АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1

                                                                      УХВАЛА

                                                  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 28 лютого 2012 року  колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого                                 Осіпової Л.О.,

суддів                                            Глиняного В.П., Кияшко О.А..

з участю прокурора                     Мінакової Г.О.,

захисників                                    ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

обвинуваченого                           ОСОБА_4, ОСОБА_5  

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві апеляцію прокурора Панова В.Є., який брав участь у розгляді справи,  захисника ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_4 на постанову   Печерського районного суду м. Києва від 15  листопада  2011 року про направлення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч.4 КК України, на додаткове розслідування,

                                                        ВСТАНОВИЛА:

Згідно пред*явленого обвинувачення, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5, за попередньою змовою між собою, та  ОСОБА_9, кримінальна справа відносно якого виділена в окреме провадження  у зв*язку з його розшуком, та невстановленою слідством особою на ім*я «ОСОБА_15», діючи групою, з корисливих спонукань в денний час 13.02. 2008 року поблизу кафе «Віденські булочки», що по вул. Інституцька, 14 в м. Києві, вчинили розбійний напад, який був поєднаний з погрозою застосування небезпечного для життя та здоров*я насильства, на ОСОБА_10, в ході якого заволоділи майном останнього в особливо великому розмірі на суму 1 010 000 гривень, а саме, предметами антикваріату: золотою нашийною гривною, (кінці якої зроблені у вигляді видовжених трилисників), вагою 670 грам; золотим ритоном на (дерев*яній основі, верхня основа якого прикрашена поясом з ломаних ліній, які нагадують пташину лапу, а нижня – прикрашена фігуркою козла із загнутими донизу рогами), вагою обкладу – 156 грам; двома дерев*яними чашами інкрустованими золотом, вага яких становить 78 грам; мобільним телефоном «Нокіа 7610»; диктофоном «Олімпус». Дії обвинувачених кваліфіковані за ст. 187 ч.4 КК України.

Вказаною постановою кримінальна справа відносно обвинувачених за клопотанням захисту направлена прокурору міста Києва для  організації додаткового розслідування. Як зазначив суд, в ході судового слідства не було підтверджено факту існування у потерпілого ОСОБА_10 речей, які можна вважати  антикварними, та не вдалося встановити вартість останніх, що позбавляє суд перевірити правильність кваліфікації дій обвинувачених  за ознакою вчинення злочину «в особливо великих розмірах». Заходи, які вживались судом для з*ясування вказаних обставин, не дозволили суду усунути допущену при розслідуванні справи неповноту та неправильність.  

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи просить постанову  скасувати, а кримінальну справу повернути  до районного суду на новий судовий розгляд. Прокурор переконаний в тому, що досудовим слідством достовірно та повно з*ясовано належність антикварних речей потерпілому, як і їх вартість, а тому висновки суду про неповноту досудового слідства  не відповідають фактичним обставинам. Підстав для проведення у справі товарознавчої експертизи щодо визначення вартості антикварних речей не було, вважає прокурор, оскільки не було встановлено місце їх знаходження. Суд міг, зазначає апелянт, надати органу досудового слідства судові доручення по встановленню місця проживання  свідків, хоча вони, крім ОСОБА_11, не мають відношення до справи. Додатково перевіряти можливу причетність до вчиненого злочину осіб, які могли працювати в Службі безпеки України необхідності не має, так як під час розслідування справи ці обставини перевірялись.  Заяви  обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про застосування до них недозволених методів слідства, прокурор вважає за безпідставні, оскільки  фактів цього ні на досудовому слідстві,  ні в судовому засіданні не було встановлено. Крім цього, прокурор посилається на те, що  суд передчасно повернув справу на додаткове розслідування, позбавивши його можливості  доповнити судове слідство та заявити необхідні клопотання, зокрема про зміну обвинувачення відповідно до ст. 277 КПК України.

В апеляціях захисник ОСОБА_1 та  обвинувачений ОСОБА_4 просять постанову суду в частині відмови в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4, скасувати, змінити обвинуваченому запобіжний захід з взяття під варту на підписку про невиїзд. Прохання апелянти мотивують тим, що  ОСОБА_4 добровільно з*явився до правоохоронних органів та написав явку з повинною, своїми показами сприяв розкриттю злочину. В той же час дії обвинуваченого не можуть кваліфікуватись за ст.187 ч.4 КК України, так як по справі встановлено, що викрадені у потерпілого речі не є антикварними. І захисник і обвинувачений наполягають на тому, що від слідства ОСОБА_4 не має намірів ухилятись.

Обвинувачений ОСОБА_7 в запереченнях на апеляцію прокурора вказує на необ»єктивність доводів прокурора.

         Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який підтримав вимоги  власної апеляції та не погоджується з вимогами апеляцій обвинуваченого та захисника,  пояснення обвинувачених та їх захисників, які підтримали подану апеляцію та не погоджуються з вимогами прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення  за наступних обставин.

          Згідно вимог ст.281 КПК України кримінальна справа підлягає поверненню на додаткове розслідування у випадку неповноти або неправильності досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні.

Відповідно до ст.368 КПК України однобічним або неповним визнається слідство, коли не були досліджені такі обставини, з»ясування яких може істотне значення для правильного вирішення справи, не допитані певні особи, не витребувані та не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростовування певних обставин.

 Згідно зі ст. 64 КПК України при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді  кримінальної справи в суді підлягають доказуванню подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини  вчинення злочину), а також винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину.

Згідно ст.22 КПК України органи дізнання, досудового слідства зобов*язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об*єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого.

Вказані вимоги закону органом досудового слідства виконані не були, чим порушені вимоги кримінально-процесуального закону, які всупереч доводам апеляції прокурора, не можливо усунути під час судового розгляду даної справи, на що вірно вказав суд першої інстанції.

   Як   вбачається з оскарженої постанови, суд першої інстанції вказав на невиконання органом досудового слідства судового доручення, за яким необхідно  було з*ясувати факт придбання потерпілим ОСОБА_10 антикварних речей, що зазначені у обвинуваченні, встановити належність частини антикварних речей та їх вартість, які за інформацією органу досудового слідства, знаходяться у матеріалах справи, яка перебуває в провадженні ГСУ МВС України, і по них проводиться відповідна експертиза.

Такий висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, так як з матеріалів справи вбачається, що судові доручення фактично виконані не були, а  обставини, які необхідно було встановити, перевірити  залишились не з*ясованими, що позбавляє суд перевірити правильність кваліфікації дій обвинувачених за ознакою вчинення злочину «в особливо великих розмірах» та дійти обгрунтованого висновку по справі. Оскільки для встановлення, перевірки та з*ясування зазначених обставин необхідно  проведення ряду оперативно-розшукових та слідчих дій, суд самостійно не може усунути вказану неповноту розслідування справи.  

     Колегія суддів переконана, що допущена неповнота та неправильність досудового слідства, на які вказав суд першої інстанції, є  істотними порушення процесуального закону, які перешкоджають суду призначити справи до судового розгляду, повно і всебічно розглянути її та постановити обґрунтоване та законне рішення.

Доводи апеляції прокурора про те, що  досудовим слідством достовірно та повно з*ясовано належність антикварних речей потерпілому, як і їх вартість, є непереконливими, оскільки суд не зміг забезпечити явку в судове засідання та допитати свідка ОСОБА_11, особа у якої за матеріалами справи ОСОБА_10 придбав викрадені пізніше у нього предмети, а судове доручення про встановлення місце  його проживання органом досудового слідства не було виконано. Органами досудового слідства надано суду суперечливу інформацію щодо наявності у слідства частини речей, які були викрадені у потерпілого ОСОБА_10, за якою, в одному випадку, по цим речам проводиться експертиза,  в іншому - вони знаходяться на зберіганні в сховищі НБУ. Колегія суддів  погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність з*ясування дійсної вартості викрадених у ОСОБА_10 речей ще й з огляду на те, що з наданої органом досудового слідства фотокопії  Переліку науково-уніфікованих паспортів до приватної колекції старожитностей ОСОБА_12 (а.с.91-97 т.9), вбачається, що опис  предметів, зокрема гривни та золотого ретону, датовані   13.05.2009 року, тоді як злочин щодо ОСОБА_10 був вчинений 13.02.2008 року, а за матеріалами кримінальної справи саме ці речі були викрадені у потерпілого. Крім цього, необхідність з*ясування дійсної вартості викрадених речей випливає з тої обставини, що згідно листа генерального директора Національного заповідника «Херсонес Таврійський»  ОСОБА_13 від 24.06.2010 року, кандидат історичних наук ОСОБА_14, який працював з 1996 по 2001 рік заступником генерального заповідника, помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тоді як досудове слідство поклало в основу визначення вартості викраденого у ОСОБА_10  експертний висновок  № 331-у від 11.05.2006 р.  «Tamoikins Famili Museum», який ґрунтується на  висновку  ОСОБА_14 від 08.05.2005 року.

 Враховуючи дані нотаріальної завіреної заяви від 12.06.2009 року,  наданої на запит суду,  за якими колекція золотих і срібних предметів з дорогоцінними каміннями у кількості 153 одиниці, перелік та опис яких наведено в Переліку науково-уніфікованих паспортів, в тому числі і гривна та золотий ритон, належить до колекції ОСОБА_12, слід вважати, що досудовим слідством не вжито всіх можливих заходів для встановлення місця знаходження речей, викрадених у ОСОБА_10

 З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано  зазначив у постанові про  неконкретність пред*явленого обвинувачення в частині вартості викраденого та  в частині, що стосується дій ОСОБА_6 З матеріалів кримінальної справи  вбачається, що ОСОБА_6 безпосередньо не  приймав участі у розбійному  нападі на потерпілого, не був співвиконавцем, а тому його дії слід розглядати та оцінювати з урахуванням  вимог ст.27 КК України.

 Посилання  прокурора на те, що суд міг усунути зазначену ним неповноту слідства надавши органу досудового слідства відповідні судові доручення, зважаючи на  характер та обсяг неповноти досудового слідства, з огляду на специфіку слідчих та оперативно-розшукових заходів, які необхідно провести для забезпечення повноти розслідування всіх обставин справи, та враховуючи стан виконання судових доручень, які надавались судом першої інстанції, не є переконливими і не можуть бути підставами для скасування постанови суду.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляцій  захисника та обвинуваченого ОСОБА_4, за якими слід змінити запобіжний захід останньому, оскільки суд першої інстанції належним чином мотивував своє рішення в цій частині, прийняв його з урахуванням не тільки тяжкості вчиненого злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_4, але й інших обставин справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що судом першої  інстанції кримінальна справа обґрунтовано повернута на додаткове розслідування, під час якого необхідно ретельно перевірити, проаналізувати зібрані по справі докази, провести необхідні слідчі дії та оперативно-розшукові заходи, направлені на виконання вказівок суду по усуненню неповноти слідства, і в залежності від встановленого прийняти рішення відповідно до вимог чинного закону.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України колегія суддів,

                                                           УХВАЛИЛА:

Апеляції прокурора Панова В.Є., який брав участь у розгляді справи, захисника ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Печерського районного суду м. Києав від 15 листопада 2011 року, якою  кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч.4 КК України, направлена прокурору міста Києва для проведення додаткового розслідування, залишити без змін.

Судді: 1.                                               2.                                              3.