Справа №  2-4711/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          17 лютого 2012 року року     Подільський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Зіміної В.Б.

при секретарі: Мацюк М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Подільського районного суду м.Києва матеріали цивільної справи  за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Фінанси та Кредит», ОСОБА_3, Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, третя особа: приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування запису про державну реєстрацію та відновлення попереднього запису  про державну  реєстрацію прав власності на квартиру  та зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання добросовісним набувачем і визнання права власності на квартиру;-

ВСТАНОВИВ:

          Позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 24.11.06р. між нею та ТОВ «Банк «Фінанси та кредит» укладено кредитний договір 57-06-И/03, згідно умов якого позивачкою отримано кредит в розмірі 400000 доларів США строком до 23.11.16р.

В забезпечення виконання зобов’язань по зазначеному кредитному договору 24.11.06р. між сторонами укладено іпотечний договір, відповідно до якого позивачка передала  банку в іпотеку АДРЕСА_1, яка належала позивачки на праві власності.

В період по травень 2011р. позивачка належним чином сплачувала всі необхідні платежі по кредиту. В травні в неї виникли проблеми по збереженню вагітності та вона весь час знаходилась під наглядом лікарів. В зв’язку з даними обставинами, а також тим, що  позивачка проживає за межами України вона прострочила платежі по кредиту на декілька місяців.

За усною домовленість з працівниками банку вона відкрила депозитний рахунок на якій перерахувала 50000 доларів США. Позивачка мала намір направити ці кошти на погашення заборгованості за кредитом, але згодом дізналася, що банк за договором купівлі-продажу від 09.09.11р. продав її квартиру ОСОБА_3

Позивачка вважає, що банком не було дотримано процедури стягнення на предмет іпотеки, оскільки вона не отримувала письмової вимоги банку про заборгованість по кредиту та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки.  БТІ не мало права зареєструвати за банком право власності на підставі іпотечного договору. Також банк не мав права продавати квартиру третій  особі, не попередив про це іпотекодавця тобто позивачку за 30 днів до укладання договору купівлі-продажу, що також банком зроблено не було.

В зв’язку з чим позивачка, посилаючись на вимоги ч.3 ст.33, ч.1 ст.35, ст.ст. 36-38 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.203, 215 ЦК України ставить питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.09.11р. укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3, скасування запису про державну реєстрацію прав власності на спірну квартиру за  ОСОБА_3 та відновлення попередньої записі про реєстрацію прав власності на квартиру за ОСОБА_1

Також позивачка вважає,  що оскільки іпотечний договір укладено 24.11.06р.,  при переоформленні права власності на банк відповідачі повинні були керуватися  вимогами Закону України «Про іпотеку» в редакції закону від 23.02.06р.

В судовому засіданні позивачка та її представник заяву підтримали з тих же підстав та просили її задовольнити.

Представник відповідача АТ «Банк «Фінанси та Кредит» проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачка порушувала умови кредитного договору, ще починаючи з 01.07.09р. Кошти в розмірі 49000 доларів США були перераховані нею на поточний рахунок, відкритий в банку тільки 19.09.11р., тобто вже після продажу квартири ОСОБА_3

Вимога про  виплату простроченої заборгованості по кредиту та попередження про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки було направлено позивачки 26.04.11р. та отримана останньою  01.06.11р. Перемови з банком щодо погашення заборгованості позивачка почала вести лише 21.09.11р., тобто вже після продажу квартири.

Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки був визначений сторонами в договорі іпотеки від 24.11.06р.  та відповідає вимогам ст.ст. 36-37 Закону України «Про іпотеку», тобто банком було дотримано процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки та реєстрацію прав власності.

Відповідач вважає, що при відчуження квартири третьої особі відповідачем не було порушено вимог ст.36 Закону України «Про іпотеку», оскільки письмові повідомлення іпотекодавця про продаж об’єкта іпотеки застосовуються тільки у випадку продажу у спосіб визначений ст.38    цього Закону, а в даному випадку передача предмету іпотеки у власність іпотекодержателя відбувалась відповідно до ст.37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідач також вважає, що до даного спору не можуть бути застосовані вимоги ст.ст. 203, 215 ЦК України, оскільки відсутні правові підстави для визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Представник відповідача ОСОБА_3 проти позову заперечував, посилаючись на те, що відповідачка придбала АДРЕСА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 09.09.11р. та зареєструвала своє право власності в БТІ 20.09.11р.

Позивачкою підписаний договір іпотеки від 24.11.06р., в якому визначено право банку здійснити стягнення з предмету іпотеки самостійно, із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя.  Тобто позивачка з власної волі та у передбачений законом спосіб погодилась на можливість набуття банком у власність та подальше відчуження квартири на користь третіх осіб.

Відповідачка повністю оплатила вартість квартири, не знала та не могла знати про претензії з боку ОСОБА_1, а тому  вона є добросовісним набувачем квартири. В зв’язку з чим відповідачка подала зустрічний позов, де посилаючись на вимоги ст.ст. 330, 388, 392  ЦК України ставить питання про визнання ОСОБА_3 добросовісним набувачем спірної квартири та визнання за нею права власності на цю квартиру.

Представник відповідача КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна у судове засідання не з’явився, відповідач надіслав до суду письмові заперечення, де зазначив, що реєстрація прав власності на АДРЕСА_1 проведена за ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 09.09.11р., за ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на підставі нотаріально посвідченого іпотечного договору від 24.11.06р.

Банком для реєстрації їх права власності на спірну квартиру на підставі договору іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, були надані всі необхідні документи визначені п.2.7 Тимчасового положення 7/5, реєстрація права власності за банком проведена у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому відповідач просить в позові відмовити (а.с. 234-236).

Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_5 просила слухати справу у її відсутність (а.с. 200)

Позивачка та її представник проти зустрічного позову заперечували, мотивуючи тим, що визнання договору купівлі-продажу недійсним  має своїм наслідком повернення спірної квартири у власність позивачки.

Представник АТ «Банк «Фінанси та кредит» зустрічну позовну заяву підтримав.

Суд, заслухавши думку учасників судового засідання, вважає за можливо розглянути справу у відсутність представника  відповідача Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, та третьої  особи приватного нотаріуса ОСОБА_5, на підставі наявних матеріалів.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи,  суд  вважає, що позов та зустрічна позовна заява задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні 24.11.06р. між Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №57-06-И/03, відповідно до умов якого  ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 400000 доларів США строком до 23.11.16р., зі сплатою 12% річних та зобов’язувалась відповідно до п.п. 3.2, 4.3 договору щомісячно здійснювати погашення позичкової заборгованості в розмірі 4761,90 доларів США та нарахованих відсотків  (а.с. 115-119, 246-248).

В забезпечення виконання умов кредитного договору 24.11.06р. між Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір. Предметом іпотеки є АДРЕСА_1, яка була передана ОСОБА_1 в іпотеку банку(а.с. 119-121, 246-248).

Як вбачається з п.п. 8.4.8, 11 іпотечного договору, укладеного між сторонами, сторони домовились, що  іпотекодержатель має право на дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки у разі неналежного виконання іпотекодавцем будь-яких умов основного зобов’язання, у тому числі несвоєчасного повернення суми основного зобов’язання - кредиту, процентів, комісійної винагороди, неустойки. Право звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель набуває також, якщо іпотекодержатель, відповідно до п.3.4 основного зобов’язання, заявить іпотекодавцю вимогу повернути кредит та сплатити проценти, комісійну винагороду до настання строку, зазначеного у п.3.2 основного зобов’язання, а іпотекодавець не виконає зазначене зобов’язання.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється на розсуд іпотекодержателя: або за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, або іпотекодателем самостійно на умовах цього договору.      

За вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижчі способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в п.п. 11.3.1 та 11.3.2 цього пункту договору:

11.3.1 задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку встановленого ст.37 Закону України «Про іпотеку»

11.3.2 продаж іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 Закону України «Про іпотеку»  (а.с. 119-121, 246-248).

Банк виконав свої зобов’язання за кредитним договором та надав 24.11.06р. ОСОБА_1 в кредит кошти в розмірі 400000 доларів США, що сторонами не заперечується.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що позивачка допускала порушення умов кредитного договору щодо сплати заборгованості по кредиту та відсотків за його використання в жовтні 2010р.  та березні 2011р. 1 попереджалась банком про існування простроченої заборгованості по кредиту (а.с. 47-48).

Як вбачається з повідомлення про усунення порушень від 22.03.11р. станом на 22.03.11р. прострочена заборгованість ОСОБА_1 по кредиту складала 29096,59 доларів США, заборгованість по сплаті пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків становила 311397,60 грн. (а.с. 48).

У судовому засіданні представник відповідача повідомив, що 24.05.11р. банк рекомендованим листом направив на адресу ОСОБА_1 вимогу від 26.04.11р.  щодо негайного усунення порушень  та виконання зобов’язань щодо сплати заборгованості за кредитним договором в повному обсязі, яка станом на 22.04.11р. становила 2536755,02 грн.  та попередженням, що у разі невиконання зазначених вимог протягом 30 днів, банком буде звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме АДРЕСА_1. Зазначена вимога була отримана ОСОБА_1 01.06.11р. про що свідчить її підпис на зворотному повідомленні. Представником відповідача були надані суду відповідні документи  (а.с. 56-57).

Позивачка та її представник заперечували факт отримання ОСОБА_1 зазначеної вимоги та пояснили, що на зворотному поштовому повідомленні стоїть не її підпис. В період з 22.04.11р. по 09.07.11р. ОСОБА_1 знаходилась за межами України, про що свідчить довідка головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (а.с. 206-207).

Доказів того, що в період з 22.03.11р. по 09.09.11р. ОСОБА_1  вносила кошти по погашенню заборгованості за кредитним договором №57-06-И/03 від 24.11.06р. та зверталася до банку з заявами про реструктуризацію заборгованості або зміну умов кредитного чи іпотечного договору сторонами суду представлено не було.

Як вбачається з звіту про незалежну оцінку майна 01.07.11р. між ПП «АБІКОН» та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір на проведення незалежної оцінки майна №211/11. Дата оцінки зазначена: 12.07.11р. (а.с. 92-111)

У судовому засіданні представник відповідача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» повідомив, що 12.07.11р.  представником банку ОСОБА_6 була проведена  перевірка стану АДРЕСА_1, про що свідчить акт перевірки наявності та стану предмету застави від 12.07.11р.

Позивачка, а також свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пояснили, що 12.07.11р. вони весь день знаходились в квартирі і ніхто з представників банку та організації, яка проводила оцінку до квартири не приходив.

12.07.11р. Голова Правління ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» уповноважив ОСОБА_6 та ОСОБА_9  представляти інтереси та виступати  від імені банку при здійсненні державної реєстрації прав власності на АДРЕСА_1 та оформляти правовстановлюючі документи. 03.08.11р. ОСОБА_9 звернулася до БТІ з заявою про реєстрацію прав власності на об’єкт нерухомого майна  АДРЕСА_1 за ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та надала відповідні документи (а.с. 83-111).

16.08.11р. КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна прийняло рішення про державну реєстрацію прав та зареєструвало право власності ТОВ «Банк Фінанси та Кредит» на АДРЕСА_1 в м.Києві (а.с. 91, 158).

01.09.11р. ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» на засіданні правління розглянуло питання реалізації нерухомості та прийняло рішення про реалізацію ОСОБА_3 АДРЕСА_1 (а.с. 58).

Як вбачається з досліджених судом документів 09.09.11р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 посвідчила договір купівлі-продажу квартири, згідно умов якого ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» продав, а ОСОБА_3 придбала АДРЕСА_1 в м.Києві  за 2518000 грн. Платіжним дорученням №1 від 09.09.11р. ОСОБА_3 перерахувала на рахунок банку за покупку квартири кошти в розмірі 2518000 грн. 20.09.11р. ОСОБА_3 зареєструвала своє право власності на квартиру в БТІ (а.с. 165-167).

За змістом ст.33 Закону України про іпотеку та умов, укладеного між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_1 договору іпотеки від 24.11.06р. у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтями  35, 36 Закону України «Про іпотеку» в редакції закону, якій діяв на момент укладання між сторонами договору іпотеки передбачено, що у разі порушення основного зобов’язання іпотекодатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушень. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки  відповідно до цього Закону.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому ст.37 цього закону;

право іпотекодержателя від свого імені передати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 цього Закону.

Згідно вимог ст.37 цього Закону іпотекодавець може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, якій передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Тобто правовою підставою передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання являється обов’язкове застереження в договорі іпотеки щодо задоволення вимог іпотекодержателя вказаним способом. Вказаний спосіб передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання прямо передбачений в іпотечному договорі від 24.11.06р., укладеного між сторонами, де зазначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно  ч.2 ст.36 вказаного Закону прирівнюється до відповідного застереження в договорі іпотеки та є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

В зв’язку з чим, суд вважає, що банк мав право на  звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі застереження, зазначеного  в іпотечному договорі від 24.11.06р. в позасудовому порядку.

За змістом ст. 35 Закону України «Про іпотеку» закон зобов’язує іпотекодержателя надіслати іпотекодателю письмову вимогу про усунення порушень, де  зазначається зміст порушених зобов’язань, вимога про їх виконання в не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідачем ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» надані суду докази направлення 24.05.11р.  на адресу ОСОБА_1 вимоги від 26.04.11р., а також зворотне поштове повідомлення з відміткою від 01.06.11р. про її отримання позивачкою (а.с. 57)

Приймая до уваги те, що відповідно до закону зобов’язання іпотекодержателя  обмежуються направленням відповідної вимоги і відповідачем  надані докази її направлення, суд не вбачає в діях банку порушень вимог ст.35  Закону України «Про іпотеку».

Належних та допустимих доказів підробки фіскального чека від 24.05.11р. та поштового повідомлення з відміткою про вручення від 01.06.11р. сторонами суду представлено не було.

Ст.37 Закону України «Про іпотеку» також передбачено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначений на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб’єктом оціночної діяльності.

В матеріалах справи є звіт про незалежну оцінку майна, зроблений ПП «АБІКОН» на підставі договору про незалежну оцінку майна №211/11 від 01.07.11р., укладеному між ПП «АБІКОН» та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». Звіт підписаний директором ПП «АБІКОН» та оцінювачем ОСОБА_10, якій має кваліфікаційне Свідоцтво оцінювача МФ №4088 від 24.12.05р.  В звіті зазначена дата оцінки: 12.07.11р., а також є письмова заява оцінювача де зазначено, що він особисто проводив натурне обстеження об’єкта (а.с. 92-111).

Оскільки зазначений звіт позивачкою в суді не оспарювався, ПП «АБІКОН» та оцінювач ОСОБА_10 не були учасниками цивільного процесу та  не давали своїх пояснень щодо фактичних обставин складання звіту, суд не може зробити висновки про  належність чи неналежність даного доказу тільки на підставі пояснень свідків. Крім того, визнання даних обставин  виходить за межи заявлених позивачкою позовних вимог.

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» передбачені два способи позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у порядку встановленому ст.37 цього закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки у порядку, встановленому ст.38 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи іпотекодержатель  скористався способом, визначеним ст.37 Закону України «Про іпотеку» шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

В зв’язку з чим, суд вважає, що при продажу спірної квартири ОСОБА_3 ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не повинен дотримуватися порядку визначеному ст.38 Закону України «Про іпотеку», яка регулює іншій спосіб позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України.

Ч.1 ст.203 ЦК України, на яку посилається позивачка, як на обґрунтування заявленої вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 09.09.11р., передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Оскільки перехід права власності на АДРЕСА_1 від іпотекодавця ОСОБА_1 до іпотекодержателя ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відбувся у відповідності до вимог Закону України «Про іпотеку»  та умов  укладеного між сторонами іпотечного договору від 24.11.06р., суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання договору  купівлі-продажу від 09.09.11р., укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3  недійсним.

Оскільки вимога щодо скасування  запису про реєстрацію прав власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 є похідною від визнання договору недійсним, а суд в задоволенні даної вимоги відмовив,   відсутні підстави і для її задоволення.

Вимога щодо поновлення реєстрації прав власності на квартиру за позивачкою задоволенню не підлягає з тих же підстав, а також з підстав правомірності реєстрації прав власності на квартиру за ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Статтями  330, 388 ЦК України передбачено що, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Приймая до уваги те, що під час розгляду справи не було встановлено  факту неправомірного відчудження квартири ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_3 (того, що ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» є особою, яка не має права на продаж квартири),  суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача по зустрічному позову.

На підставі викладеного,  ст..ст. 33, 35-38 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.  203, 215 330, 388 ЦК України, керуючись ст.ст.  88, 213-215, 292, 294 ЦПК України, суд;-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_3, Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, третя особа: приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування запису про держану реєстрацію та відновлення попереднього запису  про державну  реєстрацію прав власності на квартиру, відмовити.  

В задоволенні  зустрічного позову  ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання добросовісним набувачем і визнання права власності на квартиру, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Подільський районний суд м.Києва в порядку та строки, встановлені законом. Аапеляційну скаргу   протягом десяти днів з дня проголошення рішення, Особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

          СУДДЯ                                                                                     Зіміна  В.  Б.