Справа №: 385/787/25 Провадження № 3/385/297/25

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       17.06.2025 року         м. Гайворон

Суддя Гайворонського районного суду Кіровоградської області Венгрин М. В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з ВП № 1 (м. Гайворон) Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця ЗСУ, проживаючого за адресою в АДРЕСА_1 , якого постановою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 13.05.2025 в справі № 385/594/25, було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , відповідно до якого останній 25.05.2025 о 00:09 в м. Гайворон по вул. Центральна Голованівського району Кіровоградської області, керував автомобілем ВАЗ 2108 номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння за згоди водія проводився на місці події приладом Алкотест Драгер 6810, тест № 331 результат тесту 0,29 проміле, від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння в медичному закладі відмовився повторно протягом року, чим порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху України.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, будучи повідомленим належним чином про дату час та місце проведення судового розгляду. Про причини неявки суд не повідомив. Будь яких клопотань не заявляв. За таких обставин суд вважає правильним провести розгляд справи за його відсутності. При цьому суд звертає увагу, що відповідно до положення ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП при розгляді справи не є обов`язковою.

       Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень доводиться такими доказами:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 537316 від 25.05.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 25.05.2025 о 00:09 в м. Гайворон по вул. Центральна Голованівського району Кіровоградської області, керував автомобілем ВАЗ 2108 номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння за згоди водія проводився на місці події приладом Алкотест Драгер 6810, тест № 331 результат тесту 0,29 проміле, від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння в медичному закладі відмовився повторно протягом року, чим порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху України;

- результатом тестування на алкоголь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № 359 від 25.05.2025, результат 0,29 проміле;

- актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів в якому зазначено результатом тестування на алкоголь ОСОБА_1 , результат 0,29 проміле;

- відеозаписами події на DVD диску з використанням портативних відеореєстраторів закріплених на одязі поліцейських, що надійшов до суду разом з протоколом про адміністративне правопорушення згідно супровідного листа до нього, та був долучений до протоколу службовою особою, відповідно до ст. 251 КУпАП, які були оглянуті під час судового засідання, на яких зафіксовано, як ОСОБА_1 25.05.2025 о 00:09 в м. Гайворон по вул. Центральна Голованівського району Кіровоградської області, керував автомобілем ВАЗ 2108 номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений, на вимогу поліцейського пройшов тест на алкогольне сп`яніння приладом Драгер який показав позитивний результат, з результатом погодився.

Згідно вимог ст. 245, 252 КУпАП під час провадження в справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне і об`єктивне дослідження всіх обставин справи.

За змістом ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

       Пунктом 2.9А Правил дорожнього руху визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого із порушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, є вчинення особою діяння повторно протягом року. Відсутність вищезазначеної кваліфікуючої ознаки виключає відповідальність саме за частиною другою статті 130 КУпАП.

В матеріалах справи містяться відомості про те, що постановою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 13.05.2025 в справі № 385/594/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке було вчинене 01 травня 2025 року. Згадана постанова набрала законної сили 26.05.2025.

Разом з тим в справі, що розглядається судом, за протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 537316 від 25.05.2025, ОСОБА_1 інкримінується вчинення 25.05.2025 порушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП. Кваліфікуюча ознака повторність визначається постановою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 13.05.2025 в справі № 385/594/25, якою того притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за вчинення 01.05.2025 цього правопорушення. При цьому постанова від 13.05.2025 на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 537316 від 25.05.2025 законної сили не набрала.

Слід вказати, що особа вважається такою, що притягнута до адміністративної відповідальності з моменту набрання законної сили постановою суду у справі про адміністративне правопорушення. 

Отже, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 повторно протягом року вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є обов`язковою ознакою для кваліфікації адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, а тому, за таких обставин, дії ОСОБА_1 мають бути кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Кодекс України про адміністративне правопорушення не містить норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11.10.2011 №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».

У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.

Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП. Перекваліфікація дій не порушує права ОСОБА_1 та не погіршує його становище.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Зазначені вище докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є такими, що доповнюють одне одного, повними, безсумнівними, належними та допустимими, не містять розбіжностей, оскільки у відповідності до статей 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.

Також слід зазначити, що ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку, в тому числі для забезпечення дотримання правил дорожнього руху, може закріплювати на форменому одязі, фото - і відеотехніку.

Факт вчинення ОСОБА_1 порушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП поза розумним сумнівом підтверджується належними доказами, в тому числі долученими до матеріалів справи відеозаписами, якими достовірно підтверджено факт керування та проходження огляду на стан сп`яніння.

Згідно листа ВП №1 (м. Гайворон) № 57252-2025 від 26.05.2025 ВП №1(м. Гайворон) - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом року до адміністративної відповідальності за порушення ПДР притягувався за ч. 1 ст. 130 КУпАП 13.05.2025, посвідчення водія не отримував.

Враховуючи те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена повністю, то суд вважає за необхідне застосувати до нього стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

При вирішенні питання щодо накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, яке передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд врахував положення ч. 3 ст. 30 КУпАП, а також правовий висновок Верховного Суду від 04.09.2023 в справі № 702/301/20, відповідно до якого особі, яку визнано винуватою у вчиненні правопорушення, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Суд наголошує на тому, що внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями. При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб`єктивного права), так і покладенням на особу у зв`язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов`язків, а також роз`яснення особі наслідків невиконання покладених обов`язків та ухилення від відбування додаткового покарання. Підхід щодо неможливості призначення покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання (аналогічна думка викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2023 року №702/301/20).

Суд враховує також висновки із рішення по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої Палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил,оскільки володіння та використання автомобілів є таким,що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них,тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Керуючись ст. 40-1 КУпАП, відповідно до якої судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, тому слід стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. 283, 284 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП й і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з  ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова вступає в законну силу після закінчення строку на її оскарження та підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох місяців.

Суддя : М. В. ВЕНГРИН

Дата документа 17.06.2025