Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/10743/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Ушенка С. В.
при секретарі Колесніковій Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 14.06.2011р. №0000501311/24227/10/15-16-23/1/20355550, -
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство «Маріупольський завод важкого машинобудування» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 14.06.2011р. №0000501311/24227/10/15-16-23/1/20355550.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що співробітниками спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку була проведена виїзна позапланова перевірка ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ задекларованого за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р. За результатами перевірки був складений акт № 341/15-16/23/1/20355550 від 20.05.2011р., яким встановлено порушення позивачем пп. 14.1.18. п. 14.1. ст. 14 та п.200.4. ст. 200 Податкового Кодексу України, а саме: завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за лютий 2011р. на суму 483 681,00 грн., у зв’язку з тим, що ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» не підтверджено факт сплати частини залишку від’ємного значення за січень 2011 р. у сумі 483 681, 00 грн. На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011р. №0000501311/24227/10/15-16-23/1/20355550, яким відмовлено позивачеві у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 483 681,00 грн. за лютий 2011 року.
Позивач вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011р. прийнято з порушенням норм чинного законодавства та має бути визнано нечинним, оскільки відповідно до декларації з ПДВ ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» за лютий 2011 р. сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню складає 483 681,00 грн. Залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету поточного звітного періоду (січень 2011р.) склала 483 681,00 грн., частина залишку від’ємного значення фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) січень 2011 р. становить 1 158 333,00 грн. Сума бюджетного відшкодування за лютий 2011 р. складає 483 681,00 грн.
В якості правових підстав свого позову позивач посилається на п. 198.3. ст. 198, п. 200.1., 200.3., 200.4. ст. 200 Податкового Кодексу України (надалі – ПК України), згідно яких сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1. цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 200.1. ст. 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1. цієї статті, має від’ємне значення, то: - бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.
Таким чином, платник податків має право на бюджетне відшкодування тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив у попередніх податкових періодах в ціні придбаних товарів, за наявності у нього від’ємного значення різниці між податковим зобов’язанням та податковим кредитом у поточному та попередньому періоді.
Позивачем до перевірки були надані платіжні доручення в підтвердження здійснення оплати сум ПДВ у попередньому податковому періоді в ціні придбаних товарів та послуг.
Твердження відповідача, що у платіжних дорученнях обов’язково повинно вказуватися рахунки – фактури суперечить чинному законодавству, оскільки Податковий кодекс України не містить таких вимог.
Оскільки облік на підприємстві, отримання товарів та сплата за товар ведеться у розрізі договорів, - у призначенні платежу у платіжних дорученнях вказані номера відповідних договорів з контрагентами. Крім того, у платіжних дорученнях, наданих до перевірки, по взаємовідносинам із ТОВ «Сервіс-Інвест» окрім номеру договору зазначено період (січень 2011р.), за який відбулася оплата.
На підставі вищезазначеного, позивач просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011р. № 0000501311/24227/10/15-16-23/1/20355550 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 483 681,00 грн., винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, та документи в їх підтвердження і просить задовольнити позов у повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову, про що надали письмові заперечення на позов, документи в підтвердження заперечень, а також пояснення аналогічні викладеним в запереченні, зазначивши, що позаплановою виїзною перевіркою з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2011 р. встановлено, що у порушення пп. 14.1.18. п. 14.1. ст. 14 та п. 200.4. ст. 200 Податкового Кодексу України ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» у податковій декларації з ПДВ за лютий 2011р. завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 483 681,00 грн. з причини не можливості підтвердження факту сплати отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Згідно з наданих ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» під час проведення перевірки документів (платіжних доручень) не є можливим встановити факт сплати саме цієї частини від’ємного значення ПДВ за січень 2011р. у сумі 1 158 333,00 грн., яка зазначена у р. 2 Додатку 3 до Декларації з ПДВ за лютий 2011р. У платіжних дорученнях не вказано за яку саме поставку придбаної продукції (період придбання) здійснювалась оплата. Проведеною перевіркою не підтверджена частина від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Факт сплати у попередніх податкових періодах визначено з сум, які були включені до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та не брали участі у розрахунках бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів або не погашали податкові зобов’язання наступних звітних періодів. Тобто, законодавством передбачено, що платник податків має право отримати бюджетне відшкодування при наявності відповідної умови – платником податків отримано відповідний товар, згідно умов договору, та здійснена сплата за цей товар. Відшкодуванню підлягає лише сплачена в попередніх періодах частина від’ємного залишку попереднього періоду, неоплачена частина переноситься на наступний звітний період. Згідно наданих до перевірки документів (платіжні доручення) не є можливим встановити факт сплати саме цієї частини від’ємного значення та встановити факт участі у розрахунках бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів. У платіжних дорученнях, наданих до перевірки, вказуються тільки договори, по яким відбувалась поставка активної електроенергії, у зв”язку з чим позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за лютий 2011 р. в розмірі 483 681,00 грн. Просять в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, об’єктивно, повно і всебічно дослідивши всі обставини справи і перевіривши їх наявними в справі доказами в межах заявлених позовних вимог, судом встановлено наступне.
Публічне акціонерне товариство «Маріупольський завод важкого машинобудування» (код ЄДРПОУ 20355550; 87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, 1) 26.03.2003р. зареєстровано Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області як юридична особа, дата заміни свідоцтва про державну реєстрацію 06.05.2011 р. у зв”язку із зміною найменування юридичної особи, взято на облік у податковому органі як платник податків та зареєстровано як платник ПДВ.
Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку на підставі направлення на перевірку № 54 від 11.05.2011 р. та наказу начальника СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку № 263 від 11.05.2011р. проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р.
За наслідками перевірки складено акт перевірки № 341/15-16-23/1/20355550 від 20.05.2011р., яким встановлено порушення пп. 14.1.18. п. 14.1. ст. 14 та п. 200.4. ст. 200 Податкового Кодексу України, а саме: завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за лютий 2011 р. в розмірі 483 681 грн., у зв’язку з тим, що ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» не підтверджено факт сплати частини залишку від’ємного значення за січень 2011 р. у сумі 483 681 грн.
За результатами вказаної перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011р. №0000501311/24227/10/15-16-23/1/20355550, яким відмовлено позивачеві у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 483 681 грн. за лютий 2011 року.
Дане податкове повідомлення-рішення є предметом спору в даній справі.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 зазначеного Кодексу, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається із матеріалів справи, 21.03.2011р. ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» надав до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку декларацією з ПДВ за лютий 2011 р., в якій задекларував залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, у сумі 483 681 грн., а частина залишку від’ємного значення фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) задекларована у сумі 1 158 333 грн. Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню за даними декларації та додатку № 3 до неї, склала 483 681 грн.
За даними перевірки (згідно акту перевірки), частина залишку від’ємного значення, фактично сплачена у попередніх податкових періодах постачальникам товарів у сумі 1 158 333 грн. та визначена позивачем сума ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у сумі 483 681 грн., податковим органом не підтверджена.
В акті зазначено, що в платіжних дорученнях, наданих позивачем, не вказано за яку саме поставку придбаної продукції (період придбання) здійснювалась оплата. При цьому податковий орган посилається на п. 3.8 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 р. № 22, згідно якого реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.
Оскільки в платіжних документах зазначені лише договори, по яким відбувалась поставка, то податківці дійшли висновку щодо неможливості встановити факт сплати саме тієї частини від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам цих товарів.
Із зазначеним висновком суд не може погодитися з огляду на наступне.
Відповідно до п. 200.1. та 200.3. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або бюджетне відшкодування визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1. цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
Підпунктом а) п. 200.4. ст. 200 ПК України встановлено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1. цієї статті, має від’ємне значення, то: - бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов’язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг.
Аналізом наданих позивачем документів, зокрема податкових накладних, встановлено, що позивачем правомірно був сформований податковий кредит в січні 2011р. та визначена від’ємна різниця між сумою податкового зобов’язання та податковим кредитом за січень 2011р.
За даними податкової декларації за лютий 2011р. сума податкового зобов’язання склала 695 269 грн., залишок від’ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного (звітного) періоду визначений в сумі 1 178 950 грн., сума бюджетного відшкодування (рядок 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування) задекларована у сумі 483 681 грн., частина залишку від’ємного значення фактично сплачена постачальникам товарів у попередніх податкових періодах та не погашена податковими зобов’язаннями попередніх податкових періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування визначена у сумі 1 158 333 грн. за лютий 2011р.
Перелік платіжних документів в підтвердження сплати ПДВ у складі вартості придбаних товарів в попередньому звітному періоді (січень 2011р. у сумі ) у сумі 1 158 333 грн. наведений в реєстрі платіжних доручень до декларації з ПДВ за лютий 2011р. в розрізі контрагентів, податкових накладних, отриманих в січні 2011р., за якими суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту січня 2011р.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2011р. контрагентом позивача ТОВ «Сервіс-Інвест» видано податкову накладну № 691 на загальну суму 11 387 957, 09 грн., в т.ч. ПДВ – 1 897 992, 85 грн. Платіжними дорученнями від 20.01.2011р. № 399566 та від 26.01.2011р. № 400437 позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ «Сервіс-Інвест» перераховано 6 950 000 грн. (ПДВ – 1 158 333 грн.) та 2 670 000 грн. (ПДВ – 445 000 грн.) на загальну суму 9 620 тис. грн. відповідно в якості оплати за активну електроенергію за січень 2011 року за договором № 20043001/ПСН-03404 від 01.11.2008р.
Позивачем надані до суду перелічені в реєстрах платіжні документи, а також наявна відповідна податкова накладна від 31.01.2011р. № 691 в підтвердження правильності формування податкового кредиту, а також договір про постачання електричної енергії від 01.11.2008р. № 20043001/ПСН-03404, додаткові угоди, протоколи розбіжностей та узгодження, рахунки-фактури, акти звірок.
Дослідження в судовому засіданні платіжного доручення, що включено до зазначеного реєстру, свідчить про те, що воно оформлено належним чином, прийнято банком до виконання і здійснено перерахування визначеної в ньому суми постачальнику товару.
Посилання відповідача на те, що в платіжних документах в рядку «призначення платежу» не зазначені всі необхідні дані, за якими можливо було б встановити факт сплати саме тієї частини від’ємного значення ПДВ за січень 2011 р., не приймається судом, оскільки сплачені по ним суми відповідають сумам, визначеним в податковій накладній, отриманій позивачем в січні 2011р. і за якою був сформований податковий кредит, який вплинув на формування у позивача від’ємного значення, перенесеного в декларацію за лютий 2011р., підтверджуються наданими позивачем первинними документами, зокрема, рахунком за спожиту активну електроенергію за січень 2011 року від 31.01.2011р. №31/20043001 на суму 9 620 000 грн. та актом про покази розрахункових приладів обліку, обсяг та вартість активної електроенергії, поставленої постачальником електричної енергії за регульованим тарифом ТОВ «Сервіс-Інвест» і спожитої споживачем ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» у розрахунковому періоді січень 2011 року.
Зазначені рахунок та акт підписані представниками сторін за договором та скріплені відбитками печаток, зокрема, з боку ТОВ «Сервіс-Інвест» - підписом керівника та відбитком печатки «Маріупольське ТВЕ Дирекції з енергозбуту ТОВ «Сервіс-Інвест», яке відповідно до наявного в матеріалах справи Положення є структурним підрозділом ТОВ «Сервіс-Інвест».
Наявність господарських правовідносин між позивачем і контрагентом ТОВ «Сервіс – Інвест» пов’язаних з придбанням товарів (послуг) підтверджується вищезазначеними договором, додатковими угодами, протоколами розбіжностей та узгодження, рахунком та актом звірки.
Суд погоджується з доводами позивача відносно того, що ПК України не передбачає певних вимог до інформації, яка повинна бути зазначена в платіжному дорученні в рядку «призначення платежу», щодо сплати постачальникам вартості товарів. Основна вимога в цій частині – це наявність оригіналів платіжних доручень в підтвердження такої сплати.
Суд вважає, що відповідач за наявності у позивача всіх документів як первинного бухгалтерського обліку так і податкового обліку міг перевірити відповідність сплачених сум ПДВ, які вплинули на визначення суми бюджетного відшкодування ПДВ з бюджету.
Крім того, суд зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відносно Приватного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування», а не Публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування». Податковому органу на момент перевірки та винесення зазначеного вище податкового повідомлення-рішення було достовірно відомо про зміну найменування позивача – платника податку, оскільки згідно нового свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 06.05.2011р. ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» був перейменований в Публічне акціонерне товариство «Маріупольський завод важкого машинобудування» відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства». На податковий облік як ПАТ „Маріупольський завод важкого машинобудування” взятий відповідачем 19.05.2011р.
З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає визнанню нечинним.
Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.
Керуючись ст.ст. 2-14, 17, 18, 24, 71, 86, 94, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 14.06.2011р. № 0000501311/24227/10/15-16-23/1/20355550 – задовольнити в повному обсязі.
Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення від 14.06.2011р. № 0000501311/24227/10/15-16-23/1/20355550 про відмову у наданні Публічному акціонерному товариству «Маріупольський завод важкого машинобудування» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 483 681 грн., винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» понесені судові витрати у вигляді державного мита в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Повний текст постанови виготовлено 12.09.2011р.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ушенко С. В.