ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"20" травня 2008 р.                                                              Справа №  10/73

За позовом             Комунального підприємства «Теплотранссервіс» Рівненської міської ради

                          м.Рівне

до відповідача:            ВАТ «Рівнельон» м.Рівне

про стягнення            153 312 грн. 59 коп. заборгованості по розрахунках, інфляційних втрат

                          та 3% річних,

Суддя Павлюк І.Ю.

Представники:

від позивача-               Михайлов В.О., юрист (довіреність №01-10/3795 від 02.01.2008р.);

від відповідача-        Солімчук А.М., представник (довіреність б/н від 24.07.2007р.) –не з'явився.

В судовому засіданні 20 травня 2008р. оголошувалась перерва з 11:30 до 17:00 для підготовки повного тексту рішення. Після оголошеної переви представник відповідача в судове засідання не з’явився.

Представники сторін не заявили клопотань про технічну фіксацію судового процесу. Суддею роз’яснено сторонам статті 20, 22, 91, 107 ГПК України. Відводу судді не заявлено.

Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 143 386 грн. 72 коп. заборгованості по розрахунках за спожиту теплову енергію згідно укладених договорів, а також 8940 грн. 36 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції та 985 грн. 41 коп. 3% річних.

Відповідач не подав суду витребуваного ухвалою від 06.05.2008р. відзиву на позов та доказів оплати послуг теплопостачання, вимог не заперечив, натомість в судовому засіданні 20.05.2008р. представник відповідача позовні вимоги визнав частково в частині 143 386 грн. 72 коп. основного боргу, просить відмовити в частині 8940 грн. 36 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції та 985 грн. 41 коп. 3% річних. Звернув увагу на те, що ухвалою від 19.06.2002р. порушено провадження у справі №4/20 про банкрутство ВАТ “Рівнельон”, накладено арешт на розрахункові рахунки, введено процедуру розпорядження майном. Крім того, повідомив суд, що наказом №58 від 27.12.2006р. було відсторонено в.о. генерального директора ВАТ «Рівнельон»Євчук М.А. від посади, а тому, на думку відповідача, договори, підписані вказаною особою від імені ВАТ «Рівнельон», є недійсними.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство “Теплотранссервіс” Рівненської обласної ради –підприємство, правонаступником якого є комунальне підприємство «Теплотранссервіс»Рівненської міської ради та Відкрите акціонерне товариство «Рівнельон»–споживач 01.01.2007р. уклали договір №1562 на відпуск теплової енергії (надалі в тексті Договір). Згідно з пп. 1.1, 1.4 Договору підприємство зобов’язувалося відпускати теплову енергію в приміщення споживача за адресою: м.Рівне, вул.Фабрична, 20 загальною площею 3753,5 м.кв., а споживач –своєчасно (не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим) оплачувати її вартість. (п.5.4 Договору). Відповідно до п.4.1 Договору облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом. Згідно з пп.5.1, 5.2 Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів. Розмір щомісячної плати за опалення та гаряче водопостачання на момент укладення договору становив 4 грн. 16 коп. за 1 м.кв. загальної площі. Договір підписаний представниками Комунального підприємства “Теплотранссервіс” Рівненської обласної ради та ВАТ «Рівнельон» і скріплений відбитками їх печаток.

Комунальне підприємство “Теплотранссервіс” Рівненської обласної ради –підприємство, правонаступником якого є комунальне підприємство «Теплотранссервіс»Рівненської міської ради та Відкрите акціонерне товариство «Рівнельон»–споживач 01.01.2007р. уклали договір №1278 на відпуск теплової енергії (надалі в тексті Договір). Згідно з пп. 1.1, 1.4 Договору підприємство зобов’язувалося відпускати теплову енергію в приміщення споживача за адресою: м.Рівне, вул.Фабрична,6, 12, 18 загальною площею 2014,77 м.кв., а споживач –своєчасно (не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим) оплачувати її вартість. (п.5.4 Договору). Відповідно до п.4.1 Договору облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом. Згідно з пп.5.1, 5.2 Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів. Розмір щомісячної плати за опалення та гаряче водопостачання на момент укладення договору становив 5 грн. 37 коп. за 1 м.кв. загальної площі. Договір підписаний представниками Комунального підприємства “Теплотранссервіс” Рівненської обласної ради та ВАТ «Рівнельон»і скріплений відбитками їх печаток.

