Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/1190/180/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Павловська І.А.
Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу Доповідач Кривохижа В. І.
УХВАЛА
Іменем України
01.02.2012 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Головуючої: Кривохижі В.І.
Суддів: Голованя А.М.
Черниш Т.В. при секретарі Дімановій Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Знам»янського міськрайонного суду від 4 жовтня 2011 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2010 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу.
Зазначав, що надав відповідачу позику у розмірі 2 960 доларів США, які відповідач зобов»язався повернути протягом одного місяця, надавши відповідну розписку, датовану 14 липня 2007 року. Однак в обумовлений строк, тобто до 14 серпня 2007 року сума позики йому не була повернута, як і залишились без реагування його звернення щодо виконання зобов»язань і повернення боргу. Тому позивач і просив стягнути з відповідача борг, сума якого за курсом НБУ становить 23 415 грн., а також три відсотки річних від простроченої суми, що складає 2 029 грн., а всього 25 444 грн.
Рішенням Знам»янського міськрайонного суду від 4 жовтня 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв»язку зі спливом строку позовної давності.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення позову.
Зазначає, зокрема, що відповідач навмисно ввів суд в оману щодо моменту укладання договору позики, не надавши жодного доказу. Підтвердженням факту передачі грошових коштів є дата складання розписки, яка і є датою укладання договору позики. Перебіг позовної давності починався з 14.08.2007 року та закінчився 14.08.2010 року, а позовну заяву було направлено до суду 5.07.2010 року, тобто в передбачений законом строк.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_5, який заперечував проти доводів скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не ґрунтується на законі, не спростовує висновків сулу, а тому не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості грошей.
Положеннями ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно наданої до суду розписки ОСОБА_4 взяв в борг у ОСОБА_3 2 960 доларів США строком на один місяць і зобов»язався повернути їх до 14 травня 2007 року. На даній розписці разом з підписом ОСОБА_4 зазначена дата 14.07.2007 року (а.с.52).
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідач зобов»язався повернути борг до 14 серпня 2007 року.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що вказаних у розписці грошей він не брав, а у 1997 році він брав у борг 1 500 доларів США і на несвоєчасно повернуті кошти були нараховані проценти, хоча борг він віддав. При цьому розписка написана 14 квітня 2007 року і в ній мова йде про повернення коштів через місяць - 14 травня 2007 року, а внизу розписки змінена дата - 14.07.2007 року замість 14.04.2007 року. Тому і просив відмовити у позові у зв»язку із спливом строку позовної давності.
На підставі наданих до суду доказів суд прийшов до правильного висновку про те, що між сторонами склалися правовідносини з договору позики, відповідно до яких позивач передав відповідачеві 2 960 доларів США, а відповідач зобов»язався повернути ці кошти в строк до 14 травня 2007 року, однак не зробив цього.
У судовому засіданні відповідач та його представник відповідно до ст.ст.256, 267 ЦК України письмово заявили про застосування наслідків спливу позовної давності.
Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов»язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Із матеріалів справи вбачається, що за розпискою строк виконання зобов»язання сплив 14 травня 2010 року, а до суду позивач звернувся 13 липня 2010 року, тобто після спливу строку позовної давності. При цьому, поважних причин пропущення позовної давності позивачем не надано.
З урахуванням наведеного, виходячи із засад змагальності цивільного судочинства, межі судового розгляду, обов»язку сторін щодо доказування та подання доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову у зв»язку із спливом строку позовної давності.
Тому безпідставними є доводи скарги, які були предметом розгляду у судовому засіданні і їм дана належна оцінка, висновків суду вони не спростовують. При цьому посилання у ній щодо зазначення у розписці дати 14.07.2007 року, як дати укладення договору, висновків суду не спростовує, оскільки текстом самої розписки вказана дата виконання зобов»язання 14 травня 2007 року (ч.5 ст.261 ЦК України), і саме місяць словами, а не цифрами, а доказів на спростування цієї дати позивачем не надано. Із матеріалів справи також вбачається, що текст даної розписки знаходився у позивача і претензій до вказаної дати він не заявляв. Інші доводи скарги також не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відхилити, а рішення Знам»янського міськрайонного суду від 4 жовтня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча:
Судді: