У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 лютого 2012 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 Головуючого: Пшонки М.П.,

 Суддів:  Мазур Л.М.,

                Макарчука М.А., Маляренка А.В.,

Писаної Т.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Лінійного Управління на Південно-Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

      за касаційною скаргою Лінійного Управління на Південно-Західній залізниці УМВС України на рішення Шевченківського районного суду                  м. Києва від 31 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва               від     25 лютого 2009 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2002 року позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Вказав, що з 1987 року проходив службу в органах внутрішніх справ. З березня 2001 року за станом здоров’я не міг виконувати свої посадові обов’язки і звернувся до відповідача з клопотанням про направлення його на військово-лікарську експертизу і звільнення із служби за станом здоров’я. Відповідачем не задоволено його клопотання. 21 грудня 2001 року він отримав повідомлення та копію наказу від 10 грудня 2001 року про звільнення його за п.64 п-п «е», а не за станом здоров’я.

У жовтні 2007 року позивач змінив свої позовні вимоги, посилаючись на тривалу затримку з боку відповідача у видачі належно оформленої трудової книжки. Зазначив, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 грудня 2004 року задоволено його скаргу та визнано неправомірними дії та рішення службових осіб відповідача – УМВС України на Південно-Західній залізниці. Змінено формулювання причин звільнення позивача з роботи та забов»язано відповідача видати належно оформлену трудову книжку, завірену копію послужного списку та повернути військовий квиток.

З цих підстав просив стягнути 18595 грн. 50 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу і 50 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від                 31 жовтня 2007 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду                   м. Києва від 25 лютого 2009 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Лінійного Управління на Південно-Західній залізниці УМВС України на транспорті на користь ОСОБА_4 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 18 595 грн. 50 коп.

Стягнуто з Лінійного Управління на Південно-Західній залізниці УМВС України на транспорті на користь ОСОБА_4 компенсацію завданої йому моральної шкоди в розмірі 4 500 грн. 00 коп.

Вирішено питання судових витрат.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Лінійного Управління на Південно-Західній залізниці УМВС України на транспорті на користь ОСОБА_4 середньої заробітної плати за один місяць у розмірі 404 грн. 25 коп.

У касаційній скарзі Лінійне Управління на Південно-Західній залізниці УМВС України просить скасувати рішення Шевченківського районного суду                 м. Києва від 31 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від                    25 лютого 2009 року та постановити нове рішення, посилаючись на порушення цими судами норм процесуального права та на неправильне застосування норм матеріального права .

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 16 листопада 2011 року на підставі Закону України від 20 жовтня 2011 року № 3932-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України» справа передана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Перевіривши справу в межах доводів касаційної скарги колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з  наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

    Згідно з ч. 1 ст. 11 цього ж Кодексу суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін  та  інших осіб, які беруть участь у справі.

Судами встановлено і не заперечується в касаційній скарзі, що наказом відповідача № 69/ос від 5 жовтня 2001 року позивача звільнено з роботи з посади слідчого Слідчого відділу УМВС на Південно-Західній залізниці за п. «е» ст. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. При звільненні позивачу не була видана належним чином оформлена трудова книжка.

Судами також встановлено, що постановою апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2006 року змінено рішення місцевого суду від 27 грудня 2004 року у справі за скаргою позивача та визнано неправомірними дії і рішення УМВС України на Південно-Західній залізниці і резолютивну частину викладено в такій редакції:

«Змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_4 за наказом Управління МВС України на Південно-Західній залізниці від 05.10.2001 року № 69/ос з п (е) ст. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни) на п. (б) ст. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через хворобу).

Зобов’язати Управління МВС України на Південно-Західній залізниці видати ОСОБА_4 належним чином оформлену трудову книжку, завірену копію послужного списку та повернути військовий квиток.»

Крім того зазначеними рішеннями встановлено, що у відповідача не було правових підстав для звільнення позивача за порушення дисципліни і при звільненні у 2001 році позивачу не було видано трудову книжку. Дублікат трудової книжки одержано представником позивача за довіреністю                          22 липня 2005 року.

Встановивши такі обставини, суди прийшли до правильного висновку, що неправомірними діями відповідача були порушені трудові права позивача і обґрунтовано задовольнили заявлені вимоги.

Доводи касаційної скарги про недоведеність позовних вимог ґрунтуються на замовченні обставин, встановлених постановою апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2006 року та рішенні Шевченківського районного суду м. Києва від 27 грудня 2004 року і не спростовують судових висновків.

Рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

 Керуючись ст.ст. 336, 337, 345 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:    

            Касаційну скаргу Лінійного Управління на Південно-Західній залізниці УМВС України відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:                                                          Пшонка М.П.

Судді:                                                                       Мазур Л.М.

                                                                                   Макарчук М.А.

                                                                                   Маляренко А.В.

                                                                                   Писана Т.О.