Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/1190/261/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Щенюченко С.В.
Спори, що виникають із договорів надання послуг Доповідач Чельник О. І.
УХВАЛА
іменем України
15.02.2012 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого: Чельник О.І.
суддів: Полежая В.Д., Письменного О.А.,
при секретарі: Зінов’євій Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
У січні 2010 року Новомиргородське виробниче управління житлово-комунального господарства звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. В обґрунтування вимог позивач зазначив, що на підставі рішення міської ради № 283 від 30.09.1993р. сім’ї відповідача було виділено квартиру АДРЕСА_1 та видано ордер № 1113 від 21.03.1995р. на основі якого сім’я поселилася в квартирі. Посилаючись на те, що з 01.07.2006р. по 01.10.2009р. відповідач не в повному обсязі сплачував вартість наданих йому послуг, у зв’язку з чим виникла заборгованість в розмірі 5027,35 грн., тому просив стягнути зазначену заборгованість.
Під час розгляду справи ухвалою суду від 25 лютого 2010 року в якості співвідповідачів було залучено ОСОБА_2 та ОСОБА_4.
Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2010 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі апелянт посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд. Зокрема зазначає, що з 07.09.2005р. в зазначеній квартирі не проживає та зареєстрована за іншою адресою, комунальними послугами не користується, тому відсутні підстави для стягнення з неї суми боргу в солідарному порядку.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах встановлених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги суд виходив з того, що відповідачі є співвласниками квартири та зобов’язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, однак обов’язку свого не виконували в повному обсязі, у зв’язку з чим за період з 01 липня 2006 року по 01 жовтня 2009 року утворилась заборгованість в сумі 5027 грн. 35 коп.
З висновком суду колегія суддів погоджується, як з таким, що відповідає фактичним обставинам справи.
Відповідно по положень ст. 322 ЦК України власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Обов’язок нести витрати, пов’язані з утриманням належного власнику майна, до яких, зокрема відносяться витрати, що пов’язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей, передбачено ст. 162 ЖК України та Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Доводи апелянта про те, що вона не повинна оплачувати житлово-комунальні послуги, оскільки у вказаній квартирі вона не зареєстрована і не проживає не ґрунтуються на законі.
Як убачається з матеріалів справи відповідачка є співвласником квартири, а відповідно до вимог ч.4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідачами були подані заяви про визнання позовних вимог про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі по 1/3 частини від загальної суми боргу (а.с.33, 34).
Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд .
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону та відповідає матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя:
Судді: