Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 серпня 2011 р. справа № 2а/0570/9776/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Ушенка С. В.
при секретарі Колесніковій Н.М.,
за участю
представника позивача – ОСОБА_1 (за довіреністю),
відповідача – не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення зайво виплаченої суми грошового забезпечення по безробіттю та витрати на профнавчання, -
ВСТАНОВИВ:
Маріупольський міський центр зайнятості звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення зайво виплаченої суми грошового забезпечення по безробіттю та витрати на профнавчання, мотивуючи свої вимоги тим, що 01.09.2008р. ОСОБА_2 був зареєстрований як шукаючий роботу на підставі наданої заяви. 08.09.2008 р. відповідач надав заяву про надання статусу безробітного з проханням виплати допомоги по безробіттю, на підставі якої йому наданий статус безробітного і, відповідно до пп.1, 3, 4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п. 2.1 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», розпочата виплата допомоги по безробіттю у розмірі, встановленому законодавством. Відповідно до наказу від 08.09.2008 р. була призначена допомога по безробіттю з 08.09.2008 р. по 02.09.2009 р. Відповідно до особистої заяви відповідача, 27.11.2008 р. був укладений договір на професійне навчання з 28.11.2008 р. по 04.03.2009 р. за професією «оператор комп’ютерного набору». З 03.09.2009 р. виплата допомоги по безробіттю була припинена згідно з наказом від 03.09.2009 р. у зв’язку із закінченням строку виплати відповідно до пп. 12 п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». 03.09.2009 р. відповідача було знято з обліку у службі зайнятості у зв’язку з поданням безробітним письмової заяви про відмову від послуг служби зайнятості. Маріупольським міським центром зайнятості було проведено перевірку обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним в порядку розслідування страхових випадків, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.02.2009 року № 60/62, якою встановлено, що відповідач в період перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітний був зареєстрований як фізична особа – підприємець, чим порушив вимоги п.2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Відповідач зазначені кошти не повернув. Просить стягнути з відповідача зазначену суму боргу.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши в судовому засіданні обставини справи та перевіривши їх наявними доказами, суд встановив наступне.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Фонд зобов’язаний: забезпечувати збір страхових внесків; виплачувати забезпечення та надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом; вживати заходів до раціонального використання коштів і забезпечення фінансової стабільності Фонду; контролювати правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань страхування на випадок безробіття, правильність призначення роботодавцем та виплати застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю; щорічно складати звіт про результати своєї діяльності та подавати його Кабінету Міністрів України; інформувати застрахованих осіб про результати своєї роботи через засоби масової інформації.
ОСОБА_2 08.09.2008р. подав заяву до Маріупольського міського центру зайнятості з проханням надати йому статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначив, що він не зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, не займається трудовою діяльністю та пенсії не отримує.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000р. за № 1533-III (далі - Закон), застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
Статтею 7 Закону передбачено, що видом забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 22 Закону, допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону, застрахованим особам, зазначеним у ч. 1 ст. 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу.
Згідно поданої заяви, відповідачу наказом від 08.09.2008р. № НТ080908 наданий статус безробітного, розпочата виплата допомоги по безробіттю у розмірі, встановленому законодавством.
Відповідно до особистої заяви відповідача, 27.11.2008 р. був укладений договір на професійне навчання з 28.11.2008 р. по 04.03.2009 р. за професією «оператор комп’ютерного набору».
З 03.09.2009 р. виплата допомоги по безробіттю була припинена згідно з наказом від 03.09.2009 р. у зв’язку із закінченням строку виплати відповідно до пп. 12 п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». 03.09.2009 р. відповідача було знято з обліку у службі зайнятості у зв’язку з поданням безробітним письмової заяви про відмову від послуг служби зайнятості.
У відповідності до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі Порядок), затвердженого наказом Мінпраці та соціальної політики України, ДПА України від 13 лютого 2009 р. № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 р. № 7-1, позивачем проведено перевірку достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітного та виплати йому матеріального забезпечення, що зазначені у документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час його реєстрації та протягом періоду перебування на обліку як безробітного.
Під час перевірки достовірності даних, виявлених в ході звірки бази обміну даних з Державним центром зайнятості та Єдиним державним реєстром юридичних та фізичних осіб - підприємців виявлено, що під час перебування на обліку в центрі зайнятості в якості безробітного ОСОБА_2 в період з 12.03.2007 року по 26.01.2009 р. був зареєстрований Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області як фізична особа – підприємець, що підтверджується витягом з ЄДР юридичних та фізичних осіб – підприємців, про що складено акт № 202 від 13.08.2010 року.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 36 Закону, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Про вказані обставини, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю, відповідач центр зайнятості не повідомляв.
Сума допомоги по безробіттю, яка сплачена відповідачу за період знаходження на обліку у Макіївському міському центрі зайнятості складає 5518,03 грн.
Відповідно до наявної в матеріалах справи заяви відповідача про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю від 08.09.2008 р., відповідачем самостійно зазначено, що на час подання зазначеної заяви він не зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, не займається трудовою діяльністю та пенсії не отримує.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Статтею 1 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.
Приписами ст. 128 Господарського Кодексу України передбачено, що громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач в період перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітний був підприємцем, тобто належав до зайнятого населення, що виключало можливість виплати йому допомоги по безробіттю.
Відповідно до п. 6, 7 Порядку, у разі встановлення центрами зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
ОСОБА_2 було запропоновано в добровільному порядку повернути отримані ним кошти у розмірі 5518,03 грн., про що був надісланий лист-претензія про відшкодування зазначеної суми коштів від 22.10.2010р. № 2013. Однак, у встановлений п. 7 Порядку 15-денний строк з дня отримання повідомлення відповідач зазначені кошти не повернув.
Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання ним своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Статтею 39 вказаного Закону визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Враховуючи те, що на момент розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження факту відсутності обставин, що вказують на порушення ним вимог ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», тобто, які не спростовують факт невиконання ним, як застрахованою особою, що зареєстрований як безробітний, обов’язку щодо своєчасного подання відомостей про обставини, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення незаконно сплаченої суми допомоги по безробіттю є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні (ст. 86 цього Кодексу).
На підтвердження позовних вимог позивачем надано необхідні докази про наявність заборгованості у відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони – суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Питання про розподіл судових витрат не вирішується, так як позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року та при поданні заяви не сплачував судовий збір.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 122-143, 151-154, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення зайво виплаченої суми грошового забезпечення по безробіттю та витрати на профнавчання – задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (87500, АДРЕСА_1) грошову суму виплаченого забезпечення (допомога по безробіттю) у розмірі 4229 (чотири тисячі двісті двадцять дев’ять) грн. 34 коп. на р/р 37170300901052 в ГУДКУ Донецької області, ОКПО 24815706, МФО 834016 та суму витрат за профнавчання у розмірі 1288 (одна тисяча двісті вісімдесят вісім) грн. 69 коп. на р/р 37175301901001 в ГУДКУ Донецької області, ОКПО 03491004, МФО 834016.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 29.08.2011р., її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 23.08.2011р. в присутності представника позивача та приєднано до матеріалів справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанови, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ушенко С. В.