ун. №  1-361/11

пр. №   1/2608/30/12

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

          24 лютого 2012 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді -                                                                        Журибеди О.М.,

при секретарях -                                                                                 Скиданенко Т.І.,

                                                                                                  Бродовському Є.О.        

з участю прокурорів -                                                                               Сукача О.О., Шаповалова І.В.

                                                                                         Заріцької О.А., Дудка Є.В.          

адвоката -                                                                                      ОСОБА_4,

потерпілої -                                                                                  ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про обвинувачення ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Вороньки Бобровицького району Чернігівської області, українця, громадянина України,  освіта середня, одруженого, працюючого водієм в ТОВ «Сав Сервіс Мова», зареєстрованого по АДРЕСА_1 та тимчасово проживаючий в АДРЕСА_2, раніше судимого: 21.09.2006 року Дніпровським районним судом м. Києва по ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі з випробуванням іспитовим строком на 1 рік; 23.10.2006 року Голосіївським районним судом м. Києва по ст.ст. 289 ч. 2 та 70 ч.4 КК України до 5 років позбавлення волі, 09.03.2010р. звільнений Постановою Шосткинського міськрайонного суду від 26.02.2010р. року умовно-достроково на 1 рік 7 місяців 27 днів,-

у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 12.12.2010 року, приблизно о 5 год., знаходячись біля буд. АДРЕСА_4, побачив раніше незнайому йому гр-ку ОСОБА_5, яка йшла по даній вулиці. В цей час ОСОБА_6 вирішив відкрито заволодіти чужим майном, що знаходилось у гр-ки ОСОБА_5          

З метою виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_6 наздогнав гр-ку ОСОБА_5 і, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, лівою рукою затулив їй рота, щоб остання не могла покликати на допомогу. Продовжуючи далі свої злочинні дії ОСОБА_6 із погрозою застосування фізичного насильства, з метою обернення на свою користь і особистого збагачення, повторно, відкрито викрав у гр-ки ОСОБА_5 чуже майно, а саме: мобільний телефон «Самсунг»GT-C 3510, вартістю 800 гривень в якому знаходилась сім-картка оператора мобільного зв’язку «Ді-джус», вартістю 10 гривень, на рахунку якої грошей не було, а всього майна на загальну суму 810 гривень, чим завдав потерпілій матеріальну шкоду. В подальшому ОСОБА_6 був затриманий працівниками міліції.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 винним себе не визнав і по суті пред'явленого йому обвинувачення пояснив, що 12.12.2010 року приблизно о 5 годині керував автомобілем «Мерседес-Бенц»рухаючись по бул. Ак. Вернадського в м. Києві та помітив потерпілу, яка стояла на зупинці громадського транспорту у стані алкогольного сп’яніння. Зупинившись він пішов в кіоск купити пива, а коли повертався до автомобіля, то запитав у ОСОБА_5 чому вона сидить на зупинці. Підійшовши до автомобіля поклав пиво до автомобіля, а сам направився до водійського сидіння. Коли він сідав до свого автомобіля , то потерпіла покликала його і попросила підвезти її, проїхавши 100-150 метрів ОСОБА_5 попросила зупинитися і сказала, що вона тут проживає. Він допоміг їй вийти з автомобіля, при цьому ОСОБА_5 сказала йому, що погано себе почуває і попросила, щоб він побув з нею та запропонувала випити пиво, яке було у нього в машині. Він дав їй пляшку з пивом і провів її до лавочки в парку, сам він пиво не вживав, вони посиділи з нею десь хвилин 15-20. ОСОБА_5 дістала зі своєї сумки мобільний телефон «Самсунг»на якому включила музику. Через деякий час він повідомив її, що йому потрібно їхати і якщо вона хоче то він може її провести додому. Тоді, вона не випускаючи з руки мобільний телефон направилась з ним та перейшовши через дорогу впала на землю, при цьому у неї з руки випав мобільний телефон, який він підняв, допомагаючи їй з метою повернути їй мобільний телефон. В цей час до них під’їхала патрульна машина, та двоє раніше незнайомих йому чоловіків підійшли до них та представилися працівниками міліції. Телефон потерпілої, який він тримав у руці одразу повернув ОСОБА_5 і вона поклала його до своєї жіночої сумки. В подальшому на нього одягли наручники та посадили до службового автомобіля. В машині працівники міліції намагалися покласти йому мобільний телефон потерпілої в праву кишеню, оскільки він чинив цьому опір, то до нього працівники міліції застосували сльозогінний газ. Коли його привезли до районного управління та завели до кімнати, зайшли поняті, а свідками були працівники міліції і ніби вилучили в нього мобільний телефон, а поверхневий огляд не проводився. 12.12.2010р. до нього підійшло двоє людей в цивільному і забрали його до Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві, де показали заяву потерпілої та сказали, що для того, щоб ця заява зникла то йому потрібно принести 5000 доларів. Він телефонував своїм знайомим, але грошей не знайшов. Вказував на те, що потерпіла говорила, що не пам’ятає як телефон опинився у нього. Коли він запитав у слідчого чому кримінальну справу порушують за відкрите викрадення майна, якщо потерпіла не пам’ятає як у нього опинився телефон. Слідчий сказав, що потерпіла описала обставини по іншому, а не так, як розповідає він. Потім ОСОБА_5 сказала йому, що довіряє більше слідчому, а не йому. Покази, які він давав слідчому записані в протоколі по іншому, він розписався під протоколом, слідчий сказав, що все так запише, як він розповів, а на справді все записав по іншому.   

Незважаючи на те, що підсудний свою вину не визнав, його вина в інкримінованому складі злочину повністю підтверджується зібраними доказами по справі:   

- показами потерпілої ОСОБА_5, яка суду пояснила, що з суботи на неділю вона вживала спиртні напої разом зі своїми знайомими. 12.12.2010 року, вночі вона пішки направилась по місця свого мешкання. Коли вона проходила поворот біля магазину «Фора», по бульвару Вернадського в м. Києві то відчула, як хтось затиснувши їй рот рукою почав нахиляти її до землі, словесно погрожував їй про застосування ножа, щоб вона не кричала. Як їй стало пізніше відомо це був ОСОБА_6 Вона сказала йому, що в неї нічого не має. Він відібрав її речі і почав її тягнути в напрямку 2-х поверхових будинків. Коли вони опинилися біля цих будинків, він почав стягувати з неї одяг. Вона почала кричати, хтось напевно викликав міліцію так, як невдовзі приїхали працівники міліції. Підсудний почав тікати, вони його наздогнали та затримали. Коли приїхали до РУ ГУ МВС України виявилось, що в неї зник телефон. Пояснення підсудного заперечує, та вказує на те, що на лавочці вони не сиділи, а те що підсудний був на машині вона не знала. Працівники міліції, як вона бачила жодного тиску на підсудного не чинили. Те, що її телефон викрадено підсудним вона збагнула вже в районному управління, в той час їй здавалося, що підсудний намагався її зґвалтувати, про свої речі вона в той момент не думала.

- показами свідка ОСОБА_9, яка суду пояснила, що 12.12.2011 року вона вранці близько 5-6 години проходила біля Святошинського РУ ГУ МВС України в м.Києві. До неї підійшли працівники міліції, та запросили її до службового кабінету Святошинського РУ бути понятим. Коли, вона зайшла до кабінету, то побачила що в кабінеті знаходились жінка, підсудний, який сидів боком, тому вона його обличчя добре не запам’ятала. Вилучений телефон вже лежав на столі. Їй пояснили що сталось, після чого вона підписала протокол огляду та вилучення.

- показами свідка ОСОБА_10, який суду пояснив, що він працює на посаді інспектора патрульної служби Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві. В грудні  2010 року він ніс добове чергування в складі автопатруля, черговий дав виклик, що на вилиці кричить жінка. Під’їхавши до будинку по б-ру Вернадського в м. Києві, почули крик жінки, яка кликала на допомогу. Забігши за будинок вони побачили двох людей, як їм в подальшому стало відомо це були ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Помітивши їх ОСОБА_6 почав втікати, його напарник почав бігти за ним, а він прямо йому на переріз, невдовзі вони його наздогнали та затримали. Наздогнавши ОСОБА_6 вони його затримали та доставили до Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві. Коли затримали підсудного у нього телефона в руках не було, ніхто ніяких телефонів йому до кишень не клав. Після того мобільний телефон було вилучено при понятих в черговому кабінеті. Жодного тиску на підсудного з боку працівників міліції не чинилось, підсудний давай всі свої пояснення та покази добровільно. Слідчі дії проводилися відповідно до закону.

- показами свідка ОСОБА_11, який суду  пояснив, що він працює на посаді інспектора патрульної служби Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві. Так, в грудні 2010 року він ніс добове чергування патрулюючи по території Святошинського району м. Києва. Вранці надійшов виклик про допомогу жінці. Прибувши за вказаною адресою, побачили в темряві якісь рухи, коли вони почали йти до двох людей, один з них почав тікати тоді він разом з напарником його затримали, одягли наручники, підвели до потерпілої, яка сказала, що він намагався її зґвалтувати та забрав у неї сумку. Сумку він викинув коли тікав. Крім того потерпіла сказала, що зник її телефон, при поверхневому огляді у підсудного було виявлено мобільний телефон «Самсунг». Після того ОСОБА_6 доставили до Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві. Жодного тиску на підсудного з боку працівників міліції не чинилось, підсудний давай всі свої пояснення та покази добровільно. Слідчі дії проводилися відповідно до закону.

- показами свідка ОСОБА_13, який суду пояснив, що підсудний був його підлеглим, працював він водієм-експедитором. За час роботи показав себе сумлінним працівником, ніколи не запізнювався на роботу, був дуже працелюбним працівником. Йому доручався товар десь приблизно на 30000 гривень, який він розвозив по торгівельним точкам. Ніколи ніяких питань до нього не було. Обставини справи та те, що підсудний раніше судимий йому не відомо.

- показами свідка ОСОБА_14, який суду пояснив, що він вже не пам’ятає обставин справи, в зв’язку з чим попросив оголосити його покази, які він дав на досудовому слідстві. В зв’язку з чим суд оголосив покази, які свідок дав на стадії досудового слідства, в яких свідок ОСОБА_14 пояснив, що він працює на посаді оперуповноваженого ВКР Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві. Так, 12.12.2010 року він ніс добове чергування в складі слідчо-оперативної групи Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві. Цього ж дня, приблизно о 05 годині до його службового кабінету працівник патрульної служби Святошинського РУ завів гр. ОСОБА_6, при цьому пояснивши, що даний чоловік тільки що, знаходячись по АДРЕСА_4 пограбував дівчину забравши у неї мобільний телефон, який на даний час знаходиться при ньому. Тоді він до кабінету запросив двох понятих в присутності яких провів поверхневий огляд ОСОБА_6 під час якого у правій кишені куртки останнього виявив мобільний телефон чорного кольору «Самсунг»GT-C 3510 з сім-карткою мобільного оператора «Ді-джус». При цьому, ОСОБА_6 пояснив, що вищевказані речі він забрав у дівчини на ім’я «ОСОБА_5»біля буд. АДРЕСА_4. Після цього, вищевказані речі він помістив до поліетиленового кулька, який було зв’язано ниткою та опечатано печаткою «Для пакетів», про що було складено відповідний протокол зміст якого всі присутні засвідчили своїми підписами. Свої покази він підтримав повністю, та суду пояснив, що оскільки вже пройшов тривалий час з дня вчинення злочину і він добре не пам’ятає обставин справи. Коли давав покази він тоді пам’ятав добре обставини справи, тому попросив суд приймати до уваги покази, які він дав на стадії досудового слідства.

- показами свідка ОСОБА_15, яка суду пояснила, що вона працює слідчим СВ Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві, справа, яка слухається їй відома. По справі вона пояснила, що була проведена очна ставка між підсудним і потерпілою, були допитані свідки, працівники міліції. Особу, яка викликала працівників міліції на даний час, не виявилось можливим встановити, існують такі телефони, яких номер не визначається при дзвінку. При допиті підсудного, він свої покази давав добровільно, жодного тиску на нього не чинилося, після чого вона записувала їх, а він підписував. З підсудним для проведення слідчих дій вона зустрічалась два рази, один раз в РУ ГУМВС України, другий у СІЗО, покази він давав добровільно те, що працівники міліції застосовували до нього фізичний вплив він їй не говорив.

- показами свідка ОСОБА_16, який суду пояснив, що підсудного він бачить другий раз. Коли в грудні 2010р. він вранці прогулювався на вулиці до нього підійшли працівники міліції і попросили бути понятим при проведенні слідчих дій на що він погодився. З ним була понятим ще якась жінка, вони піднялися на другий поверх зайшли до кабінету, там був підсудний, який знаходився у наручниках. У нього з правої кишені вийняли мобільний телефон. При ньому підсудний нічого не пояснював, він підписав протокол вилучення. При цьому пояснив, що на його думку потерпіла та підсудний були у нетверезому стані, пошкоджень на обличчі підсудного не було, на скільки він пам’ятає.

- показами свідка ОСОБА_17, який суду пояснив, що він затримував підсудного по ст. 115 КПК України і порушував кримінальну справу відносно нього. В цей час він був на чергуванні, при цьому він допитував потерпілу, на той час підозрюваного ОСОБА_6, проводив очну ставку при цьому між показами були розбіжності. Потерпіла вказувала, що ОСОБА_6 відібрав у неї телефон, ОСОБА_6 вказував, що вони спілкувалися слухаючи при тому з телефону музику, телефон знаходився у нього, коли він побачив працівників міліції то став тікати разом з телефоном. Свої покази ОСОБА_6 давав добровільно, жодного тиску на нього не чинилося. Після допиту він передав справу іншому слідчому. Потерпіла і підсудний при допиті були в адекватному стані. Всі покази, які підсудний давав на досудовому слідстві відповідають дійсності, він давав їх добровільно після чого підписав.

- оголошеними в судому засіданні показами свідка ОСОБА_18, який згідно протоколу допиту свідка від 26.11.2011 року пояснив, що він проживає в кв. АДРЕСА_3. Так, в середині грудня 2010 року, точної дати він не пам’ятає, він знаходився за місцем свого мешкання і приблизно о 23 годині ліг спати. Приблизно о 05 годині він прокинувся від шуму на вулиці, а саме він почув крики дівчини, яка просила про допомогу, а саме вона кричала  рази зо три, що її ґвалтують. Тоді він підвівшись з ліжка виглянув у вікно х якого видно подвір’я між буд. АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3. Оскільки, на вулиці було темно та ще стоять решітки на його вінах, то він нікого не побачив. Тоді він по спецлінії «102»викликав працівників міліції, при цьому повідомивши, що між буд.  АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 дівчина просить про допомогу. Приблизно через 4 хвилин він почув шум автомобіля та здогадався, що це по виклику приїхали працівники міліції, після чого він почув швидкі кроки, а саме як наче хтось біг і як хтось почав кричати «Стій», він так думає це кричав працівник  міліції наздоганяючи когось. Тоді він підійшов до іншого вікна, з якого видно також двір його будинку, де побачив силуети людей, які затримали якогось чоловіка та відвели його до столику, який знаходиться біля його будинку, де на них чекав хтось, обличчя він не бачив, а по силуету зрозумів, що то була дівчина. Далі вони всі разом пішли за ріг його будинку і він їх втратив з виду.

Крім показів потерпілої та свідків вина підсудного, також підтверджується зібраними по справі доказами:

- протоколом від 12.12.2010 року, згідно якого у ОСОБА_6 було вилучено мобільний телефон чорного кольору «Самсунг»GT-C 3510 з сім-карткою мобільного оператора «Ді-джус»;

- протоколом очної ставки від 12.12.2010 року, проведеної між підозрюваним ОСОБА_6 та потерпілою гр. ОСОБА_5, в ході якої остання підтвердила раніше дані нею покази;

- постановою про визнання та прилучення до справи речових доказів від 12.12.2010р.;

Показання підсудного ОСОБА_6 про те, що він зустріч та знайомство з потерпілою ОСОБА_5 12.12.2010 року відбулись випадково, а мобільний телефон потерпілої опинився у нього в руках внаслідок надання ним допомоги потерпілій, оскільки остання погано себе почувала, суд оцінює критично, оскільки вказані обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Покази підсудного ОСОБА_6 в цій частині спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_5, яка розповіла про обставини нападу на неї та застосування до неї насильства та погроз з боку ОСОБА_6; показаннями свідка ОСОБА_18, який почувши крики дівчини про допомогу зателефонував до міліції та повідомив про дану подію, а згодом почув швидкі кроки, та як працівники міліції когось переслідували; показаннями свідка ОСОБА_10, який працюючи інспектором ПС Святошинського РУ ГУ МВС України в м.Києві ніс разом з інспектором ПС ОСОБА_11 добове чергування і отримавши виклик чергового та прибувши за вказаною адресою затримали ОСОБА_6, який намагався втекти з місця злочину, а потерпіла пояснила, що ОСОБА_6 застосовуючи до неї насильство викрав у неї жіночу сумочку, показання яких в цій частині є послідовними, логічними та підтверджуються зібраними по справі доказами й, не вірити їм, у суду немає підстав.   

Крім цього, показання підсудного ОСОБА_6 про те, що телефон йому насильно поклали до кишені куртки та застосовували до нього фізичну силу, спеціальні засоби (сльозогінний газ), а також те, що слідчою було внесено до протоколів допиту недостовірні дані, суд також оцінює критично, оскільки вказані обставини спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_5, яка заперечувала факт застосування насильства до ОСОБА_6; показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які затримували ОСОБА_6 та пояснили, що після затримання до ОСОБА_6 були застосовані лише кайданки, вилучення мобільного телефону відбувалось вже в приміщенні Святошинського РУ після доставлення підсудного до службового кабінету оперуповноваженого; показаннями свідка ОСОБА_16, який будучи понятим під час проведення огляду і вилучення у ОСОБА_6 мобільного телефону, пояснив, що телефон вилучався у ОСОБА_6 з кишені куртки, а на обличчі ОСОБА_6 видимих слідів застосування до нього фізичної сили чи спецзасобів не було; листом першого заступника начальника Київського СІЗО, згідно якого 16.12.2010р. ОСОБА_6 був оглянутий черговим лікарем та за даними огляду захворювань, тілесних ушкоджень виявлено не було; показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_15 - слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, яка показала суду, що вона проводила досудове слідство по кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_6 При допиті підсудного, він свої покази давав добровільно, жодного тиску на нього не чинилося, після чого вона записувала їх, а він підписував. З підсудним для проведення слідчих дій вона зустрічалась два рази, один раз в РУ ГУМВС України, другий у СІЗО, покази він давав добровільно те, що працівники міліції застосовували до нього фізичний вплив він їй не говорив.

Отже, зазначені показання підсудного ОСОБА_6 суд розцінює, як спосіб захисту, обраний ним із метою уникнення відповідальності за скоєне.

Таким чином, оцінюючи докази, що дослідженні в судовому засіданні, суд визнає винним підсудного ОСОБА_6 у вчинені злочину, а його вину повністю доведеною, в тому що він застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, повторно, відкрито викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_5

Дії підсудного ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України правильно.

Обставин, що пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_6, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудного ОСОБА_6, є рецидив злочинів.

Вирішуючи питання про вид покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, відношення до скоєного, особу підсудного, який характеризується позитивно по місцю свого мешкання та місцю роботи, стан здоров’я підсудного, має на утримання неповнолітню дитину, ставлення потерпілої до особи підсудного, обставину, що обтяжує покарання та вважає за необхідне обрати міру покарання у виді позбавлення волі.

Крім того, згідно ст. 71 КК України, суд вважає за необхідне частково приєднати покарання не відбуте по вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 23.10.2006 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 321-324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати винним ОСОБА_6 в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.  

Згідно ст.71 КК України до призначеного покарання по даному вироку частково приєднати невідбуте покарання по вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 23.10.2006 року та остаточну міру покарання підсудному ОСОБА_6 призначити 4 (чотири) роки і 1 (один) місяць позбавлення волі.

Строк відбуття покарання засудженому рахувати з  12.12.2010 року.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_6 залишити без змін, тримання під вартою в СІЗО №13 м.Києва Державного  департаменту України з питань виконання покарань.

Речові докази по справі, а саме: мобільний телефон «Самсунг»GT-C 3510 з сім-картою мобільного оператора «Ді-джус», який зберігається у ОСОБА_19 –залишити за належністю останній.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м.Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку, шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м.Києва.

Суддя: