ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/7856/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.,
при секретарі Литвин Ю.Ю.,
за участю
представника позивача –Новікової Н.В.
представника відповідача –Давиденко Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіонстрой 25» до Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання противоправними дій, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ТОВ «Регіонстрой 25», звернувся до суду з позовом до Новомосковської ОДПІ про визнання противоправними дії щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток на податку на додану вартість за період з 01.11.10 по 30.11.10 по взаємовідносинам з ПП «Планета послуг», за результатами якої складений акт перевірки від 10.05.11, а також дії щодо викладення в Акті перевірки від 10.05.11 висновків про ознаки нікчемності правочинів, вчинених ТОВ з контрагентами за період з 01.11.10 по 30.11.10. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки акту перевірки ґрунтуються на припущеннях щодо нікчемності правочинів, укладених Позивачем з деякими контрагентами, без наявності належних та допустимих доказів. Первинні документи, складені за наслідками правочинів, укладених позивачем з контрагентами, відповідають вимогам законодавства, їх невідповідність положенням чинного законодавства не встановлена. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та звернув увагу суду на те, що посилання відповідача на нікчемність правочинів не відповідають положенням щодо нікчемності правочинів, адже у разі порушення публічного порядку питання щодо недійсності такого правочину повинно розглядатись судом. Крім того, оскаржувані висновки акту перевірки зроблені без дослідження первинних бухгалтерських документів та документів бухгалтерської та фінансової звітності. В порушення положень ст.79-2 ст.79 ПКУ Позивачу не були направленні копія наказу про проведення перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Враховуючи наведені доводи, представник позивача просив позов задовольнити.
Відповідач, Новомосковська ОДПІ, проти задоволення позову заперечував, навівши мотиви незгоди в письмових запереченнях. В судовому засідання представник відповідача зазначив, що перевірка була проведена на підставі постанови слідчого та наказу про проведення перевірки, який у зв’язку з відсутністю ТОВ за місцезнаходженням, був направлений разом з повідомленням про вручення засобами поштового зв’язку на адресу Позивача 13.04.11. В ході перевірки встановлена відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, що унеможливлює здійснення господарської діяльності Позивачем (а. акту 15). За відсутністю первинних документів перевірка проведена на підставі акту від 11.03.11 «Планета послуг», податкової звітності з ПДВ за листопад 2010р., автоматизованих баз співставлення.
Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення сторін та свідка ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.
06.05.11 Новомосковською ОДПІ на підставі Наказу від 13.04.11 №313 та відповідно до пп.78.1.11 п.78 ст.78 ПК України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Регіонстрой 25» з питань дотримання вимог податкового законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та додану вартість за період з 01.11.10 по 30.11.10. За результатами проведеної перевірки складений акт від 10.05.11 №155/233/31179916 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Регіонстрой 25» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.11.10 по 30.11.10 по взаємовідносинам з приватним підприємством «Планета послуг».
Перевіряючи правомірність оскаржуваних дій щодо проведення згаданої перевірки позивача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.
Правовідносини з приводу проведення органами державної податкової служби України документальних позапланових невиїзних перевірок унормовані ст.79 ПК України, відповідно до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється в разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.77 та ст.78 цього Кодексу. Згідно з п.79.2 ст.79 ПК документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може бути прийняте податковим органом лише в разі існування підстав, які передбачені ст.78 ПК, а розпочата така перевірка може лише за умови вручення відповідного наказу, а також письмового повідомлення платнику податку.
Як вбачається з матеріалів справи, документальна позапланова невиїзна перевірка позивача була призначена за наявністю обставини, передбаченої ст.78 ПКУ, а саме у зв’язку із отриманням податковим органом постанови органу слідчого, винесену ним відповідно до закону у кримінальній справі, що перебуває у його провадженні (а.с.86-87), тобто на підставі пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПКУ При перевірки питання дотримання податковим органом вимог п.79.2 ст.79 ПКУ судом встановлено, що рішення керівника ОДПС оформлено відповідним Наказом від 13.04.11 №313 (а.с.93), копія якого разом із письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки були надіслані платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення 13.04.11 (а.с.92), та отримані останнім 16.04.11 (оборот а.с.92).
Стосовно покликань представника позивача щодо ненадіслання на його адресу копії наказу на перевірку та відповідного повідомлення суд зауважує на наступному. Відповідно до п.42.2 ст.42 ПКУ документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (п.45.2 ст.45 ПКУ). При цьому необхідно враховувати положення п.42.3 ст.42 ПКУ, за змістом яких якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого
платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
Як вбачається з письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 13.04.11 (а.с.92) та повідомлення про вручення до нього (оборот а.с.92), такий лист разом із копією наказу був направлений на адресу: м. Новомосковськ, вул. Сучкова, 66, яка і є податковою адресою позивача, адже саме така адреса зазначена в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, що підтверджується Довідкою АА №446232 (а.с.48) та не заперечується представником позивача. Враховуючи, що, як встановлено в ході розгляду справи, зміни податкової адреси позивача протягом спірного періоду не відбувалось, та з огляди на наведені припис ст.42 ПКУ, копія наказу на перевірку від 13.04.11 та повідомлення про її проведення вважаються такими, що належним чином вручені позивачу.
Аналіз наведених вище положень п.42.3 ст.42 ПКУ та п.85.2 ст.85 ПКУ, відповідно до яких платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, суд робить висновок, що саме позивач, який належним чином повідомлявся про проведення перевірки, обтяжений обов’язком надавити податковому органу первинні документи його господарської діяльності, складені ним протягом періоду, за який ОДПІ здійснюється така перевірка.
Наведеним положенням ПКУ кореспондують приписи пп.75.1.2.п.75.1 ст.75 ПКУ, відповідно до яких документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом,
первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Враховуючи, що позивачем не був виконаний обов’язок, визначений п.85.2 ст.85 ПКУ, первинні та інші документи не були ним надані для проведення посадовими особами ОДПІ документальної перевірки, така перевірки була проведена останніми на підставі акту, складеного за результатами перевірки ПП «Планета послуг», податкової звітності позивача, інших матеріалів, в тому числі за результати аналізу баз даних ОДПІ, що не суперечить наведеним вище приписами податкового законодавства, зокрема п.79.1 ст.79 та пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПКУ. Наведеним спростовуються доводи позивача щодо безпідставності висновків ОДПІ з приводу відсутності реального характеру взаємовідносин позивача з контрагентами та, як наслідок, відсутності об’єкту оподаткування.
Досліджуючи обставини реальності здійснення господарських операцій позивача з 01.11.10 по 30.11.10, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, суд приймає на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, тобто ті, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції між певними суб’єктами господарської діяльності. Адже якщо фактичного здійснення господарської операції не відбулось, відповідні документи, в тому числі податкові накладні, не можуть вважатись первинним документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів. На неодноразову пропозицію суду представником позивача в підтвердження факту придбання товарів та послуг не надано до суду ані відповідних договорів з контрагентами та доказів оплати товарів, послуг з розрахункового рахунку разом із доказами транспортування придбаних товарів, ані доказів їх використання у власній господарській діяльності, суду не наведені умови поставки таких товарів, докази їх отримання. На виконання вимог ст.11 КАС України щодо вжиття судом заходів необхідних для з’ясування всіх обставин справи, в тому числі щодо виявлення та вилучення доказів з власної ініціативи, з метою повного та всебічного дослідження обставин справи та з’ясування питання фактичного отримання позивачем товарів та послуг від контрагентів та реалізації товарів контрагентам судом був виплаканий та допитаний в якості свідка ОСОБА_4, який був директором ТОВ «Регіонстрой 25» в період з 01.11.10 по 30.11.10. Як було пояснено свідком ОСОБА_4, він став директором ТОВ «Регіонстрой – 25» за винагороду, ніяких первинних документів господарської діяльності, податкових накладних, товарно-транспортних накладних та податкових декларацій від імені ТОВ «Регіонстрой-25» не підписував, господарсько-фінансової діяльності ТОВ «Регіонстрой 25» не здійснював.
Враховуючи, що необхідною умовою, з огляду на положення Закону України «Про податку на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для віднесення сплачених у ціні товарів та послуг сум ПДВ до податкового кредиту та валових витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, з огляду на відсутність у позивача відповідних первинних документів, підтверджуючих як фактичне придбання товарів, послуг у контрагентів за період з 01.11.10 по 30.11.10, а також зважаючи на надані директором позивача ОСОБА_4 пояснення, суд доходить до висновку, що господарські операції між Позивачем та його контрагентами за період з 01.11.10 по 30.11.10, носять нереальний характер, що обґрунтовує законність висновку ОДПІ щодо відсутності об’єкту оподаткування ПДВ та податком на прибуток по операціях з продажу товарів підприємств-покупцям за листопад 2010 р.
Дослідивши зібрані докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах дії відповідача щодо проведення документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток на податку на додану вартість за період з 01.11.10 по 30.11.10 по взаємовідносин з ПП «Планета послуг» за результатами якої складений акт віл 10.05.11 вчинені за наявністю передбачених законом підстав, а саме: 1) за наявністю обставини, з якою законодавець пов’язує можливість призначення документальної позапланової невиїзної перевірки; 2) за наявністю факту надіслання позивачу копії наказу на проведення такої перевірки та повідомлення про її проведення; 3) на підставі отриманих відповідачем документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
За таких обставин, дії податкового органу щодо проведення перевірки позивача , за результатами якої складений акт від 10.05.11 є законними, відповідають вимогам ч.3 ст.2 КАС України, відтак визнанню противоправними не підлягають.
Щодо позовних вимог про визнання противоправними дій ОДПІ, які полягають у викладені в акті перевірки від 10.05.11 противоправних висновків про ознаки нікчемності правочинів, вчинених ТОВ «Регіонстрой 25» з контрагентами в період з 01.11.10 по 30.11.10 суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.215 ЦК України нікчемним правочином визнається правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Так, згідно зі ст.228 ЦК України (в редакції чинній з 01.01.11) правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом ч.3 ст.228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом. З наведених приписів слідує, що законодавець з 01.01.11 виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, тобто таких, які можуть бути визнані недійсними виключно судом.
Фактів спрямованості правочину, укладеного позивачем із контрагентами, на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті перевірки не наводиться. Рішення суду про визнання зазначених правочинів недійсними через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, податковим органом до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено. За викладених обставин суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсними правочинів між позивачем та контрагентами, за яким позивачем був сформований податковий кредит та податкові зобов’язання з ПДВ та зобов’язання з податку на прибуток, відображення в акті суджень про вчинення таким платником саме нікчемних правочинів є передчасним. Між тим суд відмічає, що дії ОДПІ, які полягають у викладені в акті перевірки будь-яких висновків, процедурно співпадають з діями по складанню податковим органом акту перевірки. За змістом положень ПКУ, зокрема ст.86, дії по складанню акту за результатами проведеної перевірки, а відтак і викладенню в ньому висновків, відносяться до повноважень органів державної податкової служби. Оскільки такі дії податкового органу не породжують будь-яких обов’язків у платника податків та не порушують права останнього, позов в означеній частині підлягає залишенню без задоволення.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення спірними діями податкового органу прав та охоронюваних законом інтересів Позивача у сфері публічно-правових відносин, то в задоволенні позову належить відмовити.
Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, визначеними ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений 03.03.12.
Суддя
А.О. Коренев