Справа № 2а-1283/11

Номер рядка звіту 98

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 17.11.2011   року Сихівський районний суд м. Львова

у складі: головуючої –судді Волоско І.Р.

при секретарі                           Калітовській А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про перерахунок пенсії, -,

встановив

        ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, я якому просить зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії відповідно до Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”, починаючи з вересня 2008 року по теперішній час та виплатити недораховані суми пенсій з виплатою компенсаційних втрат згідно Закону. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 01.03.1982 р. по 01.06.1990 р. вона працювала підземним замірником на геолого-макшейдерських роботах з повним робочим днем під землею в Калуському хіміко-металургійному комбінаті, який згодом було переіменовано у Калуське ВО “Хлорвініл” . З 01.02.1990 р. вона отримує пенсію за віком на пільгових умовах  згідно п. а ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Стаж роботи за Списком № 1 складає 8 років 3 місяці 1 день. З 16 вересня 2008 року вступив в дію Закон України “Про підвищення престижності шахтарської праці”, проте відповідачем не було проведено перерахунку пенсії у зв’язку із нормами зазначеного Закону, у зв’язку з чим вона звернулась до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова із заявою про проведення зазначеного перерахунку пенсії, але отримала відмову, оскільки дія Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” не поширюється на працівників підрозділу 1 “Підземні роботи” Списку № 1, які працювали на підземних роботах з видобутку солей; у зв"язку із чим вона вимушена звернутися до суду із вказаним позовом.

        У судовому засіданні позивач позов підтримала, надала пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві, просила позов задоволити та визнати незаконною відмову у перерахунку пенсії відповідно до статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок її пенсії у відповідності до ст 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” з вересня 2008 року по теперішній час та виплатити недораховані суми пенсій з виплатою компенсаційних втрат згідно Закону.

        Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, надав пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з"ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим  та задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

        Правовідносини, що склались між сторонами, врегульовано Законом України “Про підвищення престижності шахтарської праці”, статтею 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, постановою Ради міністрів України № 1173 від 22.08.1956 року.

        Спірним питанням у даній справі є наявність права позивача на отримання встановленого ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” мінімального розміру пенсії –не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

        Судом встановлено та перевірено доказами, що позивач з 01.02.1990 року одержує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників відповідно до п. “а” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Загальний стаж роботи становить 32 роки 8 місяців 13 днів, з них стаж роботи за Списком № 1 становить 8 років 3 місяці 11 днів.

        З 16 вересня 2008 року вступив в дію Закон України “Про підвищення престижності шахтарської праці”. Згідно зі ст. 1 зазначеного Закону, яка передбачає сферу його застосування, дія Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та членів їх сімей.

        Тобто, для призначення пенсії відповідно до Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” необхідна сукупність ряду умов, зокрема, зайнятість на підземних роботах повний робочий день з видобутку корисних копалин, зазначених у статті 1 Закону та наявність професії у Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість на яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

        Позивач працювала з 01.03.1982 р. по 01.06.1990 р. підземним замірником на геолого-маркшейдерських роботах з повним робочим  днем під землею, що підтверджується копією трудової книжки, уточнюючою довідкою від 13.03.2008 р. № 32, виданою ВАТ “Оріана” Дочірнє підприємство “Калійний завод” та довідкою № 35 від 01.02.1990 р.  

        Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 р. № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах, застосовуються Списки, що були чинні на період роботи особи.

        На час роботи позивача, як і на момент призначення їй пенсії, чинними були Списки № 1 і № 2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. № 1173. Згідно Розділу І підрозділу І Списку № 1, затвердженого вищезазначеною постановою, правом на пенсію за віком на пільгових умовах, користуються всі робітники, інженерно-технічні працівники та службовці, зайняті повний робочий день на підземних роботах по видобутку  вугілля, руди, сланцю, нафти, озокериту, газу, графіту, азбесту, солі, слюди та інших рудних та нерудних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників та інших підземних споруд.

        Аналізуючи наведені вище норми закону, суд вважає за необхідне зазначити, що визначення “шахтар” в розумінні статті 1 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” включає лише ту категорію працівників, які зайняті повний робочий день на підземних роботах з видобутку корисних копалин, зазначених у статті 1 цього Закону. Сама змістова структура Списку № 1 крім зазначених вище категорій осіб, визначає також й інші категорії працівників, які зайняті повний робочий день на підземних роботах та маючи відношення до даного Списку № 1, мають певні права та соціальні пільги, проте, зайнятість на яких не дає права на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”.

        У поданому позові позивач неправомірно ототожнила усі професії за Списком № 1, з працівниками, зайнятими повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, залізної руди, руди кольорових і рідкісних металів, марганцевих та уранових руд, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості.

        Той факт, що позивач отримує пенсію на підставі статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” відповідно до Списку № 1 не є підставою для застосування до неї дії Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”, оскільки вона не є суб’єктом дії зазначеного Закону.

         З огляду на викладене, суд також приймає покликання представника відповідача на лист Пенсійного фонду України № 16303/02-20 від 17.09.2008 року, відповідно до якого дія Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” поширюється виключно на працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах на видобутку корисних копалин, зазначених у статті 1 Закону і не поширюється на працівників, зайнятих на видобутку солі, де працювала позивач.

        Вказане роз’яснення  слід брати до уваги, оскільки таке видане компетентним органом, носить роз’яснювальний характер і ґрунтується на нормах Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”.

        Оцінюючи надані докази, суд приходить до висновку, що позивач працювала повний робочий день на підземних роботах з видобутку солей, що передбачено Списком № 1, вона має право на призначення пенсії за віком на пільговових умовах і отримує її з 01.02.1990 року, проте на неї не поширюється дія ст. ст. 1, 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”, оскільки характер роботи позивача пов’язаний з видобутком солей, які не включено до переліку корисних копалин в рощумінні статті 1 зазначеного Закону, що виключає можливість проведення перерахунку пенсії позивача за нормами Закону України “Про підвищення підвищення престижності шахтарської праці”.

        У зв’язку із викладеним, дії управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова щодо відмови перерахувати позивачу пенсію відповідно до Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” відповідають положенням діючого пенсійного законодавства.

        Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

        Позивач не довела у судовому засіданні, що з 01.03.1982 р. по 01.06.1990 р. вона працювала повний робочий день на підземних роботах з видобутку корисних копалин, передбачених статтею 1 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”.

        Відповідач, відмовляючи позивачу у проведенні перерахунку пенсії за нормами Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”, діяв на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих йому повноважень відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р. № 8-2, з метою, з якою були надані ці повноваження та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

        Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

        На підставі ст. ст. 1, 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”, Розділом І підрозділу І Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. № 1173 та керуючись ст. ст. 9, 11, 69-71, 158-163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

        В позові ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про перерахунок згідно ЗУ "Про підвищення престижності шахтарської праці" з вересня 2008р. по даний час та виплату недорахованих сум пенсії –відмовити.

        Термін оскарження постанови суду 10 днів з моменту проголошення через районний суд до Львівського апеляційного адміністративного суду.

        Головуюча         

Постанова є оригіналом, виготовлена в одному примірнику і зберігається у справі № 2а-1283/2011р..