ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2012 року справа № 5020-764/2011-1967/2011
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:
Державного підприємства “Центральне конструкторське бюро “Чорноморець”
(вул. В. Морська, б.1, м. Севастополь, 99011)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
Приватного підприємства “Остов”
(вул. Геловані, б.1/36, м. Севастополь, 99040)
до Військової частини А 0225
(вул. Соловйова, б.1, м. Севастополь, 99007)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
Міністерства оборони України
(Повітрянофлотський проспект, б.6, м. Київ, 03168),
Представництва “800 військове представництво” Міністерства оборони України
(вул. Гер. Севастополя, б.13, м. Севастополь, 99001),
Головного управління Державної казначейської служби України у м. Севастополі
(99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 9),
за участю Військового прокурора Військово-Морських Сил України
(вул. Леніна, 41, м. Севастополь, 99011),
про стягнення 3 043 452,67 грн.
за участю представників сторін:
позивача –ОСОБА_1, довіреність №08-1-187 від 18.04.2011;
ОСОБА_2, наказ №71-Д від 29.06.2010;
відповідача – ОСОБА_3, довіреність №116 від 27.12.2011;
ОСОБА_4, довіреність №118 від 27.12.2011;
третьої особи (Приватного підприємства “Остов”) –Соболєва Л.А., наказ №1 від 01.09.1998;
третьої особи (Міністерства оборони України) –не з’явився;
третьої особи (Представництва “800 військове представництво” Міністерства оборони України) – ОСОБА_5, довіреність №24 від 20.01.2012;
третьої особи (ГУ Державної казначейської служби України у м. Севастополі ) –не з’явився;
прокурора –Бучко Р.В., посвідчення №393 від 05.10.2011.
Державне підприємство “Центральне конструкторське бюро “Чорноморець” (далі –Позивач, ДП «ЦКБ «Чорноморець») звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Військової частини А 0225 (далі –Відповідач, В/ч А0225) про стягнення збитків у розмірі 3 296 160,78 грн.
Позовні вимоги з посиланням на статті 1212, 1213 Цивільного кодексу України обґрунтовані вимогою до Відповідача оплатити вартість безпідставно отриманих послуг у вигляді вартості робіт зі збереження та утримання акумуляторної батареї на березі та підводному човні "Запоріжжя", проведених у 2006-2010 роках.
Ухвалою суду від 20.06.2011 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача було залучено Приватне підприємство “Остов”, а в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача також були залучені Міністерство оборони України та Представництво “800 військове представництво” Міністерства оборони України.
Клопотанням від 27.07.2011 ДП «ЦКБ «Чорноморець»уточнило позовні вимоги та просило суд стягнути з В/ч А0225 витрати у розмірі вартості робіт щодо збереження та утримання акумуляторної батареї на березі та підводному човні "Запоріжжя" в сумі 3 043 452,67 грн.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 27.07.2011 позов задоволено, стягнуто з Військової частини А 0225 на користь ДП «ЦКБ «Чорноморець» збитки у вигляді вартості робіт щодо збереження та утримання акумуляторної батареї в сумі 3 043 452,67 грн.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.07.2011 рішення господарського суду міста Севастополя від 27.07.2011 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2011 рішення господарського суду міста Севастополя від 27.07.2011 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.09.2011 у справі №5020-764/2011 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.
Ухвалою суду від 07.02.2012 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Севастополі.
Третя особа Міністерство оборони України у судове засідання 21.02.2012 явку уповноваженого представника не забезпечила, про дату час та місце судового засідання повідомлена належним чином та своєчасно, вимоги ухвали суду від 22.12.2011 не виконала.
Третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у м. Севастополі також не забезпечила явку уповноваженого представника у засідання суду 21.02.2012, до початку розгляду справи надало суду клопотання №15-11/1/1727 від 20.02.2012 про розгляд справи у відсутності її представника (вх. №1716/12).
Представники Позивача у засіданні суду позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити, уточнивши на вимогу судової колегії Вищого господарського суду України, викладеної у постанові від 30.11.2011, що підставою позову є безпідставне отримання послуг у вигляді вартості робіт зі збереження та утримання акумуляторної батареї на березі та підводному човні "Запоріжжя", проведених у 2006-2010 роках, а стягнення вартості цих робіт вимагає, керуючись лише статтями 1212, 1213 ЦК України.
Представники Відповідача проти позову заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненях до нього, зокрема, зазначили, що матеріали справи не містять доказів понесених Позивачем втрат на утримання акумуляторної батареї на березі та підводному човні "Запоріжжя"; будь-які відносини, пов'язані з виконанням робіт саме на підводному човні «Запоріжжя»та акумуляторної батареї існують між сторонами договору № 15-2001 - ДП «ЦКБ «Чорноморець»та Міністерством оборони України, тому не можуть бути стягнути з в/ч А-0225, яка не є стороною цього договору. Крім того, Відповідачі просили суд застосувати до спірних правовідносин позовну давність.
Представник третьої особи Приватного підприємства «Остов»позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник Представництва «800 військове представництво»Міністерства оборони України у судовому засіданні 20.02.2012 підтримав доводи Відповідача.
Прокурор проти задоволення позову заперечував, підтримавши позицію Відповідача, та надав письмові пояснення №05/474 вих-12 від 07.02.2012, відповідно яких вважає, що додаткова угода №5 залишається чинною, тому у Позивача відсутні підстави вимагати від Відповідача будь-які кошти до підписання акту приймання-передачі, а тому відсутні підстави для застосування статті 1212 ЦК України.
У судовому засіданні 20.02.2012 суд у порядку статті 821 Господарського процесуального кодексу України вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення, оголосивши орієнтований час проголошення рішення –9 годин 50 хвилин 21.02.2012. Одразу після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора та третіх осіб, суд
ВСТАНОВИВ:
23.09.2001 між Міністерством оборони України в особі Головнокомандувача ВМС Збройних Сил України Єжелем М.Б. (далі –Замовник) та ДП «ЦКБ «Чорноморець»(далі –Виконавець) укладено договір №15-2001 на виконання проектно-конструкторської роботи з модернізації та модернізаційних робіт підводного човна пр. 641 ВМС України (далі –Договір №15-2001) /а.с.11-17 т.1/, відповідно до пункту 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання: виконати роботи з розробки проектно-конструкторської документації модернізації підводного човна для заміни акумуляторної батареї; замовити вибрану батарею і встановити її на підводному човні; виготовити та провести монтаж систем, що обслуговують акумуляторну батарею; провести випробування і передати результати робіт замовнику; надати послуги з гарантійного обслуговування. Згідно з пунктом 9.1 Договору №15-2001 термін його дії встановлюється від моменту підписання його сторонами до моменту його повного виконання.
10.03.2004 між В/ч А-0225 (замовник) в особі Головнокомандуючого Військово-Морських Сил ЗС України Князя І.В., та ДП «ЦКБ «Чорноморець»(виконавець) укладено додаткову угоду №5 (15-2001/ДУ5) про зміну і доповнення договору №15-2001 від 23.09.2001 (далі –Додаткова угода №5) /а.с.16-22 т.1/.
Вказаною угодою абзац 2 пункту 1.1 Договору №15-2001 від 23.09.2001 викладено в наступній редакції: "замовити вибрану акумуляторну батарею, забезпечити її зберігання та підтримання у справному технічному стані на березі до завантаження на підводний човен і установити її на підводному човні".
Згідно з пунктом 1.1 Додаткової угоди №5 замовник (В/ч А-0225) доручив, а виконавець (ДП «ЦКБ «Чорноморець») взяв на себе зобов'язання забезпечити зберігання та підтримання акумуляторної батареї у справному технічному стані на березі до її завантаження на підводний човен.
В розділі 3 Додаткової угоди №5 встановлено, що 30.04.2004 –це термін закінчення робіт, визначених в пункті 1.1 цієї додаткової угоди. Термін виконання може уточнюватися та змінюватися за письмовою домовленістю сторін. Замовник та виконавець встановлюють, що датою повного завершення робіт в обсязі прийнятих виконавцем зобов'язань за цією додатковою угодою є підписання двостороннього приймально-здавального акту. У випадку продовження робіт з письмового підтвердження замовника, ці роботи здійснюються зі зміною терміну виконання робіт і оформленням протоколу додаткової ціни.
Згідно пунктом 5.5 Додаткової угоди №5 кінцевий розрахунок за роботи, виконані за цією угодою, здійснюється у розмірі договірної ціни за винятком усіх попередніх платежів у 10-денний термін після пред'явлення рахунка, з долученням акта приймання-передачі.
Відповідно до розділу 10 Додаткової угоди №5, вказана угода набирає сили з моменту її підписання і діє до повного виконання зобов'язань сторін по ній.
В подальшому, між В/ч А-0225 (замовник) в особі Головнокомандуючого Військово-Морських Сил Збройних Сил України Князя І.В. та ДП «ЦКБ «Чорноморець» (виконавець) укладено додаткову угоду №1 до Додаткової угоди № 5 про зміну і доповнення Договору №15-2001 від 23.09.2001 (далі –Додаткова угода №1) /а.с.23-25 т.1/, згідно з пунктом 1.1 якої замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов'язання з обслуговування, виконання технологічних операцій, пов'язаних з тривалим збереженням акумуляторних батарей ПЧ "Запоріжжя" на березі.
В розділі 3 Додаткової угоди №1 встановлено, що термін закінчення робіт що визначені в пункті 1.1 цієї угоди встановлюються 30.10.2004. Термін виконання може уточнюватися та змінюватися за письмовою домовленістю сторін. Замовник та виконавець встановлюють, що датою повного завершення робіт в обсязі прийнятих виконавцем зобов'язань за цією додатковою угодою є підписання двостороннього приймально-здавального акту. У випадку продовження робіт з письмового підтвердження замовника, ці роботи здійснюються зі зміною терміну виконання робіт і оформленням протоколу додаткової ціни.
Відповідно до розділу 7 Додаткової угоди №1, ця угода набирає сили з моменту її підписання і діє до повного виконання зобов'язань сторін по ній.
Скасовуючи рішення господарського суду міста Севастополя від 27.07.2011 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.09.2011 у справі №5020-764/2011 колегія суддів Вищого господарського суду України у постанові від 30.11.2011 зазначила, що судами не встановлено, чи був складений та підписаний сторонами двосторонній приймально-здавальний акт виконаних робіт за Додатковою угодою №5 та чи діяли положення Додаткової угоди №5 у 2006-2010 роках з урахуванням розділу 10 цієї угоди.
В силу статті 11112 ГПК вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Судом при новому розгляді справи з’ясовано, що двосторонній приймально-здавальний акт виконаних робіт за Додатковою угодою №5 сторонами не підписаний. Це підтверджується поясненнями представників сторін та тим, що на вимогу суду він до матеріалів справи не доданий.
Дослідивши зміст зазначених вище угод, суд дійшов висновку, що положення Додаткової угоди №5 у 2006-2010 роках не діяли, оскільки її чинність в частині продовження договірних відносин зі зберігання та підтримання акумуляторної батареї у справному технічному стані обумовлена наявністю письмового підтвердження замовника, а підставою для виконання цих робіт є домовленість сторін про зміну терміну виконання робіт з оформленням протоколу додаткової ціни.
Судом встановлено, що ДП «ЦКБ «Чорноморець»направляло до в/ч «А0225»проекти додаткових угод до договору № 15-2001 від 23.09.2001, які містили в собі умови компенсування витрат з утримання акумуляторної батареї та підтримання її у належному технічному стані за попередні періоди (лист від 14.01.2010 №4-3-07, лист від 28.02.2011 №4-3-102) (том 2 а.с.24-29, 82-84).
Необхідність направлення таких додаткових угод саме Відповідачеві була висловлена в листі Відповідача від 17.11.2009 вих. №154/22/4-3169, в якому він просив Позивача відповідно до рішення ТВО Міністра оборони України, стосовно правонаступника за договором №15-2001 від 23.09.2001, направити на адресу Відповідача проект додаткової угоди.
Крім того, саме Відповідач є стороною за Додатковою угодою № 5 до договору №15-2001 від 23.09.2001 та саме він виступав замовником робіт щодо утримання батареї. Зазначена позиція відображена в постанові Вищого господарського суду у справі № 5020-9/068 між тими ж сторонами.
Листом заступника командувача Військово-Морських Сил України з логістики від 02.02.2010 за вих. №154/22/18/251 Позивача було інформовано про те, що командуванням Військово-Морських Сил України опрацьовується питання погодження додаткової угоди /т. 2 а.с.29/.
Листом Командувача Військово-Морських Сил України від 15.03.2010 за вих.№154/22/4/652 /т.2 а.с.24/ Позивачеві повернутий проект додаткової угоди та запропоновано вести листування з Міністерством оборони України.
Остання відповідь була отримана листом начальника управління експлуатації та судноремонту логістики Командування ВМС ЗС України від 30.04.2011, в якому ДП «ЦКБ «Чорноморець»було відмовлено у підписанні додаткової угоди та зазначено, що оплата за надання послуг з утримання та обслуговування акумуляторної батареї підводного човна в берегових умовах може бути здійснена Командуванням ВМС ЗС України на підставі рішення суду /т. 2 а.с.19/.
Наданий у судовому засіданні 20.02.2012 наказ Командування Військово-Морських Сил України «Про приймання робіт з утримання акумуляторної батареї впч «Запоріжжя»на березі», яким вирішено призначити комісію для приймання робіт з утримання акумуляторної батареї впч «Запоріжжя»/т.4 а.с.100/, не свідчить з необхідністю, що між сторонами продовжують існувати договірні відносини щодо зберігання та підтримання акумуляторної батареї у справному технічному стані.
Таким чином, передбачене Додатковою угодою №5 письмове підтвердження замовником продовження робіт станом на час вирішення спору не відбулось, а домовленість про зміну терміну виконання робіт сторонами не досягнута, протокол додаткової ціни не оформлений, тобто такі істотні умови як ціна та обсяг робіт (послуг) сторонами не погоджені.
Із змісту Закону України «Про оборонне замовлення»вбачається, що фінансування витрат на закупку робіт здійснюється виключно на підставі укладеного державного контракту. Так, відповідно до статті 9 Закону України «Про оборонне замовлення», виконання оборонного замовлення здійснюється відповідно до державного контракту.
Тобто, навіть виставлення рахунку щодо сплати вартості робіт по зберіганню та утриманню майна військового призначення не є підставою для його сплати, оскільки підставою для сплати вартості робіт могла бути лише додаткова угода до державного контракту, яка зареєстрована органом Державної казначейської служби України.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що договірні відносини між сторонами зі зберігання та підтримання акумуляторної батареї у справному технічному стані у 2006-2010 роках були відсутні.
Доводи Відповідача про те, що належним відповідачем у справі є Міністерство оборони України, спростовуються наступним.
Відповідно до пункту 8.3 договору №15-2001 від 23.09.2001 власником продукції, розробленої і закупленої за цим договором, дійсно є Міністерство оборони України, тобто майно є державним, проте Міністерством оборони України визначено, що замовником зберігання та підтримання акумуляторної батареї у справному технічному стані має бути Відповідач, додаткові угоди з Позивачем укладені саме ним.
Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України, власність зобов'язує. Згідно зі статтею 322 Цивільного кодексу України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Міністерство оборони України в особі в/ч А-0225 в порушення обов'язку власника, не здійснювало витрат з утримання акумуляторної батареї, та безпідставно зберегло за рахунок ДП "ЦКБ Чорноморець" кошти, розмір яких дорівнюється вартості робіт зі зберігання та підтримання акумуляторної батареї у справному технічному стані у 2006-2010 роках.
Право вимагати відшкодування вартості робіт зі зберігання та підтримання акумуляторної батареї у справному технічному стані у 2006-2010 роках обґрунтовані Позивачем положеннями глави 83 ЦК України.
Частиною першою статті 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до частини другої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Підстави, які дають законне право отримати та зберігати майно, наведені у статті 11 ЦК України; підставами для виникнення цивільних прав є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії осіб, що не передбачені такими актами, але за аналогією такі, що породжують цивільні права та обов’язки, зокрема, такими підставами є договори та інші угоди.
Необхідність повернення виконаного однією із сторін договору виникає і у разі дострокового припинення договору, в тому числі, до його повного виконання.
Частиною другою статті 1213 ЦК України встановлено, що у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Майном в розумінні ЦК України вважаються: окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (стаття 190).
Дослідивши даний Позивачем розрахунок витрат, суд встановив, що фактичні витрати в розмірі 3043452,67 грн. за період з 2006 року по 2010 рік /т.2 а.с.125/ підтверджуються наданими Позивачем документами та наявними у справі доказами, зокрема:
- переліками трудомісткості креслярсько-конструкторських робіт /т.1 а.с.46-51/;
- договорами на обслуговування, виконання технологічних операцій, пов`язаних з тривалим зберіганням, та зберіганням акумуляторних батарей ПЧ «Запоріжжя», укладених з Приватним підприємством «Остов»;
- відомостями ремонтних робіт;
- Актами здачі-прийомки робіт;
- протоколами погодження твердої ціни на обслуговування, виконання технологічних операцій, пов`язаних з тривалим зберіганням, та зберіганням акумуляторних батарей ПЧ «Запоріжжя», погоджених позивачем, Приватним підприємством «Остов»та Представництвом “800 військове представництво” Міністерства оборони України /т. 1 а.с.52-126/.
Із змісту пояснень Представництва “800 військове представництво” Міністерства оборони України вбачається, що зазначене представництво здійснювало контроль якості виконання послуг, пов`язаних із зберіганням акумуляторних батарей на березі та погоджувало калькуляції кошторисної вартості послуг. ДП "ЦКБ Чорноморець" виконані роботи по обслуговуванню та виконанню технологічних операцій, пов`язаних з тривалим збереженням акумуляторних батарей на березі, згідно з перевіркою фактичних витрат, такі витрати у період з моменту вивантаження акумуляторної батареї на причальну стінку по 14.01.2010 склали 4029121,63 грн. /т. 2 а.с.50/.
Судом перевірено розрахунок витрат Позивача та встановлено, що вони складають 3043452,67 грн.
Факт виконання робіт зі зберігання та підтримання акумуляторної батареї у справному технічному стані у 2006-2010 роках Відповідачем не спростований.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, але частково, виходячи з наступного.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву /т.2 а.с.98-101/ заявлено про застосування позовної давності до спірних правовідносин, а саме просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог Позивача, що розраховані до 12.05.2008.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до положень статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Доводи Позивача щодо переривання позовної давності не можуть бути визнані судом правильними, оскільки предметом розгляду даної справи є стягнення витрат ДП «ЦКБ «Чорноморець»щодо зберігання акумуляторної батареї підводного човна «Запоріжжя»за період 2006-2010 роки, а раніше ДП «ЦКБ «Чорноморець»звертався до в/ч А-0225 з позовом щодо стягнення витрат по утриманню зазначеного майна за інший період –2004-2005 роки.
З огляду на зазначене, що суд вважає за необхідне застосувати строк позовної давності, у зв’язку з чим період, за який повинна стягуватися вартість безпідставно отриманих послуг зі збереження та утримання акумуляторної батареї, починається з 17.05.2008 (датою подачі позовної заяви є 17.05.2011 (вх. №5198/11)).
Таким чином, вартість безпідставно отриманих послуг з збереження та утримання акумуляторної батареї з урахуванням розрахунку, наданого Позивачем /т.2 а.с.125/, склала 1 752 194,21 грн., а саме:
у 2008 році –532 498,28 грн. (за період з 17.08.2008 по 31.12.20008, що складає 229 днів, із розрахунку 851 065,87 грн. за рік, тобто (851 065,87 грн. / 366 днів) х 229 днів);
у 2009 році –1 049 216,37 грн.;
у 2010 році –170 480,34 грн.
Відповідно до правил статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Військової частини А 0225 (99007, м. Севастополь, вул. Соловйова, 1; код ЄДРПОУ 14302650, відомості про рахунки відсутні) на користь Державного підприємства „Центральне конструкторське бюро „Чорноморець” (99011, м. Севастополь, вул. В.Морська, 1, код 14308457, р/р 260020188294 у Севастопольській філії Укрексімбанк, МФО 384986) вартість безпідставно отриманих послуг зі збереження та утримання акумуляторної батареї в сумі 1 752 194,21 грн. (один мільйон сімсот п’ятдесят дві тисячі сто дев’яносто чотири грн. 21 коп.) грн., а також державне мито в розмірі 17 521,94 грн. (сімнадцять тисяч п’ятсот двадцять одна грн. 94 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 135,87 грн. (сто тридцять п’ять грн. 87 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Суддя О.М. Юріна
Рішення складено відповідно до вимог статті 84
Господарського процесуального кодексу України
та підписано 27.02.2012.