Справа № 22ц-475/12
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2012 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого –судді Костенка А.М.,
суддів : Фанди В.П., Ніколової Б.Ю.,
при секретарі : Гриньовій А.М.
з участю: сторін і їх представників
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2010 року
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Полонської міської ради, її виконавчого комітету, третьої особи на стороні позивача ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання незаконним та скасування рішень, державного акту про право власності на землю, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Полонської міської ради, її виконавчого комітету, третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання незаконним та скасування рішень, державного акту про право власності на землю,
Заслухавши доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів,
в с т а н о в и л а:
У липні 2009 року ОСОБА_2 звертаючись до суду з позовом зазначав, що 26.11.2002 року він за договором купівлі –продажу придбав у ОСОБА_4 земельну ділянку розміром 0,15 га., яка розташована по АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку. В 2009 році на цю земельну ділянку ОСОБА_1 завезла будівельні матеріали, вважаючи себе згідно до державного акту власником земельної ділянки, площа якої становить 0,132 га.. Просить усунути перешкоди у користуванні своєю земельною ділянкою, визнати незаконним та скасувати рішення виконкому, державний акт про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку.
У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернулася із зустрічним позовом, зазначаючи, що їй належить на праві власності земельна ділянка, яка розташована по АДРЕСА_3. ОСОБА_4 рішенням виконавчого комітету Полонської міської ради 19.06.1992 року було виділено для будівництва житлового будинку земельну ділянку площею лише 0,09 га, а рішенням виконкому від 21.09.1996 року безпідставно збільшено розмір і передано йому у власність уже 0,15 га.. Вважає, що слід скасувати оспорювані рішення та Державний акт про право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку так як порушуються її права.
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано: ______________________________________________________________________________
Головуючий по першій інстанції –Горщар А.Г. Справа № 22ц-475
Доповідач –Фанда В.П. Категорія № 45
рішення виконавчого комітету Полонської міської ради від 22.01.1997 року №467 про передачу ОСОБА_1 у приватну власність 0,132 га. земельної ділянки по АДРЕСА_2, державний акт від 27.02.1997 року на право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,132 га.. Зобов’язано ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_1 та вивезти будівельні матеріали.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з рішенням суду не погоджується, просить його скасувати та постановити нове, яким задовольнити її позов, відмовивши у задоволенні первісного позову. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом не об’єктивно і неповно досліджено всі обставини справи, дана неправильна оцінка наявним доказам у справі.
На перегляді справи апеляційним судом представник апелянтки ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.
ОСОБА_2, його представник ОСОБА_7 заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, вважають, що рішення суду є законним та обґрунтованим.
Представник виконкому міської ради Загоруйко М.В. при прийнятті рішення покладається на думку суду.
Полонська міська рада, ОСОБА_3 до суду не з’явилися, повідомленні належним чином про день, час і місце слухання справи.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
Суд першої інстанції не в повній мірі з’ясував обставини, якими обґрунтовувались первинні позовні вимоги та заперечення сторін. У зв’язку з неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права, оспорюване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у частині задоволення позовних вимог.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 19.06.1992 року рішенням виконавчого комітету Полонської міської ради ОСОБА_4 надано дозвіл на будівництво житлового будинку на земельній ділянці площею 0,09 га. по АДРЕСА_1. 21.08.1996 року рішенням виконкому № 371 ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку за вказаною адресою, площею 0,15 га. та 20.09.2006 року він отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку.
20.08.1993 року рішенням №170 виконавчого комітету Полонської міської ради ОСОБА_1 дозволено будівництво індивідуального житлового будинку на земельній ділянці площею 0,10 га. по АДРЕСА_3 в м. Полонному. 22.01.1997 року рішенням №467 виконкому ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,132 га. по АДРЕСА_2 для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, а 27.03.2007 року їй видано Державний акт про право приватної власності на зазначену земельну ділянку.
Вказані обставини не оспорюються сторонами та підтверджуються відповідними рішеннями виконкому та Державними актами про право приватної власності на земельні ділянки.
26.11.2002 року ОСОБА_4 продав ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,15 га. по АДРЕСА_1, що підтверджується відповідним договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч.1 ст.125 та ч.1 ст.126 ЗК України (в редакції, що діяла до 05.03.09 року) право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником Державного акту про право власності та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документу, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Позивач ОСОБА_2 на підтвердження виконання таких вимог закону, який діяв до 05.03.09 року, не надав суду доказів отримання Державного акту про право власності на земельну ділянку. Не надано ним і доказів реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки після 05.03.09 року, обов’язковість якої передбачена ст.ст.125,126 ЗК України в редакції від 05.03.09 року. Не вбачається вчинення такої реєстрації і з наданої ксерокопії договору купівлі-продажу земельної ділянки (а.с.7).
У зв’язку з цим висновок суду першої інстанції щодо виникнення у ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку не базується на матеріалах справи, не відповідає вимогам закону, тому висновок суду про необхідність захисту порушеного права та задоволення позовних вимог не відповідає вимогам закону.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 підлягає скасуванню, ухваленню нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідачем-позивачем ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги (а.с.96) щодо визнання незаконним та скасування рішення виконкому №371 від 21.08.96 року та Державного акту про право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку від 20.09.96 року. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у спадкові права вступила ОСОБА_3, яку судом притягнуто у якості третьої особи до участі у справі.
Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Такі вимоги процесуального закону судом першої інстанції не виконано. Притягнувши до участі у справі ОСОБА_3, як третю особу, суд першої інстанції не роз’яснив відповідачу-позивачу ОСОБА_1 необхідність притягнення до участі у справі ОСОБА_3 як належного відповідача, оскільки судом вирішувалося питання стосовно спадкового майна спадкодавця, вирішив питання про її права та обов’язки як спадкоємця. Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України таке порушення процесуального законодавства є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення. Виходячи з меж розгляду справи апеляційним судом, колегія суддів позбавлена можливості усунути таке порушення, допущене судом першої інстанції.
Разом з цим, колегія суддів враховує, що заявлення позовних вимог до неналежного відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову, таке порушення процесуального законодавства не потягнуло за собою прийняття неправильного рішення, а тому немає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1.
Крім цього, приймаючи рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що державні акти на земельні ділянки сторін видані на одну і ту ж земельну ділянку, право власності на яку на підставі державного акту виникло раніше у ОСОБА_4. Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували такий висновок. Як слідує з рішень виконкому №371 від 21.08.96 року, №170 від 20.08.93 року та №467 від 22.01.97 року спірні земельні ділянки, які виділялися виконкомом, знаходяться за різними адресами, відповідно по АДРЕСА_1, поАДРЕСА_3та по АДРЕСА_2
Із наявних у державних актах схем земельних ділянок ОСОБА_4 (а.с.8) та ОСОБА_1 (а.с.27) слідує, що вони не можуть накладатися повністю, так як мають різний розмір; суміжні землекористувачі у них зазначенні різні; суміжним землекористувачем за державним актом ОСОБА_1 є ділянка по АДРЕСА_2, хоча їй же за цією адресою виділялося 0,132 га.. З довідки виконкому від 11.10.10 року (а.с.152) та відповіді виконавчого комітету від 27.02.12 року (а.с. 215) слідує, що при проведенні інвентаризації земель мало місце неправильне проведення замірів фірмою „Геопроект”, а викопіровка квартального плану розташування ділянок по АДРЕСА_1,АДРЕСА_3,АДРЕСА_2 –відсутня. Таким чином, достатні данні взаємного розташування цих ділянок, можливість їх накладення (не накладення) у справі відсутні. Судом першої інстанції не роз’яснювалась сторонам необхідність проведення у справі землевпорядної експертизи для усунення таких розходжень і така неповнота судового слідства не може бути усунута при апеляційному перегляді рішення суду.
При вирішенні спору суд першої інстанції вказані обставини не врахував, таке неправильне застосування норм матеріального та процесуального права є обов’язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, прийняття нового рішення про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_2 та залишення без змін рішення у частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1.
Керуючись ст.ст.218, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2010 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Полонської міської ради, її виконавчого комітету, третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання незаконним та скасування рішень, державного акту про право власності на землю.
У решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий (підпис): Судді (підписи):
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду: В.П. Фанда