Відповідно до рішення Рівненської міської ради від 31 січня 2008р. №12 (а.с.21) з 01 лютого 2008р. оплата за теплову енергію нараховувалася по тарифу, який становить 4 грн. 98 коп. за 1 м.кв. опалювальної площі для споживачів першої групи та 8 грн. 33 коп. за 1 м.кв. опалювальної площі для інших споживачів.

Фактично, протягом жовтня 2007р. - квітня 2008р. позивач відпускав відповідачу теплову енергію, вартість якої останній оплатив частково і станом на 22.04.2008р. заборгованість відповідача перед КП “Теплотранссервіс” Рівненської міської ради становить 143 386 грн. 72 коп., що стверджується матеріалами справи. Виставлені рахунки - відповідач не оплатив, що стверджується матеріалами справи.

Сторони провели звірку взаєморозрахунків, за наслідками якої склали Акти, з яких вбачається, що станом на 01.04.2008р. заборогованість ВАТ «Рівнельон»складає 143 387 грн. 72 коп. Акти підписано уповноваженими представниками КП “Теплотранссервіс” Рівненської міської ради та ВАТ «Рівнельон»та скріплено відбитками печаток сторін (а.с.27-28).

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував 8940 грн. 36 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції за період 01.11.2007р. - 31.03.2008р. та 985 грн. 41 коп. 3% річних за період з 01.11.2007р. - 22.04.2008р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Згідно ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші  ресурси,  передбачені договором,  а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.(ч.2 ст.625 ЦК України).

Разом з тим, з запереченнями відповідача щодо нарахованих позивачем збитків, завданих внаслідок інфляції та 3% річних погодитись неможливо з наступних підстав.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст.549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен  передати  кредиторові  в  разі  порушення  боржником  зобов’язання.  Пенею  є  неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4 статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутсво, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: 1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавтсва; 2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів). Проте, введення мораторію на задоволення майнових вимог кредиторів господарським судом Рівненської області від 19.02.2002р. у справі про банкрутство ВАТ “Рівнельон”, яке стверджено копіями процесуальних документів по справі №4/20, не перешкоджає нарахуванню і стягненню нарахованих позивачем збитків, завданих внаслідок інфляції та 3% річних, оскільки останні не є неустойкою або іншими санкціями.  

Крім того, твердження відповідача про недійсність договорів за №1562 від 01.01.2007р. та за №1278 від 01.01.2007р., відповідно до яких позивачем надавались послуги на відпуск теплової енергії, не стверджені жодним доказом.  

Вбачається, що вимоги позивача, а саме - 143 386 грн. 72 коп. основного боргу, 8940 грн. 36 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції та 985 грн. 41 коп. 3% річних стверджуються Договорами, направленими до оплати рахунками, розрахунками, Актами звірки, іншими матеріалами справи і підлягають задоволенню на підставі стст. 11, 509, 526, 625, 714  Цивільного кодексу України та стст. 173, 193 Господарського кодексу України.

Доказів сплати боргу відповідач суду не подав.

Позов обгрунтований і підлягає задоволенню в сумі 153 312 грн. 59 коп. боргу. На відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита та судові витрати на підставі частини другої ст. 49 ГПК України, внаслідок його неправильних дій - доведення спору до господарського суду.

Керуючись стст. 33, 43, 46-49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Рівнельон», яке знаходиться в м.Рівне, вул.Фабрична,12 на користь комунального підприємства “Теплотранссервіс” Рівненської міської ради, яке знаходиться в м.Рівне, вул.Д.Галицького,27 143 386 грн. 72 коп. заборгованості по розрахунках за спожиту теплову енергію, 8940 грн. 36 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції за період з 01.11.2007р. по 31.03.2008р., 985 грн. 41 коп. 3% річних за період з 01.11.2007р. по 22.04.2008р., 1533 грн. 13 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. плати за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               І.Ю. Павлюк

Рішення  підписане суддею  "20" травня 2008 р..