Справа № 2-705/12

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"03" березня 2012 р. Дарницький районний суд м. Києва

в складі головуючого - судді Парамонова М.Л., при секретарях Прокопюк Т.В., Скирута К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3 особи - Головне управління юстиції у м. Києві, Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Головне управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна»про визнання заповіту недійсним, про визнання права власності на частину садового будинку та земельної ділянки в порядку спадкування, про усунення перешкод у здійсненні права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 21.02.2011 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3 особи - Головне управління юстиції у м. Києві, Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Головне управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна»про визнання заповіту недійсним, про визнання права власності на частину садового будинку та земельної ділянки в порядку спадкування за законом, про усунення перешкод у здійсненні права власності.

Позивачка ОСОБА_1 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла її матір ОСОБА_4; після смерті матері відкрилась спадщина –на садовий будинок та земельну ділянку площею 0,0611 га –ділянка АДРЕСА_2.

Спадкоємцями за законом першої черги є вона (позивачка), а також –ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (відповідачі) –діти ОСОБА_4 від першого шлюбу.

Батьки позивачки –ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 1970 року; батько – ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Під час шлюбу батьками позивачки на підставі рішення Київського міськвиконкому №419/16 від 02.04.1979 року був збудований садовий будинок на земельній ділянці за вищевказаною адресою, членом СТ «Східне»з 1979 року була мати ОСОБА_4

Після смерті батька ОСОБА_5 її матір – ОСОБА_4 відмовилась від належної їй частки у спадковому майні на її (позивачки) користь, у зв»язку з чим позивачці були видані свідоцтва про право власності на спадщину за законом – на квартиру батька та грошові заощадження, а належна батькові ? частина садового будинку до складу спадкової маси помилково не був включений.

При цьому, позивачка фактично прийняла спадщину і в частині садового будинку, оскільки постійно проживала з батьками і після смерті батька продовжувала користуватися садовим будинком разом з матір»ю, проводила ремонтні роботи, обробляла земельну ділянку, доглядала за зеленими насадженнями тощо.

У лютому 2011 року при зверненні до нотаріуса їй (позивачці) стало відомо про існування заповіту матері від 1994 року, згідно якого мати заповідала садовий будинок сину –ОСОБА_2

Восени 2010 року ОСОБА_2 самовільно змінив замки від вхідних дверей садового будинку, чим перешкоджає у користуванні ним позивачці.

Оскільки право власності на садовий будинок було зареєстровано на ім»я матері ОСОБА_4 лише 11.08.1995 року, а заповіт складено 24.11.1994 року, вона (мати) не мала права розпоряджатися садовим будинком в цілому, а тому заповіт, на думку позивачки, має бути визнаний недійсним.

Таким чином, позивачка ОСОБА_1 просила суд –визнати заповіт від 24.11.1994 року, складений ОСОБА_4, недійсним; визнати за нею (позивачкою) право власності на 4/6 частини садового будинку та земельної ділянки за АДРЕСА_2, в порядку спадкування за законом та зобов»язати ОСОБА_2 не чинити їй перешкоди у здійсненні права власності на частину садового будинку та земельної ділянки за зазначеною адресою.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник П»ятаков Є.С. уточнені позовні вимоги (в редакції від 01.06.2011 року підтримали та просили позов задовольнити; відповідачка ОСОБА_3 позов визнала повністю та просила вимоги ОСОБА_1 задовольнити; відповідач ОСОБА_2 в особі представників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 позов не визнав, вважаючи позовні вимоги такими, що заявлені без достатніх підстав, просили в задоволенні позову відмовити повністю.

Представники 3-х осіб - Головного управління юстиції у м. Києві, Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна»в судове засідання не з»явились, про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином; до матеріалів справи надали пояснення із заявами щодо розгляду справи за відсутності їхніх представників (крім ГУЗР КМДА) – а.с.40-41, 44-45, 127-128, 149-150.

Заслухавши пояснення сторін та представників сторін в судовому засіданні, допитавши свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В судовому засіданні встановлено: ОСОБА_4 і ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 21.10.1970 року (а.с.189-191).

Позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є дочкою ОСОБА_5 і ОСОБА_4 (а.с.51).

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є сином та дочкою ОСОБА_4 від першого шлюбу (а.с.68, 90).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с.50).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи №210 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_5 (а.с.48-56), свідоцтва про право на спадщину за законом (на квартиру АДРЕСА_1 та грошові внески з відповідними процентами у Ощадбанку) від 07.08.1997 року та від 19.08.1997 року –отримала дочка померлого –ОСОБА_1 (позивачка). Дружина померлого –ОСОБА_4 з будь-якими заявами після смерті чоловіка до нотаріуса не зверталась.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року у віці 81 років (а.с.62).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи №1296 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 (а.с.59-96), із заявами про прийняття спадщини звернулися спадкоємці –ОСОБА_2 (11.11.2010 року –а.с.60), ОСОБА_1 (04.02.2011 року –а.с.84) та ОСОБА_3 (05.02.2011 року –а.с.89); свідоцтва про право власності на спадщину не видавалися.

