АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2012 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді - Верховець Т.М.,
суддів - Мацелюха П.С., Юрдиги О.С.,
за участі прокурора - Отроша В.М.,
засудженої - ОСОБА_1,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 16 листопада 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком :
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с. Андрушки Попільнянського району Житомирської обл., українку, громадянку України, яка зареєстрована в АДРЕСА_2, проживає в Києві АДРЕСА_1, раніше судиму:
- 30.11.2006 року Подільським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 185 КК України на 1(один) рік позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнену від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік;
- 31.10.2007 року Оболонським районним судом
_______________________
Справа № 11/2690/282/2012 Головуючий у суді 1-ї інстанції: Дев’ятко В.В.
Категорія КК: ч. 1 ст. 121 Доповідач: Мацелюх П.С.
м. Києва за ч. 2 ст. 185; ст. 71 КК України на 2 (два) роки 6 ( шість) місяців позбавлення волі,
засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі.
Як встановлено судом, 10 червня 2011 року близько 13 год. 40 хв. ОСОБА_1, перебуваючи в АДРЕСА_1, будучи у стані алкогольного сп’яніння, в ході конфлікту з ОСОБА_3, маючи умисел на спричинення останньому тяжкого тілесного ушкодження, кухонним ножем умисно нанесла ОСОБА_3 один удар ножем в грудну клітину, спричинивши проникаюче колото-різане поранення грудей, що є тяжким тілесним ушкодженням за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння.
В апеляції засуджена ОСОБА_1, не оспорюючи встановлених судом фактичних обставин справи та кваліфікації своїх дій, порушує питання про пом’якшення призначеного їй покарання, мотивуючи наведене своїм повним визнанням вини, щирим каяттям та наявністю в неї двох неповнолітніх дітей.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженої ОСОБА_1, яка підтримала свою апеляцію з наведених у ній підстав, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, просив залишити її без задоволення, а вирок суду без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в апеляції, провівши судові дебати та надавши засудженій ОСОБА_1 останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і протоколу судового засідання, ОСОБА_1 визнавала себе винною у пред’явленому їй обвинуваченні, не оспорювала, як і інші учасники судового розгляду, зазначених в обвинувальному висновку фактичних обставин справи, в зв’язку з чим судом було визнано недоцільним дослідження доказів у справі і проведено судове слідство в порядку, визначеному ч. 3 ст. 299 КПК України. При цьому суд належним чином пересвідчився в правильності розуміння підсудною ОСОБА_1 змісту ч. 3 ст. 299 КПК України, добровільності й істинності її позиції.
За таких обставин відповідно до вимог ч. 1 ст. 365 КК України, висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин справи перевірці апеляційним судом не підлягають і в апеляції не оспорюються.
Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження.
Покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України. При цьому суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України належать до категорії тяжких, дані про особу ОСОБА_1, яка не працює, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше судима; обставиною, яка пом’якшує покарання, судом визнано щире каяття, а обставиною, що його обтяжує – вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.
З огляду на зазначене, не заслуговують на увагу посилання засудженої в апеляції на повне визнання нею вини та щире каяття, оскільки наведені обставини були враховані судом як пом’якшуючі, на підставі чого ОСОБА_1 призначено покарання в виді позбавлення волі, мінімальне за строком у межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України.
Саме таке покарання колегія суддів вважає необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження нових злочинів і не знаходить підстав для його пом’якшення шляхом застосування ст. ст. 69, 75 КК України, навіть враховуючи наявність у ОСОБА_1 двох неповнолітніх дітей, на що посилається апелянт. Оскільки засуджена, будучи раніше двічі судимою за умисні корисливі злочини, в тому числі з застосуванням ст. 75 КК України та вчиненням нового злочину під час іспитового строку, знову вчинила умисний тяжкий насильницький злочин.
Наведені в апеляції ОСОБА_1 доводи щодо відсутності в неї умислу на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_3 не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки дана обставина є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ст. 121 КК України, а тому при призначенні покарання не враховується.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування вироку, у справі не встановлено.
З огляду на зазначене, вирок суду є законним і обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування немає.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 16 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни , а апеляцію засудженої ОСОБА_1 – без задоволення.
Судді:
________________ __________________ __________________
Верховець Т.М. Мацелюх П.С. Юрдига О.С.