Справа № 1/0306/392/11
Провадження №11/0390/129/12 Головуючий у 1 інстанції:Луньова Т.М.
Категорія:ч.3 ст.191,ч.2 ст.389 КК України Доповідач: Опейда В. О.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 лютого 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Опейди В. О.,
суддів - Матвієнко Н.В., Лозовського А.О.,
за участю прокурора –Кухтей-Хилюк Л.В.,
засудженого - ОСОБА_2,
захисників - ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_5 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 грудня 2011 року , яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.м.т. Люблинець Ковельського району Волинської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, тимчасово безробітний, мешканець АДРЕСА_1, судимий 07.12.2010 року Ковельським міськрайонним судом за ст.190 ч.1 КК України до покарання у виді 240 годин громадських робіт, засуджений за ч.3 ст. 191 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки 6 місяців (три роки шість місяців) з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з обслуговуванням та розпорядженням товарно-матеріальними цінностями на строк 3 роки;
- за ч.2 ст. 389 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік (один рік);
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі на строк 4 роки (чотири роки) з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з обслуговуванням та розпорядженням товарно-матеріальними цінностями на строк 3 роки.
На підставі ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків, шляхом приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, частини невідбутого покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 грудня 2010 року – 80 годин громадських робіт, з розрахунку відповідності одному дню обмеження волі вісім годин громадських робіт, остаточно визначено покарання ОСОБА_2 у виді обмеження волі на строк 4 роки 10 днів (чотири роки десять днів) з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з обслуговуванням та розпорядженням товарно-матеріальними цінностями на строк 3 роки.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з 16 серпня 2011 року, зарахувавши у строк відбування покарання термін перебування засудженого під вартою з розрахунку відповідності одному дню позбавлення волі два дні обмеження волі.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_5 63020 грн. (шістдесят три тисячі двадцять грн.) матеріальної шкоди та 3000 (три тисячі грн.) моральної шкоди.
У справі вирішено питання щодо речових доказів, а також судових витрат у справі.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -
В С Т А Н О В И Л А :
Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що будучи засудженим 07 грудня 2010 року Ковельським міськрайонним судом за ст. 190 ч. 1 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин, він 05.01.2011 року був ознайомлений інспекторами Ковельського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції з порядком відбування покарання, наслідками ухилення від відбування покарання і направлений до Люблинецької селищної ради Ковельського району Волинської області для відбування призначеного вироком суду покарання у виді громадських робіт. Однак, ухиляючись від відбування покарання, призначеного вироком суду, ОСОБА_2 допустив невихід на громадські роботи більше 2-х разів протягом місяця без поважних причин. Зокрема підсудний без поважних причин не з’явився для відпрацювання громадських робіт у період з 14.02.2011 року по 18.02.2011 року, з 21.02.2011 року по 25.02.2011 року та 28.02.2011 року, відпрацювавши лише 36 (тридцять шість) годин громадських робіт з 80 (вісімдесяти) годин запланованих на лютий місяць 2011 року. 01.03.2011 року ОСОБА_2, будучи повторно ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання та попереджений про кримінальну відповідальність у разі продовження порушення порядку та умов відбування покарання, був направлений до Люблинецької селищної ради для відбуття призначеного вироком суду покарання, однак знову допустив невихід на громадські роботи, а саме протягом березня 2011 року допустив невихід без поважних причин на громадські роботи у кількості 9-ти днів в період з 21.03.2011 року по 25.03.2011 року та 28.03.2011 року по 31.03.2011 року, відпрацювавши лише 48 (сорок вісім) годин громадських робіт з 84 (вісімдесяти чотирьох) годин запланованих на березень місяць 2011 року. В квітні 2011 року підсудний ОСОБА_2 до виконання запланованих на цей місяць годин громадських робіт зовсім не приступив в зв’язку з чим неодноразово викликався до Ковельського міжрайонного підрозділу КВІ УДДДУПВП у Волинській області для встановлення причин невиходу на відпрацювання громадських робіт та неявок у встановлені дні реєстрації, але на виклики не з’явився і вжитими інспекцією заходами місце знаходження підсудного встановити не вдалося.
Таким чином ОСОБА_2, ухилився від покарання у виді відбування громадських робіт, зокрема з призначених йому Ковельським міськрайонним судом 240 (двісті сорока) годин громадських робіт відбув лише 108 (сто вісім) годин.
На початку лютого 2011 року ОСОБА_2, переслідуючи корисливу мету, повторно вчинив привласнення ввіреного йому потерпілою ОСОБА_5 майна. Зокрема, ОСОБА_2, за відсутності відповідного дозволу власника майна на його відчуження, продав належні потерпілій ОСОБА_5 інструменти та устаткування, які використовувались для ремонту транспортних засобів, і які разом з гаражним приміщення АДРЕСА_2, підсудний орендував в потерпілої на підставі договору оренди від 14 грудня 2010 року, а саме: електричний компресор вартістю 1800 грн.; великий гідромеханічний прес з електричним двигуном вартістю 5600 грн.; малий гідромеханічний прес вартістю 2000 грн.; електричний двосторонній наждак вартістю 3000 грн.; пневматичний гайковерт вартістю 1000 грн.; настільний електричний свердлильний станок вартістю 1800 грн.; великі ручні лещата вартістю 2000 грн.; велику металеву шафу вартістю 3000 грн.; металеву шафу вартістю 1000 грн.; металевий сейф вартістю 3000 грн.; металевий стелаж з нержавіючої сталі вартістю 2000 грн.; металевий стелаж з тумбочкою вартістю 1000 грн.; металевий стелаж вартістю 500 грн.; шість металевих накладок до великого гідромеханічного преса загальною вартістю 1800 гривень; запасний гвинт до гідравлічного підйомника вартістю 500 грн.; металеву бочку вартістю 200 грн.; тумбу на колесах вартістю 300 грн.; переносний столик вартістю 20 грн.; деревообробний станок в розібраному стані вартістю 2500 гривень; великий металічний стіл з ящиками вартістю 5000 грн.; металічні знімачі до великого гідромеханічного пресу загальною вартістю 3000 грн.; автозапчастини до автомобілів різних марок загальною вартістю 30 000 грн., слюсарний інструмент загальною вартістю 2000 грн., чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 73020 (сімдесят три тисячі двадцять) гривень.
Крім цього, на початку лютого 2011 року ОСОБА_2, переслідуючи корисливу мету, повторно вчинив привласнення ввіреного йому майна. Зокрема за відсутності відповідного дозволу власника майна на його відчуження, продав передані йому для ремонту потерпілим ОСОБА_7 автозапчастини до автомобіля марки ВАЗ-2106, які зберігались у орендованому підсудним гаражному приміщенні АДРЕСА_2, а саме: редуктор вартістю 800 грн., дві напіввісі вартістю 100 грн. кожна та два підшипники вартістю 30 грн. та 40 грн., а всього майна на суму 1070 грн.
Крім цього, на початку лютого 2011 року підсудний ОСОБА_2, переслідуючи корисливу мету, повторно вчинив привласнення ввіреного йому майна. Зокрема за відсутності відповідного дозволу власника майна на його відчуження, продав переданий йому для ремонту потерпілим ОСОБА_8 автомобіль марки «ЗАЗ-11022», 1992 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 9925 грн., реалізувавши вказаний транспортний засіб в якості металобрухту на пункті прийому металобрухту, що знаходиться по вул. Ватутіна, 20 в м. Ковелі.
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_5 не оспорюючи фактичних обставин скоєних ОСОБА_9 злочину, вважає, що дії вірно були кваліфіковані органом досудового слідства. Разом з тим, призначене покарання є надто м’яким і просить постановити новий вирок, стягнувши при цьому з винного заподіяну їй моральну шкоду в повному обсязі.
Апеляцій від інших учасників судового процесу не надійшло.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції, заслухавши думку прокурора, засудженого ОСОБА_2 і його захисників, які апеляцію заперечили. Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилась, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, а про необхідність перенесення розгляду справи не повідомляла. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини вчинення винним злочинів і зроблений обґрунтований висновок про доведеність винуватості засудженого у вчинені злочинів за які він засуджений. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом доказах. Обставини вчинення інкримінованих засудженим злочинів ОСОБА_9 в апеляції не оспорюється.
Висновки суду про винність засудженого у привласненні чужого майна, яке було йому ввірене, вчинене повторно, кваліфіковані за ч.3 ст.191 КК України, а також в умисному ухиленні від відбування громадських робіт, засудженого до цього покарання за ч.2 ст.389 КК України є правильними.
У відповідності статті 65 КК України, суд призначає покарання в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, яке повинне бути необхідне і достатнє для виправлення винної особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що визначаючи вид і міру покарання, судом першої інстанції було дотримано зазначені вимоги закону.
Так у відповідності до вироку суду, під час призначення покарання ОСОБА_2 суд врахував характер та ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відносяться до тяжких, а один з них до невеликого ступеню тяжкості, те що злочини він скоїв в період відбування покарання, дані про його особу. Судом враховані як обставини що пом’якшують його покарання, так і обставину що обтяжує покарання ОСОБА_2
Разом з тим, з урахуванням того, що ОСОБА_2 інкриміновані злочини скоїв в період відбування покарання, то суд обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність призначення йому покарання пов’язаного з ізоляцією від суспільства, а саме у виді обмеження волі.
Покарання ОСОБА_2 призначене в межах встановлених санкцією частини статті, що передбачають відповідальність за вчинені ним злочини з врахуванням обставин скоєних злочинів, а також відношення винного до скоєння як при проведенні досудового так і судового слідства. Наведена сукупність обставин свідчить про достатність визначеного покарання для його виправлення і перевиховання.
Підстав для зміни вироку з врахуванням доводів зазначених у апеляції колегія суддів не вбачає.
Зважаючи на сукупність встановлених доказів у справі, визнання ОСОБА_9 цивільного позову в частині заподіяної матеріальної шкоди, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що засудженим було заподіяно матеріальної шкоди на зазначену суму. Таким чином судом підставно покладено матеріальну відповідальність на засудженого в зазначеному розмірі.
З врахуванням конкретних обставин справи підставно визначено і розмір моральної шкоди в грошовому еквіваленті, а сума призначена до відшкодування відповідає обставинам і наслідкам вчиненого, а також визначена з врахуванням глибини фізичних та душевних страждань потерпілої.
Не заслуговує на увагу твердження про співвідношення матеріальної і моральної шкоди, оскільки розміри при їх відшкодуванні не можуть покладатись в залежність по відношенню один до одного. Разом з тим не вирішення позовних вимог в добровільному порядку є предметом судового вирішення, а отже рішення в справі постановлене з врахуванням встановлених доказів у справі.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію потерпілої ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду від 13 грудня 2011 року – без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення, та може бути оскаржена протягом трьох місяців в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді