Справа № 1-84/11/0311
Провадження №11/0390/124/12 Головуючий у 1 інстанції:Невар О.В.
Категорія:ч.1 ст.122 КК України Доповідач: Опейда В. О.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 лютого 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Опейди В. О.,
суддів - Матвієнко Н.В., Лозовського А.О.,
за участю прокурора – Кухтей-Хилюк Л.В.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Маневицького районного суду Волинської області від 17 листопада 2011 року , яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, одружений, має на утриманні двоє малолітніх дітей, потерпілий внаслідок Чорнобильської катастрофи, працюючий майстром лісу ДП „Поліський”, відповідно до ст. 89 КК України не судимий не має, засуджений за ч. 1 ст. 122 КК України на - 2 (два) роки обмеження волі.
На підставі ст. 6 п. 4 КПК України ОСОБА_1 у відповідності до п. „в”, „е” ст. 1, ст. 6 Закону України „Про амністію у 2011 році” від 8 липня 2011 року від відбуття призначеного за даним вироком покарання звільнено.
Запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_1 – підписка про невиїзд скасовано.
У справі вирішено питання щодо речових доказів.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -
В С Т А Н О В И Л А :
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 14 травня 2011 року, в період з 16-ї до 18-ї години, в АДРЕСА_1, перебуваючи на подвір’ї поблизу власного житлового будинку, під час суперечки, яка виникла на грунті особистих неприязних відносин до ОСОБА_3, застосував до останнього больовий прийом, який виразився у фіксації великого пальця кисті лівої руки з подальшим його різким викручування, спричинивши ОСОБА_3 тілесне ушкодження у вигляді закритого відламкового перелому проксимальної фаланги І пальця лівої кисті із незначним зміщенням, яке згідно висновку судово-медичної експертизи № 140 від 27 травня 2011 року, додаткової судово-медичної експертизи № 149 від 6 липня 2011 року відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров’я.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_1 вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що показання потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не можуть бути взяті за основу, оскільки 14.05.2011 року вони перебували в стані важкого алкогольного сп’яніння і не могли пам’ятати про події. В судовому засіданні ОСОБА_4 не зміг показати як заподіювались тілесні ушкодження його брату. Потерпілий на ряд поставлених запитань щодо механізму отриманих ушкоджень не міг дати логічні пояснення. Судом не було взято до уваги показання його дружини і малолітніх дітей, які були очевидцями події і бачили на його тілі тілесні ушкодження. Крім цього, 16.05.2011 р. він звертався в Троянівську амбулаторію, про що зроблений відповідний запис. Стверджує, що дії його були спрямовані на звільнення від рук ОСОБА_3, а не на заподіяння йому тілесних ушкоджень, а тому перебував в стані необхідної оборони. Вважає неперевіреною версію про можливість заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень іншою особою. Просив вирок суду скасувати, а провадження в кримінальній справі щодо нього закрити.
Апеляцій від інших учасників судового процесу не надійшло.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції, заслухавши думку прокурора, який апеляційну скаргу заперечив, засудженого ОСОБА_1 і його захисників, які апеляцію підтримали і просили задовольнити, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини вчинення винним злочину і зроблений обґрунтований висновок про доведеність винуватості засудженого у вчинені злочину за який він засуджений. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом доказах.
Твердження засудженого в апеляції про те, що судом неповно і однобічно проведено судове слідство, а висновки викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи та те, що він діяв у стані необхідної оборони, є безпідставними і спростовуються сукупністю наявних доказів.
Сам ОСОБА_1 визнає можливість того, що в результаті його дій ОСОБА_3 могли бути заподіяні виявлені у нього тілесні ушкодження, але вважає, що такі дії були вчинені ним не умисно, а в стані необхідної оборони.
Суд навів у вироку докладні мотиви прийнятого рішення щодо оцінки показань ОСОБА_1 стосовно механізму утворення у потерпілого тілесних ушкоджень.
Так, ОСОБА_1 під час досудового так і судового слідства стверджував, що ударів потерпілому не наносив, як і не викручував пальців. Коли ОСОБА_3 тримав його за одяг в районі грудної клітки, то він відштовхнув його. В результаті цього, на його думку, у потерпілого могло утворитись виявлене ушкодження.
Проте, твердження ОСОБА_1 про можливість виникнення у потерпілого зазначеного тілесного ушкодження за вказаних ним обставин суперечить зібраним у справі і дослідженим в судовому засіданні доказам. Зокрема з висновку судово-медичної експертизи (а.с.71-72) №140 від 27.05.2011 р., вбачається, що у ОСОБА_3 було виявлене тілесне ушкодження у вигляді відламкового перелому проксимальної фаланги 1 пальця лівої кисті із незначним зміщенням і відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Крім цього у відповідності до висновку додаткової судово-медичної експертизи (а.с.82-83) №149 від 06.07.2011 року стверджується, що механізм утворення виявленого у потерпілого ушкодження міг утворитись при обставинах вказаних останнім при проведенні відтворення обстановки і обставин події з його участю. Разом з тим, утворення вказаного перелому внаслідок поштовху, тобто при обставинах вказаних засудженим, виключається.
Твердження в апеляції засудженого про перебування ОСОБА_3 і інших свідків в стані важкого алкогольного сп’яніння і в зв’язку з цим не можливістю пам’ятати деталі події, не ґрунтується на матеріалах справи, а тому не заслуговує на увагу. Перебування ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в стані алкогольного сп’яніння не заперечується. Разом з тим, особи які їх бачили на місці конфлікту, а також безпосередньо після його завершення стверджували про адекватну поведінку вказаних осіб. Окрім цього, показання дані ними як при проведенні досудового так і судового слідства є послідовними, такі що узгоджуються з перебігом подій в цілому.
Зважаючи на викладене, на думку колегії суддів, судом першої інстанції було підставно взято за основу показання дані ОСОБА_3 і ОСОБА_4, як такі, що відповідають реальному перебігу подій і узгоджуються з зібраними доказами у справі.
Показання ж ОСОБА_1 є не послідовні і суперечливі. Так у відповідності до даних ним показань вбачається, що з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 він перебував в нормальних відносинах, неодноразово залучав їх до виконання різної роботи у себе. У вказаний день, він на власному автомобілі також привіз їх у своє господарство для виконання робіт.
Разом з тим, з матеріалів кримінальної справи, а саме висновку судово-медичної експертизи вбачається, що ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді забою м’яких тканин і осадненої рани шкіри спинки носа, перелому кісток носа в стадії консолідації, садна правої надбрівної ділянки, синців медіальних кутів обох параорбітальних ділянок. Вказані ушкодження були заподіяні засудженим на подвір’ї домогосподарства, в результаті удару бензопилою. Саме ця подія спонукала ОСОБА_3 заступитись за брата.
Про те, що засуджений і потерпілий не наносили ударів один одному свідчать і показання ОСОБА_7 та неповнолітніх ОСОБА_8 і ОСОБА_9 З показань останньої, даних в судовому засіданні також вбачається, що вона побачила коли ОСОБА_4 вже сидів і лице у нього було в крові, а матір виносила йому матерію витертись, при цьому її батько і ОСОБА_3 тягали один другого за одяг. Вони також не змогли пояснити причину того, чому раніше не повідомляли про те, що ОСОБА_3 ОСОБА_1 душив за шию і у останнього були синці.
Допитана в ході проведення судового слідства ОСОБА_10 суду показала, що 16.05.2011 року нею зроблено запис в журналі амбулаторного прийому хворих, про забій грудної клітки та наявність гематоми в ділянці шиї у ОСОБА_1 Однак цей запис зробила з його слів і тілесних ушкоджень у нього не бачила. Рекомендувала звернутись у Маневицьку центральну районну лікарню. Наведене, узгоджується з висновком судово-медичної експертизи №222 від 09.09.2011 року щодо ОСОБА_1 згідно з яким відсутні об’єктивні відомості щодо тілесного ушкодження у ОСОБА_1 З слів останнього, за медичною допомогою він звернувся в амбулаторію, коли взнав про намір ОСОБА_3 звернутись в міліцію.
Пояснити можливу причину оговору вказаними особами ОСОБА_1, він в судовому засіданні не зміг.
Одним із критеріїв необхідної оборони є вчинення дій з метою захисту від наявного суспільно небезпечного посягання.
З наведеного вбачається, що з боку ОСОБА_3 не було вчинено дій, які б свідчили про наявність суспільно небезпечного посягання на засудженого, від яких він повинен був захищатися таким чином, вчиняючи дії з застосуванням фізичної сили, оскільки їх розборонила ОСОБА_7 Разом з тим, після цього, він застосував больовий прийом в результаті якого і заподіяв вказане тілесне ушкодження.
Будь – яких підстав вважати показання ОСОБА_3 неправдивими, на що посилається в апеляції засуджений, судом не встановлено. Зазначені показання об’єктивно підтверджуються іншими вищенаведеними доказами.
Не заслуговує на увагу твердження засудженого про неперевіреність версії у відповідності до якої тілесні ушкодження потерпілому могли бути заподіяні іншою особою. Так, при проведенні досудового слідства і в ході судового розгляду були детально проаналізовані події які відбувались 14 травня 2011 року. Зокрема, тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 в дообідній час не було, оскільки вони працювали. В той же час, після повернення з бару вони не жалілись на отримання тілесних ушкоджень, як і не було видимих пошкоджень у них. Тілесні ушкодження ОСОБА_4 були отримані ударом бензопилки, а під час конфлікту ОСОБА_1 з ОСОБА_3, вони обоє тримали один одного за одяг шарпаючи. Зважаючи на такий перебіг подій, останній не міг би вчиняти такі дії, маючи переломаний палець. Зазначені обставини підтвердив також допитаний як свідок ОСОБА_11, який бачив ОСОБА_3 як в першій половині дня, так і безпосередньо після отримання тілесних ушкоджень.
Дослідженими матеріалами справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ’єктивність дослідження органами досудового слідства та судом обставин справи або упередженість суду щодо засудженого.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_1 обгрунтовано кваліфіковані за ч.1 ст.122 КК України, як умисне заподіяння тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Покарання засудженому призначено у відповідності до вимог ст.ст. 50 та 65 КК України та з урахуванням тяжкості вчиненого ним злочину, даних про його особу. Воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_1 заперечив вчинення ним злочину, однак висловив бажання про застосування щодо нього Закону України «Про амністію». Зважаючи на це, суд встановивши винуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому у вину злочину та призначивши покарання, звільнив його від призначеного покарання у відповідності до вказаного закону.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляції засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Маневицького районного суду від 17 листопада 2011 року – без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення, та може бути оскаржена протягом трьох місяців в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді