Справа №  2-4938/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          07 лютого 2012 року року     Подільський районний суд м. Києва в складі :

             головуючого – судді – Сербіної Н.Г.

             при секретарі   Карпенко Н.О.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні  в залі суду цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «АДІДАС –Україна» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку  та за час вимушеного прогулу у зв»язку  із невидачею трудової книжки при звільненні, відшкодування моральної шкоди,

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В  :

      Позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом,  посилаючись на те, що вона з 14 жовтня 2009 року працювала на посаді продавця- консультанта, а згодом переведена на посаду продавця-касира магазину № 92 дочірнього підприємства «АДІДАС-Україна».

      07 вересня 2010 року  вона звільнилась за власним бажанням за ст.. 38 КЗпП  України. На день звільнення  відповідач  не провів з нею розрахунок. Остаточний розрахунок було проведено лише 30 вересня 2010 року. Крім того, відповідач не видав їй трудову книжку в день звільнення, а на її звернення трудову книжку повернули лише 21.09.2010 року. Вважає, що з 07 по 30 вересня 2010 року з дочірнього підприємства на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та за час вимушеного  прогулу у зв»язку із невидачею трудової книжки при звільненні.

       Оскільки існує затримка видачі трудової книжки, вважає, що є всі підстави  визнати недійсним запис про її звільненні з 07.07.2010 року на фактичний день звільнення. Зазначає, що вказаними вище діями відповідач завдав  їй також моральної ( немайнової) шкоди, яка обумовлюється  моральними та фізичними  стражданнями внаслідок порушення її законних прав  та позбавлення її  будь- яких засобів для існування, приниження честі та професійної гідності, втрату у зв»язку  із цим престижу та ділової репутації серед співробітників та знайомих, відсутності  душевного спокою, рівноваги та нормальних стосунків з оточуючими людьми.

       В результаті протиправних дій відповідача та затримки ним видачі  трудової книжки вона була позбавлена можливості працевлаштуватися за бажаним місцем роботи та отримувати винагороду за свій труд.

       Просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку та за час вимушеного прогулу у зв»язку із невидачею трудової книжки при звільненні за період з 07.09.2010 по 30.09.2010 року, зобов»язати  відповідача змінити  дату звільнення з 07 вересня 2010 року на фактичний день видачі трудової книжки, стягнути  моральну( немайнову) шкоду в сумі 10000 грн..

        У судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги з тих же підстав, просила позов задовольнити.

        Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги  визнала частково, в частині  стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в задоволенні інших позовних вимог просила відмовити.

        Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

       Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 працювала в ДП «Адідас Україна» на посаді продавця-касира магазину № 92.

       Наказом № 168/2-ВК від 07 вересня 2010 року ОСОБА_1 звільнена з роботи з 07 вересня  2010 року за власним бажанням, ст.. 38 КЗпП України.

      В день звільнення з ОСОБА_1 розрахунок проведений не був.

       Вказаний розрахунок було проведено  30.09.2010 року, про що свідчить виписка з особового рахунку  позивачки ( а.с.18).

       Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

      Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

      Тому, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки проведення розрахунку за період з 08 вересня 2010 року по 30 вересня 2010 року в сумі 2388,09 грн.  (103.83х23 дні = 2 388 грн. 09 коп.)

       Що стосується позовних вимог позивачки щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв»язку із невидачею трудової книжки при звільненні, а також зобов»язання відповідача змінити дату звільнення ОСОБА_1 з 07 вересня 2010 року на фактичний день видачі трудової книжки, то ці вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

       Як вбачається  з наказу № 168/2-ВК від 07 вересня 2010 року, позивачка  з вказаним наказом ознайомилась в день його  видачі та отримала трудову книжку, про що свідчить її підпис на вказаному наказі.

       Крім того, із виписки журналу видачі трудових книжок вбачається, що ОСОБА_1 отримала трудову книжку 07 вересня 2010 року.

      Будь-яких доказів того, що  позивачка не отримала трудову книжку в день звільнення, а отримала  її лише 21.09.2010 року суду не надано.  

     Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати моральних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

     Позивачка посилається на те, що відповідач своїми діями завдав їй моральної шкоди, яка обумовлюється моральними та фізичними стражданнями внаслідок порушення її законних прав та позбавлення її будь-яких засобів для існування, приниження честі та професійної гідності, втрати  у зв»язку з цим престижу та ділової репутації серед співробітників та знайомих, відсутності душевного спокою, рівноваги та нормальних стосунків з оточуючими людьми. В результаті затримки  видачі їй трудової книжки вона була позбавлена можливості працевлаштуватися за бажаним місцем роботи та отримувати винагороду за свій труд. Після припинення трудових відносин з відповідачем вона  тривалий час перебувала у стресовому стані, який лише поглибив проблему пошуку іншої роботи в умовах масових скорочень через економічну кризу. За таких обставин вона могла працевлаштуватись  тільки в грудні 2010 року. Все це змінило уклад її життя та порушило нормальні життєві зв»язки.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає, що вимога позивачки щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн. задоволенню не підлягає, оскільки судом не встановлено факту затримки відповідачем видачі трудової книжки позивачці, а позивачкою не доведено факту завдання їй моральних страждань.

Дії відповідача щодо несвоєчасної виплати позивачці розрахунку при звільненні дійсно мали місце і підтверджені у судовому засіданні, але санкцією за несвоєчасну виплату звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України  є застосування судом ст. 117 КзПП України, яка передбачає відповідальність за затримку розрахунку при звільнені.

      Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що позов в судовому засіданні доведений частково, а тому підлягає задоволенню частково.

     Стягненню з відповідача підлягають судові витрати.

       На підставі наведенного, ст.ст. 47,116, 117, 231, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд               

в и р і ш и в :

        Позов задовольнити частково.

       Стягнути з дочірнього підприємства «АДІДАС - УКРАЇНА» на користь ОСОБА_1 середню зарплату за затримку розрахунку при звільненні в сумі 2388 грн.09 коп.  ( дві тисячі триста вісімдесят вісім грн. 09 коп.)..

      Стягнути з дочірнього підприємства «АДІДАС - УКРАЇНА»  на користь держави судовий збір в сумі 51 грн., а також витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн..

      В задоволенні інших позовних вимог- відмовити.

      Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

          СУДДЯ                                                                                     Сербіна  Н.  Г.