Справа №2-1100/11

Провадження №2/406/123/2012

Р І Ш Е Н Н Я

08 лютого 2012 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетрвоської області

в складі:

головуючого- судді Дігтярь Н.В.

при секретарі -Демяненко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Верхньодніпровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що з відповідачем знаходяться в зареєстрованому шлюбі з 17 травня 2003року, від шлюбу вони одну малолітню дитину- сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Сімейні стосунки сторони остаточно припинили в березні 2011року, мешкають окремо. Причиною розпаду сім’ї стало те, що відповідач не працює, не бажає утримувати сім’ю, зловживає алкоголем, не займається вихованням сина. За час сумісного проживання вони неодноразово припиняли подружні стосунки і позивач з дитиною йшли мешкати до її батьків.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, пояснила, що за час, наданий їм для примирення, вони з відповідачем не відносили сімейні стосунки. Вона в подальшому не зможе жити однією сім’єю з відповідачем, тому наполягає на розлученні. Син до цих обставин відноситься спокійно, у нього склалися нормальні відносини з обома батьками.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав, пояснив, що він працевлаштувався, спиртні напої не вживає, але вони з позивачкою дійшли згоди про неможливість сумісного проживання, тому також прохає шлюб розірвати.

Вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню за слідуючих підстав:

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 17 травня 2003року, від шлюбу вони одну малолітню дитину- сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Шлюбні відносини, ведення сумісного господарства припинили в березні 2011року, мешкають окремо, сумісного господарства не ведуть, причинною чого стала поведінка відповідача. Ухвалою суду від 5 жовтня 2011р сторонам надавався строк для примирення, який сторони не використали. Відповідач змінив свою поведінку на краще, утримує дитину, але обидва з подружжя вважають, що відновити подружні стосунки та сумісне проживання неможливо. Наполягають на розірванні шлюбу.

За вимогами ст.112 СК України - суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Зважаючи на те, що сторони не підтримують подружніх стосунків, припинили ведення спільного господарства та сумісне проживання майже рік тому, примирення не бажають, строк наданий для примирення не використали, суд вважає, що подальше шлюбне життя сторін неможливе, за таких обставин необхідним задовольнити вимоги позивача та розірвати шлюб між сторонами.

За побажанням позивачки залишити їй прізвище ОСОБА_2.

Вирішуючи питання про стягнення держмита суд вважає можливим стягнути його з відповідача.

Керуючись ст.ст.10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимог ОСОБА_1 задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 17 травня 2003року відділом РАЦС Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №31.

Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 прізвище ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави мито в сумі 17грн.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Дніпропетровської області на протязі десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий-