Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 11/1190/178/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Гут
Категорія - Крадіжка Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Петрова І. М.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.02.2012 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді: Драного О.П.,
суддів: Петрової І.М., Палічука А.О.,
при секретарі: Зубріцькій І.М.,
за участю прокурора: Єрьоменка О.В,
засудженого: ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у суді першої інстанції на вирок Головінівського районного суду Кіровоградської області від 1грудня 2011 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, освіта середньо - спеціальна, не одружений, непрацюючий, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий: 11.05.2011 року Голованівським районним судом Кіровоградської області за ч.1 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, в силу ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку на 1 рік 6 місяців,
засуджено за ч.2 ст.185 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України, повністю приєднано не відбуту частину покарання за вироком Голованівського районного суду Кіровоградської області від 11.05.2011 року і призначено покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі. В силу ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку 3 (три) роки. На підставі ст. 76 КК України зобов’язано ОСОБА_2 в період іспитового строку не виїзджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально –виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з’являтися для реєстрації в кримінально –виконавчу інспекцію.
За вироком Голованівського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_2 визнано винним у тому, що 26 вересня 2011 року близько 17 години в смт. Голованівськ Кіровоградської області, він, перебуваючи в салоні рейсового автобуса сполученням Київ-Вільшанка, який знаходився на автостанції по вул. Леніна, 88, діючи з прямим умислом направленим на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, шляхом вільного доступу з жіночої сумочки, що належить ОСОБА_3, таємно викрав і обернув на свою користь жіночий гаманець вартістю 56 грн., в якому знаходились гроші в сумі 116 гривень, а всього таємно викрав майна ОСОБА_3 на суму 172 грн., внаслідок чого заподіяв останній матеріальної шкоди на вказану суму.
В апеляції прокурор просить вирок районного суду скасувати внаслідок невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особи засудженого, посилаючись на те, що ОСОБА_2 вчинив злочин в період відбування покарання за вироком Голованіського районного суду від 11.05.2011 року, за місцем проживання характеризується посередньо, ніде не працював, на шлях виправлення не став.
Провівши у ході апеляційного розгляду судове слідство в обсязі допиту засудженого ОСОБА_2 та дослідження матеріалів справи в частині характеризуючих даних, заслухавши у дебатах прокурора, який просить скасувати вирок районного суду та призначити засудженому покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції статті 185 ч.2 КК України, ОСОБА_2, який заперечував проти задоволення апеляції прокурора, зваживши доводи апеляції, колегія суддів визнає її такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
На підставі достовірних і узгоджених між собою доказів районний суд обґрунтовано визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, що не оспорював у судовому засіданні сам засуджений, через що докази досліджувались у відповідності до ч.3 ст. 299 КПК України. З метою встановлення чи правильно розуміє засуджений та інші учасники судового розгляду такий порядок дослідження доказів по справі, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції судом роз’яснено всім учасникам положення ст. 299 КПК України, а також і те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку. На дослідження доказів у порядку передбаченому ч.3 ст.299 КПК України засуджений погодився добровільно після роз’яснення йому наслідків застосування цієї статті, що відображено у протоколі судового засідання від 01.12..2011 року (а.с. 72-73).
У ході судового слідства, під час апеляційного розгляду справи, засуджений ОСОБА_2 свою вину визнав в повному обсязі та пояснив, що 26 вересня 2011 року близько 16 години 40 хвилин, він перебував на зупинці автовокзалу в смт. Голованівськ та чекав автобуса прямуючого за маршрутом Київ-Вільшанка, щоб доїхати ним до смт. Побузьке Голованівського району. Коли приїхав даний автобус він зайшов до салону, щоб зайняти пасажирське місце. Оскільки всі місця з переду були зайняті, він пройшов до останнього ряду сидінь і сів на одне вільне місць. Там він помітив, що на кріслі поруч з ним знаходиться жіноча сумка чорного кольору та біля якої нікого не було. В нього виник умисел на крадіжку речей, які знаходились в даній сумці. Просунувши руку в середину сумки він витяг з неї жіночий гаманець червоного кольору, та сховав його за спиною - прижав разинкою спортивних штанів до спини, та накрив курткою. Згодом декілька хвилин до салону автобусу увійшла незнайома йому дівчина та сіла поруч з ним. Дана пасажирка виявила, що з її сумки зник гаманець, який він викрав. Вона відразу зателефонувала до міліції та викликала працівників міліції. В подальшому він добровільно видав працівникам міліції гаманець з грішми в сумі 116 гривень - дві купюри по 50 гривень, одна купюра по 10 гривень та 6 купюр по 1 гривні.
Оцінивши в сукупності досліджені у ході судового слідства докази по справі, що стосуються особи засудженого, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_2 у вчиненні таємного викрадення чужого майна повторно і правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст. 185 КК України, що не оскаржується сторонами по справі.
Призначаючи покарання ОСОБА_2, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України про загальні засади призначення покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, яке є злочином середньої тяжкості, дані про особу засудженого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, має не погашену судимість, за місцем проживання характеризується посередньо, пом’якшуючі покарання обставини –щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування збитків.
Разом з тим, суд першої інстанції, порушив вимоги ч.4 ст.67 КК України, безпідставно врахував обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_2 - рецидив злочину, оскільки вказана обставина являється кваліфікуючою ознакою диспозиції ч.2 ст.185 КК України і не може повторно враховуватись, як обтяжуюча покарання обставина.
Проте районний суд, недостатньо врахував особу підсудного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, злочин вчинив в період відбування покарання за попереднім вироком, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, а тому призначив йому надто м’яке покарання за вчинений злочин, дійшовши висновку про можливість застосування ст. 75 КК України, тобто звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Таким чином, з урахуванням всіх обставин справи, колегія суддів, врахувавши характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості, дані про особу ОСОБА_2, який раніше був засуджений за аналогічний злочин, пом’якшуючи покарання обставини –щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування матеріальної шкоди, вважає за неможливе при призначенні покарання підсудному застосування ст. 75 КК України і знаходить за необхідне вирок суду першої інстанції скасувати за м’якістю призначеного покарання та призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ст. 185 ч.2 КК України, яке є необхідним та достатнім для його виправлення і перевиховання.
Керуючись ст.ст.362, 366, 372, 378, 379 КПК України, колегія суддів
З А С У Д И Л А :
Апеляцію прокурора, який брав участь у суді першої інстанції задовольнити частково.
Вирок Голованівського районного суду Кіровоградської області від 01.12.2011 року, щодо ОСОБА_2 в частині призначеного йому покарання –скасувати.
Призначити ОСОБА_2 за ч.2 ст. 185 КК України покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки.
На підставі ст.71 КК України, часткове приєднати не відбуту частину покарання за вироком Голованівського районного суду Кіровоградської області від 11.05.2011 року і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 1 місяць.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту, взявши його під варту в залі суду.
Строк відбуття покарання обчислювати з 21 лютого 2012 року.
У решті цей вирок залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржено у касаційному порядку до судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженому, що перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Судді: