АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження№ 22-ц /2090/1323/2012                                                                                Головуючий 1 інст. -  Горпинич О.В.

Категорія: сімейні                                                                                                                 Доповідач -  Гуцал Л.В.

                                                                     РІШЕННЯ

                                                            ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

                                              головуючого –Гуцал Л.В.,

                                              суддів –Коростійової В.І., Ізмайлової Г.Н.,

                                              за участю секретаря   – Чабан А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова  від 13 грудня 2011 року по справі за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИЛА:

5 вересня 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів на дитину.

Позивачка зазначила, що з 1993 року вона з відповідачем перебувають  у зареєстрованому шлюбі, мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. У вересні 2011 року відповідач залишив сім’ю,  а вона не має можливості сама утримувати дитину, оскільки  знаходиться у скрутному матеріальному становищі /має мінливий незначний заробіток/. Зважаючи на те, що відповідач у добровільному порядку допомоги не надає, просила стягнути з ОСОБА_2  аліменти на утримання сина в розмірі 1500 грн. щомісячно. Стверджує, що відповідач має можливість платити аліменти в зазначеному розмірі, оскільки займається підприємницькою діяльністю, колекціоную монети, продає їх та купує, отримує від цього дохід.  Крім того, ОСОБА_2 має у власності квартиру, яку здає в найм і від цього також має дохід.

ОСОБА_2 позовні вимоги визнав частково, не заперечував проти стягнення аліментів в сумі по 350 грн. щомісячно. Зазначив, що на його утриманні знаходиться непрацездатна матір, що доходу від колекціонування монет він не має, дохід  від  здачі в найм квартири незначний.

Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 13 грудня 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі по 500 грн. щомісячно, у задоволенні вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Посилалається на те, що судом першої інстанції  допущені порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції  змінити, з огляду на наступне.

Судом установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 21 вересня 1993  року. В цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 року народився син ОСОБА_3.

На даний час сторони шлюбних стосунків не підтримують, дитина мешкає з матір’ю, а відповідач проживає окремо від сім’ї.

З наданої відповідачем довідки про дохід вбачається, що він займається підприємницькою діяльністю, його заробіток за три квартала 2011 року становить 14465 грн., середній заробіток  за цей час складає  1600 гривень (а.с.68). Крім того, ОСОБА_2, згідно договору найму здає у найм належну йому квартиру в м.Харкові громадянину Іраку /а.с.39/.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції підставно виходив з того, що згідно із ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно до ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.   

Така ж позиція викладена й у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від  15  травня 2006 року № 3  «Про застосування судами окремих   норм   Сімейного   кодексу   України   при   розгляді   справ   щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».   

Отже, суд належним чином врахував положення ч. 1 ст. 184 СК України щодо визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, як у разі наявності нерегулярного, мінливого доходу платника аліментів.

Однак при цьому суд першої інстанції  не дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення  достовірності   чи  відсутності  обставин,  які   обґрунтовують доводи і заперечення сторін.   

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, перша інстанція у порушення вимог ч. 4 ст. 10, ч. 1 ст. 31, ч. 1 ст. 137 ЦПК України не сприяла всебічному й повному з'ясуванню обставин справи та прав позивачки.

А саме, судом не враховані наступні обставини: ОСОБА_2 разом з сім’єю не проживає, дитина залишилась на утриманні позивачки, яка не має постійного місця роботи, утримує себе та сина за рахунок разових заробітків, власного житла не має, проживає разом із матір’ю відповідача.  Батько дитини має задовільний стан здоров’я, стабільний дохід від підприємницької діяльності, крім того, у власності відповідача є квартира в м.Харкові, яку він здає в найм та отримує від цього дохід. Інших дітей ОСОБА_2 не має.  Зазначені обставини відповідачем не спростовані.

Посилання ОСОБА_2 на те, що на його утриманні знаходиться непрацездатна матір, не приймаються судом до уваги, оскільки, матеріали справи свідчать, що матір відповідача пенсіонерка і щомісячно отримує пенсію в розмірі  881 грн..

У відповідності до ст.192 СК України, у разі зміни матеріального, або сімейного становища сторін, кожен з них  не  позбавлений права звернення до суду з відповідним позовом про зміну розміру аліментів.

За таких обставин, судова колегія вважає за необхідне рішення суду змінити та збільшити розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1 до 700 грн. щомісячно.

Підстави для стягнення аліментів у сумі 1500 грн. щомісячно, як того просила позивачка, з огляду на матеріальний стан відповідача,  відсутні.

Висновки суду, щодо відсутності правових підстав для стягнення витрат на правову допомогу в сумі 600 грн. ґрунтуються на законі і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Керуючись ч. 1 ст. 303, ст. 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п.п.1, 3 ч.1 ст. 309, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315,317,319 ЦПК України, судова колегія, -

                                                                    ВИРІШИЛА:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

    Рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова  від 13 грудня 2011 року  змінити.

Стягнути  з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1  аліменти на дитину –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі   700 /семисот/ грн. щомісяця,  починаючи з 5 вересня 2011 року до досягнення дитиною повноліття, або зміни матеріального чи сімейного становища.

В іншій частині це ж рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення  та може бути оскаржене   

     безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та   

кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий                       

          Судді