ОСОБА_4 залишила заповіт від 24.11.1994 року,  посвідчений державним нотаріусом 13-ої Київської державної нотаріальної контори Лаврент»євою Е.О. 24.11.1994 року за №2у-1418, згідно якого заповідала садовий будинок №10, а також зелені насадження та будівлі по АДРЕСА_2 –ОСОБА_2; цей заповіт на день смерті ОСОБА_4 не змінений та не скасований (а.с.67, 179, 64).

З матеріалів спадкової справи №1296 також вбачається, що до спадкового майна після смерті ОСОБА_4 спадкоємцями віднесено - садовий будинок АДРЕСА_2 та земельна ділянка №10 загальною площею 0,0611 га по АДРЕСА_2.

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи і не заперечуються сторонами.

Ствердження позивачки ОСОБА_1 про те, що садовий будинок з усіма будівлями та спорудами, розташований на земельній ділянці АДРЕСА_2 був побудований її батьками під час їхнього шлюбу, але зареєстрований будинок був на ім»я матері ОСОБА_4, оскільки членом СТ «Східне»з 1979 року на підставі рішення Київського міськвиконкому №419/16 від 02.04.1979 року була саме ОСОБА_4, підтверджуються копіями реєстраційного посвідчення БТІ м. Києва від 11.08.1995 року та довідки №2 від 31.07.1995 року СТ «Східне»(а.с.75-76) і не заперечуються відповідачами.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заперечують про те, що ОСОБА_1 (позивачка) фактично прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_5, в тому числі ? частину садового будинку АДРЕСА_2, яка належала йому (ОСОБА_5.) відповідно до положень ст.22, 28 КпШС України; цей факт також підтверджується показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, фактом прийняття іншого спадкового майна тощо.

Отже, відповідно до положень ст.548 ЦК України (1963 року), згідно якої прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, позивачці ОСОБА_1 належить на праві власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 ? частина садового будинку АДРЕСА_2.

Згідно Державного акта на право приватної власності на землю 1-КВ №158212 від 09.06.2000 року, виданого на підставі рішення Київської міської ради від 18.11.1999 року №99-5/601, земельна ділянка АДРЕСА_2, площею 0,0611 га була передана у приватну власність ОСОБА_4 (а.с.73, 182), тобто дана земельна ділянка відноситься до спадкового майна після смерті ОСОБА_4

Згідно ч.1, 3, 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1, 3, 5 ст.203 цього Кодексу.

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Оскільки за життя ОСОБА_4 належала на праві власності лише ? частина садового будинку, тому вона мала право заповідати лише належну їй частину садового будинку; отже, заповіт ОСОБА_4 від 24.11.1994 року на користь ОСОБА_2 має бути визнаний недійсним в частині ? садового будинку АДРЕСА_2

Підстав для визнання заповіту ОСОБА_4 від 24.11.1994 року на користь ОСОБА_2 в цілому, як про це просить позивачка, в судовому засіданні не встановлено.

Згідно ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Таким чином, за ОСОБА_1 (позивачкою) має бути визнане право власності на ? частину садового будинку АДРЕСА_2 та на ? частину земельної ділянки №10 загальною площею 0,0611 га по АДРЕСА_2 –в порядку спадкування за законом.

Оскільки ствердження позивачки ОСОБА_1 про те, що відповідачем ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 створюються перешкоди у здійсненні нею (позивачкою) права власності на ?? частину садового будинку та земельної ділянки, підтверджуються поясненнями ОСОБА_3, показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_8, тому згідно ст.391 ЦК України вимога щодо зобов»язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права власності на ? частини садового будинку та земельної ділянки за АДРЕСА_2 також підлягає задоволенню.

З урахуванням встановленого, суд вважає, що заперечення відповідача ОСОБА_2 (в особі представників відповідача) в частині вимог позивачки, які підлягають задоволенню, в тому числі щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності, є безпідставними, тому судом не приймаються.  

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 підлягає також стягненню на користь позивачки ОСОБА_1 судові витрати у розмірі (1700,00 + 120,00 + 8,50) = 1828 грн. 50 коп. (а.с.1-3).  

Керуючись ст.15, 30, 60, 209-218, 174 ЦПК України, на підставі ст.22, 28 КпШС України, ст.534, 548, 549 ЦК України (1963 року), ст.ст.203, 215, 1218, 1225, 1233, 1261, 1268-1270 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково. Визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, складений 24.11.1994 року та посвідчений державним нотаріусом 13-ої Київської державної нотаріальної контори Лаврент»євою Е.О. 24.11.1994 року за №2у-1418 –в частині ? садового будинку №10 по АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину садового будинку АДРЕСА_2 та ? частину земельної ділянки №10 загальною площею 0,0611 га по АДРЕСА_2 –в порядку спадкування за законом.

Зобов»язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права власності на ? частини садового будинку та земельної ділянки за АДРЕСА_2.

В решті позову –відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1828 грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення.   

Суддя:                                        (підпис)                              Парамонов М.Л.