних вимог про відшкодування вказаних збитків позивачка не заявляла.
В суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 19.03.2010 р. о 20.00 год. по пр. Бажана в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «NISSAN PATHFINDER», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням позивачки та автомобіля «NISSAN PATHFINDER», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням відповідача, що призвело до зіткнення автомобілів та їх механічного пошкодження.
Вину відповідача у вчиненні вказаного правопорушення встановлено постановою Дарницького районного суду м. Києва від 18 червня 2010 року.
Автомобіль «NISSAN PATHFINDER», реєстраційний номер НОМЕР_1 є власністю позивача, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Згідно ст.ст. 58, 60 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно висновку Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз №7181/10-18 від 14 вересня 2010 року матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу – автомобіля «NISSAN PATHFINDER», 4.0, реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП 19.03.2010 р. складає 69 381,25 грн.
Вказаний висновок зроблено старшим науковим співробітником сектора авто товарознавчих експертиз, кандидатом фізико-математичних наук Ніколаєвим Б.К., який має вищу освіту, 1-й кваліфікаційний клас судового експерта і стаж експертної роботи з 2000 року.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про належність вказаного доказу для визначення розміру заподіяної шкоди, оскільки вказаний звіт є висновком спеціаліста, який відповідає вимогам чинного законодавства. Позивачем не надано суду належних доказів на його спростування.
ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» на виконання умов договору про обов’язкове страхування цивільної відповідальності, виплатило позивачу страхове відшкодування в межах ліміту – 24 990 грн. (25500 грн. -510 грн. франшиза).
Статтею 1166 ЦК України передбачено обов'язок особи, винної в заподіянні шкоди, відшкодувати її в повному обсязі.
Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ( страховим відшкодуванням).
Задовольняючи позов в частині стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою становить 44391, 25 грн.
Висновок суду в цій частині є правильним, ґрунтується на зібраних у справі доказах та відповідає нормам матеріального права, тому в цій частині апеляційну скаргу слід відхилити, а судове рішення в цій частині - залишити без змін.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині відшкодуванням моральної шкоди, позивачка посилалась на неможливість користуватись своїм автомобілем, вимушеність змін у життєвих стосунках, порушенні розпорядку дня, погіршенні психоемоційного стану, необхідність витрачати час та кошти на відновлення порушеного права у зв’язку з пошкодженням майна.
Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 42 345 грн., суд першої інстанції керувався висновком експертного дослідження фахівця-психолога Центру правової допомоги «Правозахист» №17 від 28 лютого 2011 року.
Колегія суддів не може повністю погодитись з висновком суду в цій частині, оскільки він не відповідає обставинам справи.
Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом не було враховано характер правопорушення, ступінь вини відповідача в її заподіянні, а також вимог розумності та справедливості.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає необхідним частково задовольнити апеляційну скаргу та змінити рішення суду в цій частині, зменшивши розмір стягнутої моральної шкоди з 44391, 25 грн. до 3000 грн.
Оскільки висновок експертного дослідження фахівця-психолога Центру правової допомоги «Правозахист» №17 від 28 лютого 2011 року є письмовим доказом по справі, за його отримання позивачка понесла витрати в сумі 3000 грн., а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення вказаних коштів з відповідача.
Судове рішення про стягнення на користь позивача 8000 грн. витрат на правову допомогу не містить мотивів, з яких суд дійшов такого висновку, а тому не відповідає вимогам ст.215 ЦПК України щодо його змісту.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України витрати на правову допомогу належать до судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.
З договору про надання юридичних послуг від 27 серпня 2010 року вбачається, що він укладений з ПП «Юридична компанія «Легал Експертс Груп» в особі директора ОСОБА_5 (а.с.86). На виконання умов укладеного договору позивачем сплачено за адвокатські послуги 8000 грн. згідно квитанцій від 30.08.2010 р. та 20.09.2010 р. (а.с. 81,82).
Проте доказів того, що особа, яка надавала позивачу правову допомогу , є фахівцем в галузі права і за законом має право на надання правової допомоги, суду не надано.
Згідно довіреності від 31.08.2010 р. ОСОБА_5 надавав правову допомогу позивачу в якості представника.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині з ухваленням нового про відмову в стягненні з відповідача витрат на правову допомогу.
Судове рішення підлягає зміні також в частині відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору відповідно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 489 грн. 37 коп. (480,87 +8,50 грн.)
В решті рішення суду сторони не оскаржують.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 листопада 2011 року змінити в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди та судового збору.
Зменшити розмір стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди з 42 345 грн. до 3000 (трьох тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 489 грн. 37 коп.
Скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 листопада 2011 року в частині відшкодування витрат на правову допомогу.
Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в сумі 8000 грн.
У зв’язку з цим резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 44391 грн. 25 коп. на відшкодування майнової шкоди, 3000 грн. - моральної шкоди, 696 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження, 3000 грн. за проведення психологічного дослідження, 489 грн. 37 коп. - судового збору, 120 грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього на загальну суму 51696 грн. 62 коп. (п’ятдесят одна тисяча шістсот дев’яносто шість гривень шістдесят дві копійки).
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити».
В решті рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: