ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

01.03.12 р.                                                                                 Справа № 5006/11/5/2012                               

Суддя господарського суду Донецької області Соболєва С.М.,

при секретарі судового засідання Макогон Я.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою Державного підприємства – Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр, м.Харків, ЄДРПОУ 01188827,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна», м.Донецьк, ЄДРПОУ 05744121,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача, Державної фінансової інспекції в Харківській області, м.Харків, ЄДРПОУ 21266914,

про стягнення 8 672,03 грн.

за участю представників:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: ОСОБА_1. – за довіреністю,

від третьої особи: не з’явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство – Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр, м.Харків, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача, Контрольно-ревізійного управління в Харківській області, м.Харків, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Закритого акціонерного товариства «Телерадіокомпанія «Україна», м.Донецьк, про стягнення з останнього на користь Позивача 8 672,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на укладення із Відповідачем договорів №17 від 15.12.2008р. та №17/100415 від 30.11.2009р., надання за цими правочинами Відповідачу телекомунікаційних послуг, встановлення перевіркою Контрольно-ревізійного управління у Харківській області зайвих витрат підприємства (Позивача) на електроенергію, понесені на утримання телевізійних та радіомовних передавачів замовників (Відповідача), за період з 01.07.2009р. по 31.12.2010р. у сумі 8 672,03грн., а отже це є сума неоплаченої Відповідачем Позивачу електроенергії з урахуванням податку на додану вартість, з огляду на що, враховуючи вимогу КРУ в Харківській області №06-21/3496 від 01.04.2011р., заявник неодноразово звертався до Закритого акціонерного товариства «Телерадіокомпанія «Україна» з проханням відшкодувати підприємству означені витрати, які останній проігнорував, внаслідок чого, за твердженнями Позивача, виникли підстави для звернення до господарського суду за захистом порушеного у такій спосіб права та його охоронюваного законом інтересу.    

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії: договору №17 від 15.12.2008р. разом із додатком №1 до нього, додаткового правочину №б/н від 15.12.2008р. до договору №17 від 15.12.2008р., №17/100415 від 30.11.2009р. разом із додатком №1 до нього, акту ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства - Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр за період з 01.07.2009р. по завершений звітній період 2011р. №06-12/46 від 25.03.23011р. із додатком №88 до нього, вимоги №06-21/3496 від 01.04.2011р., листа №342 від 14.04.2011р., звернення №656 від 29.07.2011р. із підтвердженням їх відправлення Відповідачу.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.1042 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 12, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

25.01.2012р. від Позивача надійшов лист №86 від 18.01.2012р., яким повідомлено про відсутність на розгляді іншого суду даних позовних вимог та відсутність у Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвали про порушення провадження по банкрутству ЗАТ «Телерадіокомпанія «Україна».

Одночасно, 25.01.2012р. представником Державної фінансової інспекції в Харківській області через канцелярію суду надані пояснення по суті спору, відповідно до яких останній роз’яснює природу виникнення зайвих витрат підприємства Позивача на електроенергію, вказує, що невідповідність даних технічної документації на телевізійні та радіомовні передавачі з даними розрахунків вартості телекомунікаційних послуг виявлена по телевізійному передавачу ТХUP-1000, яким в періоді, що підлягав ревізії, користувалось Закрите акціонерне товариство «Телерадіокомпанія «Україна», та підтримує позовні вимоги Позивача, просить задовольнити позов останнього.  

Заявою №18 від 24.01.2012р. Відповідач, як Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна», підтвердив відсутність відносно нього провадження по справі про банкрутство.

Відповідно до відзиву №17 від 24.01.2012р., представленому суду 25.01.2012р., Відповідач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна» є повним правонаступником Закритого акціонерного товариства «Телерадіокомпанія «Україна», а отже, за твердженнями означеної юридичної особи, має бути залучено до справи у якості правонаступника відповідача – ЗАТ «ТРК «Україна» в порядку передбаченому ст.25 Господарського процесуального кодексу України; стосовно позовних вимог заперечує, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на відсутність правових підстав застосування ст.1042 Цивільного кодексу України, оскільки укладеного між сторонами договору управління майном не існує, та, окрім того, означеними вище правочинами обумовлена фіксована ціна послуг, що за ними надаються.

У підтвердження викладеного, Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна» суду надано копії установчих та реєстраційних документів підприємства, копії договорів №17 від 15.12.2008р. та №17/100415 від 30.11.2009р. із додатками до них.

Також, 25.01.2012р. представником Державної фінансової інспекції в Харківський області подано клопотання про заміну третьої особи Контрольно-ревізійного управління у Харківській області та третю особу – Державну фінансову інспекцію в Харківській області, у зв’язку з реорганізацією першої шляхом перетворення.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна» про заміну Відповідача його правонаступником та клопотання Державної фінансової інспекції в Харківський області про заміну третьої особи задоволені судом, про що 25.01.2012р. винесено відповідну ухвалу.

27.02.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано клопотання №177 від 20.02.2012р., яким останній зазначає про підтримання позовних вимог у повному обсязі, просить стягнути з Відповідача 8 672,03 грн., з визначенням цієї суми, на виконання ухвали суду від 09.02.2012р., як витрати підприємства на електроенергію, понесені на утримання телевізійного передавача Відповідача, що підтверджуються документами КРУ в Харківській області: актом №06-12/46 від 25.03.2011р., довідкою №88, вимогою №06-21/3496 від 01.04.2011р., а також просить розглянути справу 01.03.2012р. за наявними у ній матеріалами, оскільки представник не може прибути у призначену дату та час судового засідання. Дане клопотання задоволено судом.

28.02.2012р. представником третьої особи надані додаткові пояснення по суті спору, у яких також викладене клопотання про розгляд справи без участі останньої, що задоволено судом.

01.03.2012р. Позивач та третя особа у судове засідання не з’явились.

Представник Відповідача у судовому засіданні 01.03.2012р. проти задоволення позовних вимог заперечив, з підстав викладених у відзиві №17 від 24.01.2012р., представленому суду 25.01.2012р.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України,  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Матеріали справи містять акт ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства – Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр» за період з 01.07.2009р. по завершений звітній період 2011р. №06-12/46 від 25.03.2011р. складений Контрольно-ревізійним управлінням в Харківський області та підписаний з боку Позивача.

За змістом даного акту, проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства – Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр за період з 01.07.2009р. по завершений звітній період 2011р. та встановлено наявність зайвих витрат підприємства на електроенергію, понесених на утримання телевізійних та радіомовних передавачів замовників, за період з 01.07.2009р. по 31.12.2010р. склали 180 486,64 грн., що є порушенням ч.1 ст.3 та ч.1 ст.9 Закону України №996-XIV.

Довідки про суму зайво понесених Позивачем витрат електроенергії на утримання телевізійних та радіомовних передавачів замовників наведено в додатках 75-88 до акту.

Так, відповідно до означеної довідки за №88 визначено обсяг зайво спожитої та неоплаченої споживачем електроенергії у зв’язку з використанням передавача TXUP-1000 з постійною вихідною потужністю 1 кВт за годину роботи у розмірі у грошовому вираженні у сумі 8 672,03 грн.

Вимогою №06-21/3496 від 01.04.2011р. Контрольно-ревізійне управління в Харківський області звернулось до Позивача з наступним: поновити у бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість в сумі 180 486,64 грн., до складу якої, враховуючи вище встановлене, входить сума 8 672,03 грн., та відшкодувати за рахунок винних осіб, а у разі згоди, за рахунок підприємств – отримувачів послуг, перелік, яких наведений у додатках №75-88 до акта ревізії №06-12/46 від 25.03.2011р., що виникло внаслідок не нарахування та ненадання контрагентам рахунків за спожиту ними електроенергію.

Згідно довідки №88 таким отримувачем послуг визначено Закрите акціонерне товариство «Телерадіокомпанія «Україна».

За таких обставин, Позивач листами №342 від 14.04.2011р. та №656 від 29.07.2011р. звернувся до Відповідача з вимогою на підставі ч.1 ст.1042 Цивільного кодексу України про сплату суми у розмірі 8 672,03 грн., не включену до договірної ціни за годину мовлення технічних засобів згідно укладеного договору №17 від 30.11.2009р.

Дана вимога Відповідачем не виконана, з огляду на що Позивач вважає таку бездіяльність Закритого акціонерного товариства «Телерадіокомпанія «Україна» порушенням його прав та охоронюваних законом інтересів та наявними підстави для стягнення означеної суми. За змістом клопотання №177 від 20.02.2012р. сума у розмірі 8 672,03 грн. – витрати підприємства (Позивача) на електроенергію, понесені на утримання телевізійного передавача Відповідача, що підтверджуються документами КРУ в Харківській області: актом №06-12/46 від 25.03.2011р., довідкою №88, вимогою №06-21/3496 від 01.04.2011р.

Проте, з викладеними доводами Державного підприємства – Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр не можна погодитись з огляду на наступне.

По-перше, за змістом ст.ст.3, 42 Господарського кодексу України господарська діяльність суб’єктами господарювання (підприємцями) здійснюється самостійно та на власний ризик.

По-друге, актом №06-12/46 від 25.03.2011р. Контрольно-ревізійного управління в Україні встановлено, що вищевикладене порушення допущене з вини відповідних посадових осіб підприємства Позивача, внаслідок недостатнього контролю за правильністю формування договірних цін на телекомунікаційні послуги, та вимогою №06-21/3496 від 01.04.2011р. визначено відшкодування суми понесених зайвих витрат за рахунок винних осіб, а у разі згоди, за рахунок підприємств – отримувачів послуг.   

По-третє, у п.1 ст.1042 Цивільного кодексу України передбачено, що управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням майном.

З огляду на главу цього кодексу, у якій міститься означена норма матеріального права (гл.70 Управління майном), мова про договір, про який йдеться у ній, є договір управління майном.  

Отже, Цивільний кодекс України у статті 1042 закріплює право управителя на плату, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням майном.

Проте, за фактичних обставин справи Позивач не є управителем за змістом правочинів №17 від 15.12.2008р. та №17/100415 від 30.11.2009р., а Відповідач, відповідно, установником управління, у розумінні ст.1029 Цивільного кодексу України, та самі означені договори не є за своєю суттю договорами управління майном, а отже положення ст.1042 Цивільного кодексу України не поширюють свою дію на спірні правовідносини та застосування даної норми матеріального права у цьому випадку є юридично не вірним.

В четверте. Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання, тобто, правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, виникають, зокрема, з договору.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З цими правовими нормами кореспондується ст.193 Господарського кодексу України, за змістом якої, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем та Відповідачем 15.12.2008р. укладено договір №17 та №17/100415 від 30.11.2009р.

Предметом означених правочинів є надання Позивачем телекомунікаційних послуг Закритому акціонерному товариству «Телерадіокомпанія «Україна» (п.1.1). До обов’язків Виконавця, яким є Позивач, входить: надання Замовнику, яким є Відповідач, телекомунікаційних послуг технічними засобами Виконавця згідно додатку №1, забезпечення безперебійної роботи технічних засобів – засобів мовного телебачення, забезпечення якісних показників роботи технічних засобів, згідно з нормами, встановленими Правилами технічної експлуатації засобів мовного телебачення (ПТЕ-88) (п.2.1). Замовник прийняв на себе наступні зобов’язання: забезпечити на вході засобів мовного телебачення параметри телевізійного і звукового сигналу згідно з нормами, встановленими діючими в Україні стандартами, здійснювати мовлення телепрограм згідно дозвільної документації, своєчасно здійснювати розрахунки за надані телекомунікаційні послуги за рахунками виставленими Виконавцем (п.2.2).

Відповідно до розділу 3 договорів, ціна договору визначається у додатках №1 до них і складається з цін на технічне обслуговування та експлуатацію технічних засобів Замовника. При цьому, ціна договору може бути змінена, про що сторони укладають відповідну угоду.

У додатках №1 до зазначених договорів встановлені договірні ціни та визначено розмір оплати, у тому числі, щодо обладнання: передавача TXUP-1000, потужність 1 кВт, за годину роботи, що становить 15,22 грн. у 2009р. та 17,58 у 2010р.

Доказів змін обумовленої правочинами ціни суду не надано.

Правочинами, а саме їх п.6.7, передбачено відшкодування збитків, які заподіяні невиконанням або неналежним виконанням умов договору.

Доказів невиконання або неналежного виконання Закритим акціонерним товариством «Телерадіокомпанія «Україна» договорів №17 та №17/100415 від 30.11.2009р. суду не представлено, окрім того, у цій частині дослідження не відбувалось, з огляду на правову природу заявлених позовних вимог, якими є стягнення суми витрат підприємства (Позивача) на електроенергію, понесені на утримання телевізійного передавача Відповідача.

Таким чином, зважаючи на наведене, положеннями договорів №17 та №17/100415 від 30.11.2009р., які породжують для сторін певний спектр прав та обов’язків, не встановлено зобов’язання з оплати Закритим акціонерним товариством «Телерадіокомпанія «Україна» витрат підприємства (Позивача) на електроенергію, понесені на утримання телевізійного передавача Відповідача, що підтверджуються документами КРУ в Харківській області: актом №06-12/46 від 25.03.2011р., довідкою №88, вимогою №06-21/3496 від 01.04.2011р.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, суд не вбачає правових підстав стягнення з Відповідача суми у розмірі 8 672,03 грн., отже, з огляду на таке, вимоги Державного підприємства – Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр стосовно цього не підлягають задоволенню.

Судовий сбір покладається судом на Позивача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні позовних вимог Державного підприємства – Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр, м.Харків, до відповідача, Закритого акціонерного товариства «Телерадіокомпанія «Україна», м.Донецьк, про стягнення з останнього на користь Позивача 8 672,03 грн., відмовити.

2.          У судовому засіданні 01.03.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3.          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Повний текст рішення підписано 06.03.2012р.

Суддя                                                               Соболєва С.М.