Справа №  2-22/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          10 лютого 2012 року року     Подільський районний суд м. Києва в складі

головуючого-судді                              Богінкевич  С.М.,

при секретарі:                                        Маленевській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компас-Вояж», третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому зазначає про те, що 11.10.2003 року він в якості пасажира їхав на екскурсію до Софіївського парку м.Умань на автобусі марки «МАН S-200» д/н НОМЕР_1, що належить ТОВ «Компас-Вояж», під керуванням водія ОСОБА_3 В результаті порушень правил дорожнього руху водієм відповідача на автодорозі Київ-Одеса біля смт. Гребінки Васильківського району Київської області, що призвело до ДТП, позивач отримав важкі тілесні ушкодження у вигляді переломів тазу, правого бедра та розриву сечового міхура, які становили загрозу для його життя.  

Тривалий час він перебував у лікарні, довгий час не міг нормально працю.вати, спілкуватися з оточуючими його людьми, все це перешкоджає і на сьогодні здійсненню його життєвих та робочих планів, потребує додаткових фізичних зусиль та матеріальних витрат, впливає на його спокій,нервову систему, ділову активність.

Вищезазначене ДТП призвело до зміни його звичайного, усталеного способу життя та життя його родини. В даний час стан його здоров’я залишається складним, що підтверджується медичною документацією.

Зазначає, що даним ДТП йому заподіяно також моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, які він зазнав у зв’язку з ушкодженням здоров’я.

Оскільки, у добровільному порядку відповідачем не було надано належної матеріальної допомоги, він вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

У зв’язку з вищевикладеним ОСОБА_4 просить стягнути з відповідача: моральну шкоду, яку на початку розгляду справи він заявив у розмірі 100 000 гривень, розмір якої станом на 20.12.2011 року збільшено до 610 000 гривень; відшкодування реальних збитків, понесених ОСОБА_4 на лікування в ТОВ «Борис» в період з 10.11.2003 року по 15.11.2003 року в сумі 11 892 гривні 51 копійку; упущену вигоду в сумі 87 987 гривень;  збитки за не проведену страхову виплату 51 000 гривень, яка станом на 20.12.2011 року була збільшена на суму 134 024 гривні;  додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, стороннього догляду, придбання ліків, транспортні витрати за період з 11.10.2003 року по 10.11.2003 року у розмірі 49 720 гривень; посилене харчування, стороннього догляду, транспортні витрати за період з 10.11.2003 року по 15.11.2003 року в сумі 4004 гривні, матеріальні витрати в розмірі 90 000 гривень пов’язаних з перебуванням позивача на лікуванні в Індії, а всього  377 627 гривень 51 копійку.

В судових засіданнях представник позивача ОСОБА_5 підтримав позовні вимоги ОСОБА_4 з урахуванням усіх уточнень в порядку ст..31 ЦПК України в повному обсязі.

Директор ТОВ «Компас-Вояж» Гаркаленко В.Г. в судовому засіданні позов визнала частково, а саме в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 40 000 гривень, вважає, що саме ця сума відповідає дійсності, проти інших позовних вимог заперечує в повному обсязі, мотивуючи тим, що вони жодними належними доказами не доведені у відповідності до вимог закону.

Представник відповідача Снігир О.А. в судовому засіданні позов визнав частково, а саме в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 гривень, вважає, що саме цієї суми достатньо для відшкодування моральної шкоди, проти інших позовних вимог заперечує в повному обсязі, пояснюючи тим, що вони жодними належними доказами не підтверджені.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, директора ТОВ «Компас-Вояж» дослідивши матеріали справи,  суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 11.10.2003 року близько 10 години ОСОБА_3, керуючи автобусом марки «Ман S-200» н/з НОМЕР_1, що належить фірмі «Компас-Вояж», рухаючись по автодорозі Київ-Одеса біля смт.Гребінки Васильківського району Київської області, невірно вибрав безпечну швидкість та не впоравшись з керуванням допустив зіткнення із задньою правою частиною автомобіля «Тойота Рав-4» д/н НОМЕР_2 та задньою лівою частиною причепа трактора «ЗТС-16245», д/н НОМЕР_3, що рухались в попутному напрямку, в результаті чого пасажир автобусу ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

За правилами Глави 82 ЦК України шкода заподіяна особі і майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

З матеріалів справи вбачається, що водій автотранспортного підприємства ТОВ «Компас-Вояж» ОСОБА_3 керуючи автобусом марки «Ман S-200» н/з НОМЕР_1, допустив порушення вимог правил дорожнього руху України. За ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України щодо останнього порушено кримінальну справу, однак постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30.05.2006 року (т.1 ас.6) кримінальну справу закрито, в наслідок акта амністії.

Як вбачається з матеріалів справи, за клопотаннями відповідача по даній цивільній справу було проведено дві судово-медичні експертизи.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 14\167 від 14.04.2008  року (том.1 а.с.129-139), складеного Київським міським бюро судово-медичних експертиз, в результаті ДТП позивач внаслідок травми 11.10.2003 року отримав такі тілесні ушкодження: поєднана травма, закрита травма живота, розрив сечового міхура, розрив симфізу, перелом лобкової та сідничної кісток тазу справа, перелом крижі, перелом правої стегнової кістки зі зміщенням відламків, перелом переднього краю правої великогомілкової кістки зі зміщенням відламків, забита травма правого стегна. Враховую етіологію та патогенез розвитку деформуючого артрозу, динаміку загоєння переломів у ОСОБА_4 та рентгенологічну картину кісток нижньої кінцівки протягом з 11.10.2003 року по 20.01.2007 року, можна стверджувати, що у ОСОБА_4 деформуючий артроз має травматичне походження як наслідок травми спричиненої в результаті ДТП, яка мала місце 11.10.2003 року.

Згідно висновку повторної судово-медичної експертизи № 547/08 від 12.04.2011 року (т. 1 а.с.198-243), складеного Київським міським бюро судово-медичних експертиз, даних, які б вказували на наявність у ОСОБА_4 «… Ці зміни носять посттравматичний характер, тобто є наслідком отриманої в результаті ДТП травми, що мала місце 11.10.2003 року. Даних, які б вказували на наявність у ОСОБА_4 деформуючого артроза гомілкового суглобу правої ноги 4 стадії та деформуючого артроза обох колінних суглобів до ДТП, що сталось 11.10.2003 року» при проведенні даної експертизи не виявлено.

Згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є  діяльність,  пов'язана  з використанням,  зберіганням  або  утриманням транспортних засобів, механізмів та  обладнання,  використанням,  зберіганням  хімічних, радіоактивних,   вибухо-  і  вогненебезпечних  та  інших  речовин, утриманням диких звірів,  службових  собак  та  собак  бійцівських порід  тощо,  що  створює  підвищену  небезпеку для особи,  яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 року № 6 (із змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

У відповідності до ст. 1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Судом встановлено, що транспортний засіб «Ман S-200» н/з НОМЕР_1, який здійснював перевезення, на момент ДТП належав ТОВ «Компас-Вояж», а водій ОСОБА_3 перебував із підприємством у трудових відносинах.

З матеріалів справи вбачається, що між АО «Українська транспортна страхова компанія» та ТОВ «Компас-Вояж» було укладено поліс № Б/1723177 (т.3 а.с.37) обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території України.

Згідно Положення про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 року № 959 (в редакції, яка діяла станом на день ДТП 10.11.2003 року), страховий платіж по обов’язковому особистому страхуванню утримується з пасажира транспортною організацією, яка має агентську угоду із страховиком, на лінії залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї області, Автономної республіки Крим у розмірі 2 відсотків вартості проїзду, на маршрутах приміського сполучення до 5 відсотків вартості проїзду,  тобто враховуючи вимоги п.3 та п. 5 зазначеного положення, оскільки в даному випадку відповідач є лише перевізником  а не страховиком (квитки за проїзд,  що є формою страхового полісу, в даному випадку перевезення не реалізовувались), тобто пасажири даного автобусу не були застраховані від нещасного випадку на транспорті, а тому виплата страхової суми застрахованому здійснюється виключно страховиком, а не перевізником.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частини стягнення страхового відшкодування в розмірі 134 024 гривень не підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки пред’явлені до неналежного відповідача.

Згідно ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому, крім іншого, додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до ст.. 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду.

З огляду на ст.ст. 1172, 1187, 1195 ЦК України суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ «Компас-Вояж» вартість медичних послуг наданих позивачу медичною клінікою ТОВ «Борис» у період з 10.11.2003 року по 15.11.2003 року, яка складала 4 525 гривень 47 копійок, що підтверджується довідкою від 12.12.2011 року (т.2 а.с.82), яка з урахуванням індексу інфляції станом на час винесення рішення становить 11 892 гривень 51 копійка, згідно наданого до суду розрахунку (т.2 а.с.79-80).

Суд вважає за необхідне відмовити в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача реальних збитків в сумі 143 724 гривень:

-          за час перебування позивача з 11.10.2003 року по 10.11.2003 року в Київській клінічній лікарні № 17, в розмірі 49 720 гривень, а саме: відшкодування вартості ліків в розмірі 10 236 гривень 95 копійок, посилене харчування в розмірі 6 720 гривень, сторонній догляд в розмірі 4 000 гривень, транспортні витрати в розмірі 9 000 гривень;  

-          за час перебування позивача з 10.11.2003 року по 15.11.2003 року в ТОВ «Борис»,  в розмірі 4004 гривень, а саме: посилене харчування в розмірі 1 344 гривні, сторонній догляд в розмірі 800 гривень, транспортні витрати в розмірі 2 160 гривень;

-          за час перебування на лікуванні в Індії протягом 10 місяців в розмірі 90 000 гривень, а саме: відшкодування вартості ліків, протезування, операцій в розмірі 50 000 гривень, посилене харчування в розмірі 40 000 гривень, оскільки, зазначені витрати не підтверджені жодним належним доказом, а саме в матеріалах справи відсутні будь-які докази, щодо вартості ліків, проведених операцій, протезування, будь-які  призначення лікарів щодо необхідних особливостей харчування позивача за період лікування та необхідності особового стороннього догляду, також не знайшла свого підтвердження необхідність та вартість транспортних витрат, поїздок  дружини позивача саме на таксі, крім того в матеріалах справи відсутні будь-які квитанції або чеки чи інші докази, які б підтверджували розмір зазначеної матеріальної шкоди.

Що стосується позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача грошей в сумі 87 987 гривень на відшкодування упущеної вигоди, суд вважає їх необґрунтованими та такими що не підлягаю задоволенню, оскільки посилання позивача на довідку «Міжнародного християнського університету – Київ» від 02.12.2011 року № 6/308, в якій зазначено що між позивачем та ректором даного університету була домовленість про співпрацю, жодними іншими належними доказами не підтверджені (будь-то контракт, договір або інше), а факт «домовленості» не носить сам по собі правовий характер трудових правовідносин, тобто відсутні будь-які докази чи посилання на належні докази, що позивач відразу після одужання приступив до роботи, оскільки в матеріалах справи є належні докази його перебування на лікуванні лише за період з 11.10.2003 року по 15.11.2003 року.

Крім того, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача щодо відшкодування заподіяної моральної шкоди задоволити частково виходячи з наступного.                 

Відповідно до ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, відшкодовується незалежно від вини фізичної особи яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У відповідності до ст. 1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Згідно п.9 постанови  Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95” Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” (із змінами, внесеними згідно з Постановою  Пленуму Верховного суду N 5  від 25.05.2001 ) розмір відшкодування моральної  (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках,  зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад  розумності,  виваженості  та справедливості .

Як зазначає позивач, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому заподіяно моральну шкоду яку останній оцінює в розмірі 610 000 грн. Ушкодження здоров’я викликало хірургічне втручання  і тривале лікування. До цього часу позивач не зміг повністю поновити належний здоровий стан, наслідком є деформуючий артроз гомілкового суглоба правої ноги 4 стадії та деформуючий артроз колінних суглобів, внаслідок чого, як зазначає позивач, він став інвалідом, фізичний біль відчуває до цього часу, його моральної страждання не припинилися до цього часу.

Таким чином, суд, враховуючи факт заподіяння позивачу тілесних ушкоджень, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що діями водія ТОВ «Компас-Вояж» позивачу заподіяно моральну шкоду розмір якої необхідно визначити в сумі 50 000 гривень, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Згідно ч.1, ч. 3 ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Таким чином, з огляду на ст. 88 ЦПК України, з урахуванням вимог Закону України «Про судовий збір» , суд вважає необхідним стягнути з ТОВ «Компас-Вояж» судові витрати  у розмірі 714 гривень 60 копійок в дохід держави, а саме 214 гривень 60 копійок – судового збору розгляду позовної заяви майнового характеру, 500 гривень судового збору розгляду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладеного, ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1168, 1187, 1195, 1208 ЦК України, та керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компас-Вояж», третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компас-Вояж» на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі  11 892 (одинадцять тисяч вісімсот дев’яносто дві) гривні 51 копійку, моральну шкоду в розмірі 50 000 (п’ятдесят тисяч) гривень, а всього 61 892 (шістдесят одну тисячу вісімсот дев’яносто дві) гривні 51 копійку.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компас-Вояж» на користь держави судовий збір в розмірі 714 (сімсот чотирнадцять)  гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва, шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

          СУДДЯ                                                                                     Богінкевич  С.  М.