Справа №  1-35/11

Провадження №11/0390/31/12 Головуючий у 1 інстанції:Лесик В.О.

Категорія:ч.3 ст.190 КК України Доповідач: Лозовський А. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

10 лютого 2012 року           місто Луцьк  

          Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

          головуючого - судді  Лозовського А. О.,

суддів -  Опейди В.О.., Матвієнко Н.В.,  

 за участю прокурора Книш В.В.

 захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

 засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5,

 виправданого ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_4 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на  вирок Ковельського міськрайонного суду  від 24 жовтня 2011 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця смт.Маневичи Волинської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, останнє місце роботи-начальник ВПМ-перший заступник начальника Ковельської МДПІ, жителя АДРЕСА_1, несудимого

та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця смт.Ратно Волинської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, останнє місце роботи-заступник начальника ВПМ Ковельської МДПІ, жителя АДРЕСА_2, несудимого

засуджено за ч.3 ст.190 КК України на 3(три) роки позбавлення волі кожного.

На підставі ст.54 КК України позбавлено засуджених їх спеціальних звань, зокрема, ОСОБА_4-полковника податкової міліції, ОСОБА_5-підполковника податкової міліції.

До засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до ст.55 КК України застосоване додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах України на строк три роки.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, уродженця с.Заброди Ратнівського району Волинської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, останнє місце роботи-слідчий з ОВС СВ ПМ ДПА у Волинській області, жителя АДРЕСА_3, несудимого

У вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні вказаного злочину.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 у виді тримання під вартою скасовано, звільнено його із залу суду з-під варти.

Запобіжний захід ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишено попередній утримання під вартою.

Судові витрати за проведення компютерно-технічної експертизи в сумі 3348,86грн. стягнуто з засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частинах.

Вирішено долю речових доказів.-

В С Т А Н О В И Л А :

У вироку суду вказано, що органами досудового слідства підсудні ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України, а саме в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням свого службового становища, у великому розмірі за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням хабара, зокрема, зазначено, що ОСОБА_4, працюючи на посаді начальника відділу податкової міліції-першого заступника начальника Ковельської міжрайонної Державної податкової інспекції, тобто будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи за попередньою змовою з іншими службовими особами, що займають відповідальне становище, а саме, заступником начальника відділу податкової міліції Ковельської міжрайонної Державної податкової інспекції ОСОБА_5 та слідчим з особливо важливих справ слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації у Волинській області ОСОБА_6, використавши своє службове становище у своїх корисливих інтересах з метою незаконного особистого збагачення, у квітні-травні 2010 року вимагали та одержали від ОСОБА_7 хабар в сумі 15000 доларів США за наступних обставин.

Так, 16.09.09 року слідчим з особливо важливих справ слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації у Волинській області ОСОБА_6 на підставі матеріалів, зібраних відділом податкової міліції Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції, порушено кримінальну справу №55-036-09 щодо директора ПП «Євросекрвіс-Любомль» ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, яку він цього ж дня прийняв до свого провадження та приступив до розслідування.

В ході досудового слідства 26.02.10 року ОСОБА_6 на підставі матеріалів, додатково зібраних відділом податкової міліції Ковельської міжрайонної Державної податкової інспекції, порушив кримінальну справу щодо ОСОБА_7, як директора ПП «Євро сервіс-Любомль», за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.201 та ч.3 ст.212 КК України, яку цього ж дня прийняв до свого провадження та об’єднав з кримінальною справою №55-036-09.

23.03.10 року ОСОБА_6 в порядку ст.ст.106, 115 КПК України затримав ОСОБА_7 за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.201 та ч.3 ст.212 КК України.

25.03.10 року ОСОБА_6 пред’явив обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.201 та ч.3 ст.2121 КК України, після чого звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з поданням про обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Розглянувши зазначене подання, 26.03.10 року Луцький міськрайонний суд Волинської області відмовив в його задоволенні та обрав ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

В ході розслідування кримінальної справи №55-036-09 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.201 та ч.3 ст.212 КК України, ОСОБА_6 як слідчий, у провадженні якого перебувала дана кримінальна справа, а також начальник відділу податкової міліції-перший заступник начальника відділу Державної податкової інспекції ОСОБА_4 і заступник начальника відділу податкової міліції Ковельської міжрайонної Державної податкової інспекції ОСОБА_5, які проводили дослідчу перевірку щодо діяльності ПП «Єваросервіс-Любомль» та його директора ОСОБА_7, виконували доручення слідчого та здійснювали оперативно-розшукову діяльність відповідно до вимог чинного законодавства, встановили, що ОСОБА_7 володіє значними сумами грошових коштів від підприємницької діяльності.

Використовуючи отриману в результаті службової діяльності інформацію в злочинних цілях, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, переслідуючи мету незаконного особистого збагачення, на початку квітня 2010 року в м.Ковель Волинської області вступили у злочинну змову між собою з метою одержання хабара від ОСОБА_7 за те, що не будуть проводити додаткові перевірки для виявлення нових епізодів його злочинної діяльності, порушувати нові кримінальні справи щодо нього та його брата ОСОБА_8, затримувати в порядку ст.ст.106, 115 КПК України та обирати запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

У зв’язку з цим ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 розподілили між собою ролі та вирішили крім того, використати своє службове становище для того, щоб поставити ОСОБА_7 у такі умови, за яких він змушений буде дати їм хабара, щоб запобігти настанню шкідливих наслідків для себе та свого брата ОСОБА_8 у вигляді порушення нових кримінальних справ, затримання в порядку ст.ст.106, 115 КПК України та обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Згідно з розробленим планом злочинних дій ОСОБА_4 і ОСОБА_5, як керівники відділу податкової міліції Ковельської міжрайонної Державної податкової інспекції, що відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» наділені правом здійснення оперативно-розшукових заходів, направлених на виявлення та розкриття злочинів у сфері оподаткування та валютного контролю, з метою створення умов для вимагання хабара повинні були повідомити ОСОБА_7 про те, що вони організують проведення додаткових перевірок діяльності ПП «Євросервіс-Любомль» для виявлення порушень податкового та іншого законодавства, після чого передадуть зібрані матеріали слідчому ОСОБА_6 для порушення нових кримінальних справ, затримання в порядку ст.ст.106, 115 КПК України та обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Крім того, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 мали пред’явити ОСОБА_7 вимогу щодо давання їм та ОСОБА_6 хабара в сумі 15000 доларів США за припинення подальших перевірок діяльності ПП «Євросервіс-Любомль», прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за тими матеріалами, по яких кримінальні справи не були порушені.

У свою чергу ОСОБА_6, як слідчий з особливо важливих справ слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації у Волинській області, у провадженні якого перебувала кримінальна справа щодо ОСОБА_7, наділений відповідно до КПК України повноваженнями порушувати кримінальні справи щодо конкретних осіб та затримувати осіб в порядку ст.ст.106, 115 КПК України повинен був, враховуючи наявні матеріали перевірок ПП «Євросервіс-Любомль», зібрані відділом податкової міліції Ковельської міжрайонної Державної податкової інспекції під керівництвом ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які знаходились в матеріалах кримінальної справи №55-036-09, підтвердити ОСОБА_7 наміри щодо порушення стосовно нього нової кримінальної справи, затримання в порядку ст..ст.106,115 КПК України та обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Таким чином, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з використанням свого службового становища спільними зусиллями повинні були умисно створити умови, за яких ОСОБА_7 вимушений буде дати їм хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів, зокрема, на об’єктивне та неупереджене проведення досудового слідства.

Крім того, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 домовились між собою про те, що після одержання хабара від ОСОБА_7 ОСОБА_6 прийме процесуальне рішення на користь останнього, а саме, відмовить в порушенні кримінальної справи щодо нього за окремим епізодом, а також виділить із кримінальної справи №55-036-09 інші матеріали відносно нього, за якими не прийнято рішення в порядку ст.97 КПК України, і направить їх для додаткової перевірки до відділу податкової міліції Ковельської міжрайонної Державної податкової інспекції.  

У свою чергу ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 після одержання хабара від ОСОБА_7 повинні були припинити подальші перевірки ПП «Євросервіс-Любомль» з метою виявлення порушень податкового та іншого законодавства, у тому числі шляхом проведення оперативно-розшукових заходів, а за виділеними із кримінальної справи №55-036-09 для додаткової перевірки матеріалами відносно нього забезпечити прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

Вступивши за наведених вище обставин у попередню змову та реалізуючи спільний злочинний намір, направлений на умисне створення умов, за яких ОСОБА_7 вимушений буде дати їм хабара, ОСОБА_6 15.04.10 року на підставі матеріалів відділу податкової міліції Ковельської міжрайонної Державної податкової інспекції щодо ввезення ОСОБА_7 у 2008-2009 роках з Польщі на митну територію України з приховуванням від митного контролю еластичної плівки на загальну суму 1580542 грн., які на початку квітня 2010 року були йому направлені та приєднані до кримінальної справи №55-036-09, порушив кримінальну справу щодо ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.201 КК України, яку цього ж дня прийняв до свого провадження та об’єднав з кримінальною справою №55-036-09.

Після цього, виконуючи свою роль у вчиненні злочину, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у квітні-травні 2010 року в м.Ковель Волинської області, діючи з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, неодноразово зустрічалися з ОСОБА_7 та пред’явили йому вимогу дати їм та ОСОБА_6 хабара в сумі 15000 доларів США, погрожуючи порушенням нових кримінальних справ, новим затриманням в порядку ст.ст.106, 115 КПК України та обранням запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

У свою чергу ОСОБА_6 у квітні 2010 року в м.Ковель Волинської області, діючи спільно з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, також неодноразово зустрічався з ОСОБА_7 та вимагав від нього якнайшвидше передати грошові кошти ОСОБА_4 і ОСОБА_5, погрожуючи порушенням нових кримінальних справ, новим затриманням в порядку ст.ст.106, 115 КПК України та обранням запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Усвідомлюючи протиправний характер дій ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та побоюючись їхніх погроз, а також розуміючи, що у випадку відмови дати хабара він буде позбавлений права на об’єктивне та неупереджене проведення досудового слідства, може бути необґрунтовано затриманий в порядку ст.ст.106, 115 КПК України, ОСОБА_7 змушений був погодитись дати їм хабара в сумі 15000 доларів США.

06.05.10 року близько 15 год. 00 хв. ОСОБА_7, виконуючи протиправні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 щодо давання хабара прибув до приміщення відділу податкової міліції Ковельської міжрайонної Державної податкової інспекції за адресою: Волинська область, м.Ковель, вул..Незалежності,94, маючи при собі грошові кошти в сумі 5000 доларів США для давання їх вказаним особам як першої частини хабара.

Зустрівшись в коридорі на другому поверсі приміщення відділу податкової міліції Ковельської міжрайонної Державної податкової інспекції за вищевказаною адресою з ОСОБА_5, ОСОБА_7 повідомив останньому, що приніс грошові кошти для давання йому, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 як хабар.

ОСОБА_5, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою приховування факту одержання хабара та побоюючись бути викритим правоохоронними органами, ключем відчинив двері канцелярії відділу податкової міліції Ковельської міжрайонної Державної податкової інспекції на другому поверсі за вищевказаною адресою, куди завів ОСОБА_7 В цей час ОСОБА_7 підтвердив, що згідний виконати вимоги щодо давання хабара в сумі 15000 доларів США, але має при собі тільки 5000 доларів США.

У свою чергу ОСОБА_5, не бажаючи відмовлятися від свого злочинного наміру, вийшов з канцелярії та покликав ОСОБА_4 Порадившись між собою, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 вирішили одержувати від ОСОБА_7 хабар частинами. У зв’язку з цим через декілька хвилин ОСОБА_5 повернувся до канцелярії, відкрив шухляду тумбочки, яка знаходилась зліва від входу та жестом руки наказав ОСОБА_7 покласти туди грошові кошти в сумі 5000 доларів США.

Відразу після цього ОСОБА_7, виконуючи вимогу ОСОБА_5 щодо способу давання хабара, поклав грошові кошти в сумі 5000 доларів США в шухляду тумбочки. Тут же ОСОБА_5 ногою закрив тумбочку, разом із ОСОБА_7 вийшов у коридор та зачинив двері канцелярії на ключ.

Цього ж дня ОСОБА_5, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір на одержання хабара за попередньою змовою з ОСОБА_4 і ОСОБА_6 повернувся до канцелярії за вищевказаною адресою та забрав з тумбочки грошові кошти в сумі 5000 доларів США, які туди поклав ОСОБА_7 за його вказівкою, як першу частину хабара.

Зазначені грошові кошти в сумі 5000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день вчинення злочину становить 39628,5 грн., ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 розділили між собою та розпорядилися ними на власний розсуд.

Зважаючи на те, що ОСОБА_7 не дав всю суму хабара, ОСОБА_6, діючи узгоджено із ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за попередньою змовою з ними, з метою змусити ОСОБА_7 виконати їх вимогу дати хабара в сумі 15000 доларів США, 19.05.10 року на підставі  матеріалів кримінальної справи № 55-036-09 порушив нову кримінальну справу щодо нього за ознаками злочинів, передбачених ч.ч.2,3 ст.358 та ч.2 ст.366 КК України, яку цього ж дня прийняв до свого провадження та об’єднав з даною кримінальною справою.

Дізнавшись про такі дії ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, а також побоюючись їх погроз щодо затримання та обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, ОСОБА_7 20.05.10 року близько 10 год. 00 хв., виконуючи їх протиправні вимоги, прибув до приміщення відділу податкової міліції Ковельської міжрайонної Державної податкової інспекції за вищевказаною адресою, маючи при собі грошові кошти в сумі 5000 доларів США для давання їх вказаним особам як другої частини хабара.

Увійшовши до службового кабінету ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на другому поверсі приміщення відділу податкової міліції Ковельської міжрайонної Державної податкової інспекції за вищевказаною адресою, ОСОБА_7 повідомив останнім, які там знаходились удвох, що приніс грошові кошти для давання їм в якості хабара.

ОСОБА_4 і ОСОБА_5, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою приховування  факту одержання хабара та побоюючись бути викритими правоохоронними органами, деякий час порадились між собою та визначились щодо подальших дій, після чого ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_7 поїхати разом з ним.

Відразу після цього ОСОБА_5 разом із ОСОБА_7 вийшли на вулицю, де поблизу будинку №94 по вул..Незалежності в м.Ковель Волинської області сіли в автомобіль «Ауді А6» сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, яким ОСОБА_5 керував за дорученням.

Цього ж дня, тобто 20.05.10 року близько 10 год. 30 хв. під час руху по м.Ковелю Волинської області ОСОБА_5, діючи умисно, з метою реалізації свого, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 злочинного наміру наказав ОСОБА_7 покласти грошові кошти в сумі 5000 доларів США в бар дачок автомобіля.

Виконуючи вимогу ОСОБА_5 щодо способу давання хабара, ОСОБА_7 поклав в бар дачок грошові кошти в сумі 5000 доларів США, після чого вийшов з автомобіля.

У той же день ОСОБА_5, діючи узгоджено з ОСОБА_4, і ОСОБА_6, забрав з бардачка грошові кошти в сумі 5000 доларів США, які туди поклав ОСОБА_7

У подальшому зазначені грошові кошти в сумі 5000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 39628,5 грн., ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 розділили між собою та розпорядилися ними на власний розсуд.

Зважаючи на те, що ОСОБА_7 частково виконав незаконні вимоги щодо давання хабара, ОСОБА_6 25.05.10 року в службовому кабінеті на другому поверсі відділу податкової міліції Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції за адресою: Волинська область, м.Ковель, вул..Незалежності,94 на виконання злочинної домовленості з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про те, що після одержання  хабара від ОСОБА_7 прийме процесуальні рішення на користь останнього, а саме, відмовить в порушенні кримінальної справи щодо нього за окремим епізодом, а також виділить із кримінальної справи №55-036-09 інші матеріали відносно нього, за якими не прийнято рішення в порядку ст.97 КПК України, і направить їх для додаткової перевірки до відділу податкової міліції Ковельської міжрайонної Державної податкової інспекції, підготував проект постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_7 за фактом ввезення товарів на митну територію України ПП «Євросервіс-Любомль» протягом 2997 року загальною митною вартістю 17564836,28 грн. за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст.201 КК України, а також проект постанови про виділення матеріалів з кримінальної справи №55-036-09 за фактом провезення протягом 2007-2010 років імпорту товарів по довіреностях на громадян України та направлення їх начальнику відділу податкової міліції Ковельської міжрайонної Державної податкової інспекції для проведення додаткової перевірки.

Будучи вимушеним продовжувати виконувати незаконні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 щодо давання хабара, 26.05.10 року близько 9 год. 30 хв. ОСОБА_7 знову прибув до приміщення відділу податкової міліції Ковельської міжрайонної Державної податкової інспекції за вищевказаною адресою, маючи при собі грошові кошти в сумі 5000 доларів США для давання вказаним службовим особам як третьої частини хабара.

Увійшовши до службового кабінету ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на другому поверсі приміщення відділу податкової міліції Ковельської міжрайонної Державної податкової інспекції за вищевказаною адресою, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_4, який там знаходився один, що приніс грошові кошти для давання в якості хабара.

ОСОБА_4, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою приховування факту одержання хабара та побоюючись бути викритим правоохоронними органами, запропонував ОСОБА_7 дочекатись ОСОБА_5

Відразу після цього ОСОБА_7, зустрівшись в коридорі на другому поверсі приміщення відділу податкової міліції Ковельської міжрайонної Державної податкової інспекції за вищевказаною адресою з ОСОБА_5, повідомив останньому, що приніс гроші для давання йому, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 в якості хабара.

Після цього ОСОБА_5 разом із ОСОБА_7 вийшли на вулицю, де поблизу будинку №94 по вул..Незалежності в м.Ковель Волинської області сіли в автомобіль «Ауді А6» сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, яким ОСОБА_5 керував за дорученням.

Цього ж дня, тобто 26.05.10 року близько 10 год. 00 хв. під час руху по м.Ковелю Волинської області ОСОБА_5, діючи умисно, з метою реалізації свого, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 злочинного наміру накзав ОСОБА_7 покласти грошові кошти в сумі 5000 доларів США в бар дачок автомобіля.

Виконуючи вимогу ОСОБА_5 щодо способу давання хабара, ОСОБА_7 поклав в речовий ящик (бар дачок) грошові кошти в сумі 5000 доларів США, після чого вийшов з автомобіля.

Зазначені грошові кошти в сумі 5000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день вчинення злочину становить 39628,5 грн., ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 не встигли розділити між собою та розпорядитися ними, оскільки їх протиправна діяльність була припинена правоохоронними органами.

Всього за наведених вище обставин, діючи за попередньою змовою, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 вимагали та одержали від ОСОБА_7 хабар в сумі 15000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на момент вчинення злочину становить 11885,5 грн.

Як убачається із пред’явленого обвинувачення, органами досудового слідства роль останнього у вчиненні інкримінованого злочину полягала у наступному:

1.ОСОБА_6 як слідчий з особливо важливих справ слідчого відділу податкової міліції ДПА у Волинській області, у провадженні якого перебувала кримінальна справа щодо ОСОБА_7 повинен був, враховуючи наявні матеріали перевірок ПП «Євросервіс-Любомль», зібрані відділом податкової міліції Ковельської міжрайонної ДПІ, які знаходились в матеріалах кримінальної справи №55-036-09, підтвердити ОСОБА_7 наміри щодо порушення стосовно нього нової кримінальної справи, затримання в порядку ст..ст.106, 115 КПК України та обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

2. Після одержання хабара від ОСОБА_7 ОСОБА_6 прийме процесуальне рішення на користь останнього, а саме відмовить в порушенні кримінальної справи щодо нього за окремим епізодом, виділить із кримінальної  інші матеріали відносно нього, за якими не прийнято рішення в порядку ст.97 КПК України, і направить їх для додаткової перевірки до відділу податкової міліції Ковельської МДПІ.

При цьому за змістом обвинувачення ОСОБА_6, діючи узгоджено з підсудними ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з метою примусити дати хабар:

-15.04.2010 року на підставі матеріалів відділу податкової міліції Ковельської МДПІ щодо ввезення ОСОБА_7 у 2008-2009 роках з Польщі на митну територію України з приховуванням від митного контролю еластичної плівки на загальну суму 1580542 грн., які на початку квітня 2010 року були йому направлені та приєднані до кримінальної справи №55-036-09, порушив кримінальну справу щодо ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.201 КК України.

-19.05.2010 року порушив нову справу щодо ОСОБА_7 за ч.ч.2,3 ст.358, ч.2 ст.366 КК України.

-25.05.2010 року підготував проекти процесуальних документів на користь ОСОБА_7 про відмову в порушенні кримінальної справи по окремому епізоду від 26.05.2010 року, проект постанови про виділення із кримінальної справи матеріалів щодо працівників митниці від 26.05.2010 року, проект постанови про виділення матеріалів  щодо ввезення товарів на ім’я окремих громадян по довіреності від 26.05.2010 року.

Окрім того, в обвинувачені зазначено, що усі підсудні на початку квітня 2010 року вступили у злочинну змову з метою одержання хабара, обіцяючи ОСОБА_7 поряд з іншим припинити подальші перевірки ПП «Євро сервіс-Любомль».

Далі ОСОБА_6 ставиться в обвинувачення те, що він у змові з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з метою змусити ОСОБА_7 виконати вимогу про дачу всієї суми хабара (після отримання перших 5 тис. доларів) 19.05.2010 року на підставі матеріалів кримінальної справи порушив нову кримінальну справу за ч.ч.2,3 ст.358, ч.2 ст.366 КК України і тут же зазначено, що зважаючи на те, що ОСОБА_7 частково виконав незаконні вимоги щодо дачі хабара (після отримання другої частини хабара) ОСОБА_6 25.05.2010 року підготував проекти постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом ввезення товарів на митну територію України протягом 2007 року за ч.1 ст.201, про виділення матеріалів  із кримінальної справи для додаткової перевірки.

Засуджений ОСОБА_5 в апеляції вказує, що вирок суду першої інстанції щодо нього в частині призначення основного та додаткового покарання   підлягає зміні у зв’язку із неправильним застосуванням кримінального закону, а також невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Частиною 1 ст.67 КК України не передбачено, що робота у правоохоронних органах є обставиною, що обтяжує покарання. Відтак посилання суду на цю обставину, як на підставу призначення покарання у виді позбавлення волі є безпідставним і суперечить ч.1 ст.67 КК України. Таке покарання не відповідає особі засудженого і є несправедливим внаслідок його суворості. Судом не враховано, що до кримінальної відповідальності він притягується вперше, частково визнав вину, незадовільний стан здоров’я, наявність неповнолітніх утриманців.

Мотивуючи призначення йому додаткового покарання у виді  позбавлення спеціального звання-підполковника податкової міліції суд у мотивувальній частині вироку зазначає, що він вчинив тяжкий злочин із використанням свого службового становища.

Такі мотиви застосування цього додаткового покарання є безпідставними, адже з цих мотивів суд застосував до нього інший вид додаткового покарання-позбавлення права обіймати постади у правоохоронних органах. Разом з тим, з вироку не убачається, що він скоїв злочин саме з використанням цього звання. Також при призначенні такого додаткового покарання не враховано, що в нього відсутні дисциплінарні стягнення та позитивну характеристику з місця роботи.

Засуджений ОСОБА_5 прохає змінити вирок в частині призначення йому основного покарання, застосувавши ст..75 КК України, встановивши іспитовий строк 1 рік. Та не призначати додаткове покарання у виді позбавлення спеціального звання-підполковника податкової міліції.

В апеляції засудженого ОСОБА_4 зазначається, що вирок суду в частині засудження його до позбавлення волі та позбавлення спеціального звання не може вважатись законним та підлягає зміні.

Судом не враховано ту обставину, що він повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, за який  його засуджено та щиро розкаявся у вчиненому, має на утриманні неповнолітніх дітей, які є потерпілими від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та матір похилого віку, що він за час довготривалої добросовісної служби в органах податкової міліції неодноразово заохочувався. Наведені обставини у сукупності із врахованими судом пом’якшуючими покарання обставинами та обставинами справи свідчать про можливість його виправлення без відбування покарання і є підставою для застосування до нього положень ст.75 КК України. Хоча ст.54 КК України не передбачає обов’язкового позбавлення спеціального звання, а тільки передбачає таку можливість, суд у вироку не навів жодних мотивів, з яких дійшов висновку про необхідність позбавлення його спеціального звання. Апелянт вважає, що враховуючи його щире каяття, тривалу добросовісну службу в органах податкової міліції, неодноразові заохочення його по службі і те, що він є потерпілим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС слід зробити висновок про те, що відсутні достатні підстави для позбавлення його спеціального звання. ОСОБА_4 прохає вирок щодо нього змінити, призначити йому покарання із застосуванням ст.75 КК України та звільнити його від відбутті покарання з випробуванням, виключити із вироку позбавлення його спеціального звання-полковник податкової міліції.

В апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вказується, що висновки суду про відсутність безспірних доказів пред’явленого ОСОБА_6 досудовим слідством обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України є однобічними, поверхневими, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Докази, покладені в основу вироку щодо ОСОБА_6, слугували підставою для перекваліфікації судом дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з ч.2 ст.368 на ч.3 ст.190 КК України.

В основу прийнятого судом рішення було покладено суперечливі показання ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, до оцінки яких суд віднісся однобічно.   

Судом не проаналізовано показання свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10, в яких ОСОБА_6 нібито намагався позичити 200 доларів США для повернення позики свідкові ОСОБА_11, не дано цим показанням спеціальної критичної оцінки, оскільки згадані свідки знаходяться у дружніх стосунках з ОСОБА_6 і є зацікавленими у виправданні останнього.

Із показань підсудного ОСОБА_6 убачається, що можливість прийняття ним рішень по окремих епізодах в ході розслідування кримінальної справи щодо ОСОБА_7 перебувала у прямому причинному зв’язку зі своєчасністю та якістю виконання працівниками податкової міліції, підпорядкованими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 окремих доручень на виконання вказаних вище слідчих дій.

Покладаючи в основу вироку суперечливі показання ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, обрані ними як спосіб захисту в процесі розслідування та судового розгляду справи, судом не дано належної оцінки та не прийнято до уваги послідовні, змістовні, логічні та категоричні показання ОСОБА_7 про обставини вимагання та дачі хабара, які він давав з моменту подачі заяви про злочин і під час його допиту в ході досудового та судового слідства.

Показання свідка ОСОБА_7 повністю підтверджуються та логічно узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема, із записами його розмов з усіма підсудними.

Оцінюючи розмову між ОСОБА_5 і ОСОБА_7, яка відбулась 26.06.2010 року, в якій ОСОБА_5 сказав: «Ми це все поховали, по тих матеріалах ми хотіли кримінальну справу порушити. Виділити ст.212 і 212 ч.3 КК України як злочин, скоєний невстановленою особою. Воно в ОСОБА_6 ще лежить. ОСОБА_6 його по частині поробив відмовний, повідмовляв в порушенні кримінальної справи. А частина відмовити не можна, то він направляє на додаткову перевірку ОСОБА_6 і мені. (т.1 а.с.197-200).

Оцінюючи дану розмову, суд у вироку з метою спростування вказаного доказу зазначив , що станом на 26.05.2010 року фактично вже було прийнято рішення по справі, а ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ніяким чином не могли вплинути на прийняття іншого рішення ОСОБА_6 Проте вказаний висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки станом на 26.052010 року остаточні рішення у справі були прийняті у вигляді лише проектів процесуальних документів.

При цьому проект постанови 26.05.2011 року про притягнення ОСОБА_7 в якості обвинуваченого за ч.1 ст.201, ч.3 ст.212, ч.ч.2,3 ст.358 КК України був створений в комп’ютері ОСОБА_6 20.05.2011 року.

Разом з тим в комп’ютері ОСОБА_6 були виявлені інші проекти документів, які як він показав, ним не створювались, а ймовірно були розроблені або ОСОБА_12 або ОСОБА_13, які йому допомогали, але дані особи спростували показання підсудного ОСОБА_6, з яких видно, що вони лише надавали допомогу слідчому при складанні постанови про притягнення особи як обвинуваченого.

Обізнаність усіх трьох учасників злочину про усі моменти провадження досудового слідства у справі ОСОБА_7, узгодженість, системність та спрямованість їх дій свідчить про наявність спільного умислу ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 та їх попередньої змови на умисне створення умов, за яких ОСОБА_7 змушений був дати хабар з метою запобігти протиправного, на його думку, кримінального переслідування та забезпечення провадження об’єктивного та неупередженого досудового слідства по порушеній щодо нього кримінальній справі, тобто шкідливим наслідкам щодо своїх прав та законних інтересів.

Наявність можливості в силу службового становища та наданих повноважень, з їх використанням надавати вказівки та контролювати діяльність підпорядкованих працівників, які входили до складу слідчо-оперативної групи, повністю спростовує доводи суду про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в силу своїх службових обов’язків не могли впливати на хід досудового слідства у справі щодо ОСОБА_7 та виконати дані останньому, за умови матеріальної винагороди, обіцянки.

Аналіз досліджених доказів в їх сукупності, а також поведінки підсудних перед та після затримання, відеозаписи остаточно вказують на невідповідність висновків суду, які покладені в основу виправдувального вироку щодо ОСОБА_6 та перекваліфікації дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з ч.2 ст.368 КК України на ч.3 ст.190 КК України, фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування кримінального закону.

Крім цього, ОСОБА_14 міськрайонним судом при розгляді справи істотно порушено вимоги кримінально-процесуального закону.

Сформульоване обвинувачення щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є неточним, неповним та неконкретним.

Постановляючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6, суд допустив суперечливі висновки, взявши за основу його виправдання докази, які обвинувачення надавало на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України, трактуючи їх необ’єктивно та упереджено з виправдувальним ухилом.

В апеляції ставиться питання про скасування вироку відносно ОСОБА_6, яким його виправдано, відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину внаслідок його м’якості та у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та направлення справи на новий судовий розгляд в цей же суд в іншому складі суду.

   У запереченнях на апеляцію прокурора засуджений ОСОБА_5 вказує, що пред’явлене йому досудовим слідством обвинувачення за ч.2 ст.368 КК України будується на припущеннях, суперечностях та вибірковій оцінці доказів. Вважає, що суд першої інстанції вірно кваліфікував його дії.

Адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_5 у запереченнях на апеляцію прокурора зазначає, що твердження прокурора про те, що висновки суду є однобічними, поверхневими, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи не заслуговують на увагу і є безпідставними. Суд першої інстанції правильно застосувавши норми кримінального та кримінально-процесуального законодавства, дійшов вірного висновку про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з ч.2 ст.368 на ч.3 ст.190 КК України. Захисник засудженого ОСОБА_5 прохає врахувати наведені ним заперечення та залишити апеляцію прокурора без задоволення.

Заслухавши доповідача, який виклав обставини справи та доводи апеляцій, прокурора, який апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок підтримав, а апеляції засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не визнав, засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_4 та їх захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які апеляції засуджених підтримали, а апеляцію прокурора прохали відхилити, виправданого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_3, які апеляцію прокурора не визнали, а апеляції засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підтримали, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до задоволення, а апеляції засуджених слід залишити без задоволення.

Згідно ст.334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.

В порушення даної статті судом першої інстанції підсудним ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не сформульовано обвинувачення за ч.3 ст.190 КК України, за якою їх визнано винними і засуджено. Не вказано часу, місця, способу вчинення злочину, а зазначено лише посилання на обставини, які викладені у пред’явленому підсудним досудовим слідством обвинуваченні, що не відповідає вимогам закону.

У відповідності до ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Виходячи зі змісту вказаної норми закону, вирок є обґрунтованим, якщо він постановлений на матеріалах, повністю зібраних, всебічно досліджених і правильно оцінених судом, а висновки суду про подію злочину та винуватість підсудного в його вчиненні ґрунтуються на матеріалах справи. Для цього у вироку повинні бути проаналізовані і оцінені всі розглянуті в судовому засіданні докази, які як підтверджують висновки суду так і спростовують їх.

Проте ці вимоги закону при провадженні судового розгляду справи не були виконані. Докази, які мають істотне значення для вирішення питання, чи справді ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.368 КК України, який йому був інкримінований органами досудового слідства чи його участь у вчиненні даного злочину не доведено як встановив суд першої інстанції, належним чином не проаналізовані.

Суд  першої інстанції передчасно прийшов до висновку, що обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст.368 КК України ґрунтується на припущеннях та суперечностях, які не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.

Докази, на які послався суд і які, на його думку, нібито підтверджують об’єктивність показань підсудного ОСОБА_6 про його непричетність до вимагання та отримання хабара є непереконливими.

Зазначення у вироку, що показання ОСОБА_6 є незмінними та послідовними, так як вони підтверджуються показаннями підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_4, не може свідчити про недоведеність його вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України, оскільки всі підсудні заперечують факт одержання хабара.

В апеляції прокурор, який підтримував обвинувачення в суді, посилається на показання підсудного ОСОБА_6, з яких убачається, що можливість прийняття ним рішень по окремих епізодах в ході розслідування кримінальної справи щодо ОСОБА_7 перебувала у прямому причинному зв’язку зі своєчасністю та якістю виконання працівниками податкової міліції, підпорядкованими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 окремих доручень.

Судом не дано оцінку показанням підсудного ОСОБА_6 в цій частині, що також свідчить про неповноту судового слідства.

При новому розгляді справи слід належним чином проаналізувати наявні у справі докази і з дотриманням вимог ст.334 КПК України сформулювати доведене судом обвинувачення; правильно кваліфікувати дії підсудних та прийняти законне та обґрунтоване рішення при призначенні винним покарання.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -

У Х В А Л И Л А :

          Апеляцію засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 залишити без задоволення, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити.

      Вирок Ковельського міськрайонного суду від 24 жовтня 2011 року відносно ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.

      Міру запобіжного заходу засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 залишити утримання під вартою.

Головуючий                     

Судді