У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі суддів:
Головуючого: Пшонки М.П.,
Суддів: Мазур Л.М.,
Макарчука М.А., Маляренка А.В.,
Писаної Т.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Орджонікідзевського району м. Запоріжжя в інтересах Національного заповідника «Хортиця» до ОСОБА_4 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та передачі її Національному заповіднику «Хортиця»,
за касаційною скаргою заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Національного заповідника «Хортиця» на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 23 вересня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У січні 2008 року прокурор Орджонікідзевського району м. Запоріжжя звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та передачі її Національному заповіднику «Хортиця», посилаючись на те, що відповідач незаконно користується земельною ділянкою площею 0,20 га на о. Хортиця по АДРЕСА_1.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 23 вересня 2010 року, позовну заяву залишено без задоволення.
У касаційній скарзі заступник прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Національного заповідника «Хортиця» просить скасувати заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 23 вересня 2010 року, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 21 листопада 2011 року на підставі Закону України від 20 жовтня 2011 року № 3932-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України» справа передана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Із позовної заяви вбачається, що звернувшись до суду із зазначеними вимогами, прокурор виходив із рішення Запорізької міської ради № 5 від 9 листопада 2005 року, яким Національному заповіднику «Хортиця» в постійне користування надано земельну ділянку загальною площею 2359,3400 га, в тому числі і 0,20 га на о. Хортиця по АДРЕСА_1. Державний акт серії ЯЯ № 110274 про право постійного користування на цю ділянку видано 1 листопада 2007 року.
Земельна ділянка площею 0,20 га на о. Хортиця по АДРЕСА_1 знаходиться в користуванні відповідача без належних правових підстав, а тому просив її повернути законному користувачу.
Відмовляючи у задоволенні позову місцевий суд виходив, а апеляційний суд погодився, що відповідно до витягів ЗМБТІ від 23 квітня 2004 року та 25 листопада 2008 року відповідач є власником будинку за зазначеною адресою і відповідно до ст. 377 ЦК України набув право на земельну ділянку.
Поклавши в основу судового рішення витяги ЗМБТІ від 23 квітня 2004 року та 25 листопада 2008 року про право власності відповідача на житловий будинок, суди попередніх інстанцій всупереч вимог ч. 2 ст. 59 ЦПК України про те, що о бставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, не перевірили ці витяги на предмет їх допустимості як доказу права власності відповідача на нерухоме майно.
Більше того зробивши висновок про право позивача на спірну земельну ділянку, як місцевий суд так і суд апеляційної інстанції не встановили і не зазначили у своїх рішеннях яке саме право має відповідач на спірну земельну ділянку (власності, користування), якими правоустановчими документами це право підтверджується, та якими доказами спростовуються докази, надані суду позивачем на підтвердження заявлених вимог.
Оскільки неповноту з’ясування обставин справи та порушення судами вимог ст. ст. 10, 11, 213 ЦПК України можливо усунути лише при новому розгляді справи, оскаржувані рішення з огляду на вимоги ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Національного заповідника «Хортиця» задовольнити частково.
Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 23 вересня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до місцевого суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Пшонка М.П.
Судді: Мазур Л.М.
Макарчук М.А.
Маляренко А.В.
Писана Т.О.