У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів Мазур Л.М., Маляренка А.В.,
Писаної Т.О., Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України , Закарпатський облавтодор» про відшкодування моральної шкоди в порядку регресу, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 12 лютого 2009 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 6 травня 2009 року,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України, Закарпатський облавтодор» про відшкодування моральної шкоди в порядку регресу.
В обґрунтування позову зазначав, що 21 листопада 2001 року приблизно о 12 год. 20 хв. на автодорозі «Київ-Чоп» вчинив дорожньо-транспортну пригоду.
Постановою Мукачівського районного суду від 9 лютого 2004 року його звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України на підставі ст. 48 КК України.
Відповідно до рішення апеляційного суду Закарпатської області від 23 лютого 2006 року, яке набрало законної сили, з нього на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Свалявському району стягнуто 20 247 грн. 15 коп. заподіяної шкоди.
Вважає, що причиною дорожньо-транспортної пригоди є те, що дорожні служби не забезпечили належний стан дорожнього покриття, що і стало причиною ДТП.
Посилаючись на те, що станом на 10 серпня 2008 року він відшкодував Фонду заподіяну шкоду в розмірі 15 825 грн. 17 коп., просив цю суму коштів стягнути з відкритого акціонерного товариства державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України, Закарпатський облавтодор» в порядку регресу як з винної в дорожньо-транспортній пригоді особи.
Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 13 лютого 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України , Закарпатський облавтодор» про відшкодування моральної шкоди в порядку регресу відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 6 травня 2009 року рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 13 лютого 2009 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог, мотивуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Ухвалою судді Верховного Суду України від 17 вересня 2009 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії судді судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 29 грудня 2010 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до Закону України від 19 грудня 2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним судом України, п. 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 28 грудня 2011 року справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги ( регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
Судами встановлено, що у вказаній ДТП постановою Мукачівського районного суду Закарпатської області від 9 лютого 2004 року за ч. 2 ст. 286 КК України ОСОБА_3 визнано винним та на підставі ст. 48 КК України звільнено його від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки та частково задоволено цивільний позов і стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_5 2 448 грн. завданої моральної шкоди.
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 25 лютого 2006 року з ОСОБА_3 стягнуто на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Свалявському районі Закарпатської області 20 247 грн. 15 коп. в порядку регресу, які Фондом були виплачені як страховий випадок дружині позивача ОСОБА_6, яка перебувала в автомобілі позивача при скоєнні зазначеного ДТП та отримала тілесні ушкодження.
Вказане рішення апеляційного суду у передбаченому законом порядку не оскаржувалось та не скасоване.
Крім того, на час звернення ОСОБА_3 до суду із вказаним позовом, рішення апеляційного суду знаходилось в стані виконання і з ОСОБА_7 продовжується стягнення зазначених коштів на користь Фонду.
Тому, відмовляючи в задоволенні позову, суди обґрунтовано виходили з того, що винним у дорожньо-транспортній пригоді постановою Мукачівського районного суду Закарпатської області від 9 лютого 2004 року, яка не оскаржена у встановленому законом порядку, визнано позивача та ним не надано доказів відсутності своєї вини у цьому ДТП , а його доводи щодо вини відповідача в скоєній ним дорожньо-транспортній пригоді є безпідставними, оскільки не доведені відповідно до вимог ст.ст. 10, 59, 60 ЦПК України належними та допустими доказами.
Також обґрунтованими є висновки судів про те, що відповідно до положень ст. 1191 ЦК України відшкодування шкоди в порядку регресу здійснюється винною особою, відповідальною за заподіяний збиток в розмірі виплаченого відшкодування, у зв’язку з чим у позивача не виникло право на отримання відшкодування шкоди в порядку регресу.
Тому висновки судів про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_3 про стягнення з відповідача завданої шкоди в порядку регресу є законними та обґрунтованими, а наведені позивачем у поданій касаційній скарзі доводи цих висновків суду не спростовують.
Оскільки судові рішення прийнято з дотриманням вимог процесуального та матеріального права, а наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, касаційну скаргу слід відхилити та рішення суду першої і апеляційної інстанцій залишити без зміни.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 12 лютого 2009 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 6 травня 2009 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді Л.М. Мазур
А.В. Маляренко
Т.О. Писана
Г.В. Юровська