АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2012 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді - Верховець Т.М.,
суддів - Мацелюха П.С., Присяжнюка О.Б.,
за участі прокурора - Отроша В.М.,
захисника - ОСОБА_1,
потерпілого - ОСОБА_2,
представника потерпілого - ОСОБА_3,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_4,
В С Т А Н О В И Л А:
Органом досудового слідства
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Суми, громадянин України, українець, який має на утриманні неповнолітню дитину, працює генеральним директором ТОВ “Екобуд”, проживає за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,
обвинувачується в тому, що він 19 червня 2011 року близько 22.40 год.,
________________________________________
Справа №11/2690/176/2012 Головуючий в суді 1- ї інстанції - Слободянюк П.Л.
Категорія : КК ч. 1 ст. 286 Доповідач - Мацелюх П.С.
керуючи технічно справним автомобілем «Lexus LX 570», державний номер НОМЕР_1, рухаючись по проїзній частині вулиці В. Житомирської в напрямку Львівської площі в м. Києві, в районі регульованого перехрестя з вул. О. Гончара, тобто на ділянці дороги, яка має по дві смуги для руху в кожному напрямку, всупереч вимогам п. п. 1.5, 2.3 «б», 11.4, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не обрав безпечну швидкість руху керованого ним автомобіля з урахуванням даної обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, та, повертаючи ліворуч, не впорався з керуванням транспортним засобом і виїхав на дорожню смугу, призначену для зустрічного руху, де при виникненні небезпеки – автомобіля «Opel Vectra», державний номер НОМЕР_2, не вжив заходів до зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу та здійснив зіткнення з автомобілем «Opel Vectra», яким керував потерпілий ОСОБА_2, внаслідок чого останній отримав тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2011 року ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. «в» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року, а кримінальну справу щодо нього закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України внаслідок акту амністії.
На обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції послався на наступне. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, на момент набрання чинності Законом України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року мав неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_4, батьківських прав не позбавлений. Обставин, які б перешкоджали застосуванню амністії, у справі не встановлено.
В апеляції потерпілий ОСОБА_2 вважає постанову суду незаконною у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. На обґрунтування наведеного зазначає, що застосовані судом положення закону про амністію не поширюються на ОСОБА_4, оскільки останній має лише одну неповнолітню дитину, тоді як п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» передбачено дві і більше. Потерпілий звертає увагу, що ОСОБА_4 не відшкодував йому заподіяну злочином шкоду, й посилається на обставини, які негативно характеризують особу винного, зокрема, що останній систематично порушує правила дорожнього руху, вживає наркотичні засоби, з приводу чого перебуває на спеціальному обліку, та раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності. Крім цього, апелянт вказує, що суд, всупереч вимогам КПК України, розглянув подання і виніс оскаржувану постанову за відсутності прокурора.
З наведених в апеляції підстав потерпілий просить постанову суду скасувати та відмовити в задоволенні подання про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_4 внаслідок акту амністії.
Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілого ОСОБА_2, який підтримав апеляцію, думку захисника ОСОБА_1 та прокурора, які заперечили проти задоволення апеляції, просили залишити її без задоволення, а постанову суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілого ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України, який діяв на момент розгляду справи в суді першої інстанції, кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю внаслідок акта амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння, а також в зв’язку з помилуванням окремих осіб.
Згідно п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» підлягають звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, особи, засуджені за умисні злочини, які відповідно до ст. 12 КК України не є тяжкими або особливо тяжкими, та за злочини, вчиненні з необережності, які не є особливо тяжкими, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, або дітей-інвалідів незалежно від їх віку.
Відповідно до ст. 6 цього Закону звільненню від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом, підлягають особи, які підпадають під дію ст. 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства, чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом.
Висновок суду про наявність передбачених законом умов та підстав для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії відповідає фактичним обставинам справи, є вмотивованим, ґрунтується на вимогах КПК України, Закону України “Про амністію у 2011 році” № 3680-VI від 08.07.2011 року та Закону України «Про застосування амністії в Україні» № 392/96 ВР від 01.10.1996 року в редакції від 30.12.2006 року, чинній на момент винесення постанови.
Так, інкримінований ОСОБА_4 злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, за формою вини є вчиненим з необережності та відповідно до ст. 12 КК України належить до злочинів невеликої тяжкості.
Судом правильно встановлено, що ОСОБА_4 має дитину, якій не виповнилося 18 років – ІНФОРМАЦІЯ_4, батьківських прав не позбавлений, що підтверджено копією свідоцтва про народження та листом відділу реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києва, й дані обставини існували на момент набрання чинності Законом України “Про амністію у 2011 році” (т. 2, а. с. 112, 114, т. 3, а. с. 18).
Як вбачається з протоколу судового засідання, справу розглянуто судом з дотриманням порядку, встановленого ст. 248 КПК України, ст. ст. 8-10 Закону України “Про амністію у 2011 році”.
Так, звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії було ініційовано органом досудового слідства шляхом звернення до суду з відповідним поданням, яке було погоджено з заступником прокурора м. Києва. Вказане подання розглянуто судом за участю прокурора, потерпілого, обвинуваченого та його захисника. Суд належним чином з’ясував позицію щодо звільнення від кримінальної відповідальності з даної підстави самого ОСОБА_4, який наполягав на поданні слідчого, потерпілого ОСОБА_2, який заперечував проти цього, ретельно перевірив наявність передбачених законом підстав для застосування амністії, відсутність обставин, які б перешкоджали прийняттю такого рішення (т. 3, а. с. 32), та виклав у постанові обґрунтування свого висновку, з яким колегія суддів погоджується.
Посилання потерпілого в апеляції на факти попереднього притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності не беруться до уваги, а відповідні обставини не є перешкодою для застосування амністії згідно ст. 7 Закону України “Про амністію у 2011 році”, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 в силу ст. 89 КК України не має судимостей, звільнявся від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч. 1 ст. 175 КК України, не внаслідок застосування амністії або помилування, а з інших підстав (т. 2, а. с. 115-звор., 120, 123, 126-127), та вчинив злочин не умисний, а з необережності.
Так само не перешкоджають застосуванню амністії неодноразове притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, його перебування на обліку в лікаря нарколога та відсутність реєстрації за місцем проживання, а відповідні доводи потерпілого в апеляції не ґрунтуються на вимогах закону.
Що стосується відшкодування заподіяної злочином шкоди, то згідно зі ст. 14 Закону України “Про амністію у 2011 році” амністія не звільняє винну особу від даного обов’язку, який покладено на неї вироком або рішенням суду. І такий обов’язок може бути покладено на ОСОБА_4 в порядку цивільного судочинства.
Не можуть бути взяті до уваги й доводи апелянта про те, що на ОСОБА_4 не поширюється дія п. “в” ст. 1 Закону України “Про амністію у 2011 році” у зв’язку з тим, що він має лише одну неповнолітню дитину. Оскільки даними положеннями закону не встановлена кількість в особи дітей віком до 18 років, а передбачено лише факт їх наявності. Таким чином, наявність у ОСОБА_4 однієї неповнолітньої дитини є достатньою підставою для застосування щодо нього амністії.
Наведені в апеляції потерпілого доводи про розгляд справи за відсутності прокурора колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як вбачається з протоколу судового засідання, прокурор брав участь у її розгляді (т. 3, а. с. 19-20, 30-31, 32). Правом подати зауваження на протокол судового засідання потерпілий ОСОБА_2 не скористався.
Враховуючи викладене, постанова суду про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі п. “в” ст. 1 Закону України “Про амністію у 2011 році” є законною і обґрунтованою, підстав для її зміни або скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_4 – залишити без зміни , а апеляцію потерпілого ОСОБА_2 – без задоволення .
Судді:
____________________ ___________________ _____________________
Верховець Т.М. Мацелюх П.С. Присяжнюк О.Б.