Справа № 22-ц/2690/3546/2012
головуючий у 1-й інстанції: Новак Р.В.
доповідач: Кирилюк Г.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 лютого 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - судді Кирилюк Г.М.
суддів: Панченка М.М., Вербової І.М.
при секретарі Мозолевській В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа: Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої фізичній особі законодавчим актом, що визнано неконституційним, за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_1, поданої її представником ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2011 року,-
в с т а н о в и л а :
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа: Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої фізичній особі законодавчим актом, що визнано неконституційним.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням, представник позивачки подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі. Посилається на те, що судом було не вірно застосовано норми матеріального права та процесуального права.
В судове засідання сторони не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка в обґрунтування своїх вимог зазначила, що є пенсіонером, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії. У відповідності до вимог ст.ст.39, 49,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вона має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком та на щомісячне підвищення пенсії за проживання в районі посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Відповідно до підпункту 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-VІ до статті 54 Закону №796-ХІІ внесені зміни, відповідно до яких позивачу, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, додаткова пенсія почала виплачуватись за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 5% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та доплата за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі 5,20 грн.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 у справі «Щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України на 2008 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними), положення підпункту 13, підпункту 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-VІ.
Внаслідок застосування Управлінням Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області закону, який в подальшому було визнано неконституційним, їй була заподіяна шкода, яка полягає у недоотриманій пенсії, починаючи з 01 січня 2008 року в сумі 26 268 грн. 95 коп., яку позивачка просила відшкодувати на підставі ст.152 Конституції України, статей 1173,1175 Цивільного кодексу України.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту заподіяння шкоди, причинний зв’язок між шкодою та діями відповідача та вини відповідача в її заподіянні, відсутності правових підстав для такого відшкодування.
Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим по справі обставинам.
Відповідно до ч. 3 ст. 152 Конституції України передбачено, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними відшкодовується державою у встановленому порядку.
Доводи апелянта про те, що завдана шкода підлягає відшкодуванню на підставі норм ст.1173, 1175 ЦК України за аналогією права є необґрунтованими, оскільки обов’язковими умовами для такого відшкодування є незаконність рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим або органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, або коли нормативно-правові акти вказаних органів визнані незаконними та скасовані.
Визначені норми Цивільного кодексу України не регулюють правовідносини, щодо спричинення шкоди, внаслідок прийняття Верховною Радою України Законів, що визнані Конституційним Судом України неконституційними та не встановлюють порядок відшкодування такої шкоди.
Посилання апелянта на необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо недоведеності факту заподіяння шкоду позивачу внаслідок застосування положень ст. ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України №107-VІ від 28.12.2007 р., є безпідставним, оскільки позовні вимоги з приводу відшкодування шкоду внаслідок порушення права позивача на отримання пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у визначеному ст.ст.50, 54 цього Закону розмірі не були предметом розгляду в даній справі, рішення з цього приводу судом не ухвалювалось.
Посилання апелянта на вину відповідача у заподіянні шкоди позивачу внаслідок застосування Управлінням Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області підпункту 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-VІ є необґрунтованими.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012, за рахунок бюджетних джерел забезпечується соціальний захист широких верств населення країни, серед яких особи, що отримують пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги. Це зобов’язує державу дотримуватися частин першої, третьої статті 95 Основного Закону України, згідно з якими бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу соціального багатства між громадянами і територіальними громадами; держава прагне до збалансованості бюджету України.
У рішенні від 27 листопада 2008 року №26-рп/2008 у справі про збалансованість бюджету Конституційний Суд України зазначив, що положення частини третьої статті 95 Конституції України стосовно прагнення держави до збалансованості бюджету України у системному зв’язку з положеннями частини другої цієї статті, статті 46 Конституції України треба розуміти як намагання держави при визначенні законом про Державний бюджет України доходів і видатків та прийнятті законів, інших нормативно-правових актів, які можуть вплинути на доходну і видаткову частину бюджету, дотримуватися рівномірного співвідношення між ними та її обов’язок на засадах справедливого, неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами враховувати загальносуспільні потреби, необхідність забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав можу бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім цього, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Отже, зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнім власне сутність змісту права на соціальний захист.
З урахуванням обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1, подану її представником ОСОБА_2, відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: