Справа № 22-ц/2690/3573/2012
Головуючий у 1 інстанції: Козлов Р.Ю.
Доповідач: Кирилюк Г.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2012 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - судді Кирилюк Г.М.,
суддів: Панченка М.М., Вербової І.М.
при секретарі Мозолевській В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Систем-Інвест", третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання договору застави недійсним, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2011 року,-
в с т а н о в и л а:
В листопаді 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати недійсним договір застави, укладений 29.12.2007 року між Акціонерним комерційним банком "Київ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Систем-Інвест" (надалі - ТОВ «Систем-інвест») посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, в частині передачі в заставу майнових прав заставодавця на квартиру АДРЕСА_1
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 12.01.2006 р. відповідачі уклали з ним інвестиційну угоду №31-03-164 про інвестування у житлове будівництво, відповідно до умов якої він прийняв участь у фінансуванні фонду будівництва вказаної квартири з метою отримання її у власність.
Оскільки майнові права на предмет застави на час укладення оспорюваного договору належали йому, зміст оспорюваного договору суперечить закону та порушує його майнові права, просив позов задовольнити.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2011 року позов задоволено. Договір застави, укладений 29 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним банком "Київ" та ТОВ «Систем-Інвест», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, в частині передачі в заставу майнових прав на АДРЕСА_1 визнано недійсним. Вирішено питання відшкодування судових витрат.
На вказане рішення суду Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ» (надалі – ПАТ «АКБ «Київ») подало апеляційну скаргу.
Посилається на ті підстави, що ст.5 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати"від 19.06.2003 № 979-IV, що набув чинності 01.01.2004 р. передбачено, що іпотека виникає щодо нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено (ст. 5 цього Закону). Вказаний закон містить спеціальні норми щодо умов укладення договору, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено. Іпотекодавцем за таким договором може бути забудовник – особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва. Обтяження майнових прав іпотекодавця на такий предмет іпотеки підлягає реєстрації у встановленому законом порядку.
Крім цього, Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» 19.06.2003 № 978-IV, що набув чинності з 01.01.2004 р., передбачено застосування нових правових механізмів інвестування в будівництво житла - через створення спеціалізованих фінансових установ (фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю).
На момент укладення інвестиційної угоди , право особи на укладення договорів про інвестування будівництва житла обмежувалося в залежності від особи , що здійснює залучення коштів, зокрема, як спеціалізованої фінансової установи (фонди фінансування будівництва) та могли укладатися лише в порядку, визначеному Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».
Враховуючи відсутність у ТОВ "Систем-Інвест" фінансового статусу, який підтверджується відповідною ліцензією, укладення інвестиційної угоди було неправомірним, на що суд першої інстанції уваги не звернув.
У зв’язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2011 р. та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
В судовому засіданні представник ТОВ "Систем-Інвест" проти доводів апеляційної скарги заперечує. Посилається на ті підстави, що 20 жовтня 2004 року між вказаним товариством та ПАТ «АКБ«Київ» було укладено Угоду №13/14-а про надання фінансових послуг, за якою саме вказаний банк надавав фінансові послуги щодо залучення коштів фізичних осіб для здійснення операцій по інвестуванню коштів у житлове будівництво. Просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2011 року залишити без змін.
Позивач та представник ПАТ «АКБ«Київ» в судове засідання не з’явились, повідомлені про час і місце розгляду справи належним чином, а тому колегія суддів дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність згідно ст.305 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь по справі, пояснення представника ТОВ "Систем-Інвест", перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 12.01.2006 року між ТОВ «Систем-Інвест» (товариство) , АКБ «Київ» (повірений) та позивачем (інвестор) укладено інвестиційний договір №31-03-164, відповідно до умов якого позивач (інвестор) приймав участь у фінансуванні будівництва квартири у новобудові з метою отримання об’єкту у власність шляхом внесення коштів на рахунок Банку (повіреного), а саме квартири АДРЕСА_1, вартістю 1 312 667 грн. 50 коп.
Згідно довідки про інвестування загальної площі квартири від 06.06.2006 р., позивач на день складання цієї довідки проінвестував згідно інвестиційної угоди № 31-03-164 від 12 січня 2006 року вказаний об’єкт інвестування в повному обсязі. Вказана довідка є невід’ємною частиною інвестиційної угоди, один примірник якої залишається, в тому числі, у повіреного.
29.12.2007 року, з метою забезпечення зобов’язань ТОВ «Інвест-Систем» за кредитним договором №106/07 від 21 грудня 2007 року, між АКБ «Київ» та ТОВ «Інвест-Систем» було укладено договір застави майнових прав – права вимоги заставодавця на передачу у власність об’єктів нерухомості, що будуть створені у майбутньому, в тому числі майнові права на квартиру АДРЕСА_1
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір застави укладений ТОВ «Систем-Інвест» за відсутності майнових прав на дане майно без згоди ОСОБА_1 що суперечить ч.2 ст. 583 ЦК України.
Такий висновок суду ґрунтується на вимогах закону та доказах, досліджених в ході судового розгляду, яким дана належна правова оцінка.
Так, за змістом ч.2, 3 ст. 583 ЦК України, заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави. Застава права на чужу річ здійснюється за згодою власника цієї речі, якщо для відчуження цього права відповідно до договору або закону потрібна згода власника.
Оскільки договір застави є двостороннім правочином, до нього застосовуються норми цивільного законодавства про правочини, в тому числі й правила про визнання правочинів недійсними.
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ним.
Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (ч.1 ст.576 ЦК України).
Згідно ст.5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» іпотекодавцем за іпотечним договором, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, може бути забудовник – особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на момент укладення договору застави майнові права на об’єкт інвестування належали позивачу, який не уповноважував ТОВ «Систем-Інвест» передавати в заставу належне йому право вимоги на отримання у власність об’єкту нерухомості.
Пунктом 2 ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг» передбачає, що довірче управління фінансовими активами (в тому числі грошовими коштами) є фінансовою послугою.
Частина 1 ст.5 вказаного Закону передбачає, що фінансові послуги надаються юридичними особами, які у встановленому порядку включені Державним комітетом з регулювання ринку фінансових послуг України до відповідного реєстру.
Згідно ч.1, 2 ст.34 цього Закону здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. Особи, винні у здійсненні діяльності без ліцензії, несуть відповідальність згідно із законами України.
Інвестиційною угодою, укладеної між позивачем , АКБ «Київ» та ТОВ «Систем-Інвест», передбачено надання АКБ «Київ» ТОВ «Систем –Інвест» фінансових послуг. Враховуючи відсутність у ТОВ «Систем-Інвест» фінансового статусу, 20 жовтня 2004 р. між ним та АКБ «Київ» було укладено угоду №13/14-А (про надання фінансових послуг). Відповідно до п.1.1, 1.2. вказаної угоди ТОВ «Систем-Інвест» доручає, а АКБ «Київ» приймає на себе обов’язки щодо залучення від імені та в інтересах ТОВ «Систем-Інвест» коштів фізичних та юридичних осіб та акумулювання цих коштів на своїх рахунках для здійснення операцій по інвестуванню коштів у житлове будівництво.
За таких підстав посилання апелянта на неправомірність укладення ТОВ «Систем-Інвест» інвестиційної угоди у зв’язку з відсутністю відповідного фінансового статусу є необґрунтованими.
Порушень норм процесуального прав, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, немає.
Керуючись ст. ст. 218, 303-305, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Київ» відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: